Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дощові ліси півночі Аннамських гір (ідентифікатор WWF: IM0136) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в горах Центрального Лаосу та В'єтнаму.
 Аннамські гори у Національному парку [en] (В'єтнам) | |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
| Статус збереження | відносно стабільний/відносно збережений |
| WWF | IM0136 |
| Межі | Рівнинні дощові ліси Північного В'єтнаму Субтропічні ліси Північного Індокитаю Гірські дощові ліси Луангпхабангу Вологі листяні ліси Північного Корату Сухі ліси Центрального Індокитаю Дощові ліси півдня Аннамських гір |
| Площа, км² | 47 053 |
| Країни | Лаос, В'єтнам |
| Охороняється | 14 536 км² (31 %) |
 Розташування екорегіону (фіолетовим) | |
Географія
Екоорегіон дощових лісів півночі Аннамських гір охоплює північну частину Аннамських гір або гір Чионгшон, що простягаються через територію Центрального Лаосу та прилеглих районів Центрального В'єтнаму. Середня висота регіону становить близько 500 м, а деякі гірські вершини підіймаються на висоту понад 2000 м над рівнем моря. Рельєф екорегіону представлений стрімкими, нерівними, майже недоступними гірськими хребтами, порізаними глибокими долинами. Серед вапнякових скель зустрічаються численні карстові форми рельєфу.
На півночі екорегіон переходить у субтропічні ліси Північного Індокитаю та у гірські дощові ліси Луангпхабангу, на заході — у вологі листяні ліси Північного Корату та у сухі ліси Центрального Індокитаю, а на півдні — у дощові ліси півдня Аннамських гір. На сході, на низовинах, що простягаються між передгір'ями Чионгшону та узбережжям Південнокитайського моря, розташований екорегіон рівнинних дощових лісів Північного В'єтнаму.
Клімат
В горах екорегіону поширений вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією кліматів Кеппена), а на найвищих вершинах — високогірний субтропічний клімат (Cwb за класифікацією Кеппена). Складний рельєф регіону призводить до формування різноманітних кліматичних умов. На східних схилах Аннамських гір, які перехоплюють мусонні шторми, опадів випадає більше, ніж на західних схилах, які лежать у дощовій тіні. Таким чином, на східних (в'єтнамських) схилах регіону середньорічна кількість опадів становить понад 3500 мм, а на західних схилах вона коливається від 1500 до 2500 мм. Через велику висоту середня температура в регіоні є нижчою, ніж на прилеглих низовинах.
Флора
В межах екорегіону зустрічаються різноманітні лісові угруповання, розподіл яких залежить від кількості опадів, рельєфу, ґрунтів та висоти над рівнем моря. Загалом флора екорегіону вирізняється високим різноманіттям та рівнем ендемізму. Вона демонструє тісні зв'язки з флорою Північного В'єтнаму, Південного Китаю та південної частини Аннамських гір.
На висоті від 800 до 1200 м над рівнем моря поширені [en] низькогірські ліси. Дерева в них формують два яруси, а лісовий намет розташований на висоті 15-25 м над землею. Тут поширені різні види дубів (Quercus spp.), кастанопсисів (Castanopsis spp.) і літокарпусів (Lithocarpus spp.) з родини Букові (Fagaceae), а також інші представники родин Миртові (Myrtaceae), Елеокарпові (Elaeocarpaceae) та Лаврові (Lauraceae), серед яких є багато ендеміків. Також характерним елементом низькогірських лісів є представники родини Подокарпові (Podocarpaceae). Дерева в цих лісах рясно вкриті епіфітами, зокрема ендемічними орхідеями. Щільна структура лісового намету у непорушених вологих гірських лісах призводить до того, що на землю потрапляє мало сонячних променів, і тому підлісок в цих лісах є рідкісним. Однак на відкритих ділянках лісу часто зустрічаються густі насадження здерев'янілих бамбуків з родів [en] та [en]. Прогалини в лісах, на яких ростуть бамбукові гаї, виникають завдяки тайфунам, які регулярно досягають Аннамських гір.
На сухих схилах, на тонких, кислих ґрунтах, на висоті до 1500 м над рівнем моря, ростуть соснові ліси, основу яких складають кхасійські сосни (Pinus kesiya). За певних умов ці дерева досягають 20-30 м у висоту. Серед інших дерев, що зустрічаються у соснових лісах регіону, слід відзначити кетелерію Евеліна (Keteleeria evelyniana), [en] (Lyonia ovalifolia), [en] (Schima wallichii) та [sv] (Tristaniopsis merguensis). В горах на півночі Лаосу поширені рідколісся, у яких домінують кетелерії Евеліна (Keteleeria evelyniana). Ці дерева досягають 35 м заввишки і можуть утворювати чисті або змішані насадження у поєднанні з кхасійськими соснами (Pinus kesiya) та різними видами дубів. Соснові ліси схильні до частих пожеж, які перешкоджають поширенню широколистяних дерев.
На висоті від 1200 до 1800 м над рівнем моря поширені пишні вологі гірські ліси, у яких домінують фуцзяньські кипариси (Fokienia hodginsii), які можуть досягати 40-50 м заввишки та 1,5 м в діаметрі, а також черепичні дакрикарпуси (Dacrycarpus imbricatus) та китайські каннінгемії (Cunninghamia lanceolata). Прохолодні та вологі умови кипарисових лісів сприяють буйному росту криптогамних епіфітів (мохів і лишайників) та накопиченню органічного сміття у лісовій підстилці.
Незважаючи на відносну недоступність та малонаселеність регіону, тривалий антропогенний вплив призвів до деградації частини його природного рослинного покриву. Гірські вічнозелені ліси були замінені чагарниками або саванами, які мають різноманітну структуру, залежно від ступеня деградації та часу відновлення. У вторинних хащах можуть зустрічатися різноманітні породи дерев або переважати чисті насадження одного виду-колоніста.
Фауна
В горах регіону зустрічається понад 135 видів ссавців. Серед рідкісних великих ссавців, що зустрічаються в екорегіоні, слід відзначити індійського слона (Elephas maximus indicus), гаура (Bos gaurus), бантенга (Bos javanicus), [en] (Capricornis sumatraensis maritimus), індійського замбара (Rusa unicolor cambojensis) та гігантського мунтжака (Muntiacus vuquangensis).
Серед поширених в екорегіоні хижих ссавців слід відзначити індокитайського тигра (Panthera tigris corbetti), димчасту пантеру (Neofelis nebulosa), золотисту котопуму (Catopuma temminckii), гірського куона (Cuon alpinus), гімалайського ведмедя (Ursus thibetanus) та малайського ведмедя (Helarctos malayanus), серед мавп — [en] (Nycticebus bengalensis), [en] (Xanthonycticebus pygmaeus), ассамського макаку (Macaca assamensis), ведмежого макаку (Macaca arctoides), північного свинохвостого макаку (Macaca leonina) та [en] (Trachypithecus crepusculus), а серед інших ссавців — пістряву політуху (Hylopetes alboniger), [en] (Petaurista elegans), малайського шерстокрила (Galeopterus variegatus) та китайського панголіна (Manis pentadactyla).
Майже ендемічними представниками регіону є південні білощокі гібони (Nomascus siki), хатінські лангури (Trachypithecus hatinhensis), чорні індокитайські лангури (Trachypithecus ebenus) та червононогі дуки (Pygathrix nemaeus). Ендеміками екорегіону є в'єтнамські саоли (Pseudoryx nghetinhensis), аннамські мунтжаки (Muntiacus truongsonensis), пухоатські мунтжаки (Muntiacus puhoatensis), лаоські лангури (Trachypithecus laotum), аннамські смугасті кролики (Nesolagus timminsi), аннамські нічниці (Myotis annamiticus), аннамські білозубки (Crocidura annamitensis), довговухі гімнури (Hylomys megalotis), [en] (Biswamoyopterus laoensis), скельні щури Пауліни (Saxatilomys paulinae) та лаоські скельні щури або ха-нью (Laonastes aenigmamus). Останні належать до родини діатомісових (Diatomyidae), представники якої, як вважалося раніше, вимерли близько 11 мільйонів років тому, у пізньому міоцені.
В гірських лісах регіону зустрічається понад 525 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити сріблястого лофура (Lophura nycthemera), [en] (Polyplectron bicalcaratum), зеленоногу куріпку (Tropicoperdix chloropus), білоголову качку (Asarcornis scutulata), гірського пінона (Ducula badia), гірського орла-чубаня (Nisaetus nipalensis), червоноголового трогона (Harpactes erythrocephalus), дворогого гомрая (Buceros bicornis), смугастодзьобого калао (Rhyticeros undulatus), [en] (Dendrocopos atratus), [en] (Picus rabieri), сіроголового папугу (Psittacula finschii), [en] (Psittacula alexandri), індокитайського монарха-довгохвоста (Terpsiphone affinis), східну цису (Cissa hypoleuca), соснового бюльбюля (Pycnonotus flavescens), світлооку синчівку (Mixornis kelleyi) та індокитайського вівчарика (Phylloscopus calciatilis).
Ендеміками екорегіону є лаоські бюльбюлі (Pycnonotus hualon) та лаоські тимелії-темнодзьоби (Stachyris herberti), а майже ендемічними його представниками — [en] (Rheinardia ocellata), лаоські фульвети (Fulvetta danisi), темні чагарниці (Garrulax castanotis), в'єтнамські кутії (Cutia legalleni) та індокитайські баблери (Napothera danjoui).
Природа екорегіону є скарбницею біологічного різноманіття, яка все ще розкриває своє справжнє багатство. Кожне нове дослідження призводить до відкриття нових видів ссавців, птахів, плазунів, амфібій, риб, комах і рослин. Більше половини ендеміків екорегіону були описані наприкінці XX та на початку XXI століття, отже, дуже ймовірно, що незабаром до них можуть доєднатися декілька нових видів.
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 14 536 км², або 31 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en] та Національний парк Фонгня-Кебанг у В'єтнамі, а також [en], [en], [en], [en] та [en] в Лаосі.
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 03 травня 2024.
Посилання
- «Northern Annamites rain forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Northern Annamites Rainforests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Doshovi lisi pivnochi Annamskih gir identifikator WWF IM0136 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij v gorah Centralnogo Laosu ta V yetnamu Doshovi lisi pivnochi Annamskih gir Annamski gori u Nacionalnomu parku en V yetnam Ekozona IndomalajyaBiom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisiStatus zberezhennya vidnosno stabilnij vidnosno zberezhenij WWF IM0136Mezhi Rivninni doshovi lisi Pivnichnogo V yetnamu Subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu Girski doshovi lisi Luangphabangu Vologi listyani lisi Pivnichnogo Koratu Suhi lisi Centralnogo Indokitayu Doshovi lisi pivdnya Annamskih girPlosha km 47 053Krayini Laos V yetnamOhoronyayetsya 14 536 km 31 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Landshaft Nacionalnogo parka Fongnya Kebang V yetnam GeografiyaEkooregion doshovih lisiv pivnochi Annamskih gir ohoplyuye pivnichnu chastinu Annamskih gir abo gir Chiongshon sho prostyagayutsya cherez teritoriyu Centralnogo Laosu ta prileglih rajoniv Centralnogo V yetnamu Serednya visota regionu stanovit blizko 500 m a deyaki girski vershini pidijmayutsya na visotu ponad 2000 m nad rivnem morya Relyef ekoregionu predstavlenij strimkimi nerivnimi majzhe nedostupnimi girskimi hrebtami porizanimi glibokimi dolinami Sered vapnyakovih skel zustrichayutsya chislenni karstovi formi relyefu Na pivnochi ekoregion perehodit u subtropichni lisi Pivnichnogo Indokitayu ta u girski doshovi lisi Luangphabangu na zahodi u vologi listyani lisi Pivnichnogo Koratu ta u suhi lisi Centralnogo Indokitayu a na pivdni u doshovi lisi pivdnya Annamskih gir Na shodi na nizovinah sho prostyagayutsya mizh peredgir yami Chiongshonu ta uzberezhzhyam Pivdennokitajskogo morya roztashovanij ekoregion rivninnih doshovih lisiv Pivnichnogo V yetnamu KlimatV gorah ekoregionu poshirenij vologij subtropichnij klimat Cwa za klasifikaciyeyu klimativ Keppena a na najvishih vershinah visokogirnij subtropichnij klimat Cwb za klasifikaciyeyu Keppena Skladnij relyef regionu prizvodit do formuvannya riznomanitnih klimatichnih umov Na shidnih shilah Annamskih gir yaki perehoplyuyut musonni shtormi opadiv vipadaye bilshe nizh na zahidnih shilah yaki lezhat u doshovij tini Takim chinom na shidnih v yetnamskih shilah regionu serednorichna kilkist opadiv stanovit ponad 3500 mm a na zahidnih shilah vona kolivayetsya vid 1500 do 2500 mm Cherez veliku visotu serednya temperatura v regioni ye nizhchoyu nizh na prileglih nizovinah FloraV mezhah ekoregionu zustrichayutsya riznomanitni lisovi ugrupovannya rozpodil yakih zalezhit vid kilkosti opadiv relyefu gruntiv ta visoti nad rivnem morya Zagalom flora ekoregionu viriznyayetsya visokim riznomanittyam ta rivnem endemizmu Vona demonstruye tisni zv yazki z floroyu Pivnichnogo V yetnamu Pivdennogo Kitayu ta pivdennoyi chastini Annamskih gir Na visoti vid 800 do 1200 m nad rivnem morya poshireni en nizkogirski lisi Dereva v nih formuyut dva yarusi a lisovij namet roztashovanij na visoti 15 25 m nad zemleyu Tut poshireni rizni vidi dubiv Quercus spp kastanopsisiv Castanopsis spp i litokarpusiv Lithocarpus spp z rodini Bukovi Fagaceae a takozh inshi predstavniki rodin Mirtovi Myrtaceae Eleokarpovi Elaeocarpaceae ta Lavrovi Lauraceae sered yakih ye bagato endemikiv Takozh harakternim elementom nizkogirskih lisiv ye predstavniki rodini Podokarpovi Podocarpaceae Dereva v cih lisah ryasno vkriti epifitami zokrema endemichnimi orhideyami Shilna struktura lisovogo nametu u neporushenih vologih girskih lisah prizvodit do togo sho na zemlyu potraplyaye malo sonyachnih promeniv i tomu pidlisok v cih lisah ye ridkisnim Odnak na vidkritih dilyankah lisu chasto zustrichayutsya gusti nasadzhennya zderev yanilih bambukiv z rodiv en ta en Progalini v lisah na yakih rostut bambukovi gayi vinikayut zavdyaki tajfunam yaki regulyarno dosyagayut Annamskih gir Na suhih shilah na tonkih kislih gruntah na visoti do 1500 m nad rivnem morya rostut sosnovi lisi osnovu yakih skladayut khasijski sosni Pinus kesiya Za pevnih umov ci dereva dosyagayut 20 30 m u visotu Sered inshih derev sho zustrichayutsya u sosnovih lisah regionu slid vidznachiti keteleriyu Evelina Keteleeria evelyniana en Lyonia ovalifolia en Schima wallichii ta sv Tristaniopsis merguensis V gorah na pivnochi Laosu poshireni ridkolissya u yakih dominuyut keteleriyi Evelina Keteleeria evelyniana Ci dereva dosyagayut 35 m zavvishki i mozhut utvoryuvati chisti abo zmishani nasadzhennya u poyednanni z khasijskimi sosnami Pinus kesiya ta riznimi vidami dubiv Sosnovi lisi shilni do chastih pozhezh yaki pereshkodzhayut poshirennyu shirokolistyanih derev Na visoti vid 1200 do 1800 m nad rivnem morya poshireni pishni vologi girski lisi u yakih dominuyut fuczyanski kiparisi Fokienia hodginsii yaki mozhut dosyagati 40 50 m zavvishki ta 1 5 m v diametri a takozh cherepichni dakrikarpusi Dacrycarpus imbricatus ta kitajski kanningemiyi Cunninghamia lanceolata Proholodni ta vologi umovi kiparisovih lisiv spriyayut bujnomu rostu kriptogamnih epifitiv mohiv i lishajnikiv ta nakopichennyu organichnogo smittya u lisovij pidstilci Nezvazhayuchi na vidnosnu nedostupnist ta malonaselenist regionu trivalij antropogennij vpliv prizviv do degradaciyi chastini jogo prirodnogo roslinnogo pokrivu Girski vichnozeleni lisi buli zamineni chagarnikami abo savanami yaki mayut riznomanitnu strukturu zalezhno vid stupenya degradaciyi ta chasu vidnovlennya U vtorinnih hashah mozhut zustrichatisya riznomanitni porodi derev abo perevazhati chisti nasadzhennya odnogo vidu kolonista FaunaV gorah regionu zustrichayetsya ponad 135 vidiv ssavciv Sered ridkisnih velikih ssavciv sho zustrichayutsya v ekoregioni slid vidznachiti indijskogo slona Elephas maximus indicus gaura Bos gaurus bantenga Bos javanicus en Capricornis sumatraensis maritimus indijskogo zambara Rusa unicolor cambojensis ta gigantskogo muntzhaka Muntiacus vuquangensis Sered poshirenih v ekoregioni hizhih ssavciv slid vidznachiti indokitajskogo tigra Panthera tigris corbetti dimchastu panteru Neofelis nebulosa zolotistu kotopumu Catopuma temminckii girskogo kuona Cuon alpinus gimalajskogo vedmedya Ursus thibetanus ta malajskogo vedmedya Helarctos malayanus sered mavp en Nycticebus bengalensis en Xanthonycticebus pygmaeus assamskogo makaku Macaca assamensis vedmezhogo makaku Macaca arctoides pivnichnogo svinohvostogo makaku Macaca leonina ta en Trachypithecus crepusculus a sered inshih ssavciv pistryavu polituhu Hylopetes alboniger en Petaurista elegans malajskogo sherstokrila Galeopterus variegatus ta kitajskogo pangolina Manis pentadactyla Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye pivdenni biloshoki giboni Nomascus siki hatinski languri Trachypithecus hatinhensis chorni indokitajski languri Trachypithecus ebenus ta chervononogi duki Pygathrix nemaeus Endemikami ekoregionu ye v yetnamski saoli Pseudoryx nghetinhensis annamski muntzhaki Muntiacus truongsonensis puhoatski muntzhaki Muntiacus puhoatensis laoski languri Trachypithecus laotum annamski smugasti kroliki Nesolagus timminsi annamski nichnici Myotis annamiticus annamski bilozubki Crocidura annamitensis dovgovuhi gimnuri Hylomys megalotis en Biswamoyopterus laoensis skelni shuri Paulini Saxatilomys paulinae ta laoski skelni shuri abo ha nyu Laonastes aenigmamus Ostanni nalezhat do rodini diatomisovih Diatomyidae predstavniki yakoyi yak vvazhalosya ranishe vimerli blizko 11 miljoniv rokiv tomu u piznomu mioceni V girskih lisah regionu zustrichayetsya ponad 525 vidiv ptahiv Sered poshirenih v ekoregioni ptahiv slid vidznachiti sriblyastogo lofura Lophura nycthemera en Polyplectron bicalcaratum zelenonogu kuripku Tropicoperdix chloropus bilogolovu kachku Asarcornis scutulata girskogo pinona Ducula badia girskogo orla chubanya Nisaetus nipalensis chervonogolovogo trogona Harpactes erythrocephalus dvorogogo gomraya Buceros bicornis smugastodzobogo kalao Rhyticeros undulatus en Dendrocopos atratus en Picus rabieri sirogolovogo papugu Psittacula finschii en Psittacula alexandri indokitajskogo monarha dovgohvosta Terpsiphone affinis shidnu cisu Cissa hypoleuca sosnovogo byulbyulya Pycnonotus flavescens svitlooku sinchivku Mixornis kelleyi ta indokitajskogo vivcharika Phylloscopus calciatilis Endemikami ekoregionu ye laoski byulbyuli Pycnonotus hualon ta laoski timeliyi temnodzobi Stachyris herberti a majzhe endemichnimi jogo predstavnikami en Rheinardia ocellata laoski fulveti Fulvetta danisi temni chagarnici Garrulax castanotis v yetnamski kutiyi Cutia legalleni ta indokitajski bableri Napothera danjoui Priroda ekoregionu ye skarbniceyu biologichnogo riznomanittya yaka vse she rozkrivaye svoye spravzhnye bagatstvo Kozhne nove doslidzhennya prizvodit do vidkrittya novih vidiv ssavciv ptahiv plazuniv amfibij rib komah i roslin Bilshe polovini endemikiv ekoregionu buli opisani naprikinci XX ta na pochatku XXI stolittya otzhe duzhe jmovirno sho nezabarom do nih mozhut doyednatisya dekilka novih vidiv ZberezhennyaOcinka 2017 roku pokazala sho 14 536 km abo 31 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut en en ta Nacionalnij park Fongnya Kebang u V yetnami a takozh en en en en ta en v Laosi PrimitkiDinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 03 travnya 2024 Posilannya Northern Annamites rain forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Northern Annamites Rainforests One Earth