Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Князь Данило І Негош-Петрович (Сербською: Данило Петровић Његош), (відомий як митрополит Данило II), (*25 травня (6 червня) 1826, Негуші, Чорногорія — 13 серпня 1860, Котор, Австрія (сучасна Чорногорія), син Сави Негош-Петровича та Анжеліки Радамович. Перший світський правитель Чорногорії.
| Данило І | |
|---|---|
 Князь Данило І | |
| Народився | 25 травня (6 червня) 1826 Негуші, Чорногорія |
| Помер | 13 серпня 1860 (34 роки) Котор, Австро-Угорщина |
| Рід | Петровичі-Негоші |
| Батько | Сава Негош-Петрович |
| Матір | Анжеліка Радамович |
| Дружина | |
| Діти | Ольга (Цетинє, 19 березня 1859 — Венеція, 21 вересня 1896) |
| Князь-митрополит Чорногорії | |
| 1851–1852 як митрополит 1852–1860 як князь | |
| Попередник | Петро ІІ Негош-Петрович (як князь-митрополит Чорногорії) |
| Наступник | Нікола I Петрович |
Князь Данило І був князем-митрополитом, а пізніше князем Чорногорії з 1851 по 1860 рр. Протягом його правління Чорногорія стала суверенною державою. В 1852 році був утягнутий у війну з Османською імперією, внаслідок якої Османська імперія проголосила Чорногорію своїм протекторатом, а кордони між державами не були визначені до 1858 року. Данило, за допомогою свого старшого брата, герцога Мірка, переміг османів під Острогом в 1853 і в в 1858 роках. 12 січня 1855 року в Негуші одружився з Дариною Квекіч, яка походила з багатої сербської сім'ї торговців. Подружжя мало єдину дочку — Ольгу, яка померла в юності і не лишила по собі нащадків.
Прихід до влади
Коли Петро II Негош-Петрович помер, народна скупщина, під впливом Джорджи Петровича (найбагатшого чорногорця того часу), проголосила старшого брата Петра ІІ князем. Та незважаючи не це, у недовгій боротьбі, Перо, якого підтримувала скупщина, програв молодшому Данилу, який мав значно більшу підтримку серед населення.
До визначення наступника Петра II Негош-Петровича, та після примирення племен Крмніка та Катуняни, Данило, що вже був визнаний усіма сербськими кланами окрім Бєлопавличів, поїхав до Відня, Австро-Угорщина, а потім до Російської імперії, щоб бути висвяченим у сан митрополита. Після того, як Данило повернувся з Росії у 1852, він доволі сильно здивував Перо та тих, хто його підтримував, тим, що привіз схвалення від Миколи І бути правителем Чорногорії. Таким чином, доволі неочікувано, Данило став князем, а Перо визнав свою поразку і знову очолив народну скупщину.
Після століть теократичного правління, Данило став першим чорногорським світським князем, який не носив церковного титулу 'митрополит'. Він планував перетворити Чорногорію на князівство, але не дожив до моменту реалізацій своїх планів. Таким чином, Чорногорія перестала бути другою після Ватикана теократичною державою в Європі, і набула рис більш звичної для Європи форми правління — монархії.
Внутрішня політика
У внутрішніх справах, Данило був авторитарним і жорстким правителем.
Почалася реформа військової організації Чорногорії. На зміну концепції «озброєного народу» приходила система загальної військової повинності і створення командних кадрів. Капітани й воєводи, які керували округами, створювали мобілізаційні списки за племенами і родовими кланами, а також заздалегідь призначали серед найдосвідченіших воїнів сотників і десятників для майбутнього ополчення. Чисельність дружини перяників була збільшена до 100 осіб, 32 з яких постійно охороняли резиденцію князя. Крім того, були скликані ще 10 чет князівської гвардії, які скликалися тільки у воєнний час.
Князь використав Законник Петра І Негош-Петровича, як основу свого власного Великого Закону Країни 1855 року (Законік Данила Првог). Цей кодекс спирався на чорногорське традиційне та звичаєве право, і вважається першою чорногорською конституцією в її історії.
У 1855 році, вперше в історії Чорногорії, було проведено . Згідно з ним, в Чорногорії проживало 80, 000 осіб.
У травні 1855 р. Народна скупщина в Цетині ухвалила «Законник князя Данила», який складався з 95 статей. Він декларував рівність усіх чорногорців перед законом, визначав права та обов'язки князя й інших посадових осіб, регулював шлюбні та майнові відносини. Новий кодекс став важливим засобом проведення політики централізації і стабілізації.
Данило І провів податкову реформу, яку сприйняли усі чорногорські племена окрім . Щоб покарати п'лемя Кучі, в 1856 році Данило послав свого старшого брата Мірка щоб «не тільки знищити усіх лідерів племені, але і вбити дітей в їх колисках». Виконуючи цей жорстокий наказ, Мірко вбив 247 людей, з них лише 17 були солдатами, інші ж — літні і діти. Таким чином плем'я підкорилося волі правителя.
У 1856 р. чорногорський уряд здійснив реформу в збройних силах. Військо відтепер поділялося на десятки, сотні, тисячі, а також створювалася гвардія. Військовозобов'язаними вважалися чоловіки віком від 18 до 50 років. Відбулася реформа адміністративно-територіального устрою. Великі територіальні одиниці поділялися на дрібніші, скасовувалися посади кнезів (сільських старост), функції яких перебрали комітети, що здійснювали виконавчу, судову та військову владу на місцях.
Таким чином, середина 50-х років XIX ст. стала важливим етапом модернізації державного ладу Чорногорії. Проголошення князівства (1856), придушення племінного сепаратизму (1855—1856), удосконалення законодавства (1855), військова реформа (1856) та інші заходи завершували тривалий період формування централізованої держави у Чорногорії. Водночас відбувся перехід від примітивного республіканського ладу з багатьма нашаруваннями родових відносин до абсолютистського деспотичного режиму князя Данила.
Зовнішня політика
Під час правління Данила І Чорногорія фактично здобула свою незалежність від Османської імперії.
Становлення сильної світської влади в Чорногорії надзвичайно сильно вплинуло на Османську Імперію, яка вважала цю державу частиною своїх володінь. Той факт, що чорногорці допомагали повстанцям у Герцеговині, остаточно переповнило чашу терпіння османського султана Абдул-Меджида, і 14 грудня 1852 року він наказав вирішити чорногорську проблему військовим шляхом.
29 грудня 1852 року 33-тисячна османська армія під командуванням Омер-паші Латаса, яка була переформатована за європейськими стандартами, здійснила вторгнення у Чорногорію з чотирьох стратегічних напрямків. Князь Данило І і його воєводи здійснювали відчайдушні спроби оборони країни. Сили чорногорців, які продовжували мобілізацію під час війни, становили 10-15 тисяч осіб. У них майже не було гармат, стрілецька зброя була застарілою, а боєприпасів катастрофічно не вистачало.
До кінця січня 1853 року османам вдалося досить глибоко просунутися вглиб Чорногорії і нести загрозу Цетинє. В той час, чорногорці твердо вірили в те, що їм вдасться утримати ослаблені османські війська на кордонах перед столицею. Долю війни вирішило втручання Російської та Австрійської імперій, які не бажали перетворювати Османську імперію в єдину силу в регіоні. У середині лютого 1853 року Омер-паша і Данило І підписали перемир'я, і османські війська покинули Чорногорію. Військові і цивільні втрати країни у цій війні становили майже 2 тисячі осіб.
Ця незакінчена і кровопролитна війна дала князю Данилу впевненість у відсутності альтернативи створенню регулярної армії. Багато воїнів отримали свої заслужені нагороди за бойові заслуги: орден князя Данила, або Данилів хрест із девізом «За незалежність Чорногорії», золоті і срібні медалі за відвагу. Ними були відзначені подвиги 210 чорногорських воїнів і одного російського підданого — дипломатичного представника в країні полковника Ковалевського.
Сміливий зовнішньополітичний курс Данила І був направлений на міжнародне визнання незалежності Чорногорії і досягнення територіальної цілісності в країні в кордонах «держави Іван-бега Царевича». Проте, в 1856 році, на конгресі великих держав у Парижі, чорногрська дипломатія не мала успіхів. Тоді молодий князь, який досконало володів французькою, німецькою і російською мовами, пустив у хід власну харизму для того, щоб увійти в «європейську сім'ю монархів». У 1857 році він зустрічався із імператором Франції Наполеоном ІІІ і зумів завоювати його прихильність, але бажаної підтримки не здобув. Дещо більший захист надавала Чорногорії Австро-Угорщина, яка була занепокоєна присутністю османських військ у Герцеговині, де постійно відбувалися повстання.
Його харизматичний старший брат, Великий герцог Мірко Негош-Петрович, очолив 7,500 армію і переміг у рішучій османів 1 травня 1858. Османські сили були вщент розбиті. Значна кількість зброї, яка залишилась на чорногорських землях, стала військовим трофеєм князівства, який став у нагоді у війнах за незалежність у 1862 і 1875—1878 роках.
Ця велика перемога мала велике дипломатичне значення. Слава чорногорського війська була увічнена в піснях та у літературі усіх південних слов'ян, зокрема серед сербів Воєводини, яка тоді була частиною Австро-Угорщини. Чорногорська перемога змусила Великі держави офіційно визначити кордон між Чорногорією та Османською імперією, чим фактично визнали її незалежність. У листопаді 1858 року комісія іноземних держав представила демаркаційну лінію між чорногорцями та османами. Чорногорі отримала , , Нікшицьку жупу, більш ніж половину , , , Ліпово, Верхні і частину Кучі та .
Для того, щоб не погіршувати відносин з Австрією, Данило І шукав військового союзника, яким сталаРосія . Його освічена і багата дружина, а також неспроможність Росії вплинути на міжнародне співтовариство для визнання Чорногорії, сильно вплинули на його франкофільські настрої. Ці настрої були загрозливими для чорногорських відносин з Росією, Австрією та Сербією, які вбачали у добрих відносинах між Чорногорією та Францією загрозу їхнім інтересам.
В той же час усі великі держави Європи намагалися послабити російський вплив на Південно-Західну Європу, який найбільш сильним був у Чорногорії. Проте після поразки у Кримській війні в 1854, Росія не мала мала змоги посилити свої позиції на цих територіях, тим паче що її авторитет на міжнародній арені значно впав . На паризькому конгресі 1856 року, російські дипломати не підтримали чорногорські вимоги щодо здобуття незалежності та збільшення території. Проте росіяни відповіли на вимоги Данила, що «уряд Росії завжди визнавав незалежність Чорногорії і завжди буде робити так, незалежно від позиції інших великих держав». Під час поїздки до Франції, Данило отримав деяку фінансову допомогу (200 000 франків на рік) і сподівання, що французи стануть гарантами офіційного визнання суверенітету Чорногорії. До того ж, Наполеон III сподівався, що це збільшить французький вплив на Чорногорію за рахунок Росії. Цією дією Данило нажив собі багато ворогів, оскільки вона була сприйнята прихильниками Росії як зрада.
Кількість ворогів Данила І почала зростати і до їх складу увійшли старший брат, Великий герцог Мірко і голова скупщини Джорджи Петрович. План замаху на князя був придуманий чорногорськими іммігрантами на чолі з Стефаном Петровичем Кукою, а також підтриманий іноземними силами. Прихильникам Данили вдалося вбити Стефана Петровича в Стамбулі, але опір князю не закінчився.
Смерть
Данила було вбито в серпні 1860 року, коли він сідав на корабель у порті в Которі. Вбивцею був чорногорський Тодор Кадіч з племені Белопавличів.Причиною вбивства було причиною те, що князь Данило І зґвалтував сестру Кадіча.
Епоха правління Данила вважається в чорногорській історії «засліплюючою і страшною».
Наступником Данила І став Нікола I Петрович, його племінник, який, як і дядько, став наступним світським Правителем Чорногорії.
Посилання
- Законник князя Данила I [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — .
- Official website of the Royal House of Montenegro [ 6 липня 2006 у Wayback Machine.].
- : Private family archives-based digital documentary fund focused on history and culture of Royal Montenegro.
- Branko Pavićević: Knjaz Danilo, in Montenegrin [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Knjaz Danilo's Law Code — in Montenegrin [ 6 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Marek, Miroslav. . Genealogy.EU. Архів оригіналу за 19 жовтня 2012. Процитовано 23 грудня 2012.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Knyaz Danilo I Negosh Petrovich Serbskoyu Danilo Petroviћ Њegosh vidomij yak mitropolit Danilo II 25 travnya 6 chervnya 1826 18260606 Negushi Chornogoriya 13 serpnya 1860 Kotor Avstriya suchasna Chornogoriya sin Savi Negosh Petrovicha ta Anzheliki Radamovich Pershij svitskij pravitel Chornogoriyi Danilo IKnyaz Danilo INarodivsya25 travnya 6 chervnya 1826 1826 06 06 Negushi ChornogoriyaPomer13 serpnya 1860 1860 08 13 34 roki Kotor Avstro UgorshinaRidPetrovichi NegoshiBatkoSava Negosh PetrovichMatirAnzhelika RadamovichDruzhinaDitiOlga Cetinye 19 bereznya 1859 Veneciya 21 veresnya 1896 Knyaz mitropolit Chornogoriyi1851 1852 yak mitropolit 1852 1860 yak knyazPoperednikPetro II Negosh Petrovich yak knyaz mitropolit Chornogoriyi NastupnikNikola I Petrovich Knyaz Danilo I buv knyazem mitropolitom a piznishe knyazem Chornogoriyi z 1851 po 1860 rr Protyagom jogo pravlinnya Chornogoriya stala suverennoyu derzhavoyu V 1852 roci buv utyagnutij u vijnu z Osmanskoyu imperiyeyu vnaslidok yakoyi Osmanska imperiya progolosila Chornogoriyu svoyim protektoratom a kordoni mizh derzhavami ne buli viznacheni do 1858 roku Danilo za dopomogoyu svogo starshogo brata gercoga Mirka peremig osmaniv pid Ostrogom v 1853 i v v 1858 rokah 12 sichnya 1855 roku v Negushi odruzhivsya z Darinoyu Kvekich yaka pohodila z bagatoyi serbskoyi sim yi torgovciv Podruzhzhya malo yedinu dochku Olgu yaka pomerla v yunosti i ne lishila po sobi nashadkiv Prihid do vladiPrapor Chornogoriyi chasiv Danila I Koli Petro II Negosh Petrovich pomer narodna skupshina pid vplivom Dzhordzhi Petrovicha najbagatshogo chornogorcya togo chasu progolosila starshogo brata Petra II knyazem Ta nezvazhayuchi ne ce u nedovgij borotbi Pero yakogo pidtrimuvala skupshina prograv molodshomu Danilu yakij mav znachno bilshu pidtrimku sered naselennya Do viznachennya nastupnika Petra II Negosh Petrovicha ta pislya primirennya plemen Krmnika ta Katunyani Danilo sho vzhe buv viznanij usima serbskimi klanami okrim Byelopavlichiv poyihav do Vidnya Avstro Ugorshina a potim do Rosijskoyi imperiyi shob buti visvyachenim u san mitropolita Pislya togo yak Danilo povernuvsya z Rosiyi u 1852 vin dovoli silno zdivuvav Pero ta tih hto jogo pidtrimuvav tim sho priviz shvalennya vid Mikoli I buti pravitelem Chornogoriyi Takim chinom dovoli neochikuvano Danilo stav knyazem a Pero viznav svoyu porazku i znovu ocholiv narodnu skupshinu Pislya stolit teokratichnogo pravlinnya Danilo stav pershim chornogorskim svitskim knyazem yakij ne nosiv cerkovnogo titulu mitropolit Vin planuvav peretvoriti Chornogoriyu na knyazivstvo ale ne dozhiv do momentu realizacij svoyih planiv Takim chinom Chornogoriya perestala buti drugoyu pislya Vatikana teokratichnoyu derzhavoyu v Yevropi i nabula ris bilsh zvichnoyi dlya Yevropi formi pravlinnya monarhiyi Vnutrishnya politikaOrden Danila I U vnutrishnih spravah Danilo buv avtoritarnim i zhorstkim pravitelem Pochalasya reforma vijskovoyi organizaciyi Chornogoriyi Na zminu koncepciyi ozbroyenogo narodu prihodila sistema zagalnoyi vijskovoyi povinnosti i stvorennya komandnih kadriv Kapitani j voyevodi yaki keruvali okrugami stvoryuvali mobilizacijni spiski za plemenami i rodovimi klanami a takozh zazdalegid priznachali sered najdosvidchenishih voyiniv sotnikiv i desyatnikiv dlya majbutnogo opolchennya Chiselnist druzhini peryanikiv bula zbilshena do 100 osib 32 z yakih postijno ohoronyali rezidenciyu knyazya Krim togo buli sklikani she 10 chet knyazivskoyi gvardiyi yaki sklikalisya tilki u voyennij chas Knyaz vikoristav Zakonnik Petra I Negosh Petrovicha yak osnovu svogo vlasnogo Velikogo Zakonu Krayini 1855 roku Zakonik Danila Prvog Cej kodeks spiravsya na chornogorske tradicijne ta zvichayeve pravo i vvazhayetsya pershoyu chornogorskoyu konstituciyeyu v yiyi istoriyi U 1855 roci vpershe v istoriyi Chornogoriyi bulo provedeno Zgidno z nim v Chornogoriyi prozhivalo 80 000 osib U travni 1855 r Narodna skupshina v Cetini uhvalila Zakonnik knyazya Danila yakij skladavsya z 95 statej Vin deklaruvav rivnist usih chornogorciv pered zakonom viznachav prava ta obov yazki knyazya j inshih posadovih osib regulyuvav shlyubni ta majnovi vidnosini Novij kodeks stav vazhlivim zasobom provedennya politiki centralizaciyi i stabilizaciyi Danilo I proviv podatkovu reformu yaku sprijnyali usi chornogorski plemena okrim Shob pokarati p lemya Kuchi v 1856 roci Danilo poslav svogo starshogo brata Mirka shob ne tilki znishiti usih lideriv plemeni ale i vbiti ditej v yih koliskah Vikonuyuchi cej zhorstokij nakaz Mirko vbiv 247 lyudej z nih lishe 17 buli soldatami inshi zh litni i diti Takim chinom plem ya pidkorilosya voli pravitelya U 1856 r chornogorskij uryad zdijsniv reformu v zbrojnih silah Vijsko vidteper podilyalosya na desyatki sotni tisyachi a takozh stvoryuvalasya gvardiya Vijskovozobov yazanimi vvazhalisya choloviki vikom vid 18 do 50 rokiv Vidbulasya reforma administrativno teritorialnogo ustroyu Veliki teritorialni odinici podilyalisya na dribnishi skasovuvalisya posadi kneziv silskih starost funkciyi yakih perebrali komiteti sho zdijsnyuvali vikonavchu sudovu ta vijskovu vladu na miscyah Takim chinom seredina 50 h rokiv XIX st stala vazhlivim etapom modernizaciyi derzhavnogo ladu Chornogoriyi Progoloshennya knyazivstva 1856 pridushennya pleminnogo separatizmu 1855 1856 udoskonalennya zakonodavstva 1855 vijskova reforma 1856 ta inshi zahodi zavershuvali trivalij period formuvannya centralizovanoyi derzhavi u Chornogoriyi Vodnochas vidbuvsya perehid vid primitivnogo respublikanskogo ladu z bagatma nasharuvannyami rodovih vidnosin do absolyutistskogo despotichnogo rezhimu knyazya Danila Zovnishnya politikaPid chas pravlinnya Danila I Chornogoriya faktichno zdobula svoyu nezalezhnist vid Osmanskoyi imperiyi Stanovlennya silnoyi svitskoyi vladi v Chornogoriyi nadzvichajno silno vplinulo na Osmansku Imperiyu yaka vvazhala cyu derzhavu chastinoyu svoyih volodin Toj fakt sho chornogorci dopomagali povstancyam u Gercegovini ostatochno perepovnilo chashu terpinnya osmanskogo sultana Abdul Medzhida i 14 grudnya 1852 roku vin nakazav virishiti chornogorsku problemu vijskovim shlyahom 29 grudnya 1852 roku 33 tisyachna osmanska armiya pid komanduvannyam Omer pashi Latasa yaka bula pereformatovana za yevropejskimi standartami zdijsnila vtorgnennya u Chornogoriyu z chotiroh strategichnih napryamkiv Knyaz Danilo I i jogo voyevodi zdijsnyuvali vidchajdushni sprobi oboroni krayini Sili chornogorciv yaki prodovzhuvali mobilizaciyu pid chas vijni stanovili 10 15 tisyach osib U nih majzhe ne bulo garmat strilecka zbroya bula zastariloyu a boyepripasiv katastrofichno ne vistachalo Do kincya sichnya 1853 roku osmanam vdalosya dosit gliboko prosunutisya vglib Chornogoriyi i nesti zagrozu Cetinye V toj chas chornogorci tverdo virili v te sho yim vdastsya utrimati oslableni osmanski vijska na kordonah pered stoliceyu Dolyu vijni virishilo vtruchannya Rosijskoyi ta Avstrijskoyi imperij yaki ne bazhali peretvoryuvati Osmansku imperiyu v yedinu silu v regioni U seredini lyutogo 1853 roku Omer pasha i Danilo I pidpisali peremir ya i osmanski vijska pokinuli Chornogoriyu Vijskovi i civilni vtrati krayini u cij vijni stanovili majzhe 2 tisyachi osib Cya nezakinchena i krovoprolitna vijna dala knyazyu Danilu vpevnenist u vidsutnosti alternativi stvorennyu regulyarnoyi armiyi Bagato voyiniv otrimali svoyi zasluzheni nagorodi za bojovi zaslugi orden knyazya Danila abo Daniliv hrest iz devizom Za nezalezhnist Chornogoriyi zoloti i sribni medali za vidvagu Nimi buli vidznacheni podvigi 210 chornogorskih voyiniv i odnogo rosijskogo piddanogo diplomatichnogo predstavnika v krayini polkovnika Kovalevskogo Smilivij zovnishnopolitichnij kurs Danila I buv napravlenij na mizhnarodne viznannya nezalezhnosti Chornogoriyi i dosyagnennya teritorialnoyi cilisnosti v krayini v kordonah derzhavi Ivan bega Carevicha Prote v 1856 roci na kongresi velikih derzhav u Parizhi chornogrska diplomatiya ne mala uspihiv Todi molodij knyaz yakij doskonalo volodiv francuzkoyu nimeckoyu i rosijskoyu movami pustiv u hid vlasnu harizmu dlya togo shob uvijti v yevropejsku sim yu monarhiv U 1857 roci vin zustrichavsya iz imperatorom Franciyi Napoleonom III i zumiv zavoyuvati jogo prihilnist ale bazhanoyi pidtrimki ne zdobuv Desho bilshij zahist nadavala Chornogoriyi Avstro Ugorshina yaka bula zanepokoyena prisutnistyu osmanskih vijsk u Gercegovini de postijno vidbuvalisya povstannya Jogo harizmatichnij starshij brat Velikij gercog Mirko Negosh Petrovich ocholiv 7 500 armiyu i peremig u rishuchij osmaniv 1 travnya 1858 Osmanski sili buli vshent rozbiti Znachna kilkist zbroyi yaka zalishilas na chornogorskih zemlyah stala vijskovim trofeyem knyazivstva yakij stav u nagodi u vijnah za nezalezhnist u 1862 i 1875 1878 rokah Cya velika peremoga mala velike diplomatichne znachennya Slava chornogorskogo vijska bula uvichnena v pisnyah ta u literaturi usih pivdennih slov yan zokrema sered serbiv Voyevodini yaka todi bula chastinoyu Avstro Ugorshini Chornogorska peremoga zmusila Veliki derzhavi oficijno viznachiti kordon mizh Chornogoriyeyu ta Osmanskoyu imperiyeyu chim faktichno viznali yiyi nezalezhnist U listopadi 1858 roku komisiya inozemnih derzhav predstavila demarkacijnu liniyu mizh chornogorcyami ta osmanami Chornogori otrimala Nikshicku zhupu bilsh nizh polovinu Lipovo Verhni i chastinu Kuchi ta Dlya togo shob ne pogirshuvati vidnosin z Avstriyeyu Danilo I shukav vijskovogo soyuznika yakim stalaRosiya Jogo osvichena i bagata druzhina a takozh nespromozhnist Rosiyi vplinuti na mizhnarodne spivtovaristvo dlya viznannya Chornogoriyi silno vplinuli na jogo frankofilski nastroyi Ci nastroyi buli zagrozlivimi dlya chornogorskih vidnosin z Rosiyeyu Avstriyeyu ta Serbiyeyu yaki vbachali u dobrih vidnosinah mizh Chornogoriyeyu ta Franciyeyu zagrozu yihnim interesam V toj zhe chas usi veliki derzhavi Yevropi namagalisya poslabiti rosijskij vpliv na Pivdenno Zahidnu Yevropu yakij najbilsh silnim buv u Chornogoriyi Prote pislya porazki u Krimskij vijni v 1854 Rosiya ne mala mala zmogi posiliti svoyi poziciyi na cih teritoriyah tim pache sho yiyi avtoritet na mizhnarodnij areni znachno vpav Na parizkomu kongresi 1856 roku rosijski diplomati ne pidtrimali chornogorski vimogi shodo zdobuttya nezalezhnosti ta zbilshennya teritoriyi Prote rosiyani vidpovili na vimogi Danila sho uryad Rosiyi zavzhdi viznavav nezalezhnist Chornogoriyi i zavzhdi bude robiti tak nezalezhno vid poziciyi inshih velikih derzhav Pid chas poyizdki do Franciyi Danilo otrimav deyaku finansovu dopomogu 200 000 frankiv na rik i spodivannya sho francuzi stanut garantami oficijnogo viznannya suverenitetu Chornogoriyi Do togo zh Napoleon III spodivavsya sho ce zbilshit francuzkij vpliv na Chornogoriyu za rahunok Rosiyi Ciyeyu diyeyu Danilo nazhiv sobi bagato vorogiv oskilki vona bula sprijnyata prihilnikami Rosiyi yak zrada Kilkist vorogiv Danila I pochala zrostati i do yih skladu uvijshli starshij brat Velikij gercog Mirko i golova skupshini Dzhordzhi Petrovich Plan zamahu na knyazya buv pridumanij chornogorskimi immigrantami na choli z Stefanom Petrovichem Kukoyu a takozh pidtrimanij inozemnimi silami Prihilnikam Danili vdalosya vbiti Stefana Petrovicha v Stambuli ale opir knyazyu ne zakinchivsya Darinka Kvekich PetrovichSmertDanila bulo vbito v serpni 1860 roku koli vin sidav na korabel u porti v Kotori Vbivceyu buv chornogorskij Todor Kadich z plemeni Belopavlichiv Prichinoyu vbivstva bulo prichinoyu te sho knyaz Danilo I zgvaltuvav sestru Kadicha Epoha pravlinnya Danila vvazhayetsya v chornogorskij istoriyi zasliplyuyuchoyu i strashnoyu Nastupnikom Danila I stav Nikola I Petrovich jogo pleminnik yakij yak i dyadko stav nastupnim svitskim Pravitelem Chornogoriyi PosilannyaZakonnik knyazya Danila I 20 veresnya 2020 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 T 2 D J 744 s ISBN 966 7492 00 8 Official website of the Royal House of Montenegro 6 lipnya 2006 u Wayback Machine Private family archives based digital documentary fund focused on history and culture of Royal Montenegro Branko Pavicevic Knjaz Danilo in Montenegrin 4 lyutogo 2012 u Wayback Machine Knjaz Danilo s Law Code in Montenegrin 6 lipnya 2013 u Wayback Machine Marek Miroslav Genealogy EU Arhiv originalu za 19 zhovtnya 2012 Procitovano 23 grudnya 2012