Неджметтін Ербакан

Неджметтін Ербакан (тур. Necmettin Erbakan; 29 жовтня 1926, Сіноп, Туреччина — 27 лютого 2011, Анкара, Туреччина) — турецький політик, прем'єр-міністр Туреччини з 28 червня 1996 рік по 30 червня 1997 року. Вважається засновником «політичного ісламу» і політичним наставником нинішнього президента Реджепа Тайіпа Ердогана.

Неджметтін Ербакан
тур. Necmettin Erbakan
Народився	29 жовтня 1926(1926-10-29) Сіноп, Туреччина
Помер	27 лютого 2011(2011-02-27)^[1]^[2]^[…](84 роки) Анкара, Туреччина ·серцева недостатність
Поховання	^d
Країна	Туреччина
Діяльність	політик, інженер, викладач університету
Alma mater	^d, Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена, Лондонський університет, Університет короля Сауда, ^d і ^d
Знання мов	турецька
Заклад	^d
Посада	Член Великих національних зборів Туреччини^[d] і прем'єр-міністр Туреччини
Партія	^d (1998), ^d (1971), ^d (1981), ^d (2003) і ^d (2011)
Конфесія	сунізм
У шлюбі з	^d
Діти	^d
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Синопі в 1926 році, закінчив , отримав докторський ступінь з інженерії в Німеччині.

У 1969 році опублікував проісламським маніфест «Національне бачення» (тур. Millî Görüş). На основі цієї ідеології ним творено кілька політичних партій, велика частина з яких була заборонена.

У 1974, 1975—1977 і 1977—1978 роках був віце-прем'єром Туреччини.

Після військового перевороту 1980 року йому заборонено займатися політичною діяльністю. У 1987 році заборона була знята, і він заснував Партію благоденства. У 1995 році вона перемогла на парламентських виборах, і в 1996 році він обраний прем'єр-міністром, ставши першим проісламським політиком на цій посаді. Саме уряд, очолюваний Н. Ербаканом втілив у життя програму «тисячі домівок» для раніше депортованих кримськіх татар, про яку проголосив президент Туреччини Сулейман Демірель у 1994 році під час візиту до України.

У зовнішній політиці проводив курс на зближення з іншими мусульманськими країнами на противагу панівній раніше політиці стратегічного партнерства з США. Також виступив ініціатором створення Ісламської вісімки (D-8).

28 лютого 1997 турецька армія втрутилася у політику, озвучивши на засіданні Ради національної безпеки власні вимоги, підсумком чого став меморандум з 18 пунктів. У червні пішов у відставку, а в 1998 році Ербакану було заборонено займатися політичною діяльністю протягом п'яти років за спробу порушення світського режиму. Після закінчення терміну заборони брав участь у створенні Партії Справедливості та Розвитку. Будучи звинуваченим у шахрайстві, в 2004 році засуджений до п'ятирічного тюремного ув'язнення, але зумів змінити запобіжний захід на домашній арешт, а в 2008 році помилуваний.

Помер 27 лютого 2011 року в лікарні Анкари від серцевого нападу; в його похороні в Стамбулі брали участь сотні тисяч осіб.

У квітні 2012 року прокуратура Анкари пред'явила ордер на арешт 30 військових, які брали участь у подіях лютого 1997—1998 і мали безпосереднє відношення до відставки Неджметіна Ербакана від влади.

Примітки

1. http://www.todayszaman.com/news-236799-number-one-victim-of-feb-28-dies-on-eve-of-coup-anniversary.html
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227

Посилання

• (тур.)
• Felicity Party website [ 15 січня 2010 у Wayback Machine.] (тур.)
• (тур.)