Сергі й Миха йлович Колтако в 10 грудня 1955 Барнаул РРФСР СРСР 7 вересня 2020 Москва Росія радянський та російський акт

Сергі́й Миха́йлович Колтако́в (10 грудня 1955, Барнаул, РРФСР, СРСР — 7 вересня 2020, Москва, Росія) — радянський та російський актор театру і кіно.

Колтаков Сергій Михайлович

Народився	10 грудня 1955(1955-12-10) Барнаул, СРСР
Помер	7 вересня 2020(2020-09-07) (64 роки) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР Росія
Діяльність	актор, телеактор, сценарист
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Роки діяльності	з 1981
IMDb	nm0464420

Нагороди та премії

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колтаков.

З життєпису

Сергій Колтаков народився 10 грудня 1955 року у місті Барнаулі. Навчався на акторському факультеті Саратовського театрального училища імені І. А. Слонова (1974—1975).

Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (1979, майстерня А. Попова) у Москві.

У 1979—1980 рр. — актор Театру імені В. Маяковського.

У 1980—1981 рр. — актор Московського театру ім. Ленінського комсомолу; у 1982—1985 рр. — Московського драматичного театру імені К. С. Станіславського.

З 1989 року грав у МХАТі імені Чехова.

У кіно дебютував в 1981 році роллю Павла у фільмі Гліба Панфілова «Валентина». Багато знімався в роки перебудови, граючи різнохарактерні ролі. Серед його робіт найбільш значні ролі в фільмах «Дзеркало для героя» (1987, Сергій Пшеничний; реж. ), «Мистецтво жити в Одесі» (1989, Беня Крик; Одеська кіностудія), «Утамуй моя печалі» (1989, Борис), «Армавір» (1991, Герман Сьомін; реж. В. Абдрашитов).

7 вересня 2020 року, після тяжкої хвороби, помер на 65-му році життя.

Фільмографія

Сценарист

(1999, реж. )

Акторські роботи

Знявся у кінокартинах:

«Валентина» (1981, Пашка)
«Співучасники» (1983, Толя Трезубенко)
«У глушині, що стріляє» (1986, Федір Крохов, червоноармієць)
«Потрійний стрибок „Пантери“» (1986, Бабичев)
«Двоє на острові сліз» (1986, Сєва)
«Життя Клима Самгіна» (1986—1988, т/ф, 4 а; доктор Костянтин Макаров, друг Клима)
«Дзеркало для героя» (1987, 2 с., Сергій Пшеничний; реж. )
«Утамуй моя печалі» (1989, Борис)
«Армавір» (1991, Герман Сьомін; реж. В. Абдрашитов)
(1994, Федір)
(1995, інженер Суслов; реж. С. Урсуляк)
«Мамо, не горюй» (1998, слідчий прокуратури)
(1998, Фелікс; реж. В. Грамматіков)
(1999, Андрій Соколов; реж. )
«Чорна кімната» (2000, кіноальманах; серія «Квітка життя»)
«Діти Арбата» (2004, т/с; Сольц)
«Мамо, не горюй 2» (2005, прокурор)
(2005, майор Георгій Вікторович Женін)
«Убивча сила-6» (2005, т/с, серія «Цар звірів», Крутіков)
(2007, т/с; А. О. Жданов)
«Нова Земля» (2008, Махов)
«Стиляги» (2008, епізод)
«Врятуйте наші душі» (2008, т/с; Борис Микитович Буртасов,, полковник, начальник крайового управління НКВС)
(2008, т/с; Федір Карамазов; реж. Ю. Мороз)
«Якраки»/ рос. «Какраки» (2009, Андрій Васильєв)
«Пелагія і білий бульдог» (2009, т/с; Кирило Ніфонтович Краснов, купець, сусід генеральші; реж. Ю. Мороз)
(2011, прем'єр-міністр)
«Літо вовків» / «Краплі крові на квітучому вересі» (2011, т/с; Денис Панкратович Семеренков, гончар)
«Диригент» (2012, Євген Надєждін, тенор; реж. П. Лунгін)
(2012, адвокат Мінц)
«Зворотний бік Місяця» (2012, т/с; актор Всеволод Уколов)
«Виняток із правил» (2012, Василь Васильович Ломов)
«Доктор Смерть» (2013, Антон Мец)
«Зими не буде» (2014)
(2014, кінорежисер Андрій Звонарьов)
«П'яна фірма» (2016, т/с; Борис Єльцин)
«Катерина. Зліт» (2016, т/с; граф Микита Панін)
(2017, Великий князь; реж. Р. Хамдамов)
«Ікра» (2017, т/с; Вілен Антонович Бистрих, член Політбюро)
(2017, Добромир, воєвода)
(2017, т/с; Дмитро Булавін, доктор, батько Дар'ї і Катерини)
(2018, т/с; Анатолій Десницький, один з провідних конструкторів КБ «Північ» + Леонід Брежнєв (озвуування)
(2018, т/с; Йосип Сталін)
«Катерина. Самозванці» (2019, т/с; граф Микита Панін)
«Союз порятунку» (2019, граф Микола Мордвинов)
«Кінець сезону» (2019)
«Диверсант. Крим» (2020, капітан 1-го рангу Іван Андрійович Александров)
(новела «Розіграш») (2020, т/с; батько Никодим)
(2020, Дмитро Менделєєв)
«Міністерство» (2020, у виробництві) та ін.

В українських стрічках:

«Нові пригоди янкі при дворі короля Артура. Фантазії на тему Марка Твена» (1988, 2 с., Хенк Морган; кіностудія ім. О. Довженка)
«Мистецтво жити в Одесі» (1989, Беня Крик; Одеська кіностудія) тощо.

Примітки

На 65-му році життя помер актор Сергій Колтаков^{[недоступне посилання]} (рос.)

Джерела

Помер радянський актор Сергій Колтаков /Факти-ICTV, 9.09.2020/

Посилання та література

Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 363. (рос.)
Кинословарь. — Т. 2. — СПб., 2001. — С. 70—71. (рос.)
Фільмографія на Кино-Театр. РУ [ 8 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про російського актора або акторку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] На 65-му році життя помер актор Сергій Колтаков^{[недоступне посилання]} (рос.)