Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миха́йло Франьо́вич Колодзі́нський (псевдо: «Гузар», «Кум»; 26 липня 1902, с. Поточище, Городенківський район, Івано-Франківська область — 19 березня 1939, смт. Солотвино, Закарпатська область) — діяч УВО та ОУН, начальник Генерального штабу Карпатської Січі (19.01.1939—19.03.1939), Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України (16-19.03.1939), полковник. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.
| Михайло Колодзінський | |
|---|---|
| полковник Карпатської Січі | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 26 липня 1902 Поточище, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії,  Австро-Угорщина |
| Смерть | 19 березня 1939 (36 років) Солотвино,  Карпатська Україна(загиблий у бою) |
| Alma Mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Псевдо | «Гузар», «Кум» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1938–1939 |
| Приналежність | Карпатська Україна |
| Війни / битви | Українсько-угорська війна 1939 року |
| Командування | |
| керівник генштабу Збройних сил; Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України | |
Життєпис
Дитинство. Юність
Народився 6 липня 1902 року в селі Поточище Городенківського повіту в Галичині (тепер Городенківський район Івано-Франківської області). Є твердження. що він — напів'поляк.
Закінчив Поточищецьку початкову школу, а згодом навчався в українських гімназіях у Городенці, Станиславові. Восени 1922 перевівся в Коломию та в липні 1924 завершив навчання. Активно займався спортом (футболіст команди «Хортиця»).
У середині 1920-х — активний учасник українського молодіжного націоналістичного руху в Західній Україні, провідний член Союзу Української Націоналістичної Молоді.
Діяльність в УВО та ОУН
Член Української Військової Організації з 1922 року.
Служба в польській армії
За завданням УВО в листопаді 1924 Колодзінський вступив до Війська польського у 21-й піхотний полк у Варшаві. Після рекрутської підготовки був зарахований в старшинську школу в Острові-Коморові, яку закінчив у ранзі підхорунжого (5.01-10.07.1925). Звільнений у запас 2.01.1927 та приписаний до 68 піхотного полку у Вжесьні, з яким провів військові маневри 21.07-14.09.1929.
Навчання в університеті і арешти
Після звільнення з військової служби, вступив на юридичний факультет Львівського університету, де навчався п'ять років, поєднуючи навчання з підпільною діяльністю. Всього за час навчання його п'ять разів заарештовувала польська влада за революційну діяльність у лавах УВО-ОУН. Загалом Колодзінський провів у в'язниці в Бригідках майже три роки.
У 1929—1933 роках — військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (КЕЗУЗ).
Діяльність за кордоном, співпраця із хорватськими усташами
Після звільнення з в'язниці влітку 1933 року Михайло Колодзінський за рішенням Крайової екзекутиви ОУН вимушений був виїхати за кордон у розпорядження Проводу Українських Націоналістів. Відомо, що під різними прізвищами та з фальшивими документами він нелегально проживав в Італії, Німеччині, Голландії, Чехословаччині, Австрії. Проходить військовий вишкіл у Мілані (Італія).
Колодзінський проводив заняття з тактики партизанської війни у воєнізованих таборах хорватських націоналістів — усташів на території Італії. Він був особисто знайомий з головою хорватських націоналістів, а в недалекому майбутньому і керівником незалежної Хорватської держави Анте Павеличем. За цю свою діяльність Колодзінський згодом був інтернований італійською владою, яка звільнили його майже перед самими подіями в Карпатській Україні.
Начальник Генерального штабу Карпатської Січі
За пропозицією військового референта ПУН генерала Миколи Капустянського і шефа Військового Штабу ОУН генерала Віктора Курмановича Михайло Колодзінський 19 січня 1939 року прибув до Хуста — столиці автономної Карпатської України і очолив генеральний штаб її збройних сил — Карпатської Січі.
Під керівництвом полковника Колодзінського генеральний штаб організував охорону кордону та державних установ, створив бойові залоги, безперервно проводив військовий вишкіл добровольців та відкрив старшинські курси для тих, хто не мав військового досвіду, взяв участь в організації та проведенні десятитисячного походу січових відділів до столиці Закарпаття на честь відкриття ІІ-го з'їзду Карпатської Січі, який відбувся 19 лютого 1939 року у м. Хусті. Очолив і безпосередньо керував боротьбою з групами угорських та польських терористів на території Закарпаття. Керівництво Карпатської Січі успішно налагодило нелегальне постачання зброї з-за кордону. Військові відділи Карпатської Січі, при підтримці місцевого населення, почали роззброювати чеські військові залоги, які підлягали генералу Леву Прхалі.
Михайло Колодзінський-«Гузар» разом із старшинами штабу розробив генеральний план розбудови збройних сил Закарпаття власними засобами. Згідно з тим планом, командне ядро війська Карпатської України повинні були скласти колишні старшини Української Галицької Армії та Січових Стрільців і ті українці молодшого покоління, які здобули військовий старшинський вишкіл у польській армії. Далі було заплановано оголосити загальну мобілізацію усього чоловічого населення краю призовного віку.
Вторгнення угорської армії. Загибель
В ніч з 13 на 14 березня 1939 року Угорщина, попередньо узгодивши свої дії з гітлерівською Німеччиною, розпочала відкриту агресію проти Карпатської України. Частини Карпатської Січі протягом 14-15 березня стримували наступ переважаючих сил противника (40 тисяч солдат і офіцерів) по лінії Перечин-Середнє-Іршава-Севлюш-Королево. Особливо жорстокі бої з угорськими військами розгорнулися на підступах до Хуста — Красному полі.
15 березня 1939 року до Хуста прибув посол Угорщини з вимогою безкровної окупації Закарпаття угорськими військами. Німецький консул Гофман зі свого боку запросив до себе представників Головної Команди Карпатської Січі і під час бесіди порадив їм з метою запобігання кровопролиття виконати вимоги угорців і негайно капітулювати. Присутній особисто на цій зустрічі полковник Михайло Колодзінський дав рішучу відсіч цим принизливим намірам консула:
«В словнику українського націоналіста немає слова «капітулювати», «сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити нас перед собою на коліна – ніколи!».
Саме цього дня — 15 березня 1939 року Карпатська Україна була проголошена незалежною державою, а після від'їзду її уряду за кордон, зокрема полковника Сергія Єфремова став Верховним Командантом Збройних Сил Карпатської України. Полковник Колодзінський, оголосивши загальну мобілізацію, особисто бере у свої руки керівництво обороною столиці. Після відходу українських загонів самооборони з Хуста найбільш кровопролитні бої з угорськими військами відбулися 16—18 березня 1939 року в районах Вишневого, Буштини, Солотвино, Севлюша, Білок, Довгого, Верхніх Верецьких, Чінадієва, Сваляви.
Але сили сторін були надто нерівними. 18 або 19 березня 1939 року історики вважають останніми днями життя полковника Михайла Колодзінського, проте щодо його загибелі існує декілька версій.
Праці Михайла Колодзінського
- «Українська воєнна доктрина»,
- «Воєнне значення і стратегічне положення Закарпаття»,
- «Боротьба італійців за незалежність і соборність»,
- «Полковник Іван Богун»
- «Партизанська війна».
Поява його книги «Українська воєнна доктрина» стала епохальною подією для подальшого розвитку української військової думки XX століття. Ця праця у трьох частинах написана між 1935—1937 роками. У рукописному варіанті поширювалась серед членів ОУН до моменту свого першого друкованого виходу вже після героїчної смерті автора у 1940 році. Саме в цій роботі Михайло Колодзінський одним із перших у вітчизняній науці історично обґрунтував роль та місце збройних сил у створенні національної модерної держави.
Через претензії на сусідні до України території, Євген Стахів, діяч українського підпілля, який воював разом із Колодзінським, називав його «українським імперіалістом».
Вшанування пам'яті
23 березня 2014 року, в селищі Солотвино на Закарпатті освятили меморіальну таблицю карпатським січовикам полковнику Михайлові Колодзінському-«Гузару» і чотару Зенону Коссаку-«Тарнавському», які разом з іншими невідомими січовиками після розстрілу угорськими ґонведами 19 березня 1939 року безслідно зникли на території солотвинських копалень.
У селищі Солотвино вулицю Борканюка перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
У місті Ужгород вулицю Олексія Маресьєва перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
У місті Тячів вулицю Гвардійську перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
У селі Підплеша вулицю Борканюка перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
У селищі Солотвино вулицю Борканюка перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
У селі Колодне Закарпатської області вулицю Борканюка перейменували на вулицю Михайла Колодзінського.
Примітки
- Кабачій Роман. Волинська трагедія: що сталося 70 років тому, і чого хоче польська сторона
- Кабачій, Роман (17 липня 2009). «Інший» націоналіст. Український тиждень.
- . Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 1 лютого 2019.
- Kitsoft. Закарпатська обласна державна адміністрація - Про перейменування вулиць в населених пунктах Закарпатської області. carpathia.gov.ua (ua) . Процитовано 19 червня 2024.
Джерела та література
- Гоменюк І. Взаємини пластунів Закарпаття і Галичини (1921-39 рр.).
- Городенщина. Історично-мемуарний збірник. — Т.2 / гол. ред. Василь Никифорук. — Нью-Йорк — Вінніпеґ — Городенка, 2002. — С. 177—182.
- Довідник з історії України. У 3-х т. / За ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — Київ: Ґенеза, 1993—1995. — Т. 2. (К-П). — К.: Ґенеза, 1995. — 440 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
- Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України / Ред. Я. Грицак, О. Романів. — Львів : Вид-во Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1992. — 230 с.
- Історія українського війська. Друге доповнене видання. — К.: Панорама, 1991. — 192 с.
- Книш З. Військо в цивільній одежі // Життя і смерть полковника Коновальця. Документи. Матеріали. Щоденники. Листи. Фотографії. — Львів : Червона Калина, 1993. — 326 с.
- Ковальчук М. Генерал Микола Капустянський: (1881—1960). — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. — 128 с.
- Колодзінський М. Українська воєнна доктрина [ 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.].
- Колодзінський Михайло Франьович // Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців / Під ред. доктора історичних наук, професора М. М. Вегеша. — Ужгород : Вид-во «Карпати», 2002. — С. 490—491.
- Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж — Нью-Йорк — Львів, 1993. — 659 с. 15. Літопис Української Повстанської Армії. Т. 19. Група УПА «Говерля». Кн. 2. Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру — Торонто, 1992; Львів, 1993. — 359 с.
- Михалевич М. Стрибками по часі (Репортаж з пам'яти) // Андрій Мельник. Спогади та документи. — К.: Фундація імені О. Ольжича, 1994. — С. 139—153.
- Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. — Мюнхен, Лондон, Нью-Йорк, 1968. — Т. 1: 1920—1939. — 597 с.
- Нарис історії Закарпаття. — Ужгород: Закарпаття, 1995. — Т. ІІ (1918—1945). — 664 с.
- Ольжич О. Незнаному Воякові. — К.: Фундація імені О. Ольжича, 1994. — 431 с.
- Никифорук В. З погляду вічності // Пластовий шлях. — 2001. — Ч. 2. — С. 30;
- Пластуни у визвольних змаганнях. — Нью-Йорк, 2002. — С. 16.
- Посівнич М. Колодзінський Михайло Франьович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 68. — .
- Рог В. Михайло Колодзінський. Лицар ідеї і чину // Незборима Нація. — № 3 (329). — березень 2005.
- Росоха С. Карпатська Січ (1938—1939) // Історія українського війська (1917—1995). Упорядник Я. Дашкевич. — Львів: Світ, 1996. — С. 468—481.
- Федака С. Колодзінський-Гузар Михайло [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 456. — .
- Якимович Б. Збройні Сили України: Нарис історії. — Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, «Просвіта», 1996. — 359 с.
Посилання
- Військово-політична діяльність полковника Михайла Колодзінського [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Колодзінський Михайло [ 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Країна героїв: полковник Колодзінський [ 29 травня 2022 у Wayback Machine.], відео опубліковано 22 травня 2022 року
- Михайло Колодзінський — автор воєнної доктрини української перемоги | Ірина Фаріон. 23 серпня 2022.
Див. також
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miha jlo Frano vich Kolodzi nskij psevdo Guzar Kum 26 lipnya 1902 s Potochishe Gorodenkivskij rajon Ivano Frankivska oblast 19 bereznya 1939 smt Solotvino Zakarpatska oblast diyach UVO ta OUN nachalnik Generalnogo shtabu Karpatskoyi Sichi 19 01 1939 19 03 1939 Verhovnij Komandant Zbrojnih Sil Karpatskoyi Ukrayini 16 19 03 1939 polkovnik Borec za nezalezhnist Ukrayini u HH storichchi Mihajlo Kolodzinskijpolkovnik Karpatskoyi SichiZagalna informaciyaNarodzhennya 26 lipnya 1902 1902 07 26 Potochishe Gorodenkivskij povit Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro UgorshinaSmert 19 bereznya 1939 1939 03 19 36 rokiv Solotvino Karpatska Ukrayina zagiblij u boyu Alma Mater yuridichnij fakultet Lvivskogo nacionalnogo universitetu imeni Ivana FrankaPsevdo Guzar Kum Vijskova sluzhbaRoki sluzhbi 1938 1939Prinalezhnist Karpatska UkrayinaVijni bitvi Ukrayinsko ugorska vijna 1939 rokuKomanduvannyakerivnik genshtabu Zbrojnih sil Verhovnij Komandant Zbrojnih Sil Karpatskoyi UkrayiniZhittyepisDitinstvo Yunist Narodivsya 6 lipnya 1902 roku v seli Potochishe Gorodenkivskogo povitu v Galichini teper Gorodenkivskij rajon Ivano Frankivskoyi oblasti Ye tverdzhennya sho vin napiv polyak Zakinchiv Potochishecku pochatkovu shkolu a zgodom navchavsya v ukrayinskih gimnaziyah u Gorodenci Stanislavovi Voseni 1922 perevivsya v Kolomiyu ta v lipni 1924 zavershiv navchannya Aktivno zajmavsya sportom futbolist komandi Horticya U seredini 1920 h aktivnij uchasnik ukrayinskogo molodizhnogo nacionalistichnogo ruhu v Zahidnij Ukrayini providnij chlen Soyuzu Ukrayinskoyi Nacionalistichnoyi Molodi Diyalnist v UVO ta OUN Chlen Ukrayinskoyi Vijskovoyi Organizaciyi z 1922 roku Sluzhba v polskij armiyi Za zavdannyam UVO v listopadi 1924 Kolodzinskij vstupiv do Vijska polskogo u 21 j pihotnij polk u Varshavi Pislya rekrutskoyi pidgotovki buv zarahovanij v starshinsku shkolu v Ostrovi Komorovi yaku zakinchiv u ranzi pidhorunzhogo 5 01 10 07 1925 Zvilnenij u zapas 2 01 1927 ta pripisanij do 68 pihotnogo polku u Vzhesni z yakim proviv vijskovi manevri 21 07 14 09 1929 Navchannya v universiteti i areshti Pislya zvilnennya z vijskovoyi sluzhbi vstupiv na yuridichnij fakultet Lvivskogo universitetu de navchavsya p yat rokiv poyednuyuchi navchannya z pidpilnoyu diyalnistyu Vsogo za chas navchannya jogo p yat raziv zaareshtovuvala polska vlada za revolyucijnu diyalnist u lavah UVO OUN Zagalom Kolodzinskij proviv u v yaznici v Brigidkah majzhe tri roki U 1929 1933 rokah vijskovij referent Krajovoyi Ekzekutivi OUN Zahidnih Ukrayinskih Zemel KEZUZ Diyalnist za kordonom spivpracya iz horvatskimi ustashami Pislya zvilnennya z v yaznici vlitku 1933 roku Mihajlo Kolodzinskij za rishennyam Krajovoyi ekzekutivi OUN vimushenij buv viyihati za kordon u rozporyadzhennya Provodu Ukrayinskih Nacionalistiv Vidomo sho pid riznimi prizvishami ta z falshivimi dokumentami vin nelegalno prozhivav v Italiyi Nimechchini Gollandiyi Chehoslovachchini Avstriyi Prohodit vijskovij vishkil u Milani Italiya Kolodzinskij provodiv zanyattya z taktiki partizanskoyi vijni u voyenizovanih taborah horvatskih nacionalistiv ustashiv na teritoriyi Italiyi Vin buv osobisto znajomij z golovoyu horvatskih nacionalistiv a v nedalekomu majbutnomu i kerivnikom nezalezhnoyi Horvatskoyi derzhavi Ante Pavelichem Za cyu svoyu diyalnist Kolodzinskij zgodom buv internovanij italijskoyu vladoyu yaka zvilnili jogo majzhe pered samimi podiyami v Karpatskij Ukrayini Nachalnik Generalnogo shtabu Karpatskoyi SichiZa propoziciyeyu vijskovogo referenta PUN generala Mikoli Kapustyanskogo i shefa Vijskovogo Shtabu OUN generala Viktora Kurmanovicha Mihajlo Kolodzinskij 19 sichnya 1939 roku pribuv do Husta stolici avtonomnoyi Karpatskoyi Ukrayini i ocholiv generalnij shtab yiyi zbrojnih sil Karpatskoyi Sichi Pid kerivnictvom polkovnika Kolodzinskogo generalnij shtab organizuvav ohoronu kordonu ta derzhavnih ustanov stvoriv bojovi zalogi bezperervno provodiv vijskovij vishkil dobrovolciv ta vidkriv starshinski kursi dlya tih hto ne mav vijskovogo dosvidu vzyav uchast v organizaciyi ta provedenni desyatitisyachnogo pohodu sichovih viddiliv do stolici Zakarpattya na chest vidkrittya II go z yizdu Karpatskoyi Sichi yakij vidbuvsya 19 lyutogo 1939 roku u m Husti Ocholiv i bezposeredno keruvav borotboyu z grupami ugorskih ta polskih teroristiv na teritoriyi Zakarpattya Kerivnictvo Karpatskoyi Sichi uspishno nalagodilo nelegalne postachannya zbroyi z za kordonu Vijskovi viddili Karpatskoyi Sichi pri pidtrimci miscevogo naselennya pochali rozzbroyuvati cheski vijskovi zalogi yaki pidlyagali generalu Levu Prhali Mihajlo Kolodzinskij Guzar razom iz starshinami shtabu rozrobiv generalnij plan rozbudovi zbrojnih sil Zakarpattya vlasnimi zasobami Zgidno z tim planom komandne yadro vijska Karpatskoyi Ukrayini povinni buli sklasti kolishni starshini Ukrayinskoyi Galickoyi Armiyi ta Sichovih Strilciv i ti ukrayinci molodshogo pokolinnya yaki zdobuli vijskovij starshinskij vishkil u polskij armiyi Dali bulo zaplanovano ogolositi zagalnu mobilizaciyu usogo cholovichogo naselennya krayu prizovnogo viku Vtorgnennya ugorskoyi armiyi Zagibel V nich z 13 na 14 bereznya 1939 roku Ugorshina poperedno uzgodivshi svoyi diyi z gitlerivskoyu Nimechchinoyu rozpochala vidkritu agresiyu proti Karpatskoyi Ukrayini Chastini Karpatskoyi Sichi protyagom 14 15 bereznya strimuvali nastup perevazhayuchih sil protivnika 40 tisyach soldat i oficeriv po liniyi Perechin Serednye Irshava Sevlyush Korolevo Osoblivo zhorstoki boyi z ugorskimi vijskami rozgornulisya na pidstupah do Husta Krasnomu poli 15 bereznya 1939 roku do Husta pribuv posol Ugorshini z vimogoyu bezkrovnoyi okupaciyi Zakarpattya ugorskimi vijskami Nimeckij konsul Gofman zi svogo boku zaprosiv do sebe predstavnikiv Golovnoyi Komandi Karpatskoyi Sichi i pid chas besidi poradiv yim z metoyu zapobigannya krovoprolittya vikonati vimogi ugorciv i negajno kapitulyuvati Prisutnij osobisto na cij zustrichi polkovnik Mihajlo Kolodzinskij dav rishuchu vidsich cim prinizlivim namiram konsula V slovniku ukrayinskogo nacionalista nemaye slova kapitulyuvati silnishij vorog mozhe nas u boyu peremogti ale postaviti nas pered soboyu na kolina nikoli Same cogo dnya 15 bereznya 1939 roku Karpatska Ukrayina bula progoloshena nezalezhnoyu derzhavoyu a pislya vid yizdu yiyi uryadu za kordon zokrema polkovnika Sergiya Yefremova stav Verhovnim Komandantom Zbrojnih Sil Karpatskoyi Ukrayini Polkovnik Kolodzinskij ogolosivshi zagalnu mobilizaciyu osobisto bere u svoyi ruki kerivnictvo oboronoyu stolici Pislya vidhodu ukrayinskih zagoniv samooboroni z Husta najbilsh krovoprolitni boyi z ugorskimi vijskami vidbulisya 16 18 bereznya 1939 roku v rajonah Vishnevogo Bushtini Solotvino Sevlyusha Bilok Dovgogo Verhnih Vereckih Chinadiyeva Svalyavi Ale sili storin buli nadto nerivnimi 18 abo 19 bereznya 1939 roku istoriki vvazhayut ostannimi dnyami zhittya polkovnika Mihajla Kolodzinskogo prote shodo jogo zagibeli isnuye dekilka versij Praci Mihajla KolodzinskogoZa Ukrayinskoyu voyennoyu doktrinoyu Kazahstan mav buti vklyuchenij do skladu Ukrayini yaka musit peresunuti kordoni Yevropi do Altayu i Dzhungariyi Ukrayinska voyenna doktrina Voyenne znachennya i strategichne polozhennya Zakarpattya Borotba italijciv za nezalezhnist i sobornist Polkovnik Ivan Bogun Partizanska vijna Poyava jogo knigi Ukrayinska voyenna doktrina stala epohalnoyu podiyeyu dlya podalshogo rozvitku ukrayinskoyi vijskovoyi dumki XX stolittya Cya pracya u troh chastinah napisana mizh 1935 1937 rokami U rukopisnomu varianti poshiryuvalas sered chleniv OUN do momentu svogo pershogo drukovanogo vihodu vzhe pislya geroyichnoyi smerti avtora u 1940 roci Same v cij roboti Mihajlo Kolodzinskij odnim iz pershih u vitchiznyanij nauci istorichno obgruntuvav rol ta misce zbrojnih sil u stvorenni nacionalnoyi modernoyi derzhavi Cherez pretenziyi na susidni do Ukrayini teritoriyi Yevgen Stahiv diyach ukrayinskogo pidpillya yakij voyuvav razom iz Kolodzinskim nazivav jogo ukrayinskim imperialistom Vshanuvannya pam yati23 bereznya 2014 roku v selishi Solotvino na Zakarpatti osvyatili memorialnu tablicyu karpatskim sichovikam polkovniku Mihajlovi Kolodzinskomu Guzaru i chotaru Zenonu Kossaku Tarnavskomu yaki razom z inshimi nevidomimi sichovikami pislya rozstrilu ugorskimi gonvedami 19 bereznya 1939 roku bezslidno znikli na teritoriyi solotvinskih kopalen U selishi Solotvino vulicyu Borkanyuka perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo U misti Uzhgorod vulicyu Oleksiya Maresyeva perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo U misti Tyachiv vulicyu Gvardijsku perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo U seli Pidplesha vulicyu Borkanyuka perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo U selishi Solotvino vulicyu Borkanyuka perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo U seli Kolodne Zakarpatskoyi oblasti vulicyu Borkanyuka perejmenuvali na vulicyu Mihajla Kolodzinskogo PrimitkiKabachij Roman Volinska tragediya sho stalosya 70 rokiv tomu i chogo hoche polska storona Kabachij Roman 17 lipnya 2009 Inshij nacionalist Ukrayinskij tizhden Arhiv originalu za 28 chervnya 2020 Procitovano 1 lyutogo 2019 Kitsoft Zakarpatska oblasna derzhavna administraciya Pro perejmenuvannya vulic v naselenih punktah Zakarpatskoyi oblasti carpathia gov ua ua Procitovano 19 chervnya 2024 Dzherela ta literaturaGomenyuk I Vzayemini plastuniv Zakarpattya i Galichini 1921 39 rr Gorodenshina Istorichno memuarnij zbirnik T 2 gol red Vasil Nikiforuk Nyu Jork Vinnipeg Gorodenka 2002 S 177 182 Dovidnik z istoriyi Ukrayini U 3 h t Za red I Z Pidkovi R M Shusta Kiyiv Geneza 1993 1995 T 2 K P K Geneza 1995 440 s Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Zhukovskij A Subtelnij O Naris istoriyi Ukrayini Red Ya Gricak O Romaniv Lviv Vid vo Naukovogo tovaristva imeni T Shevchenka u Lvovi 1992 230 s Istoriya ukrayinskogo vijska Druge dopovnene vidannya K Panorama 1991 192 s Knish Z Vijsko v civilnij odezhi Zhittya i smert polkovnika Konovalcya Dokumenti Materiali Shodenniki Listi Fotografiyi Lviv Chervona Kalina 1993 326 s Kovalchuk M General Mikola Kapustyanskij 1881 1960 K Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2006 128 s Kolodzinskij M Ukrayinska voyenna doktrina 5 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Kolodzinskij Mihajlo Franovich Voni boronili Karpatsku Ukrayinu Narisi istoriyi nacionalno vizvolnoyi borotbi zakarpatskih ukrayinciv Pid red doktora istorichnih nauk profesora M M Vegesha Uzhgorod Vid vo Karpati 2002 S 490 491 Kosik V Ukrayina i Nimechchina u Drugij svitovij vijni Parizh Nyu Jork Lviv 1993 659 s 15 Litopis Ukrayinskoyi Povstanskoyi Armiyi T 19 Grupa UPA Goverlya Kn 2 Spomini statti ta vidannya istorichno memuarnogo harakteru Toronto 1992 Lviv 1993 359 s Mihalevich M Stribkami po chasi Reportazh z pam yati Andrij Melnik Spogadi ta dokumenti K Fundaciya imeni O Olzhicha 1994 S 139 153 Mirchuk P Naris istoriyi Organizaciyi Ukrayinskih Nacionalistiv Myunhen London Nyu Jork 1968 T 1 1920 1939 597 s Naris istoriyi Zakarpattya Uzhgorod Zakarpattya 1995 T II 1918 1945 664 s Olzhich O Neznanomu Voyakovi K Fundaciya imeni O Olzhicha 1994 431 s Nikiforuk V Z poglyadu vichnosti Plastovij shlyah 2001 Ch 2 S 30 Plastuni u vizvolnih zmagannyah Nyu Jork 2002 S 16 Posivnich M Kolodzinskij Mihajlo Franovich 18 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2014 T 14 Kol Kos S 68 ISBN 978 966 02 7304 7 Rog V Mihajlo Kolodzinskij Licar ideyi i chinu Nezborima Naciya 3 329 berezen 2005 Rosoha S Karpatska Sich 1938 1939 Istoriya ukrayinskogo vijska 1917 1995 Uporyadnik Ya Dashkevich Lviv Svit 1996 S 468 481 Fedaka S Kolodzinskij Guzar Mihajlo 17 serpnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 456 ISBN 978 966 00 0692 8 Yakimovich B Zbrojni Sili Ukrayini Naris istoriyi Lviv In t ukrayinoznavstva im I Krip yakevicha NAN Ukrayini Prosvita 1996 359 s PosilannyaMihajlo Kolodzinskij u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Vijskovo politichna diyalnist polkovnika Mihajla Kolodzinskogo 14 bereznya 2016 u Wayback Machine Kolodzinskij Mihajlo 9 veresnya 2016 u Wayback Machine Krayina geroyiv polkovnik Kolodzinskij 29 travnya 2022 u Wayback Machine video opublikovano 22 travnya 2022 roku Mihajlo Kolodzinskij avtor voyennoyi doktrini ukrayinskoyi peremogi Irina Farion 23 serpnya 2022 Div takozh Martirolog zagiblih diyachiv OUN ta UPA