У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дивов Адріан Андріан Андрій Іванович Дивов 1749 1814 таємний радник се

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дивов.

Адріан (Андріан, Андрій) Іванович Дивов (1749—1814) — таємний радник, сенатор, герой Чесменської битви.

Дивов Адріан Іванович

Народження	1749
Смерть	8 травня 1814(1814-05-08) Москва, Російська імперія
Війни / битви	російсько-турецька війна
Діти	Q125750567?
Нагороди

Біографія

Старший син генерал-рекетмейстера, генерал-майора, а пізніше московського генерал-поліцмейстера президента юстиц-колегії та сенатора Івана Івановича Дивова (1706—1773) від шлюбу його з Наталією Богданівною Невежиной. Народився в 1749 році. У службу був записаний в 1756 році — рейтором кінної гвардії.

У 1767 році, почавши дійсну службу, був проведений у поручники.

У 1770 році відправлений у флот, що знаходився в Середземному морі під начальством графа О. О. Орлова, і відзначився на Архіпелазі мужністю і розпорядливістю в багатьох морських і сухопутних боях, в тому числі і в Чесменському бою. Тут він нерідко командував при десанту особливими загонами військ. У 1773 році Дивов отримав чин ротмістра і 27 липня орден Св. Георгія IV ступеня (№ 175 по кавалерському списку Судравського та № 208 за списком Григоровича-Степанова)

Наступного року узятий до двору камер-юнкером, у 1782 році — наданий чин дійсного камергера.

У 1792 році відправлений у Стокгольм особливим представником російського двору на коронацію Густава IV Адольфа.

У 1798 році Дивов проведений в таємні радники і сенатори і, незабаром, попросив звільнення від служби. У тому ж 1798 році Дивови поїхали за кордон і проживали у Відні та Берліні, а з 1801 року оселилися в Парижі. У Парижі ходили дивні чутки про родину Дивових: говорили, що ними взято на відкуп у поліції гральний будинок, що приносив їм до 500 франків доходу в день, і що вони займалися пересиланням контрабанди в Росію.

Перед початком французько-російської війни Дивови повернулися в Росію і оселилися в своєму будинку в Москві Перед здачею Москви французам Дивови втекли в Нижній Новгород і повернулися назад лише на початку 1813 року.

Помер Дивов у Москві 8 (20) травня 1814 року. Був похований у своєму підмосковному маєтку Соколово (Соколово-Мещерське).

Єлизавета Дивова (дружина). Художник А. Графф,1794

Його брати: полковник, командир Ревельського піхотного полку Олександр Іванович Дивов і генерал-лейтенант, генерал-провіантмейстер Микола Іванович Дивов (1752—1812).

Сім'я

Із 12 листопада 1783 року був одружений на графині Єлизаветі Петрівні Бутурліной (1762—1813), у них народилося троє синів:

Петро (1785—1856), дійсний статський радник.
Олександр (1788 — 18..), титулярний радник у російській місії в Північно-Американських сполучених штатах.
Микола (1792—1869), генерал-майор, учасник Бородінської битви.

Примітки

Дивов, Иван Иванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). — СПб., 1869.
Нині тут територія московського району Куркіно.

Література

Русские портреты XVIII и XIX столетий. / Издание великого князя Николая Михайловича. — Т. 2, вып. 3. — СПб., 1906.
Дивов, Андриан Иванович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.

[1] Дивов, Иван Иванович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)

[2] Степанов В. С., Григорович П. И. В память столетнего юбилея императорского Военного ордена Святого великомученика и Победоносца Георгия. (1769—1869). — СПб., 1869.

[3] Нині тут територія московського району Куркіно.