Зубанич Василь Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зубанич.

Васи́ль Іва́нович Зуба́нич (нар. 9 лютого 1983) — бригадний генерал Збройних сил України. Заступник командувача Об'єднаних сил (2022), командир 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (2015—2020). Герой України (2015).

Василь Іванович Зубанич
Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження	9 лютого 1983 с. Голятин, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Псевдо	Зубр, 21-й, Едельвейс
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	Генеральний штаб
Війни / битви	Війна на сході України
Командування
2015—2020  10 ОГШБр, командир ???—2015  15 ОГПБ, командир
Нагороди та відзнаки
Медаль «За військову службу Україні»
Зубанич Василь Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Російсько-українська війна

Василь Зубанич перебував у районі бойових дій із травня 2014 року. На початок антитерористичної операції (АТО) був командиром 15-го окремого гвардійського гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях за Новоганнівку, Нижнє Тепле, Станицю Луганську, Макарове, Щастя, Луганський аеропорт, Дебальцеве та інші населені пунктів Луганської та Донецької областей. Особисто виконував завдання на мобільних пересувних блокпостах, супроводжував колони та вантажі для військ і сил АТО. Неодноразово піддавався нападам та обстрілам з боку незаконних збройних формувань, його рішення дозволяли виконувати поставлені завдання зі збереженням життів військовослужбовців.

У складі штурмової групи тактичної групи «Північ» здійснював прорив до Луганського аеропорту для подальшого прикриття та забезпечення відходу підрозділів з оточення. Під час бою зазнав осколкового та вогнепального поранення. Незважаючи на це, відмовився від госпіталізації й продовжував керувати діями підрозділу, тим самим піднявши бойовий дух і моральний стан військовослужбовців. З листопада 2014 року виконував завдання на Дебальцевському напрямку.

23 березня 2015 року підполковнику Зубаничу присвоєне звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».

30 жовтня^[] 2015 року призначений командиром новоствореної 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия).

Командував 10-ю окремою гірсько-штурмовою бригадою до 27 листопада 2020 року.^[]

У березні 2022 року призначений заступником командувача угруповання Об'єднаних сил, 23 березня 2022 року присвоєне військове звання бригадний генерал.

У червні — серпні 2022 року очолював тактичну групу, яка вела важкі оборонні бої в районі Сєвєродонецька і Лисичанська.^[]

Державні нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (23 березня 2015) — за виняткову особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України
• Медаль «За військову службу Україні» (6 грудня 2012) — за значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, зразкове виконання військового обов'язку, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України

Примітки

1. В оперативному командуванні «Захід» завершено формування окремої гірсько-штурмової бригади. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 14 січня 2016.
2. . Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 23 березня 2022.
3. Указ Президента України від 23 березня 2015 року № 163/2015 «Про присвоєння В.Зубаничу звання Герой України»
4. Указ Президента України від 6 грудня 2012 року № 683/2012 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

• Президент присвоїв звання Героя України чотирьом військовим командирам // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 23.03.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у Archive.is]
• Підполковник Зубанич Василь Іванович // facebook-сторінка Міністерство оборони України, 19.08.2015 [Архівовано 14 січня 2016 у Archive.is]

Попередник:	Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 148 23 березня 2015	Наступник:
Савченко Надія Вікторівна		Собко Сергій Станіславович