Зухвалість

Зухва́лість, зухва́льство (англ. impertinence) — порок та вада особистості, негативний поведінковий прояв, симптом хамства, в релігії — гріх. Безманерне втручання чи твердження. Протистоїть сором'язливості, м'якості.

Соціальні прояви

Може проявлятися у зухвалій «хоробрості» чи «сміливості», зухвалих вчинках — поглядах, дотиках, словах, зухвалій поведінці з підлеглими чи колегами, зухвалому насильництві, зухвалому одязі, зухвалому мовленні, зухвалому ігноруванні інших і т. д.

Кримінальна зухвалість

Особлива зухвалість, як кваліфікуюча ознака злісного хуліганства проявляється в діях, що відзначаються особливою нахабністю, грубістю. На ступінь зухвалості хуліганства впливають форма хуліганських дій та їх тривалість.

Див. також

• Хуцпа

Примітки

1. Зухвалість // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. Зухвальство // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
3. Зухвалість // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
4. Зухвальство // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — .
5. Зухвалість // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2022.

Посилання

• Нахабство // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1098. — 1000 екз.
• Зухвалий [ 29 квітня 2017 у Wayback Machine.] Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 735.