Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Джон-Антуан Но | ||||
|---|---|---|---|---|
| John-Antoine Nau | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Eugène Léon Édouard Torquet | |||
| Псевдонім | Джон-Антуан Но | |||
| Народився | 19 листопада 1860 Сан-Франциско,  США | |||
| Помер | 17 березня 1918 (57 років) Требуль,  Франція | |||
| Громадянство | Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1897–1918 | |||
| Напрямок | символізм | |||
| Жанр | вірш, оповідання, роман | |||
| Magnum opus | роман «Ворожа сила» | |||
| Премії | Ґонкурівська премія, (1903) | |||
| | ||||
 Джон-Антуан Но у Вікісховищі | ||||
Джон-Антуа́н Но (справжнє ім'я та прізвище Еже́н Лео́н Едуа́рд Торке́, фр. John-Antoine Nau, Eugène Léon Édouard Torquet; 19 листопада 1860, Сан-Франциско, США — 17 березня 1918, Требуль, Франція) — французький письменник і поет, представник символізму, перший лауреат Ґонкурівської премії (1903 рік).
Походження псевдоніма
Родичі та приятелі дали письменникові прізвисько Жіно, і це можна було написати як «J. Nau». «Джон» відображає американське походження, а «Антуан» — французьке. У каталонській мові «nau» означає «корабель». Крім того, був відомий гаїтянський поет Іґнас Но.
Біографія
Джон-Антуан Но народився в сім'ї французького інженера й підприємця, який 1845 року емігрував із Франції до Каліфорнії, три роки по тому одружився з француженкою-емігранткою в Сан-Франциско, 1860 року став громадянином США і помер від тифу в 1864 році. 1866 року вдова Торке з трьома дітьми повернулася до Гавра, за чотири роки вийшла заміж і в 1877-му переїхала до Парижа. Джон-Антуан навчався в гаврському ліцеї, а тоді у Ролленському коледжі в Парижі. Там він зійшовся з богемними літераторами, зокрема із зютистами і гідропатами — попередниками символізму. Співпрацював з журналом «Chat noir» («Чорний кіт»). Родичі хотіли, щоб Джон-Антуан став чиновником, але він вибрав собі інший життєвий шлях.
У 1881 році Но влаштувався працювати помічником лоцмана на трищогловому торговельному кораблі, що ходив до Антильських островів. Страшна буря, описана згодом у романі «Ворожа сила», спонукала його відмовитися від вітрильного плавання. Джон-Антуан став заступником комісара в патентних справах і подорожував до Нью-Йорка й міст Колумбії та Венесуели.
1883 року Но на судні «La France» повернувся до Франції, зупинився в муніципалітеті Аньєр-ан-Бессен і 1885-го одружився. Під час медового місяця молода пара поселилася на острові Мартиніка, пробула там рік і мала намір залишитися назавжди, але родинні обставини спонукали повернутися на батьківщину, а перед тим побувати на Канарських островах і в Португалії. У 1886 році Но пробува́в у Сан-Рафаелі, 1887-го перебрався до муніципалітету Піріак-сюр-Мер. У Барневіллі-Картере він написав свою першу збірку віршів «Au seuil de l'espoir» («На порозі надії») й 1897 року видав її своїм коштом. Письменник часто змінював місця проживання. 1898 року він опинився на Мальорці, а тоді — на Тенерифе. У Пуерто-де-ла-Оротава почав писати роман «Ворожа сила» й закінчив його в Андалусії. У 1903–1906 роках Но проживав у Сен-Тропе. 1903 року, знову ж таки, своїм коштом, він опублікував цей роман. Твір не мав комерційного успіху, не було навіть відгуків, бо автор не посилав критикам ні машинописів, ні друкованих примірників. Не заробляв на проживання своєю літературною діяльністю, попросту писав собі на втіху. У 1906-му Джон-Антуан Но перебрався до Алжиру, а у 1909 році — на Корсику й там прожив сім років (довше, ніж будь-де). У зв'язку з подіями на Першій світовій війні від 1916 по 1917 рік жив у Парижі, по тому переїхав до Руана, тоді до Требула, де й помер. Багато його творів не опубліковано за життя. Іменем Джона-Антуана Но названо вулицю в Порто-Веккіо (Корсика).
Ґонкурівська премія
У грудні 1903 року Джона-Антуана Но нагородили Ґонкурівською премією за «Ворожу силу». Головний герой роману — поет Філліп Велі, прийшовши до тями в божевільні, тільки з часом дізнається, як і чому потрапив туди. Закохавшись у божевільну пацієнтку, Філліп втрачає її. В нього вселяється істота з іншої планети. Мордований лікарями, поет утікає з психіатричної клініки й мандрує по світі, шукаючи кохану.
Перед нагородженням Джон-Антуан Но друкувався час від часу — в журналах (зокрема в «La Revue blanche»), його мало хто знав. Журі Ґонкурівської премії (Жоріс-Карл Гюїсманс, Октав Мірбо, Леон Доде, брати Роні, Поль Марґеріт, Люсьєн Деклав, Елемір Бурж, Леон Еннік і Ґюстав Жеффруа) проголосувало за присудження нагороди всього шістьма голосами проти чотирьох. Зате у 1906 році Поль Леотро сказав: що «насправді Ґонкурівську премію вручили тільки один раз — отой перший, коли її дістав Но». Набагато пізніше голова журі 1903 року Гюйсманс висловився, що «на сьогодні це найкраще, що ми увінчали».
Твори
Поезія
- Au seuil de l'espoir (1897) — «На порозі надії»
- Le Jardin des jacinthes. Fleur de mirage. Poèmes (1901) — «Гіацинтовий сад. Квітка марева»
- Hiers bleus (1903) Texte en ligne [ 27 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — «Блакитне минуле»
- Vers la fée Viviane. Errances. Côte d'émeraude (1905) — «До феї Вівіани. Мандри. Смарагдовий берег»
- En suivant les goélands (1914) Texte en ligne [ 8 жовтня 2016 у Wayback Machine.] — «Услід за чайками»
- Poèmes triviaux et mystiques (1924) — «Звичайні і містичні поеми»
- Poésies antillaises. Illustrées par Henri Matisse (Fernand Mourlot 1972) — «Антильські вірші»
Проза
- Force ennemie (1903). Réédition: M. Milo, Paris, 2000, 2010 — «Ворожа сила», науково-фантастичний роман
- Le Prêteur d'amour (1905) — «Кредитор кохання»
- La Gennia, roman spirite hétérodoxe (1906). Réédition: Austral, Paris, 1996 — «Женнія, єретичний духовний роман»
- Cristóbal le poète (1912) — «Поет Крістобаль»
- Thérèse Donati, mœurs corses (1921). Réédition: La Marge, Ajaccio, 2003 — «Тереза Донаті, корсиканські звичаї»
- Les Galanteries d'Anthime Budin (1923) — «Галантність Антіма Будена»
- Pilotins (1923) — «Підручні лоцмана»
- Les Trois amours de Benigno Reyes (1923). Réédition: Encre bleue, Villegly, 2002 — «Три кохані Беніньо Реєса»
- Archipel caraïbe (1929) — «Карибський архіпелаг»
Публікації в журналі «Ла ревю бланш»
- Cruauté sentimentale — «Сентиментальна жорстокість»
- Corvée d'eau, nouvelle — «Блакитне минуле», оповідання
- Le Jardin des Jacinthes — «Гіацинтовий сад»
- Poèmes — «Поеми»
- Les trois amours de Benigno Reyes — «Три кохання Беніньо Реєса»
Кореспонденція
- Lettres exotiques (1933) — «Екзотичні листи»
- Lettres de Corse et de Bretagne (1949) — «Листи з Корсики і Бретані»
Переклади
- Fiodor Dostoïevski : Journal d'un écrivain, 1873, 1876 et 1877, traduit du russe par Jean-Wladimir Bienstock et John-Antoine Nau (1904) Texte en ligne — «Федір Достоєвський: щоденник письменника»
Джерела
- (фр.)
- Éléments biographiques d'après "l'article inédit libre de droit " de Catherine Harlé-Conard, " John-Antoine Nau (1860—1918) ", 30 septembre 2003. (фр.)
- написав до книжки Force ennemie, яку Ернест Фламмаріон опублікував у 1918. Текст відповідає стану на 3 травня 2007 (фр.)
Примітки
- Avis décès Sacramento daily union
- Cimetières de France et d'ailleurs
- Cité par Lucien Descaves (cf. Sources), d'où proviennent également les citations qui suivent.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina No Ukrcenter Primitki Dzhon Antuan NoJohn Antoine NauIm ya pri narodzhenniEugene Leon Edouard TorquetPsevdonimDzhon Antuan NoNarodivsya19 listopada 1860 1860 11 19 San Francisko SShAPomer17 bereznya 1918 1918 03 17 57 rokiv Trebul FranciyaGromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpismennik poetMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1897 1918NapryamoksimvolizmZhanrvirsh opovidannya romanMagnum opusroman Vorozha sila PremiyiGonkurivska premiya 1903 Dzhon Antuan No u Vikishovishi Dzhon Antua n No spravzhnye im ya ta prizvishe Ezhe n Leo n Edua rd Torke fr John Antoine Nau Eugene Leon Edouard Torquet 19 listopada 1860 San Francisko SShA 17 bereznya 1918 Trebul Franciya francuzkij pismennik i poet predstavnik simvolizmu pershij laureat Gonkurivskoyi premiyi 1903 rik Pohodzhennya psevdonimaRodichi ta priyateli dali pismennikovi prizvisko Zhino i ce mozhna bulo napisati yak J Nau Dzhon vidobrazhaye amerikanske pohodzhennya a Antuan francuzke U katalonskij movi nau oznachaye korabel Krim togo buv vidomij gayityanskij poet Ignas No BiografiyaDzhon Antuan No narodivsya v sim yi francuzkogo inzhenera j pidpriyemcya yakij 1845 roku emigruvav iz Franciyi do Kaliforniyi tri roki po tomu odruzhivsya z francuzhenkoyu emigrantkoyu v San Francisko 1860 roku stav gromadyaninom SShA i pomer vid tifu v 1864 roci 1866 roku vdova Torke z troma ditmi povernulasya do Gavra za chotiri roki vijshla zamizh i v 1877 mu pereyihala do Parizha Dzhon Antuan navchavsya v gavrskomu liceyi a todi u Rollenskomu koledzhi v Parizhi Tam vin zijshovsya z bogemnimi literatorami zokrema iz zyutistami i gidropatami poperednikami simvolizmu Spivpracyuvav z zhurnalom Chat noir Chornij kit Rodichi hotili shob Dzhon Antuan stav chinovnikom ale vin vibrav sobi inshij zhittyevij shlyah U 1881 roci No vlashtuvavsya pracyuvati pomichnikom locmana na trishoglovomu torgovelnomu korabli sho hodiv do Antilskih ostroviv Strashna burya opisana zgodom u romani Vorozha sila sponukala jogo vidmovitisya vid vitrilnogo plavannya Dzhon Antuan stav zastupnikom komisara v patentnih spravah i podorozhuvav do Nyu Jorka j mist Kolumbiyi ta Venesueli 1883 roku No na sudni La France povernuvsya do Franciyi zupinivsya v municipaliteti Anyer an Bessen i 1885 go odruzhivsya Pid chas medovogo misyacya moloda para poselilasya na ostrovi Martinika probula tam rik i mala namir zalishitisya nazavzhdi ale rodinni obstavini sponukali povernutisya na batkivshinu a pered tim pobuvati na Kanarskih ostrovah i v Portugaliyi U 1886 roci No probuva v u San Rafaeli 1887 go perebravsya do municipalitetu Piriak syur Mer U Barnevilli Kartere vin napisav svoyu pershu zbirku virshiv Au seuil de l espoir Na porozi nadiyi j 1897 roku vidav yiyi svoyim koshtom Pismennik chasto zminyuvav miscya prozhivannya 1898 roku vin opinivsya na Malorci a todi na Tenerife U Puerto de la Orotava pochav pisati roman Vorozha sila j zakinchiv jogo v Andalusiyi U 1903 1906 rokah No prozhivav u Sen Trope 1903 roku znovu zh taki svoyim koshtom vin opublikuvav cej roman Tvir ne mav komercijnogo uspihu ne bulo navit vidgukiv bo avtor ne posilav kritikam ni mashinopisiv ni drukovanih primirnikiv Ne zaroblyav na prozhivannya svoyeyu literaturnoyu diyalnistyu poprostu pisav sobi na vtihu U 1906 mu Dzhon Antuan No perebravsya do Alzhiru a u 1909 roci na Korsiku j tam prozhiv sim rokiv dovshe nizh bud de U zv yazku z podiyami na Pershij svitovij vijni vid 1916 po 1917 rik zhiv u Parizhi po tomu pereyihav do Ruana todi do Trebula de j pomer Bagato jogo tvoriv ne opublikovano za zhittya Imenem Dzhona Antuana No nazvano vulicyu v Porto Vekkio Korsika Gonkurivska premiyaU grudni 1903 roku Dzhona Antuana No nagorodili Gonkurivskoyu premiyeyu za Vorozhu silu Golovnij geroj romanu poet Fillip Veli prijshovshi do tyami v bozhevilni tilki z chasom diznayetsya yak i chomu potrapiv tudi Zakohavshis u bozhevilnu paciyentku Fillip vtrachaye yiyi V nogo vselyayetsya istota z inshoyi planeti Mordovanij likaryami poet utikaye z psihiatrichnoyi kliniki j mandruye po sviti shukayuchi kohanu Pered nagorodzhennyam Dzhon Antuan No drukuvavsya chas vid chasu v zhurnalah zokrema v La Revue blanche jogo malo hto znav Zhuri Gonkurivskoyi premiyi Zhoris Karl Gyuyismans Oktav Mirbo Leon Dode brati Roni Pol Margerit Lyusyen Deklav Elemir Burzh Leon Ennik i Gyustav Zheffrua progolosuvalo za prisudzhennya nagorodi vsogo shistma golosami proti chotiroh Zate u 1906 roci Pol Leotro skazav sho naspravdi Gonkurivsku premiyu vruchili tilki odin raz otoj pershij koli yiyi distav No Nabagato piznishe golova zhuri 1903 roku Gyujsmans vislovivsya sho na sogodni ce najkrashe sho mi uvinchali TvoriPoeziya Au seuil de l espoir 1897 Na porozi nadiyi Le Jardin des jacinthes Fleur de mirage Poemes 1901 Giacintovij sad Kvitka mareva Hiers bleus 1903 Texte en ligne 27 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Blakitne minule Vers la fee Viviane Errances Cote d emeraude 1905 Do feyi Viviani Mandri Smaragdovij bereg En suivant les goelands 1914 Texte en ligne 8 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Uslid za chajkami Poemes triviaux et mystiques 1924 Zvichajni i mistichni poemi Poesies antillaises Illustrees par Henri Matisse Fernand Mourlot 1972 Antilski virshi Proza Force ennemie 1903 Reedition M Milo Paris 2000 2010 Vorozha sila naukovo fantastichnij roman Le Preteur d amour 1905 Kreditor kohannya La Gennia roman spirite heterodoxe 1906 Reedition Austral Paris 1996 Zhenniya yeretichnij duhovnij roman Cristobal le poete 1912 Poet Kristobal Therese Donati mœurs corses 1921 Reedition La Marge Ajaccio 2003 Tereza Donati korsikanski zvichayi Les Galanteries d Anthime Budin 1923 Galantnist Antima Budena Pilotins 1923 Pidruchni locmana Les Trois amours de Benigno Reyes 1923 Reedition Encre bleue Villegly 2002 Tri kohani Benino Reyesa Archipel caraibe 1929 Karibskij arhipelag Publikaciyi v zhurnali La revyu blansh Cruaute sentimentale Sentimentalna zhorstokist Corvee d eau nouvelle Blakitne minule opovidannya Le Jardin des Jacinthes Giacintovij sad Poemes Poemi Les trois amours de Benigno Reyes Tri kohannya Benino Reyesa Korespondenciya Lettres exotiques 1933 Ekzotichni listi Lettres de Corse et de Bretagne 1949 Listi z Korsiki i Bretani Perekladi Fiodor Dostoievski Journal d un ecrivain 1873 1876 et 1877 traduit du russe par Jean Wladimir Bienstock et John Antoine Nau 1904 Texte en ligne Fedir Dostoyevskij shodennik pismennika Dzherela fr Elements biographiques d apres l article inedit libre de droit de Catherine Harle Conard John Antoine Nau 1860 1918 30 septembre 2003 fr napisav do knizhki Force ennemie yaku Ernest Flammarion opublikuvav u 1918 Tekst vidpovidaye stanu na 3 travnya 2007 fr PrimitkiAvis deces Sacramento daily union Cimetieres de France et d ailleurs Cite par Lucien Descaves cf Sources d ou proviennent egalement les citations qui suivent