Йоса Бусон (яп. 与謝蕪村, よさぶそん; 1716 — 17 січня 1784) — японський культурний діяч, поет і художник періоду Едо. Представник поетичного жанру хайку та художнього стилю . Справжнє прізвище — Таніґуті (谷口). Мав багато псевдонімів.
Йоса Бусон | |
---|---|
яп. 与謝蕪村 | |
Народився | 1716[2][3][…] d, d, Осака, Японія |
Помер | 17 січня 1784[1] Хейан-кьо ·інфаркт міокарда |
Поховання | d |
Країна | Японія |
Діяльність | haiku poet, письменник, художник, каліграф |
Відомі учні | Мацумура Ґосюн |
Знання мов | японська[3][5] |
Жанр | хайку |
Magnum opus | d і d |
|
Короткі відомості
Йоса Бусон народився 1716 року в селі Кема повіту Хіґасінарі провінції Сеццу, в родині заможного селянина. В середині 1730-х він самостійно вирушив до міста Едо навчатися малюванню, і японській поезії. 1737 року хлопець став учнем , наступника легендарного Басьо. Після смерті наставника 1742 року, він перебрався до міста Юкі в провінції Сімоцуке, де став навчатися у майстра . Згодом, під впливом поезії і життєвого шляху Басьо, молодий поет вирушив у подорож по Північній Японії і через два роки він видав свою першу «Новорічну збірку» з віршами хайку в місті Уцуномія. В ній він вперше використав псевдонім «Бусон» (Ріпкове село). Наступного,1745 року, поет опублікував в Юкі посмертну оду на честь митця , що була написана у новому стилі «вільного вірша». Ймовірно того ж року, Бусон прийняв чернечий постриг у місцевому монастирі Ґуґьо, який прикрасив своїми настінними розписами.
1751 року 36-річний поет вирушив до столиці Кіото. Він прагнув вивчити нові тенденції у образотворчому мистецтві, які започаткували і Іке но Тайґа. Через три роки Бусон виїхав на етюди до сусідньої провінції Танґо, де провів 3 роки. Він опанував техніку китайського деревориту, розвинув зорову пам'ять і створив велику кількість картин. Бусон віддавав перевагу китайському стилю над японським, малюючи переважно тушеві пейзажі та образи китайських божеств і святих. Після повернення до Кіото він змінив своє прізвище на Йоса, одружився і мав у шлюбі одну доньку. Завдяки завершенню в 1763 році двох великих настінних розписів «Гори і води» та «Дикі коні» він здобув у столиці визнання одного з провідних художників.
Протягом 1764—1772 років Бусон переважно займався малюванням. В цей час він здійснив подорож до провінції Санукі в 1766—1768 роках, де розвинув оригінальну техніку передачі кольору відтінками туші. Після цього 1771 року Бусон спільно з Іке но Тайґою створив серію картин «Десять зручностей, десять приємностей», яка вважається шедевром японського інтелектуального стилю будзін-ґа нового часу. Бусон також активно почав складати нові хайку, використовуючи мотиви японської класичної літератури й історії та естетичні прийоми китайської романтичної поезії.
1770 року Бусон успадкував головування у поетичній школі , яку свого часу очолював його покійний наставник Хаяно Хадзін. Наступного року він видав збірник хайку «Весна 1771». Особливо успішними були збірники «Ясний ворон» 1773 року та «Продовження ясного ворона» 1776 року, створені на популярній хвилі захоплення японською старовиною. Сам Бусон мислив себе не стільки як поет скільки як художник, тому поставив свого учня Кіто заступником поетичної школи, прагнучи скоріше передати йому головування в Яхантеї. Проте японські інтелектуали вважали навпаки і щорічно сходилися до Кіото, аби отримати настанови від Бусона-поета. Серед них були і з Канадзави, Тьора з Ісе, з Наґої, та інші. Завдяки контактам з цими людьми Бусон налагодив систему продажу своїх поетичних і художніх творів у регіони.
1776 року поет взяв участь у віршових читаннях в монастирі на сході столиці, що були організовані за ініціативи . Бусон почав переписувати сутри і подумувати над відходом від мирської діяльності. Водночас заснував класи для вивчення хайку і видав спільно із учнем Кіото збірку «Персики і сливи». 1777 року, після видачі заміж єдиної доньки, поет опублікував під своєю редакцією збірник «Веселощі Яхан», до якого увійшла його ностальгічна колекція хайку «Мелодія весняного вітру Кеми». Вона вважається шедевром світової літератури.
Після 1777 року літературна активність Бусона спала. Він повністю присвятив себе малюванню, переклавши турботи поетичної школи на плечі учня Кіто. До 1782 року він створив великі пано «Пейзаж пір року», «Сільські коні», «Усамітнення в бамбуці» та «Засніжені будинки вночі».
На початку 1783 року 68-річний Бусон тяжко захворів. Він не зміг перенести хвороби і помер 17 січня. Поховали поета в монастирі Компукудзі в Кіото поруч з хатинкою Мацуо Басьо.
Картини
Зозуля (ほととぎす図) | Засніжені будинки вночі (淡彩夜色楼台図) |
Українські переклади
Українською твори Бусона перекладали Іван Бондаренко та Геннадій Турков.
Примітки
- https://www.britannica.com/biography/Buson
- Deutsche Nationalbibliothek Record #119045877 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
- CONOR.Sl
- Поетичний псевдонім — Сайтьо (宰鳥, さいちょう); з 1744 року — Бусон (蕪村). Художні псевдоніми — Сятьоко (謝長庚, しゃちょうこう) і Сясюнсей (謝春星, しゃしゅんせい); з 1778 року — Сяїн (謝寅, しゃいん).
- Сучасний квартал Кема району міста Осака.
- яп. 山水図.
- яп. 野馬図.
- яп. 明和辛卯春, しんぼうのはる.
- яп. あけ烏
- яп. 続明鴉.
- яп. もゝすもゝ.
- яп. 夜半楽, やはんらく.
- 春風馬堤曲, ばていのきょく.
- яп. 四季山水図.
- яп. 農家飼馬図.
- яп. 竹渓訪隠図.
- яп. 夜色楼台図.
Джерела та література
- (укр.) Бондаренко І. Антологія японської поезії. Хайку XVII — XX ст. — Київ: Дніпро, 2002.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- (рос.) Луна над горой. — СПб.: Кристалл, 1999. [ 11 січня 2010 у Wayback Machine.]
Посилання
- Бусон Йоса; Йоса Бусон // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 209; 693. — .
- (яп.)
- (яп.)
- (яп.) Переклади Йоси Бусона [ 29 травня 2009 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Josa Buson yap 与謝蕪村 よさぶそん 1716 17 sichnya 1784 yaponskij kulturnij diyach poet i hudozhnik periodu Edo Predstavnik poetichnogo zhanru hajku ta hudozhnogo stilyu Spravzhnye prizvishe Taniguti 谷口 Mav bagato psevdonimiv Josa Busonyap 与謝蕪村Narodivsya 1716 2 3 d d Osaka YaponiyaPomer 17 sichnya 1784 1784 01 17 1 Hejan ko infarkt miokardaPohovannya dKrayina YaponiyaDiyalnist haiku poet pismennik hudozhnik kaligrafVidomi uchni Macumura GosyunZnannya mov yaponska 3 5 Zhanr hajkuMagnum opus d i dVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Josa Buson portret penzlya 18 stolittya Kruki i yastrub 鳶鴉図 Korotki vidomostiJosa Buson narodivsya 1716 roku v seli Kema povitu Higasinari provinciyi Seccu v rodini zamozhnogo selyanina V seredini 1730 h vin samostijno virushiv do mista Edo navchatisya malyuvannyu i yaponskij poeziyi 1737 roku hlopec stav uchnem nastupnika legendarnogo Baso Pislya smerti nastavnika 1742 roku vin perebravsya do mista Yuki v provinciyi Simocuke de stav navchatisya u majstra Zgodom pid vplivom poeziyi i zhittyevogo shlyahu Baso molodij poet virushiv u podorozh po Pivnichnij Yaponiyi i cherez dva roki vin vidav svoyu pershu Novorichnu zbirku z virshami hajku v misti Ucunomiya V nij vin vpershe vikoristav psevdonim Buson Ripkove selo Nastupnogo 1745 roku poet opublikuvav v Yuki posmertnu odu na chest mitcya sho bula napisana u novomu stili vilnogo virsha Jmovirno togo zh roku Buson prijnyav chernechij postrig u miscevomu monastiri Gugo yakij prikrasiv svoyimi nastinnimi rozpisami 1751 roku 36 richnij poet virushiv do stolici Kioto Vin pragnuv vivchiti novi tendenciyi u obrazotvorchomu mistectvi yaki zapochatkuvali i Ike no Tajga Cherez tri roki Buson viyihav na etyudi do susidnoyi provinciyi Tango de proviv 3 roki Vin opanuvav tehniku kitajskogo derevoritu rozvinuv zorovu pam yat i stvoriv veliku kilkist kartin Buson viddavav perevagu kitajskomu stilyu nad yaponskim malyuyuchi perevazhno tushevi pejzazhi ta obrazi kitajskih bozhestv i svyatih Pislya povernennya do Kioto vin zminiv svoye prizvishe na Josa odruzhivsya i mav u shlyubi odnu donku Zavdyaki zavershennyu v 1763 roci dvoh velikih nastinnih rozpisiv Gori i vodi ta Diki koni vin zdobuv u stolici viznannya odnogo z providnih hudozhnikiv Protyagom 1764 1772 rokiv Buson perevazhno zajmavsya malyuvannyam V cej chas vin zdijsniv podorozh do provinciyi Sanuki v 1766 1768 rokah de rozvinuv originalnu tehniku peredachi koloru vidtinkami tushi Pislya cogo 1771 roku Buson spilno z Ike no Tajgoyu stvoriv seriyu kartin Desyat zruchnostej desyat priyemnostej yaka vvazhayetsya shedevrom yaponskogo intelektualnogo stilyu budzin ga novogo chasu Buson takozh aktivno pochav skladati novi hajku vikoristovuyuchi motivi yaponskoyi klasichnoyi literaturi j istoriyi ta estetichni prijomi kitajskoyi romantichnoyi poeziyi 1770 roku Buson uspadkuvav golovuvannya u poetichnij shkoli yaku svogo chasu ocholyuvav jogo pokijnij nastavnik Hayano Hadzin Nastupnogo roku vin vidav zbirnik hajku Vesna 1771 Osoblivo uspishnimi buli zbirniki Yasnij voron 1773 roku ta Prodovzhennya yasnogo vorona 1776 roku stvoreni na populyarnij hvili zahoplennya yaponskoyu starovinoyu Sam Buson misliv sebe ne stilki yak poet skilki yak hudozhnik tomu postaviv svogo uchnya Kito zastupnikom poetichnoyi shkoli pragnuchi skorishe peredati jomu golovuvannya v Yahanteyi Prote yaponski intelektuali vvazhali navpaki i shorichno shodilisya do Kioto abi otrimati nastanovi vid Busona poeta Sered nih buli i z Kanadzavi Tora z Ise z Nagoyi ta inshi Zavdyaki kontaktam z cimi lyudmi Buson nalagodiv sistemu prodazhu svoyih poetichnih i hudozhnih tvoriv u regioni 1776 roku poet vzyav uchast u virshovih chitannyah v monastiri na shodi stolici sho buli organizovani za iniciativi Buson pochav perepisuvati sutri i podumuvati nad vidhodom vid mirskoyi diyalnosti Vodnochas zasnuvav klasi dlya vivchennya hajku i vidav spilno iz uchnem Kioto zbirku Persiki i slivi 1777 roku pislya vidachi zamizh yedinoyi donki poet opublikuvav pid svoyeyu redakciyeyu zbirnik Veseloshi Yahan do yakogo uvijshla jogo nostalgichna kolekciya hajku Melodiya vesnyanogo vitru Kemi Vona vvazhayetsya shedevrom svitovoyi literaturi Pislya 1777 roku literaturna aktivnist Busona spala Vin povnistyu prisvyativ sebe malyuvannyu pereklavshi turboti poetichnoyi shkoli na plechi uchnya Kito Do 1782 roku vin stvoriv veliki pano Pejzazh pir roku Silski koni Usamitnennya v bambuci ta Zasnizheni budinki vnochi Na pochatku 1783 roku 68 richnij Buson tyazhko zahvoriv Vin ne zmig perenesti hvorobi i pomer 17 sichnya Pohovali poeta v monastiri Kompukudzi v Kioto poruch z hatinkoyu Macuo Baso KartiniZozulya ほととぎす図 Zasnizheni budinki vnochi 淡彩夜色楼台図 Ukrayinski perekladiUkrayinskoyu tvori Busona perekladali Ivan Bondarenko ta Gennadij Turkov Primitkihttps www britannica com biography Buson Deutsche Nationalbibliothek Record 119045877 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren 1999 d Track Q2451336 CONOR Sl d Track Q16744133 Poetichnij psevdonim Sajto 宰鳥 さいちょう z 1744 roku Buson 蕪村 Hudozhni psevdonimi Syatoko 謝長庚 しゃちょうこう i Syasyunsej 謝春星 しゃしゅんせい z 1778 roku Syayin 謝寅 しゃいん Suchasnij kvartal Kema rajonu mista Osaka yap 山水図 yap 野馬図 yap 明和辛卯春 しんぼうのはる yap あけ烏 yap 続明鴉 yap もゝすもゝ yap 夜半楽 やはんらく 春風馬堤曲 ばていのきょく yap 四季山水図 yap 農家飼馬図 yap 竹渓訪隠図 yap 夜色楼台図 Dzherela ta literatura ukr Bondarenko I Antologiya yaponskoyi poeziyi Hajku XVII XX st Kiyiv Dnipro 2002 Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 ros Luna nad goroj SPb Kristall 1999 11 sichnya 2010 u Wayback Machine PosilannyaBuson Josa Josa Buson Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 209 693 ISBN 966 692 578 8 Portal Mistectvo Josa Buson u sestrinskih Vikiproyektah Citati u Vikicitatah Josa Buson u Vikishovishi yap yap yap Perekladi Josi Busona 29 travnya 2009 u Wayback Machine