Державний переворот у Туреччині (1971) — події, пов'язані з військовим втручанням армійської еліти Туреччини, які потягли за собою насильницьку зміну державної влади та зміщення прем'єр-міністра країни Сулеймана Деміреля 12 березня 1971 року, який обіймав цю посаду після виборів 1965 року. Традиційно у турецькій історіографії він називається «військовим меморандумом 12 березня» (тур. 12 Mart Muhtırası) або «меморандумним переворотом».
Причини, передумови, ідеологічні умови
Переворот 1971 року в Туреччині пройшов спокійніше, ніж попередній , попри те, що загальна ситуація в країні була значно напруженішою, ніж 1960 року. Цей путч пройшов на тлі суттєвого загострення внутрішньополітичної та економічної кризи в країні.
Затяжна економічна рецесія в країні, багато в чому пов'язана з припиненням субсидування з боку західних фондів, спричинила вуличні заворушення та масові демонстрації широких верств населення Туреччини, рівень добробуту яких різко знизився навіть порівняно з початком 1960-х років, коли невдоволення людей також викликали економічні чинники. Кінець 1960-х років у Туреччині пройшов в атмосфері фактично безперервного ідеологічного і силового протистояння ліворадикальних громадських рухів студентів і робітників з бойовими угрупованнями ісламістів і націоналістів. Багато лівих громадянських активістів регулярно нападали на фінансові установи країни, викрадали людей, у свою чергу, представники воєнізованого молодіжного угрупування «Сірі вовки», заснованого організатором путчу 1960 року Алпарсланом Тюркешем, також чинили акти насильства і грабунки. На тлі посилення соціальної та політичної кризи Сулейман Демірель, переобраний 1969 року від [ru], мусив маневрувати, пропонуючи протиборчим сторонам варіанти компромісу, що також додавало йому труднощів, оскільки супротивники їх систематично відкидали. Очолювана ним політична сила з часом утрачала більшість у меджлісі, що призводило до блокування законодавчої кризи в країні і назрівання юридичного хаосу.
На початку 1970 року кількість актів насильства істотно зросла. Університети Туреччини фактично припинили працювати, оскільки революційно налаштовані бригади, сформовані переважно зі студентів середнього класу і бідних верств населення, здійснювали регулярні напади на банки та державні відомства, викрадали співробітників американських служб, погрожували революційними змінами. У цих умовах турецьке військове керівництво зіткнулося із загрозою комунізації Туреччини «знизу», що й стало каталізатором активних антидержавних дій. Передумовою путчу 1971 року також були ускладнення у стосунках між СРСР і США і черговим витком ідеолого-політичної боротьби між двома системами за сфери впливу.
У той же час націоналістичні бригади «Сірих вовків», які набрали сили в другій половині 1960-х років, також приступили до агресивних дій, публічно заперечуючи культурно-моральні цінності кемалізму, негативно відгукуючись про Ататюрка і сповідуючи реваншистські настрої, що провокувало активну протидію з боку кемалістських громадських угруповань. На початку 1971 року інтенсифікувався страйковий рух, що призвело до тривалих страйків та перерв у діяльності більшості прибуткових промислових підприємств у великих індустріально розвинених містах Туреччини. Зокрема, від початку січня до початку березня 1971 року майже на всіх значущих фабриках у країні зупинився виробничий процес. Почастішали напади на професорів, що підтримували державну ідеологію націоналістичного ісламізму. В цей час на перший план вийшла нова радикальна політична сила — [tr] (ПНП), заснована 26 січня 1970 року політичним та науковим діячем Неджметтіном Ербаканом, яка виступила з публічною критикою спадщини Кемаля Ататюрка, що викликало гнів і роздратування багатьох представників військово-політичної еліти країни. Між тим ПНП, яка відкрито виражала в медійному просторі крайній націоналізм, що межує з неофашизмом, у середині 1970 року змогла залучити у свої лави порівняно багато прихильників, переважно тих, чиє матеріальне становище погіршилося через тривалу економічну кризу. Таким чином, створена на початку 1970 року Партія національного порядку стала ідеологічною противагою комуністичним групам, вплив яких також зростав. У цей час уряд Деміреля, ослаблений тривалим протистоянням між ліворадикальними і праворадикальними силами, виглядав паралізованим і фактично розписався у власній нездатності придушити вуличні акції протесту і студентські заворушення, а також напади на заміські будинки академічних діячів, які ідеологічно підтримували керівний режим. У цих умовах угруповання військових вирішило втрутитися в політичні процеси і відновити порядок у країні.
Хід перевороту. Меморандум військових
12 березня 1971 року начальник Генерального штабу Туреччини [tr] вручив прем'єр-міністру Сулейману Демірелю меморандум від імені збройних сил республіки, який фактично означав ультиматум, невиконання умов якого загрожувало прем'єру серйозними наслідками аж до втрати владних повноважень. Однією з ключових вимог, обумовлених у меморандумі, було формування сильного уряду, що викликає довіру широких веществ населення у контексті демократичних принципів, який зможе зупинити ситуацію наростання анархії, керуватиметься поглядами Ататюрка і втілюватиме в життя необхідні реформи згідно з духом конституції. У меморандумі також сказано про необхідність покласти край анархії, братовбивчій війні та соціально-економічній кризі, яка провокує масові заворушення і бродіння. У разі, невиконання умов меморандуму, армія зобов'язалася «скористатися своїм конституційним правом» і перейняти владу. Сулейман Демірель прийняв меморандум і пішов на нараду з представниками свого кабінету, однак після тригодинного обговорення ситуації прем'єр-міністр відхилив запропоновані умови. Як наслідок, Сулеймана Деміреля в цей же день відсторонено від влади.
Мотиви перевороту
Ймовірно, на рішення Деміреля відхилити меморандум вплинула позиція ветерана турецької політики Ісмета Іненю, який регулярно виступав категорично проти будь-якого, навіть превентивного втручання військових у справи громадянського управління. Рішення військових сил втрутитися в процес управління продиктоване насамперед тим, що кемалистські налаштована армійська еліта країни усвідомлювала слабкість Деміреля і його нездатність зупинити процес політичного хаосу. Також складання меморандуму пов'язане з різким зростанням агресивного антикемалізму серед ісламістських націоналістів наприкінці 1960-х років. З іншого боку, армійці не хотіли нести відповідальність за можливі насильницькі заходи, які уряд Деміреля міг ужити в разі приборкання масових заворушень і безперервного страйку робітників. Зокрема, сили правопорядку, підлеглі уряду, у червні 1970 року жорстко придушили масову демонстрацію протесту стамбульських робітників, що не сподобалося військовому керівництву. Також військові сили країни в цілому негативно ставилися до зростання революційного марксистського руху. Ще одним фактором впливу було те, що авторитетні військові діячі Туреччини вважали, що важливі соціально-економічні реформи, намічені після військового путчу 1960 року, так і не реалізовано. Деяка частина військових офіцерів також були переконаними противниками демократичної системи, щиро вважаючи, що в рамках ліберального державного устрою неможливий прогрес, а навпаки, система авторитарного правління зможе забезпечити існування вільної і сучасної Туреччини на основі взаємоповаги і справжньої рівноправності.
Різні політичні угруповання передбачали новий путч, але покладали на нього різні надії. Зокрема, представники ліберального крила турецької інтелігенції вважали, що після втручання військових у справи держави реформування піде радикальним шляхом згідно з поглядами командира ВПС Туреччини [tr], який брав участь у підготовці меморандуму. Батур позиціював себе як прихильник ідеології організаторів державного перевороту 1960 року. Їхні надії розбились, коли виявилося, що угруповання військових узяло владу зокрема й під впливом комуністичної загрози. Також виникли чутки з приводу того, що група старших офіцерів пішла на складання меморандуму, щоб запобігти іншому путчу, який готувала група молодших офіцерів; такі припущення підтвердилися після того, як після подій 12 березня 1971 року частина офіцерського складу пішла у відставку.
Однією з головних цілей, задекларованих путчистами, було «відновлення закону і порядку»; на практиці це означало, що після втручання військових у державні процеси почнуться переслідування лівого інакомислення. Вже в день військового втручання генеральний прокурор Туреччини ініціював кримінальне переслідування [ru], звинуваченої в поширенні комуністичної пропаганди і підтримки курдського сепаратизму. Також прокуратура республіки вжила заходи для закриття всіх груп, що входили до складу Революційної молодіжної федерації Туреччини (тур. Devrimci Gençlik), заснованої 1965 року, яка сповідувала ідеологію марксизму-ленінізму. Цю федерацію прокуратора країни звинуватила в розпалюванні студентських хвилювань і зриві навчального процесу. Незабаром після 12 березня органи правопорядку провели обшуки в кабінетах викладачів вузів, запідозрених у симпатіях до марксизму, а також обшуки в кабінетах студентських об'єднань, які нерідко закінчувалися конфіскацією знайдених матеріалів і затриманням членів цих об'єднань. Націоналістичні організації, такі як «Серця ідеалістів» (радикальна молодіжна гілка Партії національного порядку), за негласної підтримки нової влади, розпочали цілеспрямовані систематичні переслідування комуністичних активістів.
Формування уряду Еріма
Військові, які після усунення Деміреля зосередили в своїх руках владні повноваження, не зважилися самостійно зайняти керівних посад у країні, щоб уникнути проблем, з якими зіткнулася грецька хунта. У військових був вибір: правити країною за допомоги меджлісу, в якому більшість належала партіям, які сповідували консервативні погляди, або ж сформувати «надпартійний» уряд, який мав взяти на себе здійснення намічених реформ, а самі військові воліли б роль «сірих кардиналів». У підсумку військова рада ухвалила рішення формувати громадянський уряд, на чолі якого 19 березня 1971 року поставлено професора [tr], представника Партії справедливості. Також підтримала переворот найконсервативніше налаштована частина Республіканської народної партії, представники якої увійшли до складу нового уряду. Зокрема, путч підтримав Ісмет Іненю, однак генеральний секретар РНП Бюлент Еджевіт виступив категорично проти військового втручання і залишив посаду. Зміщений Сулейман Демірель закликав свою партію змиритися зі сформованим станом справ і не став закликати своїх прихильників до організації опору. Ніхат Ерім сформував технічний кабінет міністрів з метою втілення в життя соціально-економічних реформ, розроблених кемалістською військовою елітою, яка організувала переворот. Його режим прагнув дотримати рівновагу між протиборчими сторонами — цивільною владою і військовою елітою, що, в цілому, вдалося лише на півтора року, після чого країну накрила нова хвиля насильства, ініціатором якого стала .
Політичні процеси. Акції протесту. Репресії з боку НРО
Після 1971 року політична діяльність на новому етапі активізувалася, проте всі заплановані реформи фактично відклали. У країні запанував відносний спокій, який тривав до 1973 року, коли виникли нові хвилі насильства. Турецька партія народного визволення розпочала організовувати напади на банки і викрадення людей, які так чи інакше сповідували ідеологію ісламістського націоналізму. Країною поширювалися чутки про участь у цих диверсіях представників молодшого офіцерства. Для запобігання подібного роду бандитським акціям 27 квітня 1971 року в 11 ілах з 67 оголосили воєнний стан. Він поширювався на великі міські зони й області, населені переважно курдським населенням. 17 травня 1971 року викрадено ізраїльського консула, внаслідок чого урядові структури вирішили діяти активно, і сотні лівих активістів, представників студентських організацій, профспілок, молодих академічних діячів, а також учасники суспільних груп, які розділяли ліберально-прогресивні погляди, затримали, піддали тортурам; частина з них зникла безслідно. Консула Ізраїлю застрелено через кілька днів після того, як військова влада для приборкання нової хвилі анархічного хаосу оголосила в країні денну комендантську годину.
Протягом наступних двох років конфлікт між протиборчими групами тривав, а військове положення оголошувалося що два місяці. У цій ситуації головну роль почала відігравати Національна розвідувальна організація Туреччини, яка, запобігаючи революційно-диверсійній діяльності громадських радикальних активістів, перетворила [en] на місце масових тортур і психологічного впливу на затриманих. Представники силових структур [en], які діяли у рамках антирадянської операції «Гладіо», брали участь у допитах затриманих активістів лівих, а до процедури дізнання залучалися фахівці з ЦРУ, які з'явилися в Туреччині після перевороту 1971 року. Внаслідок діяльності НРО вбито або серйозно поранено кілька сотень представників громадських організацій, які проводили масові протести і напади на банки. Однією з жертв тортур був турецький журналіст, автор низки незалежних розслідувань, Угур Мумджу, якого заарештували й піддали тортурам; за його словами, його мучителі хвалилися перед ним, що навіть президент не може їх чіпати.
У квітні 1972 року, після розправ над лівими активістами, Ферріт Мелен, який був мало відомим турецькому суспільству і не справляв особливого враження, обійняв прем'єрську посаду. Незабаром він пішов у відставку, не відзначившись нічим особливим на цій посаді, а після нього посаду голови уряду обійняв банкір і підприємець Мехмет Наїм Талу, чиїм головним завданням було забезпечити порядок у країні до проведення виборів. До 1973 року режим, чия безпека гарантувалася військовиками, фактично виконав більшість своїх політичних і соціально-економічних завдань і взяв ситуацію в країну під відносний контроль. У Конституцію внесено зміни, які посилили позиції держави проти організацій громадських активістів, що викликало деякі протести, але вони швидко зійшли нанівець через те, що більшість організаторів протестних акцій або репресовано співробітниками НРО, або деморалізовано.
Примітки
- harmfulgrumpy (16 липня 2016). . Катаклизмы и повседневность. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 17 грудня 2017.
- . ТАСС (рос.). Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 17 грудня 2017.
- Cleveland, William L. A history of the modern Middle East. Westview Press (2004), , p.283
- Nohlen, Dieter, et al. (2001) Elections in Asia and the Pacific: A Data Handbook. Oxford University Press, , p.235
- (Zürcher, 2004, с. 258)
- (Ahmad, 1993, с. 147)
Див. також
Література
- Ahmad, Feroz (1993), The Making of Modern Turkey, Routledge, ISBN
- Gökay, Bülent (2006), Soviet Eastern Policy and Turkey, 1920-1991, Psychology Press, ISBN
- Hale, William (1994), Turkish Politics and the Military, Routledge, ISBN
- Ünlü, Ferhat (2008), Democratic Oversight and Reform of the Security Sector in Turkey, LIT Verlag Münster, ISBN
- (2004), Turkey: A Modern History, I. B. Tauris, ISBN
Публікації
- Енвер Алтайли. Важкий шлях до свободи. Рузі Назар: від Червоної армії до ЦРУ (Вид. «Hurst and Company», Лондон, 2017. Публікація в мережі Інтернет)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Derzhavnij perevorot u Turechchini 1971 podiyi pov yazani z vijskovim vtruchannyam armijskoyi eliti Turechchini yaki potyagli za soboyu nasilnicku zminu derzhavnoyi vladi ta zmishennya prem yer ministra krayini Sulejmana Demirelya 12 bereznya 1971 roku yakij obijmav cyu posadu pislya viboriv 1965 roku Tradicijno u tureckij istoriografiyi vin nazivayetsya vijskovim memorandumom 12 bereznya tur 12 Mart Muhtirasi abo memorandumnim perevorotom Prichini peredumovi ideologichni umoviPerevorot 1971 roku v Turechchini projshov spokijnishe nizh poperednij popri te sho zagalna situaciya v krayini bula znachno napruzhenishoyu nizh 1960 roku Cej putch projshov na tli suttyevogo zagostrennya vnutrishnopolitichnoyi ta ekonomichnoyi krizi v krayini Zatyazhna ekonomichna recesiya v krayini bagato v chomu pov yazana z pripinennyam subsiduvannya z boku zahidnih fondiv sprichinila vulichni zavorushennya ta masovi demonstraciyi shirokih verstv naselennya Turechchini riven dobrobutu yakih rizko znizivsya navit porivnyano z pochatkom 1960 h rokiv koli nevdovolennya lyudej takozh viklikali ekonomichni chinniki Kinec 1960 h rokiv u Turechchini projshov v atmosferi faktichno bezperervnogo ideologichnogo i silovogo protistoyannya livoradikalnih gromadskih ruhiv studentiv i robitnikiv z bojovimi ugrupovannyami islamistiv i nacionalistiv Bagato livih gromadyanskih aktivistiv regulyarno napadali na finansovi ustanovi krayini vikradali lyudej u svoyu chergu predstavniki voyenizovanogo molodizhnogo ugrupuvannya Siri vovki zasnovanogo organizatorom putchu 1960 roku Alparslanom Tyurkeshem takozh chinili akti nasilstva i grabunki Na tli posilennya socialnoyi ta politichnoyi krizi Sulejman Demirel pereobranij 1969 roku vid ru musiv manevruvati proponuyuchi protiborchim storonam varianti kompromisu sho takozh dodavalo jomu trudnoshiv oskilki suprotivniki yih sistematichno vidkidali Ocholyuvana nim politichna sila z chasom utrachala bilshist u medzhlisi sho prizvodilo do blokuvannya zakonodavchoyi krizi v krayini i nazrivannya yuridichnogo haosu Na pochatku 1970 roku kilkist aktiv nasilstva istotno zrosla Universiteti Turechchini faktichno pripinili pracyuvati oskilki revolyucijno nalashtovani brigadi sformovani perevazhno zi studentiv serednogo klasu i bidnih verstv naselennya zdijsnyuvali regulyarni napadi na banki ta derzhavni vidomstva vikradali spivrobitnikiv amerikanskih sluzhb pogrozhuvali revolyucijnimi zminami U cih umovah turecke vijskove kerivnictvo zitknulosya iz zagrozoyu komunizaciyi Turechchini znizu sho j stalo katalizatorom aktivnih antiderzhavnih dij Peredumovoyu putchu 1971 roku takozh buli uskladnennya u stosunkah mizh SRSR i SShA i chergovim vitkom ideologo politichnoyi borotbi mizh dvoma sistemami za sferi vplivu U toj zhe chas nacionalistichni brigadi Sirih vovkiv yaki nabrali sili v drugij polovini 1960 h rokiv takozh pristupili do agresivnih dij publichno zaperechuyuchi kulturno moralni cinnosti kemalizmu negativno vidgukuyuchis pro Atatyurka i spoviduyuchi revanshistski nastroyi sho provokuvalo aktivnu protidiyu z boku kemalistskih gromadskih ugrupovan Na pochatku 1971 roku intensifikuvavsya strajkovij ruh sho prizvelo do trivalih strajkiv ta pererv u diyalnosti bilshosti pributkovih promislovih pidpriyemstv u velikih industrialno rozvinenih mistah Turechchini Zokrema vid pochatku sichnya do pochatku bereznya 1971 roku majzhe na vsih znachushih fabrikah u krayini zupinivsya virobnichij proces Pochastishali napadi na profesoriv sho pidtrimuvali derzhavnu ideologiyu nacionalistichnogo islamizmu V cej chas na pershij plan vijshla nova radikalna politichna sila tr PNP zasnovana 26 sichnya 1970 roku politichnim ta naukovim diyachem Nedzhmettinom Erbakanom yaka vistupila z publichnoyu kritikoyu spadshini Kemalya Atatyurka sho viklikalo gniv i rozdratuvannya bagatoh predstavnikiv vijskovo politichnoyi eliti krayini Mizh tim PNP yaka vidkrito virazhala v medijnomu prostori krajnij nacionalizm sho mezhuye z neofashizmom u seredini 1970 roku zmogla zaluchiti u svoyi lavi porivnyano bagato prihilnikiv perevazhno tih chiye materialne stanovishe pogirshilosya cherez trivalu ekonomichnu krizu Takim chinom stvorena na pochatku 1970 roku Partiya nacionalnogo poryadku stala ideologichnoyu protivagoyu komunistichnim grupam vpliv yakih takozh zrostav U cej chas uryad Demirelya oslablenij trivalim protistoyannyam mizh livoradikalnimi i pravoradikalnimi silami viglyadav paralizovanim i faktichno rozpisavsya u vlasnij nezdatnosti pridushiti vulichni akciyi protestu i studentski zavorushennya a takozh napadi na zamiski budinki akademichnih diyachiv yaki ideologichno pidtrimuvali kerivnij rezhim U cih umovah ugrupovannya vijskovih virishilo vtrutitisya v politichni procesi i vidnoviti poryadok u krayini Hid perevorotu Memorandum vijskovih12 bereznya 1971 roku nachalnik Generalnogo shtabu Turechchini tr vruchiv prem yer ministru Sulejmanu Demirelyu memorandum vid imeni zbrojnih sil respubliki yakij faktichno oznachav ultimatum nevikonannya umov yakogo zagrozhuvalo prem yeru serjoznimi naslidkami azh do vtrati vladnih povnovazhen Odniyeyu z klyuchovih vimog obumovlenih u memorandumi bulo formuvannya silnogo uryadu sho viklikaye doviru shirokih veshestv naselennya u konteksti demokratichnih principiv yakij zmozhe zupiniti situaciyu narostannya anarhiyi keruvatimetsya poglyadami Atatyurka i vtilyuvatime v zhittya neobhidni reformi zgidno z duhom konstituciyi U memorandumi takozh skazano pro neobhidnist poklasti kraj anarhiyi bratovbivchij vijni ta socialno ekonomichnij krizi yaka provokuye masovi zavorushennya i brodinnya U razi nevikonannya umov memorandumu armiya zobov yazalasya skoristatisya svoyim konstitucijnim pravom i perejnyati vladu Sulejman Demirel prijnyav memorandum i pishov na naradu z predstavnikami svogo kabinetu odnak pislya trigodinnogo obgovorennya situaciyi prem yer ministr vidhiliv zaproponovani umovi Yak naslidok Sulejmana Demirelya v cej zhe den vidstoroneno vid vladi Motivi perevorotuJmovirno na rishennya Demirelya vidhiliti memorandum vplinula poziciya veterana tureckoyi politiki Ismeta Inenyu yakij regulyarno vistupav kategorichno proti bud yakogo navit preventivnogo vtruchannya vijskovih u spravi gromadyanskogo upravlinnya Rishennya vijskovih sil vtrutitisya v proces upravlinnya prodiktovane nasampered tim sho kemalistski nalashtovana armijska elita krayini usvidomlyuvala slabkist Demirelya i jogo nezdatnist zupiniti proces politichnogo haosu Takozh skladannya memorandumu pov yazane z rizkim zrostannyam agresivnogo antikemalizmu sered islamistskih nacionalistiv naprikinci 1960 h rokiv Z inshogo boku armijci ne hotili nesti vidpovidalnist za mozhlivi nasilnicki zahodi yaki uryad Demirelya mig uzhiti v razi priborkannya masovih zavorushen i bezperervnogo strajku robitnikiv Zokrema sili pravoporyadku pidlegli uryadu u chervni 1970 roku zhorstko pridushili masovu demonstraciyu protestu stambulskih robitnikiv sho ne spodobalosya vijskovomu kerivnictvu Takozh vijskovi sili krayini v cilomu negativno stavilisya do zrostannya revolyucijnogo marksistskogo ruhu She odnim faktorom vplivu bulo te sho avtoritetni vijskovi diyachi Turechchini vvazhali sho vazhlivi socialno ekonomichni reformi namicheni pislya vijskovogo putchu 1960 roku tak i ne realizovano Deyaka chastina vijskovih oficeriv takozh buli perekonanimi protivnikami demokratichnoyi sistemi shiro vvazhayuchi sho v ramkah liberalnogo derzhavnogo ustroyu nemozhlivij progres a navpaki sistema avtoritarnogo pravlinnya zmozhe zabezpechiti isnuvannya vilnoyi i suchasnoyi Turechchini na osnovi vzayemopovagi i spravzhnoyi rivnopravnosti Rizni politichni ugrupovannya peredbachali novij putch ale pokladali na nogo rizni nadiyi Zokrema predstavniki liberalnogo krila tureckoyi inteligenciyi vvazhali sho pislya vtruchannya vijskovih u spravi derzhavi reformuvannya pide radikalnim shlyahom zgidno z poglyadami komandira VPS Turechchini tr yakij brav uchast u pidgotovci memorandumu Batur poziciyuvav sebe yak prihilnik ideologiyi organizatoriv derzhavnogo perevorotu 1960 roku Yihni nadiyi rozbilis koli viyavilosya sho ugrupovannya vijskovih uzyalo vladu zokrema j pid vplivom komunistichnoyi zagrozi Takozh vinikli chutki z privodu togo sho grupa starshih oficeriv pishla na skladannya memorandumu shob zapobigti inshomu putchu yakij gotuvala grupa molodshih oficeriv taki pripushennya pidtverdilisya pislya togo yak pislya podij 12 bereznya 1971 roku chastina oficerskogo skladu pishla u vidstavku Odniyeyu z golovnih cilej zadeklarovanih putchistami bulo vidnovlennya zakonu i poryadku na praktici ce oznachalo sho pislya vtruchannya vijskovih u derzhavni procesi pochnutsya peresliduvannya livogo inakomislennya Vzhe v den vijskovogo vtruchannya generalnij prokuror Turechchini iniciyuvav kriminalne peresliduvannya ru zvinuvachenoyi v poshirenni komunistichnoyi propagandi i pidtrimki kurdskogo separatizmu Takozh prokuratura respubliki vzhila zahodi dlya zakrittya vsih grup sho vhodili do skladu Revolyucijnoyi molodizhnoyi federaciyi Turechchini tur Devrimci Genclik zasnovanoyi 1965 roku yaka spoviduvala ideologiyu marksizmu leninizmu Cyu federaciyu prokuratora krayini zvinuvatila v rozpalyuvanni studentskih hvilyuvan i zrivi navchalnogo procesu Nezabarom pislya 12 bereznya organi pravoporyadku proveli obshuki v kabinetah vikladachiv vuziv zapidozrenih u simpatiyah do marksizmu a takozh obshuki v kabinetah studentskih ob yednan yaki neridko zakinchuvalisya konfiskaciyeyu znajdenih materialiv i zatrimannyam chleniv cih ob yednan Nacionalistichni organizaciyi taki yak Sercya idealistiv radikalna molodizhna gilka Partiyi nacionalnogo poryadku za neglasnoyi pidtrimki novoyi vladi rozpochali cilespryamovani sistematichni peresliduvannya komunistichnih aktivistiv Formuvannya uryadu ErimaVijskovi yaki pislya usunennya Demirelya zoseredili v svoyih rukah vladni povnovazhennya ne zvazhilisya samostijno zajnyati kerivnih posad u krayini shob uniknuti problem z yakimi zitknulasya grecka hunta U vijskovih buv vibir praviti krayinoyu za dopomogi medzhlisu v yakomu bilshist nalezhala partiyam yaki spoviduvali konservativni poglyadi abo zh sformuvati nadpartijnij uryad yakij mav vzyati na sebe zdijsnennya namichenih reform a sami vijskovi volili b rol sirih kardinaliv U pidsumku vijskova rada uhvalila rishennya formuvati gromadyanskij uryad na choli yakogo 19 bereznya 1971 roku postavleno profesora tr predstavnika Partiyi spravedlivosti Takozh pidtrimala perevorot najkonservativnishe nalashtovana chastina Respublikanskoyi narodnoyi partiyi predstavniki yakoyi uvijshli do skladu novogo uryadu Zokrema putch pidtrimav Ismet Inenyu odnak generalnij sekretar RNP Byulent Edzhevit vistupiv kategorichno proti vijskovogo vtruchannya i zalishiv posadu Zmishenij Sulejman Demirel zaklikav svoyu partiyu zmiritisya zi sformovanim stanom sprav i ne stav zaklikati svoyih prihilnikiv do organizaciyi oporu Nihat Erim sformuvav tehnichnij kabinet ministriv z metoyu vtilennya v zhittya socialno ekonomichnih reform rozroblenih kemalistskoyu vijskovoyu elitoyu yaka organizuvala perevorot Jogo rezhim pragnuv dotrimati rivnovagu mizh protiborchimi storonami civilnoyu vladoyu i vijskovoyu elitoyu sho v cilomu vdalosya lishe na pivtora roku pislya chogo krayinu nakrila nova hvilya nasilstva iniciatorom yakogo stala Politichni procesi Akciyi protestu Represiyi z boku NROPislya 1971 roku politichna diyalnist na novomu etapi aktivizuvalasya prote vsi zaplanovani reformi faktichno vidklali U krayini zapanuvav vidnosnij spokij yakij trivav do 1973 roku koli vinikli novi hvili nasilstva Turecka partiya narodnogo vizvolennya rozpochala organizovuvati napadi na banki i vikradennya lyudej yaki tak chi inakshe spoviduvali ideologiyu islamistskogo nacionalizmu Krayinoyu poshiryuvalisya chutki pro uchast u cih diversiyah predstavnikiv molodshogo oficerstva Dlya zapobigannya podibnogo rodu banditskim akciyam 27 kvitnya 1971 roku v 11 ilah z 67 ogolosili voyennij stan Vin poshiryuvavsya na veliki miski zoni j oblasti naseleni perevazhno kurdskim naselennyam 17 travnya 1971 roku vikradeno izrayilskogo konsula vnaslidok chogo uryadovi strukturi virishili diyati aktivno i sotni livih aktivistiv predstavnikiv studentskih organizacij profspilok molodih akademichnih diyachiv a takozh uchasniki suspilnih grup yaki rozdilyali liberalno progresivni poglyadi zatrimali piddali torturam chastina z nih znikla bezslidno Konsula Izrayilyu zastreleno cherez kilka dniv pislya togo yak vijskova vlada dlya priborkannya novoyi hvili anarhichnogo haosu ogolosila v krayini dennu komendantsku godinu Protyagom nastupnih dvoh rokiv konflikt mizh protiborchimi grupami trivav a vijskove polozhennya ogoloshuvalosya sho dva misyaci U cij situaciyi golovnu rol pochala vidigravati Nacionalna rozviduvalna organizaciya Turechchini yaka zapobigayuchi revolyucijno diversijnij diyalnosti gromadskih radikalnih aktivistiv peretvorila en na misce masovih tortur i psihologichnogo vplivu na zatrimanih Predstavniki silovih struktur en yaki diyali u ramkah antiradyanskoyi operaciyi Gladio brali uchast u dopitah zatrimanih aktivistiv livih a do proceduri diznannya zaluchalisya fahivci z CRU yaki z yavilisya v Turechchini pislya perevorotu 1971 roku Vnaslidok diyalnosti NRO vbito abo serjozno poraneno kilka soten predstavnikiv gromadskih organizacij yaki provodili masovi protesti i napadi na banki Odniyeyu z zhertv tortur buv tureckij zhurnalist avtor nizki nezalezhnih rozsliduvan Ugur Mumdzhu yakogo zaareshtuvali j piddali torturam za jogo slovami jogo muchiteli hvalilisya pered nim sho navit prezident ne mozhe yih chipati U kvitni 1972 roku pislya rozprav nad livimi aktivistami Ferrit Melen yakij buv malo vidomim tureckomu suspilstvu i ne spravlyav osoblivogo vrazhennya obijnyav prem yersku posadu Nezabarom vin pishov u vidstavku ne vidznachivshis nichim osoblivim na cij posadi a pislya nogo posadu golovi uryadu obijnyav bankir i pidpriyemec Mehmet Nayim Talu chiyim golovnim zavdannyam bulo zabezpechiti poryadok u krayini do provedennya viboriv Do 1973 roku rezhim chiya bezpeka garantuvalasya vijskovikami faktichno vikonav bilshist svoyih politichnih i socialno ekonomichnih zavdan i vzyav situaciyu v krayinu pid vidnosnij kontrol U Konstituciyu vneseno zmini yaki posilili poziciyi derzhavi proti organizacij gromadskih aktivistiv sho viklikalo deyaki protesti ale voni shvidko zijshli nanivec cherez te sho bilshist organizatoriv protestnih akcij abo represovano spivrobitnikami NRO abo demoralizovano Primitkiharmfulgrumpy 16 lipnya 2016 Kataklizmy i povsednevnost Arhiv originalu za 22 kvitnya 2021 Procitovano 17 grudnya 2017 TASS ros Arhiv originalu za 8 serpnya 2018 Procitovano 17 grudnya 2017 Cleveland William L A history of the modern Middle East Westview Press 2004 ISBN 0 8133 4048 9 p 283 Nohlen Dieter et al 2001 Elections in Asia and the Pacific A Data Handbook Oxford University Press ISBN 0 19 924958 X p 235 Zurcher 2004 s 258 Ahmad 1993 s 147 Div takozhDerzhavnij perevorot u Turechchini 1980 LiteraturaAhmad Feroz 1993 The Making of Modern Turkey Routledge ISBN 0 415 07836 9 Gokay Bulent 2006 Soviet Eastern Policy and Turkey 1920 1991 Psychology Press ISBN 0 203 58106 7 Hale William 1994 Turkish Politics and the Military Routledge ISBN 0 415 02455 2 Unlu Ferhat 2008 Democratic Oversight and Reform of the Security Sector in Turkey LIT Verlag Munster ISBN 978 3 825 80969 0 2004 Turkey A Modern History I B Tauris ISBN 1 85043 399 2PublikaciyiEnver Altajli Vazhkij shlyah do svobodi Ruzi Nazar vid Chervonoyi armiyi do CRU Vid Hurst and Company London 2017 Publikaciya v merezhi Internet