Кальників пол Kalników село в Польщі у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства Населення 1171 осо

Кальників (пол. Kalników) — село в Польщі, у гміні Стубно Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1171 особа (2011).

Село

Кальників

пол. Kalników

Координати 49°55′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 49.917° пн. ш. 23.000° сх. д. / 49.917; 23.000Координати: 49°55′ пн. ш. 23°00′ сх. д. / 49.917° пн. ш. 23.000° сх. д. / 49.917; 23.000

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Перемишльський повіт
Гміна	Стубно
Перша згадка	1378
Висота центру	200 м
Населення	1171 осіб (2011)
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-724
Автомобільний код	RPR
SIMC	0611643
GeoNames	769742
OSM	r6796014 ·R

Кальників

Кальників (Польща)

Кальників

Кальників (Підкарпатське воєводство)

Кальників у Вікісховищі

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 4 км північний схід від Стібно, за 23 км на північний схід від Перемишля та 73 км на схід від Ряшева.

Історія

Перша згадка про село датується 1378 роком, коли згадується церква Успіння Богородиці в селі.

У 1880 р. село належало до Мостиського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, у селі було 1287 жителів, з них більшість греко-католиків, крім 100 римо-католиків. Місцева греко-католицька парафія належала до Яворівського деканату Перемишльської єпархії.

У 1939 році в селі проживало 2060 мешканців, з них 1840 українців-грекокатоликів, 90 українців-римокатоликів, 90 поляків і 40 євреїв. Село входило до ґміни Малнув Мостиського повіту Львівського воєводства. Греко-католицька парафія належала до Краковецького деканату Перемишльської єпархії.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області, а 17 січня 1940 року — до Мостиського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Кільканадцять родин українців добровільно-примусово виселили в СРСР. Кількадесят українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі. Решту українців від депортації врятував місцевий ксьондз, який видав їм римо-католицькі метрики.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Вперше церква Успіння Богородиці в селі згадується в 1378 р.

У 1882 р. збудували муровану церкву з дерев’яною дзвіницею поруч (дзвіниця збереглася досі).

Нинішня мурована церква Успіння Пресвятої Богородиці зведена в 1920 р. З 1947 р. до 1958 р. церква не використовувалась, поки не була передана Польській православній церкві.

Сучасність

Приблизно третина жителів є православними, трохи менше греко-католиків. Тут є одна з найбільших громад українців у Польщі. Місцевий осередок Об'єднання українців у Польщі є найчисленнішим у країні. В кальниківській школі викладається українська мова. Періодично відбуваються свята фольклору.

Росте найбільший у Польщі ясен заввишки 29 м, обвід пня становить 756 см.

Кальників славиться розведенням коней малопольської породи.

Див. також

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	571	126	374	71
Жінки	600	142	309	149
Разом	1171	268	683	220

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кальників

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
(пол.) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 4 березня 2018.
Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1870. — Т. II. — s. 15-16, IX. [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.] (лат.), (пол.)
Kalników // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 707. (пол.)
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 51.
Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 березня 2018.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[TERYT-2] (пол.) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 17 вересня 2008. Процитовано 4 березня 2018.

[3] Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1870. — Т. II. — s. 15-16, IX. [ 9 липня 2018 у Wayback Machine.] (лат.), (пол.)

[4] Kalników // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 707. (пол.)

[5] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 51.

[6] Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [ 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[7] . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 4 березня 2018.

[age-8] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.