Еліон де Вільнев (фр. Hélion de Villeneuve; бл. 1270 — 27 травня 1346) — 25-й великий магістр ордену госпітальєрів у 1319—1346 роках.
Еліон де Вільнев | |
---|---|
Народився | 1270 Лез-Арк |
Помер | 7 травня 1346 Родос, Османська імперія |
Діяльність | чернець-вояк, політик, католицький чернець, військовослужбовець |
Посада | d і d |
Конфесія | католицтво |
Рід | d |
Брати, сестри | d |
|
Життєпис
Походив з прованського шляхетського роду де Вільнев. Син Арно де Вільнева, сеньйора Арка, і Сибілли де Сабран. Народився у 1263 або 1270 році в родинному замку в Провансі.
1291 року брав участь в обороні Акри від мамлюків. Зумів вціліти та не потрапити у полон. У 1314 році призначається командором Маноску і Пюїмуассону.
21 липня 1317 року папа римський Іван XXII перетворив великий пріорат Сен-Жиля на 3 пріорства: Сен-Жиля, Провансу і Тулузи. Великим пріором Провансу призначив лейтенанта пріорату Сен-Жиль — де Вільнева. Завдяки цьому набув значної ваги в ордені, оскільки в ієрархії старшим вважалася «мова» (провінція) Прованс, а найзначнішим в ньому був пріорат Сен-Жиля. Разом з тим його владаобмежувалося Сен-Жилем. оскільки госпітальєри на Родосі створили окреме представництво (auberge spéciale) Малого Провансу.
1319 році в розпал протистояння між прихильниками і супротивниками великого магістра Фулька де Вілларе завдяки папі римському стає новим очільником госпітальєрів. На початку стикнувся з величезними боргами ордену (у 500 тис. флоринів), переважно перед банкірами Флоренції. Витрати на зведення Родоської фортеці, оплату найманців, утримання шпиталів госпіталів, закупівлю харчів, коней, озброєння та амуніції постійно зростали. У той час в Європі нараховувалося 656 командорств, в кожному з яких обов'язково був організований шпиталь. Вже 1320 року заборгованість госпітальєрів дорівнювала 575 900 золотих флоринів і 10 тис. генуезьких лір. Вирішенню питання боргів були присвячені Генеральні капітули в Арлі і Авіньйоні у 1320 і 1321 роках відповідно. 1324 року борг скоротився до 193 тис. флоринів.
Продовжив дії з приймання у власність колишніх володінь ордену тамплієрів. Також багато уваги став приділяти поліпшенню діяльності пріорств в Європі й водночас захисту їх від зазіхань місцевих феодалів. В результаті налагодив постійне перерахування грошових коштів до державної скарбниці на Родосі. Вільнев домігся згоди Філіппа V, короля Франції, на 4-річне відтермінування погашення боргу ордену.
1320 року продав майно тамплієрів в графстві Кагор за 2 тис. золотих форинів. 1322 року обміняв у Арно де Тріана, віконта Таллара і небожа папи римського, орденські замки Монмеян, Регус, Монфор і Таллар на графство графства Аліфе в Неаполітанському королівстві.
1323 року провів Генеральний капітул, на якому знову підтверджено поділ ордена на 7 «мов»-провінцій: Прованс, Овернь, Франція, Італія, Арагон, Англія і Німеччина. Вільнев призначив 7 бальї, яких зобов'язав до постійного проживання на Родосі. Їх стали називати пільєрами (стовпами). Останні входили до складу Ради під головуванням великого магістра і повинні були стежити за благоустроєм представництва своєї «мови» на Родосі, де лицарі кожної «мови» стали мешкати в окремому місці під одним дахом. Крім того на Родосі було визначено суворий ієрархічний поділ членів ордена на три класи: лицарів, кліриків і сержантів, що відповідали феодальним станам шляхта, духівництво і простолюд.
На самому Родосі до прибуття туди великого магістра керував великий командор Альберт Шварцбург. 1320 року останній відбив напад на острів військ Орхан-бея, правителя бейліка Ментеше. У 1322—1324 роках де Вільнев брав участь у розробці плану нового хрестового походу
1330 року відмовився від пріорату Провансу. Того ж року Генеральний капітул в Монпельє постановив збільшити протягом року надходження для завершення сплати боргів ордену. Лише у 1332 році великий магістр прибув на Родос. Того ж року отримав замки Сехін і Антіохетта від кілікійського короля Левона V, які той не міг захистити від Караманського бейліку.
1333 року в союзі з Венецією та Візантією утворив лігу, спрямовану на захист християнських володінь від бейліків Малої Азії. 1334 року приєднався до антимусульманської ліги, яку став формувати Папський престол. Того ж року флот госпітальєрів долучився до морського походу проти бейліку Айдин. До 1335 року великому магістру вдалося вирішити фінансові проблеми — шляхом надходжень від продажу угідь борги були сплачено.
1337 року спільно з венеційцями флот госпітальєрів завдав низки поразок флоту Ментеше, після цього було встановлено мир. Скориставшись цим великий магістр вирішив діяти проти інших бейліків. 1344 року госпітальєри за підтримки савойців і венеційців захопили місто Смірна на узбережжі Малої Азії. Лише фортеця Смірна залишилася у турок. Помер Еліон де Вільнев 1346 року. Його наступником став Дьєдонне де Гозон.
Примітки
Джерела
- Gerhart Ellert: Die Johanniter. Universitas 1999, .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Elion de Vilnev fr Helion de Villeneuve bl 1270 27 travnya 1346 25 j velikij magistr ordenu gospitalyeriv u 1319 1346 rokah Elion de VilnevNarodivsya1270 Lez ArkPomer7 travnya 1346 Rodos Osmanska imperiyaDiyalnistchernec voyak politik katolickij chernec vijskovosluzhbovecPosadad i dKonfesiyakatolictvoRiddBrati sestrid Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z provanskogo shlyahetskogo rodu de Vilnev Sin Arno de Vilneva senjora Arka i Sibilli de Sabran Narodivsya u 1263 abo 1270 roci v rodinnomu zamku v Provansi 1291 roku brav uchast v oboroni Akri vid mamlyukiv Zumiv vciliti ta ne potrapiti u polon U 1314 roci priznachayetsya komandorom Manosku i Pyuyimuassonu 21 lipnya 1317 roku papa rimskij Ivan XXII peretvoriv velikij priorat Sen Zhilya na 3 priorstva Sen Zhilya Provansu i Tuluzi Velikim priorom Provansu priznachiv lejtenanta prioratu Sen Zhil de Vilneva Zavdyaki comu nabuv znachnoyi vagi v ordeni oskilki v iyerarhiyi starshim vvazhalasya mova provinciya Provans a najznachnishim v nomu buv priorat Sen Zhilya Razom z tim jogo vladaobmezhuvalosya Sen Zhilem oskilki gospitalyeri na Rodosi stvorili okreme predstavnictvo auberge speciale Malogo Provansu 1319 roci v rozpal protistoyannya mizh prihilnikami i suprotivnikami velikogo magistra Fulka de Villare zavdyaki papi rimskomu staye novim ochilnikom gospitalyeriv Na pochatku stiknuvsya z velicheznimi borgami ordenu u 500 tis floriniv perevazhno pered bankirami Florenciyi Vitrati na zvedennya Rodoskoyi forteci oplatu najmanciv utrimannya shpitaliv gospitaliv zakupivlyu harchiv konej ozbroyennya ta amuniciyi postijno zrostali U toj chas v Yevropi narahovuvalosya 656 komandorstv v kozhnomu z yakih obov yazkovo buv organizovanij shpital Vzhe 1320 roku zaborgovanist gospitalyeriv dorivnyuvala 575 900 zolotih floriniv i 10 tis genuezkih lir Virishennyu pitannya borgiv buli prisvyacheni Generalni kapituli v Arli i Avinjoni u 1320 i 1321 rokah vidpovidno 1324 roku borg skorotivsya do 193 tis floriniv Prodovzhiv diyi z prijmannya u vlasnist kolishnih volodin ordenu tampliyeriv Takozh bagato uvagi stav pridilyati polipshennyu diyalnosti priorstv v Yevropi j vodnochas zahistu yih vid zazihan miscevih feodaliv V rezultati nalagodiv postijne pererahuvannya groshovih koshtiv do derzhavnoyi skarbnici na Rodosi Vilnev domigsya zgodi Filippa V korolya Franciyi na 4 richne vidterminuvannya pogashennya borgu ordenu 1320 roku prodav majno tampliyeriv v grafstvi Kagor za 2 tis zolotih foriniv 1322 roku obminyav u Arno de Triana vikonta Tallara i nebozha papi rimskogo ordenski zamki Monmeyan Regus Monfor i Tallar na grafstvo grafstva Alife v Neapolitanskomu korolivstvi 1323 roku proviv Generalnij kapitul na yakomu znovu pidtverdzheno podil ordena na 7 mov provincij Provans Overn Franciya Italiya Aragon Angliya i Nimechchina Vilnev priznachiv 7 balyi yakih zobov yazav do postijnogo prozhivannya na Rodosi Yih stali nazivati pilyerami stovpami Ostanni vhodili do skladu Radi pid golovuvannyam velikogo magistra i povinni buli stezhiti za blagoustroyem predstavnictva svoyeyi movi na Rodosi de licari kozhnoyi movi stali meshkati v okremomu misci pid odnim dahom Krim togo na Rodosi bulo viznacheno suvorij iyerarhichnij podil chleniv ordena na tri klasi licariv klirikiv i serzhantiv sho vidpovidali feodalnim stanam shlyahta duhivnictvo i prostolyud Na samomu Rodosi do pributtya tudi velikogo magistra keruvav velikij komandor Albert Shvarcburg 1320 roku ostannij vidbiv napad na ostriv vijsk Orhan beya pravitelya bejlika Menteshe U 1322 1324 rokah de Vilnev brav uchast u rozrobci planu novogo hrestovogo pohodu 1330 roku vidmovivsya vid prioratu Provansu Togo zh roku Generalnij kapitul v Monpelye postanoviv zbilshiti protyagom roku nadhodzhennya dlya zavershennya splati borgiv ordenu Lishe u 1332 roci velikij magistr pribuv na Rodos Togo zh roku otrimav zamki Sehin i Antiohetta vid kilikijskogo korolya Levona V yaki toj ne mig zahistiti vid Karamanskogo bejliku 1333 roku v soyuzi z Veneciyeyu ta Vizantiyeyu utvoriv ligu spryamovanu na zahist hristiyanskih volodin vid bejlikiv Maloyi Aziyi 1334 roku priyednavsya do antimusulmanskoyi ligi yaku stav formuvati Papskij prestol Togo zh roku flot gospitalyeriv doluchivsya do morskogo pohodu proti bejliku Ajdin Do 1335 roku velikomu magistru vdalosya virishiti finansovi problemi shlyahom nadhodzhen vid prodazhu ugid borgi buli splacheno 1337 roku spilno z venecijcyami flot gospitalyeriv zavdav nizki porazok flotu Menteshe pislya cogo bulo vstanovleno mir Skoristavshis cim velikij magistr virishiv diyati proti inshih bejlikiv 1344 roku gospitalyeri za pidtrimki savojciv i venecijciv zahopili misto Smirna na uzberezhzhi Maloyi Aziyi Lishe fortecya Smirna zalishilasya u turok Pomer Elion de Vilnev 1346 roku Jogo nastupnikom stav Dyedonne de Gozon PrimitkiDzherelaGerhart Ellert Die Johanniter Universitas 1999 ISBN 3 8004 1385 X