Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джованні Вісконті італ Giovanni Visconti бл 1290 Мілан 5 жовтня 1354 Мілан сеньйор Мілану в 1339 1354 роках Джованні Віс

Джованні Вісконті

Джованні Вісконті

Джованні Вісконті (італ. Giovanni Visconti, бл. 1290, Мілан — 5 жовтня 1354, Мілан) — сеньйор Мілану в 1339—1354 роках.

Джованні Вісконті
image
Народивсябл. 1290
Мілан
Помер5 жовтня 1354
Мілан
ПохованняМіланський собор
Країнаimage d
Діяльністькатолицький священник
Титулсиньйор
Посадаd, абат, кардинал[1] і d
Термін1339—1354 роки
ПопередникАццо I
НаступникМаттео II
Бернабо I
Галеаццо II
Конфесіякатолицтво
РідВісконті
БатькоМаттео I
МатиБонакоза Боррі
Брати, сестриГалеаццо I Вісконті, d, d і Лукіно I Вісконті
Діти1 син і 1 донька
image

Життєпис

Архієпископ

Походив з династії Вісконті. Син Маттео I, синьойора і графа Мілану, та Бонакози Боррі. За рішення батька присвятив себе церковної кар'єри. У 1303 році рішення папи римського Бенедикта IX отримав посаду каноніка Лінкольнського собору (Англія).

У 1317 році був обраний єпископом Міланським. Проте папа римський Іоанн XXII скасував це рішення, оскільки родина Вісконті належала до політичного угруповання гібелінів, опозиційної по відношенню до папського престолу, і призначив єпископом Айкардо Антіміані. У 1323 році папа римський відлучив від церкви усіх Вісконті, яка виступила проти нього на боці імператора Людовика IV Віттельсбаха. Після відлучення Джованні стає союзником антипапи Миколи V, який в 1329 році звів його в сан кардинала.

У 1329 році небіж Джованні — Аццоне Вісконті — придбав у імператора титул правителя Мілана і почав відновлювати владу в Мілані та навколишніх містах. Джованні Вісконті виступив союзником родича, отримавши посаду кардинала-диякона і титулярним дияконом церкви Св. Євсевія.

У 1331 Джованні став єпископом і правителем міста Новара, а в 1339 році, після смерті Айкарда, повернувся до Мілану, хоча офіційно був визнаний архієпископом Мілана лише 1342 року буллою папи римського Климента VI. Того ж року помер бездітний Аццоне, і сеньйорії Мілана та інших міст призначили Джованні і його брата Лукіно співправителями.

Сеньйор Мілана

Державними справами в основному займався Лукіно, а Джованні відав справами церковними. У 1341 році Вісконті вдалося відновити відносини з папським престолом. Бенедикт XII скасував усі рішення проти міланських сеньйорів в обмін на їхнє визнання папської влади.

На початку 1340-х років група впливових городян Мілана, незадоволена правлінням Лукіно, спробувала скинути правителів міста. Змову було викрито, а серед зрадників виявилися небожі Лукіно і Джованні — Маттео, Галеаццо і Бернабо, яких Лукіно вигнав з Мілана.

У 1349 році, після смерті Лукіно, Джованні став одноосібним правителем Мілана після рішення Генеральної ради Мілану щодо затвердження відповідного статуту 31 травня. Він дозволив небожам повернутися і оголосив їх своїми спадкоємцями. В останні роки свого правління Джованні придбав у родини Пеполі Болонью. Водночас провів рішення щодо спадкової влади Вісконті над Міланом.

У 1350 році стикнувся з загрозою антиміланської коаліції на чолі із Флорентійською республікою. У відповідь Джованні вступив в союз з містами Тоскани та Романьї, де правили гібеліни. 1351 року уклав союз з Кангранде II делла Скала, правителем Верони. Згодом наказав військам захопити Імолу, проте невдало. Водночас викрив й придушив профлорентійську змову в Болоньї. Після цього зумів укласти мирний договір з Флоренцією.

У 1352 році зумів встановити зверхність над Генузькою республікою, скориставшись поразками останньої від Венеціанської республіки та королівства Арагон. Слідом за цим розпочав війну проти Флорентійської республіки, війська Мілану вдерлися до Тоскани, розраховуючи на підтримку місцевих гібелінів. У 1353 році залучив до свого двору поета Петрарку.

Джованні Вісконті помер в 1354 році, його володіння були розділені між трьома його небожами.

Родина

  • Леонардо, подеста Новари з 1332 року
  • Маргарита, дружина Амброїзе Вісконті, подести Павії

Примітки

  1. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
    d:Track:Q30d:Track:Q3892772

Джерела

  • P. Mainoni, Un bilancio di Giovanni Visconti, arcivescovo e signore di Milano, in «L'età dei Visconti», a cura di L. Chiappa Mauri, L. De Angelis Cappabianca, P. Mainoni, Milano, 1993, pp. 3–21.
  • Stefan Samerski: Giovanni Visconti. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 12. Bautz, Herzberg 1997, , Sp. 1505—1507.
  • Cadili, Alberto (2007). Giovanni Visconti, arcivescovo di Milano, 1342—1354 [Giovanni Visconti, Archbishop of Milan, 1342—1354]. Studi di storia del cristianesimo e delle chiese cristiane (in Italian). Milano: Ed. Biblioteca francescana

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzhovanni Viskonti ital Giovanni Visconti bl 1290 Milan 5 zhovtnya 1354 Milan senjor Milanu v 1339 1354 rokah Dzhovanni ViskontiNarodivsyabl 1290 MilanPomer5 zhovtnya 1354 MilanPohovannyaMilanskij soborKrayina dDiyalnistkatolickij svyashennikTitulsinjorPosadad abat kardinal 1 i dTermin1339 1354 rokiPoperednikAcco INastupnikMatteo II Bernabo I Galeacco IIKonfesiyakatolictvoRidViskontiBatkoMatteo IMatiBonakoza BorriBrati sestriGaleacco I Viskonti d d i Lukino I ViskontiDiti1 sin i 1 donka Mediafajli u VikishovishiZhittyepisArhiyepiskop Pohodiv z dinastiyi Viskonti Sin Matteo I sinojora i grafa Milanu ta Bonakozi Borri Za rishennya batka prisvyativ sebe cerkovnoyi kar yeri U 1303 roci rishennya papi rimskogo Benedikta IX otrimav posadu kanonika Linkolnskogo soboru Angliya U 1317 roci buv obranij yepiskopom Milanskim Prote papa rimskij Ioann XXII skasuvav ce rishennya oskilki rodina Viskonti nalezhala do politichnogo ugrupovannya gibeliniv opozicijnoyi po vidnoshennyu do papskogo prestolu i priznachiv yepiskopom Ajkardo Antimiani U 1323 roci papa rimskij vidluchiv vid cerkvi usih Viskonti yaka vistupila proti nogo na boci imperatora Lyudovika IV Vittelsbaha Pislya vidluchennya Dzhovanni staye soyuznikom antipapi Mikoli V yakij v 1329 roci zviv jogo v san kardinala U 1329 roci nebizh Dzhovanni Accone Viskonti pridbav u imperatora titul pravitelya Milana i pochav vidnovlyuvati vladu v Milani ta navkolishnih mistah Dzhovanni Viskonti vistupiv soyuznikom rodicha otrimavshi posadu kardinala diyakona i titulyarnim diyakonom cerkvi Sv Yevseviya U 1331 Dzhovanni stav yepiskopom i pravitelem mista Novara a v 1339 roci pislya smerti Ajkarda povernuvsya do Milanu hocha oficijno buv viznanij arhiyepiskopom Milana lishe 1342 roku bulloyu papi rimskogo Klimenta VI Togo zh roku pomer bezditnij Accone i senjoriyi Milana ta inshih mist priznachili Dzhovanni i jogo brata Lukino spivpravitelyami Senjor Milana Derzhavnimi spravami v osnovnomu zajmavsya Lukino a Dzhovanni vidav spravami cerkovnimi U 1341 roci Viskonti vdalosya vidnoviti vidnosini z papskim prestolom Benedikt XII skasuvav usi rishennya proti milanskih senjoriv v obmin na yihnye viznannya papskoyi vladi Na pochatku 1340 h rokiv grupa vplivovih gorodyan Milana nezadovolena pravlinnyam Lukino sprobuvala skinuti praviteliv mista Zmovu bulo vikrito a sered zradnikiv viyavilisya nebozhi Lukino i Dzhovanni Matteo Galeacco i Bernabo yakih Lukino vignav z Milana U 1349 roci pislya smerti Lukino Dzhovanni stav odnoosibnim pravitelem Milana pislya rishennya Generalnoyi radi Milanu shodo zatverdzhennya vidpovidnogo statutu 31 travnya Vin dozvoliv nebozham povernutisya i ogolosiv yih svoyimi spadkoyemcyami V ostanni roki svogo pravlinnya Dzhovanni pridbav u rodini Pepoli Bolonyu Vodnochas proviv rishennya shodo spadkovoyi vladi Viskonti nad Milanom U 1350 roci stiknuvsya z zagrozoyu antimilanskoyi koaliciyi na choli iz Florentijskoyu respublikoyu U vidpovid Dzhovanni vstupiv v soyuz z mistami Toskani ta Romanyi de pravili gibelini 1351 roku uklav soyuz z Kangrande II della Skala pravitelem Veroni Zgodom nakazav vijskam zahopiti Imolu prote nevdalo Vodnochas vikriv j pridushiv proflorentijsku zmovu v Bolonyi Pislya cogo zumiv uklasti mirnij dogovir z Florenciyeyu U 1352 roci zumiv vstanoviti zverhnist nad Genuzkoyu respublikoyu skoristavshis porazkami ostannoyi vid Venecianskoyi respubliki ta korolivstva Aragon Slidom za cim rozpochav vijnu proti Florentijskoyi respubliki vijska Milanu vderlisya do Toskani rozrahovuyuchi na pidtrimku miscevih gibeliniv U 1353 roci zaluchiv do svogo dvoru poeta Petrarku Dzhovanni Viskonti pomer v 1354 roci jogo volodinnya buli rozdileni mizh troma jogo nebozhami RodinaLeonardo podesta Novari z 1332 roku Margarita druzhina Ambroyize Viskonti podesti PaviyiPrimitkiCatholic Hierarchy org USA 1990 d Track Q30d Track Q3892772DzherelaP Mainoni Un bilancio di Giovanni Visconti arcivescovo e signore di Milano in L eta dei Visconti a cura di L Chiappa Mauri L De Angelis Cappabianca P Mainoni Milano 1993 pp 3 21 Stefan Samerski Giovanni Visconti In Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon BBKL Band 12 Bautz Herzberg 1997 ISBN 3 88309 068 9 Sp 1505 1507 Cadili Alberto 2007 Giovanni Visconti arcivescovo di Milano 1342 1354 Giovanni Visconti Archbishop of Milan 1342 1354 Studi di storia del cristianesimo e delle chiese cristiane in Italian Milano Ed Biblioteca francescana

Дата публікації:
Топ