Ковалик Олександр Сергійович

Олекса́ндр Сергі́йович Кова́лік (нар. 23 серпня 1972(19720823), с. Златоустівка, Криворізький район, Дніпропетровська область — пом.14 червня 2014, м. Луганськ) — український військовий льотчик, гвардії прапорщик Повітряних Сил Збройних Сил України.

Ковалік Олександр Сергійович
Прапорщик
Загальна інформація
Народження	23 серпня 1972(1972-08-23) Златоустівка, Дніпропетровська область
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (41 рік) Луганськ (аеропорт) (загинув у збитому терористами літаку)
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1993—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Військово-транспортна авіація
Формування	25 БрТрА
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За сумлінну службу» III ст. (Міністерство оборони України) Нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ковалик.

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Олександр Ковалік народився в селі Златоустівка Криворізького району.

Військову службу розпочав у 1993 році в м. Кривий Ріг, на посадах авіаційного механіка інженерно-авіаційної служби, авіаційного механіка авіаційно-технічного загону. У січні 1995 закінчив школу прапорщиків при 755-му учбовому центрі (Військово-повітряних сил) в Чугуєві. Повернувся у Кривий Ріг на посаду техніка авіаційно-технічного загону.

З лютого 1996 року служив на посаді старшого повітряного стрільця у Кривому Розі, в листопаді 2000 — перевівся на аналогічну посаду в м. Мелітополь Запорізької області.

З серпня 2003 — старший повітряний стрілець авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «1 клас».

З початком російської збройної агресії проти України з весни 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — член екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули.

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.

Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста.

Залишились батьки, брат і сестра, дружина та маленький син.

Нагороди

• Орден «За мужність» III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу.
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства оборони України — медалі «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» III ст.
• Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ст.

Вшанування пам'яті

12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ.

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 14 Червня 2014. Процитовано 1 Серпня 2017.
2. . Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 1 Серпня 2017.
3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
4. . Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 1 Серпня 2017.
5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
6. . Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 1 Серпня 2017.
7. . Архів оригіналу за 31 Липня 2017. Процитовано 1 Серпня 2017.

Джерела

• Ковалік Олександр Сергійович [ 11 Серпня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Ковалік Олександр Сергійович [ 2 Серпня 2017 у Wayback Machine.] Український меморіал.
• Вічна пам'ять Героям! [ 31 Липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Мелітопольської міської ради.
• Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя [ 31 Липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
• Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги!Архів з оригіналу[Архівовано 9 вересня 2014 у Archive.is] // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
• // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [ 2 Серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.