Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Станіслав Валеріанович Кербедз (пол. Stanisław Kierbedź; 1810—1899) — російський інженер. Інженер-генерал-лейтенант (з 1868), дійсний таємний радник (з 1881).
| Кербедз Станіслав Валеріанович | |
|---|---|
| пол. Stanisław Kierbedź | |
 | |
| Народився | 10 березня 1810[1] d, d, Паневежиський район, Литва |
| Помер | 19 квітня 1899[1] (89 років) Варшава, Російська імперія |
| Поховання | Повонзківський цвинтар |
| Країна |  Республіка Польща Російська імперія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[2] |
| Діяльність | інженер, інженер-будівельник |
| Alma mater | d і Вільнюський університет (1828) |
| Знання мов | польська |
| Заклад | Петербурзька академія наук |
| Членство | Петербурзька академія наук |
| Військове звання | генерал |
| Рід | d |
| Діти | d |
| Нагороди |      |
| |
Біографія
Народився у дворянській сім'ї в 1810 році в маєтку Новий Двір, який знаходився в Поневезькому повіті Віленської губернії — в історичній області Жемайтія. Навчався спочатку в [de] в Поневіжі, потім в Ковенській класичній гімназії. У 1826—1828 роках був студентом Віленського університету. Після закінчення університету він вирушив у Санкт-Петербург, де в 1831 році закінчив Інститут корпусу інженерів шляхів сполучення і був залишений при ньому репетитором. З 1834 року він читав лекції з прикладної механіки в офіцерських класах Головного інженерного училища. У 1837—1849 роках викладав в Інституті корпусу інженерів шляхів сполучення будівельну та практичну механіку. У період з червня 1837 по вересень 1838 року разом з П. П. Мельниковим він був у закордонному відрядженні, відвідавши ряд європейських університетів і оглянувши шляхи сполучення в Англії, Бельгії, Франції та Німеччини. У звіті про відрядження ними був зроблений висновок, що «залізниці переважають у швидкості, яка дає їм високе призначення в системі внутрішніх повідомлень держав. <…> Незважаючи на це не можна не допустити, щоб повсюдне введення залізниць могло витіснити абсолютно системи водних шляхів, і ці останні завжди залишаться вигідними лініями для перевезення товарів, незважаючи на їхні недоліки». Вже після повернення в Росію у вересні 1838 року Кербедз приступив до складання проекту моста через Неву. Він став читати лекції з механіки у Гірничому інституті, в Головній школі польових інженерів і в Школі морської піхоти. З серпня 1841 року по 1843 рік він читав лекції з прикладної механіки в Санкт-Петербурзькому університеті. У 1842 році М. Г. Дестро доручив Кербедзу виконати проект постійного моста через Неву. Міст, названий Благовещенским будувався протягом 1843—1850 років. На початку будівництва, 6 грудня 1843 року Кербедз був проведений в підполковники; після закінчення, в 1850 році — в полковники, а потім отримав звання генерал-майори з дарування ордена Св. Володимира 3-го ступеня. Петербурзька академія наук обрала С. В. Кербедза в 1851 році своїм членом-кореспондентом «за частиною фізики і математики». А. І. Дельвіг в своїх спогадах зазначав: У 1849 році С. В. Кербедз повністю припинив викладацьку діяльність, зосередившись на інженерної діяльності.
У 1852 році він був призначений заступником директора з будівництва Петербург-Варшавської залізниці і відправився за кордон, щоб познайомитися з новими технологіями і способами будівництва металевих мостів, які повинні були бути побудовані за маршрутом нової лінії. Він відвідав [Англія[|Англію]], Німеччину, Австрію і Бельгію. Незабаром він використовував набуті знання, побудувавши через Лугу міст протяжністю 55 метрів. Цим самим він поклав введення в Росії залізних ґратчастих ферм (їх називали тоді металевими фермами системи Тауна). У 1856—1859 роках керував роботами з будівництва Петергофской залізниці. У 1855 році він був нагороджений орденом Св. Станіслава 1-го ступеня, в грудні 1857 року — орденом Червоного орла 2-го ступеня. У 1858 році, на урочистому засіданні 29 грудня, С. В. Кербедз був обраний почесним членом Петербурзької Академії наук. У 1859 році нагороджений орденом Св. Анни 1-го ступеня. З січня 1858 року Кербедз був членом Ради Головного управління шляхів сполучення і публічних будівель Російської імперії. У липні 1861 року Кербедз був призначений начальником VII округу шляхів сполучення; з серпня 1862 року до 21 грудня 1863 року був начальником Управління шляхів сполучення в Царстві Польському. У 1868 році був проведений в інженер-генерал-лейтенанти, потім перейменований в таємні радники. У 1871 році нагороджений орденом Білого орла У січні 1872 року він був призначений головою міжвідомчої комітету при Міністерстві шляхів сполучення, результатом роботи якого став проект Санкт-Петербурзького морського каналу. У день 50-річчя служби в офіцерських чинах, 2 липня 1879 року С. В. Кербедз отримав орден Св. Олександра Невського. У 1881 році він був нагороджений чином дійсного таємного радника. У липні 1884 року, за поділі Ради Міністерства шляхів сполучення на два відділи — адміністративний і технічний, Кербедз був призначений головою адміністративного відділу; з жовтня 1887 роки головував в технічному відділі (затверджений на цій посаді в травні 1889 року). З 1886 року був членом новоутвореного Ради по залізничних справах. У 1886 і 1887 роках неодноразово виконував обов'язки міністра шляхів сполучення і товариша міністра при їх відсутності в столиці. У 1889 році він був нагороджений орденом Св. Володимира 1-го ступеня. У день 60-річчя служби був призначений почесним членом Інституту інженерів шляхів сполучення імператора Олександра I, в якому він багато років був головою екзаменаційної комісії двох старших курсів. Державну службу Кербедз залишив через хворобу 9 серпня 1891 року. Останні роки життя провів у Варшаві. Похований на кладовищі Повонзкі.
Примітки
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- https://www.polskipetersburg.pl/hasla/kierbedz-stanislaw-1
Джерела
- Кербедз Станислав Валерианович // Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1-е февраля 1890 года. — СПб.: Типография Правительствующего сената, 1890. — С. 54—55.
- Житков С. Кербедз Станислав Валерианович // Биографии инженеров путей сообщения. — СПб., 1902. — 45—69 с.
- Воронин М. И., Воронина М. М. Станислав Валерианович Кербедз. 1810—1899. — Л.: «Наука», 1982.
- Пунин А. Л. Архитектура отечественных мостов. — Л.: «Стройиздат», 1982. — С. 42, 52, 53.
- Храбрый И. С. Санкт-Петербург. Три века архитектуры. — СПб.: Норинт, 1999. — 65 с. — .
Посилання
- http://bridgelife.ru/kerbedz-stanislav-valerievich/ [ 31 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- http://enc-dic.com/word/k/Kerbedz-stanislav-valerianovich-58779.html [ 29 квітня 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stanislav Valerianovich Kerbedz pol Stanislaw Kierbedz 1810 1899 rosijskij inzhener Inzhener general lejtenant z 1868 dijsnij tayemnij radnik z 1881 Kerbedz Stanislav Valerianovichpol Stanislaw KierbedzNarodivsya10 bereznya 1810 1810 03 10 1 d d Panevezhiskij rajon LitvaPomer19 kvitnya 1899 1899 04 19 1 89 rokiv Varshava Rosijska imperiyaPohovannyaPovonzkivskij cvintarKrayina Respublika Polsha Rosijska imperiyaMisce prozhivannyaSankt Peterburg 2 Diyalnistinzhener inzhener budivelnikAlma materd i Vilnyuskij universitet 1828 Znannya movpolskaZakladPeterburzka akademiya naukChlenstvoPeterburzka akademiya naukVijskove zvannyageneralRiddDitidNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya u dvoryanskij sim yi v 1810 roci v mayetku Novij Dvir yakij znahodivsya v Ponevezkomu poviti Vilenskoyi guberniyi v istorichnij oblasti Zhemajtiya Navchavsya spochatku v de v Ponevizhi potim v Kovenskij klasichnij gimnaziyi U 1826 1828 rokah buv studentom Vilenskogo universitetu Pislya zakinchennya universitetu vin virushiv u Sankt Peterburg de v 1831 roci zakinchiv Institut korpusu inzheneriv shlyahiv spoluchennya i buv zalishenij pri nomu repetitorom Z 1834 roku vin chitav lekciyi z prikladnoyi mehaniki v oficerskih klasah Golovnogo inzhenernogo uchilisha U 1837 1849 rokah vikladav v Instituti korpusu inzheneriv shlyahiv spoluchennya budivelnu ta praktichnu mehaniku U period z chervnya 1837 po veresen 1838 roku razom z P P Melnikovim vin buv u zakordonnomu vidryadzhenni vidvidavshi ryad yevropejskih universitetiv i oglyanuvshi shlyahi spoluchennya v Angliyi Belgiyi Franciyi ta Nimechchini U zviti pro vidryadzhennya nimi buv zroblenij visnovok sho zaliznici perevazhayut u shvidkosti yaka daye yim visoke priznachennya v sistemi vnutrishnih povidomlen derzhav lt gt Nezvazhayuchi na ce ne mozhna ne dopustiti shob povsyudne vvedennya zaliznic moglo vitisniti absolyutno sistemi vodnih shlyahiv i ci ostanni zavzhdi zalishatsya vigidnimi liniyami dlya perevezennya tovariv nezvazhayuchi na yihni nedoliki Vzhe pislya povernennya v Rosiyu u veresni 1838 roku Kerbedz pristupiv do skladannya proektu mosta cherez Nevu Vin stav chitati lekciyi z mehaniki u Girnichomu instituti v Golovnij shkoli polovih inzheneriv i v Shkoli morskoyi pihoti Z serpnya 1841 roku po 1843 rik vin chitav lekciyi z prikladnoyi mehaniki v Sankt Peterburzkomu universiteti U 1842 roci M G Destro doruchiv Kerbedzu vikonati proekt postijnogo mosta cherez Nevu Mist nazvanij Blagoveshenskim buduvavsya protyagom 1843 1850 rokiv Na pochatku budivnictva 6 grudnya 1843 roku Kerbedz buv provedenij v pidpolkovniki pislya zakinchennya v 1850 roci v polkovniki a potim otrimav zvannya general majori z daruvannya ordena Sv Volodimira 3 go stupenya Peterburzka akademiya nauk obrala S V Kerbedza v 1851 roci svoyim chlenom korespondentom za chastinoyu fiziki i matematiki A I Delvig v svoyih spogadah zaznachav U 1849 roci S V Kerbedz povnistyu pripiniv vikladacku diyalnist zoseredivshis na inzhenernoyi diyalnosti U 1852 roci vin buv priznachenij zastupnikom direktora z budivnictva Peterburg Varshavskoyi zaliznici i vidpravivsya za kordon shob poznajomitisya z novimi tehnologiyami i sposobami budivnictva metalevih mostiv yaki povinni buli buti pobudovani za marshrutom novoyi liniyi Vin vidvidav Angliya Angliyu Nimechchinu Avstriyu i Belgiyu Nezabarom vin vikoristovuvav nabuti znannya pobuduvavshi cherez Lugu mist protyazhnistyu 55 metriv Cim samim vin poklav vvedennya v Rosiyi zaliznih gratchastih ferm yih nazivali todi metalevimi fermami sistemi Tauna U 1856 1859 rokah keruvav robotami z budivnictva Petergofskoj zaliznici U 1855 roci vin buv nagorodzhenij ordenom Sv Stanislava 1 go stupenya v grudni 1857 roku ordenom Chervonogo orla 2 go stupenya U 1858 roci na urochistomu zasidanni 29 grudnya S V Kerbedz buv obranij pochesnim chlenom Peterburzkoyi Akademiyi nauk U 1859 roci nagorodzhenij ordenom Sv Anni 1 go stupenya Z sichnya 1858 roku Kerbedz buv chlenom Radi Golovnogo upravlinnya shlyahiv spoluchennya i publichnih budivel Rosijskoyi imperiyi U lipni 1861 roku Kerbedz buv priznachenij nachalnikom VII okrugu shlyahiv spoluchennya z serpnya 1862 roku do 21 grudnya 1863 roku buv nachalnikom Upravlinnya shlyahiv spoluchennya v Carstvi Polskomu U 1868 roci buv provedenij v inzhener general lejtenanti potim perejmenovanij v tayemni radniki U 1871 roci nagorodzhenij ordenom Bilogo orla U sichni 1872 roku vin buv priznachenij golovoyu mizhvidomchoyi komitetu pri Ministerstvi shlyahiv spoluchennya rezultatom roboti yakogo stav proekt Sankt Peterburzkogo morskogo kanalu U den 50 richchya sluzhbi v oficerskih chinah 2 lipnya 1879 roku S V Kerbedz otrimav orden Sv Oleksandra Nevskogo U 1881 roci vin buv nagorodzhenij chinom dijsnogo tayemnogo radnika U lipni 1884 roku za podili Radi Ministerstva shlyahiv spoluchennya na dva viddili administrativnij i tehnichnij Kerbedz buv priznachenij golovoyu administrativnogo viddilu z zhovtnya 1887 roki golovuvav v tehnichnomu viddili zatverdzhenij na cij posadi v travni 1889 roku Z 1886 roku buv chlenom novoutvorenogo Radi po zaliznichnih spravah U 1886 i 1887 rokah neodnorazovo vikonuvav obov yazki ministra shlyahiv spoluchennya i tovarisha ministra pri yih vidsutnosti v stolici U 1889 roci vin buv nagorodzhenij ordenom Sv Volodimira 1 go stupenya U den 60 richchya sluzhbi buv priznachenij pochesnim chlenom Institutu inzheneriv shlyahiv spoluchennya imperatora Oleksandra I v yakomu vin bagato rokiv buv golovoyu ekzamenacijnoyi komisiyi dvoh starshih kursiv Derzhavnu sluzhbu Kerbedz zalishiv cherez hvorobu 9 serpnya 1891 roku Ostanni roki zhittya proviv u Varshavi Pohovanij na kladovishi Povonzki PrimitkiInternetowy Polski Slownik Biograficzny d Track Q96022943 https www polskipetersburg pl hasla kierbedz stanislaw 1DzherelaKerbedz Stanislav Valerianovich Spisok grazhdanskim chinam pervyh treh klassov Ispravlen po 1 e fevralya 1890 goda SPb Tipografiya Pravitelstvuyushego senata 1890 S 54 55 Zhitkov S Kerbedz Stanislav Valerianovich Biografii inzhenerov putej soobsheniya SPb 1902 45 69 s Voronin M I Voronina M M Stanislav Valerianovich Kerbedz 1810 1899 L Nauka 1982 Punin A L Arhitektura otechestvennyh mostov L Strojizdat 1982 S 42 52 53 Hrabryj I S Sankt Peterburg Tri veka arhitektury SPb Norint 1999 65 s ISBN 5 7711 0044 7 Posilannyahttp bridgelife ru kerbedz stanislav valerievich 31 grudnya 2017 u Wayback Machine http enc dic com word k Kerbedz stanislav valerianovich 58779 html 29 kvitnya 2018 u Wayback Machine