Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Жан-Луї Борі (фр. Jean Louis Bory; 25 червня 1919, Меревіль, Ессонна — 12 червня 1979, там же) — французький письменник, журналіст і кінокритик.
| Жан-Луї Борі | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Jean-Louis Denis Bory[1] | |||
| Народився | 25 червня 1919[2][3][…] Меревіль[1] | |||
| Помер | 11 червня 1979[5][4][1] (59 років) Меревіль[1] | |||
| Поховання | d | |||
| Країна |  Франція | |||
| Діяльність | кінокритик, журналіст, письменник, сценарист | |||
| Alma mater | Ліцей Генріха IV | |||
| Заклад | d і Нувель Обс | |||
| Мова творів | французька | |||
| Magnum opus | d | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Жан-Луї Борі у Вікісховищі | ||||
Біографія
Борі народився 1919 року в місті Меревіль у сім'ї фармацевта та вчительки. Батьки Жана-Луї були релігійними людьми, отже релігія мало на нього впливу. Особа майбутнього письменника формувалася під впливом Народного Фронту. Здобув освіту в ліцеї Генріха IV.
1939 року Жана-Луї призвали до армії. У Латинський квартал він повернувся у жовтні 1942 року. У липні 1945 року склав іспити agrégation des lettres. Двома місяцями пізніше видавництво Flammarion опублікувало першу повість Борі «Моє село за німецьких часів», яка незабаром здобула Гонкурівську премію 1945 року. Друга книга Борі «Chère Aglaë» (1947) була менш успішною. У 1948 році Борі отримує призначення до Парижа (газета La Gazette des Lettres).
Жан-Луї Борі належав до політично активної літературної еліти Франції. Свого часу знаменитий французький письменник Луї Арагон схиляв Борі до вступу до комуністичної партії Франції. Проте Жан-Луї Борі обмежився приєднанням до прокомуністичної групи пацифістів Mouvement de la Paix, Національної Асоціації Письменників, а також Товариства Франція-СРСР.
1952 року відбувся журналістський дебют Борі в газеті Samedi Soir. З 1955 працює в газеті L'Express разом зі своїм другом Франсуа Ервалем.
В 1956 відбувається розрив Борі з комуністами через введення радянських військ в Угорщину для придушення повстання. Проти цього вторгнення Борі підписав петицію разом з Едгаром Мореном, Жилем Мартіне, Жаном-Марі Домена та іншими. Протягом цього Борі виходить із Почесного Комітету Товариства Франція-СРСР. Політичні погляди Борі залишилися постійними, він продовжував виступати проти колонізації країн третього світу. Так, у 1960 році, коли його редактор Рене Жюльяр запропонував йому підписати петицію Маніфест 121, він, не замислюючись, погодився, у зв'язку з чим його викладацька діяльність у ліцеї Генріха IV, якою він займався з 1957 року, було припинено. Він був відновлений на посаді за кілька місяців, але інтерес до викладання у нього став пропадати.
У 1957 році Жан-Луї Борі увійшов до редакційної ради Cahiers des saisons, де він опубліковував свої літературні роботи. У 1961 році він змінив Франсуа Трюффо як кінокритик тижневика Arts. Протягом наступного року він залишив викладання та роботу в La Gazette des Lettres, щоб повністю присвятити себе журналістиці та літературі. Спроба повторити колишній літературний успіх романом «Аромат трави» (фр. L'Odeur de l'herbe, 1962) не мала успіху. Успіх, проте, чекав на терені кінокритики. Так, у 1964 році він брав участь у програмах Le Masque et la Plume, після виступу в яких здобув популярність у публіки. Наприкінці 1964 року він остаточно йде з «Лекспрес», водночас іде у минуле та його дружба з .
У січні 1965 року Гі Дюмюр запропонував йому продовжити займатися критикою в Nouvel Observateur. Там він сприяв реабілітації Луї-Фердінана Селіна, а також придбав таких друзів, як Поль Моран та Жак Шардон. З листопада 1966 року він змінив Мішеля Курно (Michel Cournot) як основний кінокритик у Nouvel Observateur.
В рамках Masque et la plume він багато висвітлював кіно третього світу, особливо африканське та арабське. Борі став найавторитетнішим кінокритиком Латинського кварталу, зокрема, кола Art et Essais. У травні 1968 року він став одним із лідерів акції, що зупинила Канський кінофестиваль: він вимовляє полум'яну промову біля Палацу фестивалів перед студентами, спровокувавши заворушення у Парижі[2]. Цікаво, що при цьому ще роком раніше був членом журі Канського фестивалю[3]. Борі проте входив до складу журі Каннського фестивалю з 1970 по 1973 рік. Він також грав вирішальну роль у фестивалі у Ла-Рошелі. У редакції Nouvel Observateur він з'являвся періодично і лише залишав матеріал для публікацій.
У 1970-х роках він починає активно захищати гомосексуалів. Це знайшло відображення в його автобіографічних роботах «Шкура Зебри» (1969) і «Народжені жінкою» (1976), але більшою мірою в романі «Моя половина апельсина» (1973), який мав великий успіх, і в якому він відкрито зізнався в своєї гомосексуальності. Він взяв участь в асоціації гомосексуалів «Аркадія», робив доповідь на їхній конференції. Пізніше він став частиною Front homosexuel d'action révolutionnaire.
Одночасно з політичною боротьбою та громадською діяльністю, Борі публікує ще кілька повістей: Eugène Sue, dandy et socialiste (1973), історичне есе La Révolution de Juillet (1972). Але найбільшим успіхом у його літературній кар'єрі став роман Le Pied, написаний ним у 1976 році. Роман розійшовся тиражем понад 100,000 екземплярів.
Торішнього серпня 1977 року він впав у важку депресію. Короткий період ремісії тривав з жовтня 1978 по лютий 1979 року і дозволив Борі опублікувати в 1978 його останній твір, «Cambacérès».
Жан-Луї Борі наклав на себе руки в рідному місті в ніч з 11 на 12 червня 1979 року.
Примітки
- Fichier des personnes décédées
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhan Luyi Bori fr Jean Louis Bory 25 chervnya 1919 Merevil Essonna 12 chervnya 1979 tam zhe francuzkij pismennik zhurnalist i kinokritik Zhan Luyi BoriIm ya pri narodzhennifr Jean Louis Denis Bory 1 Narodivsya25 chervnya 1919 1919 06 25 2 3 Merevil 1 Pomer11 chervnya 1979 1979 06 11 5 4 1 59 rokiv Merevil 1 PohovannyadKrayina FranciyaDiyalnistkinokritik zhurnalist pismennik scenaristAlma materLicej Genriha IVZakladd i Nuvel ObsMova tvorivfrancuzkaMagnum opusdNagorodiGonkurivska premiya 1945 Zhan Luyi Bori u VikishovishiBiografiyaBori narodivsya 1919 roku v misti Merevil u sim yi farmacevta ta vchitelki Batki Zhana Luyi buli religijnimi lyudmi otzhe religiya malo na nogo vplivu Osoba majbutnogo pismennika formuvalasya pid vplivom Narodnogo Frontu Zdobuv osvitu v liceyi Genriha IV 1939 roku Zhana Luyi prizvali do armiyi U Latinskij kvartal vin povernuvsya u zhovtni 1942 roku U lipni 1945 roku sklav ispiti agregation des lettres Dvoma misyacyami piznishe vidavnictvo Flammarion opublikuvalo pershu povist Bori Moye selo za nimeckih chasiv yaka nezabarom zdobula Gonkurivsku premiyu 1945 roku Druga kniga Bori Chere Aglae 1947 bula mensh uspishnoyu U 1948 roci Bori otrimuye priznachennya do Parizha gazeta La Gazette des Lettres Zhan Luyi Bori nalezhav do politichno aktivnoyi literaturnoyi eliti Franciyi Svogo chasu znamenitij francuzkij pismennik Luyi Aragon shilyav Bori do vstupu do komunistichnoyi partiyi Franciyi Prote Zhan Luyi Bori obmezhivsya priyednannyam do prokomunistichnoyi grupi pacifistiv Mouvement de la Paix Nacionalnoyi Asociaciyi Pismennikiv a takozh Tovaristva Franciya SRSR 1952 roku vidbuvsya zhurnalistskij debyut Bori v gazeti Samedi Soir Z 1955 pracyuye v gazeti L Express razom zi svoyim drugom Fransua Ervalem V 1956 vidbuvayetsya rozriv Bori z komunistami cherez vvedennya radyanskih vijsk v Ugorshinu dlya pridushennya povstannya Proti cogo vtorgnennya Bori pidpisav peticiyu razom z Edgarom Morenom Zhilem Martine Zhanom Mari Domena ta inshimi Protyagom cogo Bori vihodit iz Pochesnogo Komitetu Tovaristva Franciya SRSR Politichni poglyadi Bori zalishilisya postijnimi vin prodovzhuvav vistupati proti kolonizaciyi krayin tretogo svitu Tak u 1960 roci koli jogo redaktor Rene Zhyulyar zaproponuvav jomu pidpisati peticiyu Manifest 121 vin ne zamislyuyuchis pogodivsya u zv yazku z chim jogo vikladacka diyalnist u liceyi Genriha IV yakoyu vin zajmavsya z 1957 roku bulo pripineno Vin buv vidnovlenij na posadi za kilka misyaciv ale interes do vikladannya u nogo stav propadati U 1957 roci Zhan Luyi Bori uvijshov do redakcijnoyi radi Cahiers des saisons de vin opublikovuvav svoyi literaturni roboti U 1961 roci vin zminiv Fransua Tryuffo yak kinokritik tizhnevika Arts Protyagom nastupnogo roku vin zalishiv vikladannya ta robotu v La Gazette des Lettres shob povnistyu prisvyatiti sebe zhurnalistici ta literaturi Sproba povtoriti kolishnij literaturnij uspih romanom Aromat travi fr L Odeur de l herbe 1962 ne mala uspihu Uspih prote chekav na tereni kinokritiki Tak u 1964 roci vin brav uchast u programah Le Masque et la Plume pislya vistupu v yakih zdobuv populyarnist u publiki Naprikinci 1964 roku vin ostatochno jde z Lekspres vodnochas ide u minule ta jogo druzhba z U sichni 1965 roku Gi Dyumyur zaproponuvav jomu prodovzhiti zajmatisya kritikoyu v Nouvel Observateur Tam vin spriyav reabilitaciyi Luyi Ferdinana Selina a takozh pridbav takih druziv yak Pol Moran ta Zhak Shardon Z listopada 1966 roku vin zminiv Mishelya Kurno Michel Cournot yak osnovnij kinokritik u Nouvel Observateur V ramkah Masque et la plume vin bagato visvitlyuvav kino tretogo svitu osoblivo afrikanske ta arabske Bori stav najavtoritetnishim kinokritikom Latinskogo kvartalu zokrema kola Art et Essais U travni 1968 roku vin stav odnim iz lideriv akciyi sho zupinila Kanskij kinofestival vin vimovlyaye polum yanu promovu bilya Palacu festivaliv pered studentami sprovokuvavshi zavorushennya u Parizhi 2 Cikavo sho pri comu she rokom ranishe buv chlenom zhuri Kanskogo festivalyu 3 Bori prote vhodiv do skladu zhuri Kannskogo festivalyu z 1970 po 1973 rik Vin takozh grav virishalnu rol u festivali u La Rosheli U redakciyi Nouvel Observateur vin z yavlyavsya periodichno i lishe zalishav material dlya publikacij U 1970 h rokah vin pochinaye aktivno zahishati gomoseksualiv Ce znajshlo vidobrazhennya v jogo avtobiografichnih robotah Shkura Zebri 1969 i Narodzheni zhinkoyu 1976 ale bilshoyu miroyu v romani Moya polovina apelsina 1973 yakij mav velikij uspih i v yakomu vin vidkrito ziznavsya v svoyeyi gomoseksualnosti Vin vzyav uchast v asociaciyi gomoseksualiv Arkadiya robiv dopovid na yihnij konferenciyi Piznishe vin stav chastinoyu Front homosexuel d action revolutionnaire Odnochasno z politichnoyu borotboyu ta gromadskoyu diyalnistyu Bori publikuye she kilka povistej Eugene Sue dandy et socialiste 1973 istorichne ese La Revolution de Juillet 1972 Ale najbilshim uspihom u jogo literaturnij kar yeri stav roman Le Pied napisanij nim u 1976 roci Roman rozijshovsya tirazhem ponad 100 000 ekzemplyariv Torishnogo serpnya 1977 roku vin vpav u vazhku depresiyu Korotkij period remisiyi trivav z zhovtnya 1978 po lyutij 1979 roku i dozvoliv Bori opublikuvati v 1978 jogo ostannij tvir Cambaceres Zhan Luyi Bori naklav na sebe ruki v ridnomu misti v nich z 11 na 12 chervnya 1979 roku PrimitkiFichier des personnes decedees d Track Q80900474 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 SNAC 2010 d Track Q29861311 Czech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563