Ерлі́к (монг. Ерлег; Ер-Ка́ан (південно-алт. Ер-Каан), Ірлі́к(-хан) (хак. Ірлік)) — в тюркській і монгольській міфології владика підземного світу, вищий правитель царства мертвих.
Ерлік | |
---|---|
володора підземного світу | |
Міфологія | тюркська, монгольська |
Діти | син Темір-кан |
Частина від | тюркська міфологія і d |
Ерлік більш поширений, ніж Ульгень, бо він наявний у віруваннях майже всіх тюрко-монгольських народів, як [en], так і ламаїстів. Ім'я Ерлік зустрічається в древньотюркських рунічних пам'ятках. Вважається, що це ім'я походить від [ru] уявлення про Ерлік-кагана — господаря пекла.
Ерлік у міфології алтайців
За уявленнями [ru] (шаманів), в Ерліка чорне, густе, кучеряве волосся, що спускається на плечі, великі чорні вуса, які він закладає за вуха, довга, аж до колін, борода. Одягається він у сім ведмежих шкур, спить на семи чорних бобрах. Його меч зроблений із зеленого заліза, а чаша з людського черепа. Їздовою твариною Ерліка є могутній чорний бик, якого він підганяє місяцеподібною сокирою замість батога.
Підземний світ Ерліка знаходиться на заході й починається із земної щілини, яка є входом у нього. За деякими уявленнями цей світ складається з дев'яти шарів або ярусів, на яких живуть сини Ерліка. Алтайці шанують усіх його синів, знають їхні імена та приносять їм жертвопринесення. У нижньому світі теж є сонце і місяць, але вони світять тьмяно, тому там панує вічна напівтемрява. Біля входу в нижній світ є чорний пеньок, котел із киплячою водою. Є там великі болота, озеро, наповнене сльозами людей, червоне озеро, яке утворилося з крові убитих або тих, хто випадково смертельно порізався, а також самогубців. Далі — бездонне чорне озеро з мостом з однієї кінської волосини. За чорним озером розташована ділянка померлих предків. Після неї в підземному світі мешкають дочки Темір-кана, першого сина Ерліка. Сам Темір-кан живе там само у великій юрті, поруч з якою стоїть [ru].
Живе Ерлік в палаці з чорного бруду чи синього (або чорного) заліза на березі річки Тойбодим із людських сліз, через яку перекинуто міст з однієї кінської волосини. Його стережуть чудовиська — дютпа. Біля палацу стоять вартові — слуги Ерліка (ельче) з багром (кармак).
Ерлік такий же сильний як Ульгень, він приймає не менш жваву участь у творенні світу, ніж Кудай (Ульгень). У шаманських закликах до Ерліка звертаються як до батька «адам Ерлік». Від Ерліка люди отримують неоціненний дар — мистецтво проникнення в інші світи. Перший кхам прийняв свій дар і бубен (тунур) від Ерліка.
Ерлік в міфології хакасів
[ru] вважали, що Ірлік-хан має огидну зовнішність. Відстань між очима — чверть (18 см), відстань між вухами — сажень (2.13 м), голова завбільшки з коло димового отвору юрти, лоб завбільшки з дно казана. Він має велику чорну бороду, що звисає аж до попереку. Їздить на чорному [ru], тримаючи в руках батіг у вигляді чорної змії.
Ім'я Ірлік-хана як божества злої сили, зустрічається вже в киргизьких рунічних написах у формі «Еркліг» (могутній). Хакаси алегорично називали його «Чир Худаї», тобто бог Землі, а шамани його величають «Адам хан» — тобто Великий Батько. У міфології мешкає на сьомому (за деякими джерелами — дев'ятому) шарі («таме») підземного світу. Палацом Ірлік-хана є семикутна мідна юрта, що стоїть у гирлі семи морів (деколи — дев'яти), на березі Вогненного й Отруєного морів («От Талайнанг Оо Талай»). Подих теплого легкого вітерця («тан») хакаси сприймали як подих підземного божества Ірлік-хана. Він із підлості намагається нашкодити людям. Під час подиху теплого вітру (тан) заборонялося дихати відкритим ротом. Якщо його вдихнути, то людину уразить параліч. Тому параліч по-хакаськи називається «тан Сапхан» — буквально, удар вітру. З якого боку обдує Ірлік-хан, та сторона й буде паралізована.
Ерлік разом із Кудаєм брав участь у творенні землі. Він опустився під воду й дістав звідти мул, з якого Кудаєм була створена земля. Однак він приховав залишок мулу в роті, а потім вивергнув його на рівну поверхню, створену Ульгенем. У результаті на землі з'явилися гори, сопки та болота. На думку Ульгеня, цим він зіпсував ідеально гладку поверхню землі.
Ерлік попросив на деякий час у Кудая місяць і сонце та не захотів повертати, тому Кудай, схопивши місяць і сонце, швидко піднявся й прибив їх до синього неба.
Ерлік приманив їжею собаку, що охороняла людину, створену Ульгенем, проник до неї та вдихнув у неї душу. При цьому він зіпсував створену Кудаєм людину, тому вона обросла шерстю, через що Кудаю довелося чистити й навіть голити людину.
За це Ульгень скинув Ерліка з небес на землю. Він послав свого батира [ru], який боровся з Ерліком і переміг його. Після битви з Мангдишире Ерлік просив в Ульгеня отримати хоч трохи землі, але той відмовив. Урешті-решт, Ерлік попросив дати йому тільки стільки землі, щоб він міг встромити свій посох, на що Ульгень (Кудай) погодився. Ерлік встромив свій посох в землю й звідти виповзли всякі гади, ворожі людині, та хвороби. Тоді Ульгень скинув його під землю, а разом з ним і його слуг, які, стали тєткерами, духами, що шкодять людині на землі. Постійними слугами Ерліка були [en], душі померлих людей і шаманів.
Ерлік створив звірів: ведмедя, борсука, крота, верблюда, свиню, корову. Створив батирів Керей-кана й [ru]. Підбурював перших людей до порушення заборони Ульгеня (Кудая) їсти плоди з дерева.
Ерлік постійно змагався з Ульгенем. Найвідоміше змагання — з чиєї чашки виросте квітка, той і стане творцем. Квітка виросла з чашки Ерліка, але Ульгень викрав її, замінивши чашки.
У художній літературі
Ерлік згадується в повісті (поемі) «Каан-Кереде» (1926) радянського фантаста Вівіана Ітина, де описується камлання Ерліку:
«Дивіться, ви бачите тут [на бубні шамана] хрест — древній символ свастики — а ім'я Ерлік, Ерхе, може бути, переплітається з ім'ям Христа. [...] Ерлік і Ульген сперечалися, кому творити світ. Вони поставили перед собою дві чашки з молоком і заплющили очі: в чиїй чашці розквітне квітка, тому і творити. Хитрий Ульгень знав, що не здолає могутнього бога. Він розплющив очі; з чашки Ерліка піднімалася квітка з пелюстками райдужних кольорів. Ульген схопив квітку і кинув у свою чашку ... Земля, створена Ульгенем, була плоскою, як киргизький степ. Світ цей був такий нудний, що Ерлік не витримав. Він створив Алтай і інші гори, диких звірів і гадів. Люди, найбеззахисніші серед усіх живих, стали жалюгідною здобиччю нових прибульців. Тоді Ерлік вдихнув у людей душу й наділив їх мудрістю. З тих пір людина носить в собі два ворожих почала: смертне тіло належить небожителю Ульгеню, безсмертна душа — Ерліку. Коли людина вмирає, його душа повертається до творця Ерліка».
В образотворчому мистецтві
Малюнок [ru] «Боос Ерлік» (1935).
У науці
Ім'я Ерлік використано для найменування ерлікозавра, знайденого в Умнегові.
Див. також
Примітки
- Мифологический словарь/Гл. ред. Мелетинский Е.М. — М.: Советская энциклопедия, 1990 г. — 672 с.
- Итин Вивиан. Страна Гонгури. — Новосибирск: Западно-Сибирское кн. изд-во, 1983. — С. 144.
Посилання
- . Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 21 листопада 2009.
- Çoban, Ramazan Volkan. Türk Mitolojisinde Kötülük Tanrısı Erlik'in İnanıştaki Yeri, Tasviri ve Kökeni (Turkish) [ 1 липня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Erli k mong Erleg Er Ka an pivdenno alt Er Kaan Irli k han hak Irlik v tyurkskij i mongolskij mifologiyi vladika pidzemnogo svitu vishij pravitel carstva mertvih Erlikvolodora pidzemnogo svituMifologiyatyurkska mongolskaDitisin Temir kanChastina vidtyurkska mifologiya i d Erlik bilsh poshirenij nizh Ulgen bo vin nayavnij u viruvannyah majzhe vsih tyurko mongolskih narodiv yak en tak i lamayistiv Im ya Erlik zustrichayetsya v drevnotyurkskih runichnih pam yatkah Vvazhayetsya sho ce im ya pohodit vid ru uyavlennya pro Erlik kagana gospodarya pekla Erlik u mifologiyi altajcivZa uyavlennyami ru shamaniv v Erlika chorne guste kucheryave volossya sho spuskayetsya na plechi veliki chorni vusa yaki vin zakladaye za vuha dovga azh do kolin boroda Odyagayetsya vin u sim vedmezhih shkur spit na semi chornih bobrah Jogo mech zroblenij iz zelenogo zaliza a chasha z lyudskogo cherepa Yizdovoyu tvarinoyu Erlika ye mogutnij chornij bik yakogo vin pidganyaye misyacepodibnoyu sokiroyu zamist batoga Pidzemnij svit Erlika znahoditsya na zahodi j pochinayetsya iz zemnoyi shilini yaka ye vhodom u nogo Za deyakimi uyavlennyami cej svit skladayetsya z dev yati shariv abo yarusiv na yakih zhivut sini Erlika Altajci shanuyut usih jogo siniv znayut yihni imena ta prinosyat yim zhertvoprinesennya U nizhnomu sviti tezh ye sonce i misyac ale voni svityat tmyano tomu tam panuye vichna napivtemryava Bilya vhodu v nizhnij svit ye chornij penok kotel iz kiplyachoyu vodoyu Ye tam veliki bolota ozero napovnene slozami lyudej chervone ozero yake utvorilosya z krovi ubitih abo tih hto vipadkovo smertelno porizavsya a takozh samogubciv Dali bezdonne chorne ozero z mostom z odniyeyi kinskoyi volosini Za chornim ozerom roztashovana dilyanka pomerlih predkiv Pislya neyi v pidzemnomu sviti meshkayut dochki Temir kana pershogo sina Erlika Sam Temir kan zhive tam samo u velikij yurti poruch z yakoyu stoyit ru Zhive Erlik v palaci z chornogo brudu chi sinogo abo chornogo zaliza na berezi richki Tojbodim iz lyudskih sliz cherez yaku perekinuto mist z odniyeyi kinskoyi volosini Jogo sterezhut chudoviska dyutpa Bilya palacu stoyat vartovi slugi Erlika elche z bagrom karmak Erlik takij zhe silnij yak Ulgen vin prijmaye ne mensh zhvavu uchast u tvorenni svitu nizh Kudaj Ulgen U shamanskih zaklikah do Erlika zvertayutsya yak do batka adam Erlik Vid Erlika lyudi otrimuyut neocinennij dar mistectvo proniknennya v inshi sviti Pershij kham prijnyav svij dar i buben tunur vid Erlika Erlik v mifologiyi hakasiv ru vvazhali sho Irlik han maye ogidnu zovnishnist Vidstan mizh ochima chvert 18 sm vidstan mizh vuhami sazhen 2 13 m golova zavbilshki z kolo dimovogo otvoru yurti lob zavbilshki z dno kazana Vin maye veliku chornu borodu sho zvisaye azh do popereku Yizdit na chornomu ru trimayuchi v rukah batig u viglyadi chornoyi zmiyi Im ya Irlik hana yak bozhestva zloyi sili zustrichayetsya vzhe v kirgizkih runichnih napisah u formi Erklig mogutnij Hakasi alegorichno nazivali jogo Chir Hudayi tobto bog Zemli a shamani jogo velichayut Adam han tobto Velikij Batko U mifologiyi meshkaye na somomu za deyakimi dzherelami dev yatomu shari tame pidzemnogo svitu Palacom Irlik hana ye semikutna midna yurta sho stoyit u girli semi moriv dekoli dev yati na berezi Vognennogo j Otruyenogo moriv Ot Talajnang Oo Talaj Podih teplogo legkogo vitercya tan hakasi sprijmali yak podih pidzemnogo bozhestva Irlik hana Vin iz pidlosti namagayetsya nashkoditi lyudyam Pid chas podihu teplogo vitru tan zaboronyalosya dihati vidkritim rotom Yaksho jogo vdihnuti to lyudinu urazit paralich Tomu paralich po hakaski nazivayetsya tan Saphan bukvalno udar vitru Z yakogo boku obduye Irlik han ta storona j bude paralizovana Erlik razom iz Kudayem brav uchast u tvorenni zemli Vin opustivsya pid vodu j distav zvidti mul z yakogo Kudayem bula stvorena zemlya Odnak vin prihovav zalishok mulu v roti a potim vivergnuv jogo na rivnu poverhnyu stvorenu Ulgenem U rezultati na zemli z yavilisya gori sopki ta bolota Na dumku Ulgenya cim vin zipsuvav idealno gladku poverhnyu zemli Erlik poprosiv na deyakij chas u Kudaya misyac i sonce ta ne zahotiv povertati tomu Kudaj shopivshi misyac i sonce shvidko pidnyavsya j pribiv yih do sinogo neba Erlik primaniv yizheyu sobaku sho ohoronyala lyudinu stvorenu Ulgenem pronik do neyi ta vdihnuv u neyi dushu Pri comu vin zipsuvav stvorenu Kudayem lyudinu tomu vona obrosla sherstyu cherez sho Kudayu dovelosya chistiti j navit goliti lyudinu Za ce Ulgen skinuv Erlika z nebes na zemlyu Vin poslav svogo batira ru yakij borovsya z Erlikom i peremig jogo Pislya bitvi z Mangdishire Erlik prosiv v Ulgenya otrimati hoch trohi zemli ale toj vidmoviv Ureshti resht Erlik poprosiv dati jomu tilki stilki zemli shob vin mig vstromiti svij posoh na sho Ulgen Kudaj pogodivsya Erlik vstromiv svij posoh v zemlyu j zvidti vipovzli vsyaki gadi vorozhi lyudini ta hvorobi Todi Ulgen skinuv jogo pid zemlyu a razom z nim i jogo slug yaki stali tyetkerami duhami sho shkodyat lyudini na zemli Postijnimi slugami Erlika buli en dushi pomerlih lyudej i shamaniv Erlik stvoriv zviriv vedmedya borsuka krota verblyuda svinyu korovu Stvoriv batiriv Kerej kana j ru Pidburyuvav pershih lyudej do porushennya zaboroni Ulgenya Kudaya yisti plodi z dereva Erlik postijno zmagavsya z Ulgenem Najvidomishe zmagannya z chiyeyi chashki viroste kvitka toj i stane tvorcem Kvitka virosla z chashki Erlika ale Ulgen vikrav yiyi zaminivshi chashki U hudozhnij literaturiErlik zgaduyetsya v povisti poemi Kaan Kerede 1926 radyanskogo fantasta Viviana Itina de opisuyetsya kamlannya Erliku Divitsya vi bachite tut na bubni shamana hrest drevnij simvol svastiki a im ya Erlik Erhe mozhe buti pereplitayetsya z im yam Hrista Erlik i Ulgen sperechalisya komu tvoriti svit Voni postavili pered soboyu dvi chashki z molokom i zaplyushili ochi v chiyij chashci rozkvitne kvitka tomu i tvoriti Hitrij Ulgen znav sho ne zdolaye mogutnogo boga Vin rozplyushiv ochi z chashki Erlika pidnimalasya kvitka z pelyustkami rajduzhnih koloriv Ulgen shopiv kvitku i kinuv u svoyu chashku Zemlya stvorena Ulgenem bula ploskoyu yak kirgizkij step Svit cej buv takij nudnij sho Erlik ne vitrimav Vin stvoriv Altaj i inshi gori dikih zviriv i gadiv Lyudi najbezzahisnishi sered usih zhivih stali zhalyugidnoyu zdobichchyu novih pribulciv Todi Erlik vdihnuv u lyudej dushu j nadiliv yih mudristyu Z tih pir lyudina nosit v sobi dva vorozhih pochala smertne tilo nalezhit nebozhitelyu Ulgenyu bezsmertna dusha Erliku Koli lyudina vmiraye jogo dusha povertayetsya do tvorcya Erlika V obrazotvorchomu mistectviMalyunok ru Boos Erlik 1935 U nauciIm ya Erlik vikoristano dlya najmenuvannya erlikozavra znajdenogo v Umnegovi Div takozhYama buddizm PrimitkiMifologicheskij slovar Gl red Meletinskij E M M Sovetskaya enciklopediya 1990 g 672 s Itin Vivian Strana Gonguri Novosibirsk Zapadno Sibirskoe kn izd vo 1983 S 144 Posilannya Arhiv originalu za 3 kvitnya 2009 Procitovano 21 listopada 2009 Coban Ramazan Volkan Turk Mitolojisinde Kotuluk Tanrisi Erlik in Inanistaki Yeri Tasviri ve Kokeni Turkish 1 lipnya 2020 u Wayback Machine