Зелена лінія (Стокгольмський метрополітен)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зелена лінія (значення).

Зелена лінія (нім. Gröna Linjen) — найстаріша з трьох ліній Стокгольмського метро. Лінія завдовжки 41,256 км складається з однієї лінії на північ від центру міста, розгалужучись на три гілки на південь від центру міста. Перша частина лінії була відкрита як метро в 1950 році, хоча деякі частини лінії датуються 1930-ми роками і спочатку використовувалися стокгольмським трамваєм.

Зелена лінія
Транспортна мережа	Стокгольмський метрополітен
Країна	Швеція
Адміністративна одиниця	комуна Стокгольм
Колір	зелений
Шістнадцятковий триплет кольору	7AC142
Оператор	Storstockholms Lokaltrafik
Ширина колії	європейська колія
Початкова чи кінцева точка	Гессельбю странд, Скарпнек, Фарста странд і Хаґсетра
Довжина або відстань	41,25 км
Маршрутна карта
Тип електрифікації	^d
Сторона залізничного руху	^d
Стан використання	використовується^[d]

Зелена лінія

Гессельбю-странд   19  Гессельбю-горд Йоганнелунд Веллінгбю Рокста Блакеберг   Тунель 0,8 км Ісландстор'єт Енгбюплан Окесгов   17  Броммаплан Абрагамсберг Стура-моссен Альвік   18    Транебергсбрун (450 м) Кристинеберг Торільдсплан   Тунель 1,2 км   ССГ до Синьої лінії Фрідгемсплан     Санкт-Еріксбрун (200 м)   Тунель 3,4 км Санкт-Еріксплан Уденплан Родмансгатан Гетор'єт   ССГ до Червоної лінії Т-Сентрален Гамла-Стан   Тунель 1,5 км Слюссен   ССГ до Червоної лінії Мєдбор'ярплацен Сканстулль   Сканстулльсбрун (574 m) Гулльмарсплан Шермарбрінк Гаммарбюгейден Б'єркгаген Щеррторп Багармоссен Скарпнек   17  ССГ до Tvärbanan Глобен Еншеде-горд Соккенплан Сведмюра Стуребю Бандгаген Гегдален Рогсвед Гагсетра   19  Блосут Сандсборг Скугсщиркіркогорден Таллькруген Губбенген Гекараньєн Фарста Фарста-странд   18

Історія

Перед метро

Перша дистанція теперішньої Зеленої лінії була відкрита як метро в 1950 році, але кілька дистанцій лінії використовують інфраструктуру, яка спочатку була побудована або використовувалася для стокгольмського трамваю . До них належать:

• між Глобеном і Стуребю на лінії використовуються колії, які були створені для використання 19-го маршруту трамваю в 1930 році. Ці колії вимагали відновлення з видаленням залізничних переїздів, перш ніж потяги метро могли ними користуватися.
• між Слюссеном і Сканстулль лінія використовує ^[sv], тунель, спочатку побудований для використання на трамвайних маршрутах 8 і 19 в 1933 році. Станції тунелю потребували реконструкції, перш ніж потяги метро могли їх використовувати.
• між Крістінебергом і Алвіком лінія використовує Транебергсброн , автомобільний міст, побудований із відокремленими трамвайними коліями в 1934 році. Трамвайні колії були перепрофільовані для використання поїздами метро.
• між Альвіком та Ісландстор'єт на лінії використовуються колії, побудовані за стандартами метро, ​​без залізничних переїздів, але використовувалися трамваями з 1944 року.
• між Сканстулль і Гулльмарсплан лінія використовує Сканстулльсбрун, автомобільний міст, побудований із залізничними коліями в 1946 році. Колії були розроблені для використання в метро, ​​але спочатку використовувалися трамваями.

Відкриття метро

Зелена лінія та її відгалуження відкривалися поетапно:

• У жовтні 1950 року відкрита лінія між Слюссеном і Гекараньєном , включаючи відновлені трамвайні колії через Седертунельн і через Шанстуллсбрун.
• У вересні 1951 року відкрилася відгалуження від Гулльмарсплан до Стуребю, в основному використовуючи відновлену колію трамвайного маршруту 19.
• У жовтні 1952 року відокремлена дистанція лінії від Гетор'єт до Веллінгбю, що мала у своєму складі колишні трамвайні колії через Транебергсбрун і далі до Ісландстор'єт.
• У листопаді 1954 року лінія була продовжена від Стуребю до Гегдалена.
• У листопаді 1956 року лінія була продовжена від Веллінгбю до Гессельбю-горд.
• У листопаді 1957 року Гетор'єт був сполучений зі Слюссеном через центр Стокгольма, сполучивши дві раніше відокремлені дистанції лінії.
• У квітні 1958 року відгалуження від Шермарбрінка до Гаммарбюгейдена було відкрито.
• У листопаді 1958 року лінія була продовжена від Гаммарбюгейдена до Багармоссена , від Гекараньєна до Фарста і від Гессельбю-горда до Гессельбю-странда.
• У листопаді 1959 року лінія була продовжена від Гегдалена до Рогсведа
• У грудні 1960 року лінія була продовжена від Рогсведа до Гагсетра
• У серпні 1971 року лінія була продовжена від Фарста до Фарста-странд
• У серпні 1994 року лінія була продовжена від Багармоссена до Скарпнека

Маршрут

Зелена лінія складається з однієї лінії на північ від центру міста, розгалужуючись на три гілки на південь від центру міста, із загальною довжиною лінії 41,256 км. Обслуговується трьома маршрутами метро, ​​які починаються з різних кінцевих пунктів уздовж північної частини, і кожен з яких обслуговує одну з трьох південних гілок. Лінія 17 сполучає Окесгов із Скарпнеком , а лінія 18 сполучає Альвік із Фарста-странд, а лінія 19 сполучає Гессельбю-странд з Гагсетрою. Більшу частину дня потяги курсують що 10 хвилин на кожному маршруті, що забезпечує 18 поїздів на годину на спільній центральній секції. Додаткові потяги курсують у періоди пік, а вночі інтервали збільшують до півгодини.

Зелена лінія має пересадки із Червоною лінією метро на Т-Сентрален, Гамла-Стан і Слюссен, а також із Синьою лінією на Фрідгемсплан і Т-Сентрален. Також має пересадки з приміською залізницею на Уденплані, Т-Сентрален і Фарста-странд, з залізничними лініями далекого сполучення на Т-Сентрален, зі штрассенбаном Tvärbanan на Альвік, Гулльмарсплан і Глобен, зі штрассенбаном Nockebybanan в Альвіку і на на Т-Сентрален. Пересадка на S-bahn Saltsjöbanan у Слюссені не відбувається через реконструкцію лінії S-bahn.

Зелена лінія має загалом 49 станцій, з яких 12 підземних і 37 наземних. На відміну від пізніших ліній метро, ​​підземна дистанція Зеленої лінії у центрі міста була побудована на відносно неглибоких тунелях, і тому на лінії є кілька фірмових станцій Стокгольмського метро, ​​вирубаних із голої скелі (глибокого закладення тбіліського типу), з більшою частиною підземних станції з бетонними облицюваннями.

Примітки

1. Jacobson, Per (1998). En spårväg till Bromma [A tramway to Bromma] (швед.). Oslo: Baneforlaget. ISBN .
2. Alfredsson, Berndt та Harlén, 2007, с. 140.
3. [Hagsätra towards Hässelby strand] (PDF) (швед.). Storstockholms Lokaltrafik. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
4. [Farsta strand towards Hässelby strand] (PDF) (швед.). Storstockholms Lokaltrafik. Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2022. Процитовано 2 березня 2022.
5. [Skarpnäck towards Hässelby strand] (PDF) (швед.). Storstockholms Lokaltrafik. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
6. Schwandl, Robert. Stockholm. urbanrail. оригіналу за 17 травня 2019. Процитовано 7 травня 2019.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зелена лінія (Стокгольмський метрополітен)