Каліфорнійський енцефаліт

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Енцефаліт.

Каліфорнійський енцефаліт (англ. California encephalitis) — природно-осередкова арбовірусна трансмісивна хвороба, що перебігає з інтоксикаційним синдромом і ознаками енцефаліту або менінгоенцефаліту.

Каліфорнійський енцефаліт
Спеціальність	інфекційні хвороби
Симптоми	гарячка, головний біль, нудота, блювання, менінгеальні симптоми, сплутаність свідомості, ^d, кон'юнктивіт, висип, спазм і парез
Причини	^d
Метод діагностики	фізикальне обстеження, люмбальна пункція, клінічний аналіз крові, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції і ПЛР
Препарати	фенітоїн і діазепам
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1C8B
МКХ-10	A83.5
DiseasesDB	32459
MeSH	D004670

Актуальність

У загальній структурі арбовірусних енцефалітів на енцефаліти, які спричинюють віруси каліфорнійської антигенної групи, припадає від 20 до 60 %. У США вважається другою за причиною ураження головного мозку після гарячки Західного Нілу.

Етіологія

Збудник — вірус з роду Bunyavirus родини Bunyaviridae і входить до складу серогрупи California і антигенного комплексу каліфорнійського енцефаліту, що включає антигенно близькі віруси:

• енцефаліту Ла-Кросс з підвидом Snowshoe hare,
• Tahyna (Lumbo),
• Inkoo,
• Jamestown Canyon,
• Cache Valley.

Епідеміологічні особливості

Зустрічається в основному в Північній Америці, переважно на Середньому Заході в сільській зоні. Основний переносник — лісові комарі Aedes triseriatus, у яких спостерігається трансоваріальна передача вірусів. Хворіють частіше діти у віці 5–10 років, чоловічої статі. Захворювання з найбільшою частотою реєструються в літній період року. Контингентами високого ризику зараження є люди, які працюють у лісі, відвідують їх, діти, які мешкають на міських околицях. Після хвороби формується стійкий імунітет.

Патогенез

Після первинної реплікації вірусу виникає вірусемія, що обумовлює розвиток загальнотоксичної синдрому і дисемінацію збудника в центральну нервову систему. В оболонах і речовині мозку виникають набряк, запальна інфільтрація і вогнища некрозу нервових клітин.

Клінічні прояви

Характерна гарячка з головним болем, менінгіт і енцефаліт. У дітей до 1 року єдиним стійким симптомом є раптовий розвиток гарячки (39–40 °C), часто супроводжується судомами. Спостерігається вибухання тім'ячка, ригідність кінцівок, патологічні рефлекси. У віці 5–14 років відзначаються скарги протягом 2–3 днів на головний біль, гарячку, сонливість, потім з'являються нудота, блювання, м'язовий біль, фотофобія, судоми у 25 % всіх хворих. У дорослих раптово з'являються гарячка, нудота, блювання, головний біль. Через добу в типових випадках розвиваються сплутаність свідомості, дезорієнтація. Може спостерігатися розширення судин кон'юнктиви і шкірний висип. Можуть розвиватися геми- або монопарези. Гарячка і неврологічні прояви зберігаються від декількох днів до 1 міс., але частіше — 4–14 днів. Летальність сягає 2 %. Залишкові явища у вигляді вираженої астенії, рідше (30 %) — органічні синдроми (парези, психоорганічні зміни).

Діагностика

Клінічні прояви менінгіту та енцефаліту при різних по етіології захворюваннях каліфорнійської групи дуже подібні, що ускладнює постановку етіологічного діагнозу без додаткових епідеміологічних та серологічних даних. Є вікові відмінності у проявах арбовірусних енцефалітів.

У клінічному аналізі крові — невеликий , у спинномозковому лікворі — спочатку нейтрофільний, потім лімфоцитарний плеоцитоз (до 1000 клітин в 1 мкл) і невелике підвищення концентрації білка. Специфічна діагностика заснована на виявленні у лікворі та крові методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) або визначенні антитіл в реакції гемаглютинації (РГА), зв'язування комплементу (РЗК), нейтралізації (РН), імунофлюоресценції (РІФ). Доказовим є підвищення титру в парних сироватках у динаміці (не менше 1:320 в РГА, 1:128 в РЗК, 1:160 в РН, 1:256 в РІФ).

Лікування

Терапія носить патогенетичний характер, тому що наразі етіотропних засобів не існує. Часто необхідно використання протисудомних засобів (фенітоїн, діазепам).

Профілактика

Вакцина проти збудника нині не розроблена. Проводяться захисні дії проти укусів комарів в ендемічних районах (репеленти, антимоскітні сітки та завіси, захисна одежа тощо).

Примітки

1. У багатьох джерелах каліфорнійський енцефаліт ототожнюють з енцефалітом Ла-Кросс, які мають багато спільного, але наразі їх вважають різними хворобами.

Джерела

• Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 301—302.
• Folusakin O Ayoade, Mohammad J Alam California Encephalitis Updated: Jul 01, 2016 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Burke A Cunha) [1] [ 8 січня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)