Ейснер Володимир Володимирович

Е́йснер Володи́мир Володи́мирович (1875, Орел — 1943, Москва) — інженер, художник, київський губернський архітектор на початку ХХ сторіччя. За його проєктами в Києві збудовані прибутковий будинок Грецького Катерининського монастиря і дзвіниця церкви святої Катерини.

Ейснер Володимир
Народження	1875^[1] Орел, Російська імперія або Новочеркаськ, Російська імперія^[1]
Смерть	1943^[1] Москва, СРСР^[1]
Національність	австрієць
Підданство	Російська імперія
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	Прибутковий будинок Грецького Катерининського монастиря, церква святої Катерини

Біографія

Дзвіниця Катерининської церкви (справа) і прибутковий будинок грецького монастиря

Володимир Ейснер народився в Орлі. Він мав австрійське походження. З Австрії переїхали його дід, лікар, колезький асесор Йоган Крістіан Фрідріх Ейснер (1791—1862) і баба Катерина Ейснер (до шлюбу Баєр). Його батько Володимир Іванович Ейснер був титулярним радником, членом Орловської судової палати. 1896 року покінчив життя самогубством.

Здобувши освіту архітектора, Ейснер знайшов роботу в Україні. Тут він закохався у Надію Миколаївну Родіонову, дочку чернігівського губернатора із заможного козацького роду, жінку з дуже імпульсивним характером. Разом вони втекли в Орел, де таємно повінчались. Після народження сина Олексія у 1905 році Надія повернулася до Чернігова, а згодом до Києва, де працював її чоловік. 1914 року після народження двох дочок вона розійшлася з Ейснером і вийшла заміж за його друга Володимира Олександровича Підгаєцького, чиновника міністерства фінансів. Після більшовицького перевороту Підгаєцький вивіз свого пасинка Олексія Ейснера в Югославію. Але Олексій дуже прагнув повернутися назад. 1940 року, як тільки він опинився в СРСР, його заарештували і засудили за статтею 58-10 до 8 років воркутинських таборів, а потім відправили у «заслання навічно» в Карагандинську область.

А Володимир Ейснер 1918 року переїхав з Києва до Петрограда. Помер у Москві у 1943 році.

Творчість

На початку ХХ сторіччя час від часу проводили будівельні конкурси. На них постійно надсилав свої роботи і Володимир Ейснер. 1903 року частину своїх робіт архітектор подав на конкурс проектів дерев'яних дач.

Однак конкурс 1908 року в Києві для архітектора завершився скандалом. Київське міське управління замовило кам'яні сходи з Володимирського узвозу до пам'ятника Володимиру Великому. Журі обрало проект під гаслом-емблемою: «Три концентровані кола» з виплатою автору премії в 300 карбованців. Одразу між Ейснером і замовником, представником фірми Чорноморського будівельного товариства Штерцелем спалахнула суперечка за авторське право на спірний проект. У ході судового процесу з'ясувалось, що насправді проект розробив інженер Дмитро Торов, який тоді співпрацював з Ейснером.

У цілому Володимир Ейснер використовував стильові форми модерну, неоренесансу та неокласицизму. Збудував прибутковий будинок (1912) і нову дзвіницю Греко-Синайського Катерининського монастиря (1914) на Контрактовій площі, № 2, які вважаються одними з найкращих київських споруд зламу ХІХ-ХХ сторіч.

Автор праць із теорії та практики архітектури:

• К задачам архитектуры // Искусство и печатное дело. 1910. № 1.
• «Земский дом» в Полтаве.

• Дачні проєкти 1910-х років

Примітки

1. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049
2. . Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
3. . Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 17 червня 2022.
4. . Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 17 червня 2022.
5. . Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
6. . Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
7. Будинок прибутковий на Контрактовій площі, 2-б, 1999, с. 482.
8. . Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 28 вересня 2019.
9. «Земский дом» в Полтаве // Искусство и печатное дело. 1910. № 1.

Джерела

• Дмитро Малаков, Віталій Отченашко. Будинок прибутковий на Контрактовій площі, 2-б // Звід пам'яток історії та культури України: . — К. : «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана, 1999. — Т. 1, ч. 1. — С. 482.
• Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 століть. К., 1999.