Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гі Молле фр Guy Mollet 31 грудня 1905 3 жовтня 1975 один з провідних політичних діячів Франції 1940 х 1960 х рр Генераль

Гі Молле

Гі Молле

Гі Молле (фр. Guy Mollet; 31 грудня 1905 — 3 жовтня 1975) — один з провідних політичних діячів Франції 1940-х — 1960-х рр. Генеральний секретар СФІО у 1946—1969 рр. Прем'єр-міністр Франції у 1956—1957 рр.

Гі Молле
фр. Guy Mollet
image
Ім'я при народженніфр. Alcide Guy Mollet
Народився31 грудня 1905(1905-12-31)[4][2][…]
Флер[6][7]
Помер3 жовтня 1975(1975-10-03)[1][2][…] (69 років)
VII округ Парижа, Париж, Франція[7]
·серцево-судинні захворювання
Країнаimage Франція
Діяльністьполітик, учасник французького Руху Опору
Знання мовфранцузька[1]
ЧленствоПАРЄ і d
Посададепутат Національної асамблеї Франції, d, d, d[8], d, президент, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[9], d[9] і генеральний секретар
ПартіяСоціалістична партія (1975) і Французька секція робітничого інтернаціоналу (1969)
Нагороди
image

Отримав педагогічну освіту. З 1923 р. член Соціалістичної партії Франції (СФІО). За часів Другої світової війни був одним з активних діячів руху Опору. У 1944 р. був секретарем комітету звільнення департаменту Па-де-Кале.

Повоєнні роки

Після звільнення Франції від німецьких окупантів Гі Молле у 1945 р. став міським головою Аррасу. Того ж року він був обраний депутатом Установчих зборів, а у 1946 р. — Національних зборів Франції.

Висувається на провідне місце у Соціалістичній партії, очоливши її ліве крило, говорячи про свою прихильність до марксизму. Виступив проти проєкту генерального секретяря СФІО Даніеля Мейєра перетворити партію на соціал-демократичну за зразком Лейбористської партії Великої Британії, тобто об'єднати на платформі ревізіонізму соціалістів, профспілки та лівих католиків. У 1946 р. питання щодо реорганізації СФІО обговорювалось на першому післявоєнному з'їзді соціалістів, де проти лінії Мейєра на «відхід від марксизму» різко виступив Гі Молле. Більшість соціалістів підтримала Гі Молле, обравши його генеральним секретарем, відтак висловилась за те, щоб СФІО залишилась класовою партією. Хоча й за часів Гі Молле СФІО не відмовилась від теорії Леона Блюма про «здійснення влади». Це дозволило соціалістам в роки Четвертої республіки не лише брати участь у численних коаліційних урядах, але й неодноразово їх очолювати.

Вплив Гі Молле виявився у «Декларації принципів», що була прийнята СФІО у 1946 р. В цьому документі, який відтворював деякі марксистські положення, СФІО знову (як і в «Хартії єдності» 1905 р.) оголошувала себе «партією класової боротьби» та «партією головним чином революційною». Вона проголошувала свій намір ліквідувати капіталістичний режим, знищити класи, передати засоби виробництва і обміну у власність колективу, проте не містила питання щодо диктатури пролетаріату.. Незважаючи на формальне обрання Гі Молле генеральним секретарем, Соціалістичною партією керували й інші визначні її діячі, зокрема величезний вплив на політику та ідеологію зберігав Леон Блюм.

У складі урядів Трипартійної коаліції 1946—1947 рр. займав посаду державного міністра. Після розколу трипартійної коаліції у 1947 р. соціалісти з ініціативи своїх лідерів Леона Блюма та Гі Молле спільно з МРП та радикалами утворили коаліцію «третьої сили». Вона, за їх словами, повинна була боротись проти подвійної небезпеки: комуністів та голлістів.

На чолі Соціалістичної партії

Після смерті у 1950 р. Леона Блюма Гі Молле стає дійсним керівником Соціалістичної партії. З 1951 по 1969 рр. він також був заступником голови Соціалістичного Інтернаціоналу.

Протягом першої половини 1950-х рр. Гі Молле займає низку важливих посад: державного міністра Франції (1950—1951 рр.), віце-прем'єр-міністра та міністра у справах Ради Європи в третьому уряді Анрі Кея (1951 р.), голови Консультативної асамблеї ЄОВС (1954—1956 рр.)

Молле був активним прихильником «європейської інтеграції» та підтримував проєкт Європейського оборонного співтовариства. Останнє питання ледь не викликало розкол у партії, оскільки половина депутатів її фракції були проти цього проєкту, частина з них були виключені з партії. Влітку 1955 р. XLVII з'їзд СФІО вкотре ухвалив рішення про недопустимість союзу з МРП та правоцентристської групою «незалежних». Було вирішено співпрацювати з радикалами, яких очолював П'єр Мендес-Франс. В той же час з'їзд відкинув можливість єдиного фронту з комуністами. Напередодні дострокових виборів 1955 р. соціалісти увійшли до складу лівоцентристського Республіканського фронту, що об'єднав також соціальних республіканців (частина колишніх голлістів) на чолі з Шабан-Дельмасом, радикалів Мендес-Франса та групу ЮДСР, лідером якої був Франсуа Міттеран.

Після виборів був сформований уряд Республіканського фронту на чолі з Гі Молле. Ним було проведено декілька соціальних реформ, що підвищили життєвий рівень населення. В сфері зовнішньої політики уряд висловився за покращення стосунків з СРСР, продовжив політику деколонізації (у 1956 р. була надана незалежність Тунісу і Марокко), активізував курс на євроінтеграцію та співробітництво з ФРН.

Вторгнення англо-французьких військових сил до Єгипту під час Суецької кризи 1956 р. викликало розкол серед соціалістів. Багато хто зі значних діячів СФІО (Д. Мейєр, А. Філіп тощо) засудили інтервенцію, за що їх було виключено зі складу партії. Невдовзі вони утворили невелику самостійну Автономну соціалістичну партію. Чисельність СФІО впала у 1957 р. до 100 тис. чол., з яких 51 % були чиновниками, 26 % — інтелігенцією та 10 % — робітниками.

Після заколоту у Алжирі та виступу де Голля з закликом надати йому широкі владні повноваження Гі Молле та його прихильники у СФІО почали з ним переговори. Гі Молле, що на той час займав посаду віце-прем'єр-міністра у складі уряду П'єра Пфлімлена, стверджував, що лише передача влади генералові зможе позбавити Францію громадянської війни. Разом з декількома однопартійцями увійшов до складу уряду де Голля, отримавши посаду державного міністра. Проте за програму уряду проголосувала лише половина фракції СФІО.

В опозиції до де Голля

Висловлюючи протест проти соціально-економічної політики першого уряду П'ятої республіки Дебре, Гі Молле оголосив про вихід з коаліції та перехід СФІО до конструктивної опозиції.

Співпрацюючи головним чином з радикалами, соціалісти у 1962 р. об'єднались також із МРП та незалежними у Картель «ні». Головною метою картелю було недопущення прийняття поправок до Конституції, що посилювали б владу Президента. Проте на всенародному референдумі зміни були схвалені. Картель «ні» також зазнав поразки на парламентських виборах того ж року, хоча соціалісти, на відміну від своїх партнерів, зберегли майже всі депутатські мандати.

Після референдуму та виборів Гі Молле почав висловлюватись за відновлення співпраці з комуністами. Влітку 1963 р. на LIV з'їзді Соціалістичної партії було оголошено, що ця сила не виключає можливості «застосування з метою захисту спільних з Комуністичною партією дій».

Інші представники соціалістів, найзначнішою фігурою серед яких був мер Марселя Гастон Деффер, пропонували відродити союз СФІО, МРП та радикалів. Його проєкт викликав незадоволення в Гі Молле, якого непокоїла можливість розчинення Соціалістичної партії у складі широкої коаліції. З іншого боку, МРП вимагала, щоб зі статуту коаліції було прибрано згадки щодо «світської школи» та «соціалізму», що було неприйнятно для соціалістів. Переговори зайшли у глухий кут, внаслідок чого було вирішено об'єднати зусилля із радикалами та Конвентом республіканських інститутів. Гі Молле доклав значних зусиль для консолідації лівих сил. Внаслідок цього, 9 вересня 1965 р. була сформована Федерація демократичних та соціалістичних лівих сил (ФДСЛС), яка вирішила підтримати на наступних президентських виборах кандидатуру лідера Конвента Франсуа Міттерана.

Поразка травневих заворушень у Франції 1968 р. призвела до розпаду ФДСЛС. Це, а також різке падіння популярності лівоцентристських сил призвело до відставки Гі Молле з посади генерального секретаря СФІО в листопаді 1968 р.

З 1969 р. Гі Молле очолив Університетський центр соціалістичних досліджень у Франції.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. Sycomore / Assemblée nationale
    d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
  3. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  4. http://www.senat.fr/senateur-communaute/mollet_guy0005sc.html
  5. база даних Léonore — ministère de la Culture.
    d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
  6. Молле Ги // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135
  7. Fichier des personnes décédées
    d:Track:Q80900474
  8. senat.fr
    d:Track:Q111695467
  9. http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=122
  10. Канинская Г. Н. Что в имени твоем?: О французских левых // Французский ежегодник. — М., 2009.
  11. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 230.
  12. Макаренкова Е. М. Французская социалистическая партия в годы IV республики. — М., 1973. — С. 75, 79.
  13. Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 230—231.
  14. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 296—297.
  15. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 301.
  16. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 304—305.
  17. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 318.
  18. Смирнов В. П. Франция в ХХ веке. — М.: Дрофа, 2001. — С. 262—263.
  19. Варфоломеева Р. С. Борьба Французской коммунистической партии за мир, демократию, социализм. 1945—1970 гг. — М., 1972. — С. 108.
  20. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 340.
  21. Смирнов В. П. Новейшая история Франции. — М., 1979. — С. 357.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gi Molle fr Guy Mollet 31 grudnya 1905 3 zhovtnya 1975 odin z providnih politichnih diyachiv Franciyi 1940 h 1960 h rr Generalnij sekretar SFIO u 1946 1969 rr Prem yer ministr Franciyi u 1956 1957 rr Gi Mollefr Guy MolletIm ya pri narodzhennifr Alcide Guy MolletNarodivsya31 grudnya 1905 1905 12 31 4 2 Fler 6 7 Pomer3 zhovtnya 1975 1975 10 03 1 2 69 rokiv VII okrug Parizha Parizh Franciya 7 sercevo sudinni zahvoryuvannyaKrayina FranciyaDiyalnistpolitik uchasnik francuzkogo Ruhu OporuZnannya movfrancuzka 1 ChlenstvoPARYe i dPosadadeputat Nacionalnoyi asambleyi Franciyi d d d 8 d prezident predstavnik Parlamentskoyi Asambleyi Radi Yevropi 9 d 9 i generalnij sekretarPartiyaSocialistichna partiya 1975 i Francuzka sekciya robitnichogo internacionalu 1969 Nagorodi Mediafajli u Vikishovishi Otrimav pedagogichnu osvitu Z 1923 r chlen Socialistichnoyi partiyi Franciyi SFIO Za chasiv Drugoyi svitovoyi vijni buv odnim z aktivnih diyachiv ruhu Oporu U 1944 r buv sekretarem komitetu zvilnennya departamentu Pa de Kale Povoyenni rokiPislya zvilnennya Franciyi vid nimeckih okupantiv Gi Molle u 1945 r stav miskim golovoyu Arrasu Togo zh roku vin buv obranij deputatom Ustanovchih zboriv a u 1946 r Nacionalnih zboriv Franciyi Visuvayetsya na providne misce u Socialistichnij partiyi ocholivshi yiyi live krilo govoryachi pro svoyu prihilnist do marksizmu Vistupiv proti proyektu generalnogo sekretyarya SFIO Danielya Mejyera peretvoriti partiyu na social demokratichnu za zrazkom Lejboristskoyi partiyi Velikoyi Britaniyi tobto ob yednati na platformi revizionizmu socialistiv profspilki ta livih katolikiv U 1946 r pitannya shodo reorganizaciyi SFIO obgovoryuvalos na pershomu pislyavoyennomu z yizdi socialistiv de proti liniyi Mejyera na vidhid vid marksizmu rizko vistupiv Gi Molle Bilshist socialistiv pidtrimala Gi Molle obravshi jogo generalnim sekretarem vidtak vislovilas za te shob SFIO zalishilas klasovoyu partiyeyu Hocha j za chasiv Gi Molle SFIO ne vidmovilas vid teoriyi Leona Blyuma pro zdijsnennya vladi Ce dozvolilo socialistam v roki Chetvertoyi respubliki ne lishe brati uchast u chislennih koalicijnih uryadah ale j neodnorazovo yih ocholyuvati Vpliv Gi Molle viyavivsya u Deklaraciyi principiv sho bula prijnyata SFIO u 1946 r V comu dokumenti yakij vidtvoryuvav deyaki marksistski polozhennya SFIO znovu yak i v Hartiyi yednosti 1905 r ogoloshuvala sebe partiyeyu klasovoyi borotbi ta partiyeyu golovnim chinom revolyucijnoyu Vona progoloshuvala svij namir likviduvati kapitalistichnij rezhim znishiti klasi peredati zasobi virobnictva i obminu u vlasnist kolektivu prote ne mistila pitannya shodo diktaturi proletariatu Nezvazhayuchi na formalne obrannya Gi Molle generalnim sekretarem Socialistichnoyu partiyeyu keruvali j inshi viznachni yiyi diyachi zokrema velicheznij vpliv na politiku ta ideologiyu zberigav Leon Blyum U skladi uryadiv Tripartijnoyi koaliciyi 1946 1947 rr zajmav posadu derzhavnogo ministra Pislya rozkolu tripartijnoyi koaliciyi u 1947 r socialisti z iniciativi svoyih lideriv Leona Blyuma ta Gi Molle spilno z MRP ta radikalami utvorili koaliciyu tretoyi sili Vona za yih slovami povinna bula borotis proti podvijnoyi nebezpeki komunistiv ta gollistiv Na choli Socialistichnoyi partiyiPislya smerti u 1950 r Leona Blyuma Gi Molle staye dijsnim kerivnikom Socialistichnoyi partiyi Z 1951 po 1969 rr vin takozh buv zastupnikom golovi Socialistichnogo Internacionalu Protyagom pershoyi polovini 1950 h rr Gi Molle zajmaye nizku vazhlivih posad derzhavnogo ministra Franciyi 1950 1951 rr vice prem yer ministra ta ministra u spravah Radi Yevropi v tretomu uryadi Anri Keya 1951 r golovi Konsultativnoyi asambleyi YeOVS 1954 1956 rr Molle buv aktivnim prihilnikom yevropejskoyi integraciyi ta pidtrimuvav proyekt Yevropejskogo oboronnogo spivtovaristva Ostannye pitannya led ne viklikalo rozkol u partiyi oskilki polovina deputativ yiyi frakciyi buli proti cogo proyektu chastina z nih buli viklyucheni z partiyi Vlitku 1955 r XLVII z yizd SFIO vkotre uhvaliv rishennya pro nedopustimist soyuzu z MRP ta pravocentristskoyi grupoyu nezalezhnih Bulo virisheno spivpracyuvati z radikalami yakih ocholyuvav P yer Mendes Frans V toj zhe chas z yizd vidkinuv mozhlivist yedinogo frontu z komunistami Naperedodni dostrokovih viboriv 1955 r socialisti uvijshli do skladu livocentristskogo Respublikanskogo frontu sho ob yednav takozh socialnih respublikanciv chastina kolishnih gollistiv na choli z Shaban Delmasom radikaliv Mendes Fransa ta grupu YuDSR liderom yakoyi buv Fransua Mitteran Pislya viboriv buv sformovanij uryad Respublikanskogo frontu na choli z Gi Molle Nim bulo provedeno dekilka socialnih reform sho pidvishili zhittyevij riven naselennya V sferi zovnishnoyi politiki uryad vislovivsya za pokrashennya stosunkiv z SRSR prodovzhiv politiku dekolonizaciyi u 1956 r bula nadana nezalezhnist Tunisu i Marokko aktivizuvav kurs na yevrointegraciyu ta spivrobitnictvo z FRN Vtorgnennya anglo francuzkih vijskovih sil do Yegiptu pid chas Sueckoyi krizi 1956 r viklikalo rozkol sered socialistiv Bagato hto zi znachnih diyachiv SFIO D Mejyer A Filip tosho zasudili intervenciyu za sho yih bulo viklyucheno zi skladu partiyi Nevdovzi voni utvorili neveliku samostijnu Avtonomnu socialistichnu partiyu Chiselnist SFIO vpala u 1957 r do 100 tis chol z yakih 51 buli chinovnikami 26 inteligenciyeyu ta 10 robitnikami Pislya zakolotu u Alzhiri ta vistupu de Gollya z zaklikom nadati jomu shiroki vladni povnovazhennya Gi Molle ta jogo prihilniki u SFIO pochali z nim peregovori Gi Molle sho na toj chas zajmav posadu vice prem yer ministra u skladi uryadu P yera Pflimlena stverdzhuvav sho lishe peredacha vladi generalovi zmozhe pozbaviti Franciyu gromadyanskoyi vijni Razom z dekilkoma odnopartijcyami uvijshov do skladu uryadu de Gollya otrimavshi posadu derzhavnogo ministra Prote za programu uryadu progolosuvala lishe polovina frakciyi SFIO V opoziciyi do de GollyaVislovlyuyuchi protest proti socialno ekonomichnoyi politiki pershogo uryadu P yatoyi respubliki Debre Gi Molle ogolosiv pro vihid z koaliciyi ta perehid SFIO do konstruktivnoyi opoziciyi Spivpracyuyuchi golovnim chinom z radikalami socialisti u 1962 r ob yednalis takozh iz MRP ta nezalezhnimi u Kartel ni Golovnoyu metoyu kartelyu bulo nedopushennya prijnyattya popravok do Konstituciyi sho posilyuvali b vladu Prezidenta Prote na vsenarodnomu referendumi zmini buli shvaleni Kartel ni takozh zaznav porazki na parlamentskih viborah togo zh roku hocha socialisti na vidminu vid svoyih partneriv zberegli majzhe vsi deputatski mandati Pislya referendumu ta viboriv Gi Molle pochav vislovlyuvatis za vidnovlennya spivpraci z komunistami Vlitku 1963 r na LIV z yizdi Socialistichnoyi partiyi bulo ogolosheno sho cya sila ne viklyuchaye mozhlivosti zastosuvannya z metoyu zahistu spilnih z Komunistichnoyu partiyeyu dij Inshi predstavniki socialistiv najznachnishoyu figuroyu sered yakih buv mer Marselya Gaston Deffer proponuvali vidroditi soyuz SFIO MRP ta radikaliv Jogo proyekt viklikav nezadovolennya v Gi Molle yakogo nepokoyila mozhlivist rozchinennya Socialistichnoyi partiyi u skladi shirokoyi koaliciyi Z inshogo boku MRP vimagala shob zi statutu koaliciyi bulo pribrano zgadki shodo svitskoyi shkoli ta socializmu sho bulo neprijnyatno dlya socialistiv Peregovori zajshli u gluhij kut vnaslidok chogo bulo virisheno ob yednati zusillya iz radikalami ta Konventom respublikanskih institutiv Gi Molle doklav znachnih zusil dlya konsolidaciyi livih sil Vnaslidok cogo 9 veresnya 1965 r bula sformovana Federaciya demokratichnih ta socialistichnih livih sil FDSLS yaka virishila pidtrimati na nastupnih prezidentskih viborah kandidaturu lidera Konventa Fransua Mitterana Porazka travnevih zavorushen u Franciyi 1968 r prizvela do rozpadu FDSLS Ce a takozh rizke padinnya populyarnosti livocentristskih sil prizvelo do vidstavki Gi Molle z posadi generalnogo sekretarya SFIO v listopadi 1968 r Z 1969 r Gi Molle ocholiv Universitetskij centr socialistichnih doslidzhen u Franciyi PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 http www senat fr senateur communaute mollet guy0005sc html baza danih Leonore ministere de la Culture d Track Q2886420d Track Q384602 Molle Gi Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Fichier des personnes decedees d Track Q80900474 senat fr d Track Q111695467 http www assembly coe int nw xml AssemblyList MP Details EN asp MemberID 122 Kaninskaya G N Chto v imeni tvoem O francuzskih levyh Francuzskij ezhegodnik M 2009 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 230 Makarenkova E M Francuzskaya socialisticheskaya partiya v gody IV respubliki M 1973 S 75 79 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 230 231 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 296 297 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 301 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 304 305 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 318 Smirnov V P Franciya v HH veke M Drofa 2001 S 262 263 Varfolomeeva R S Borba Francuzskoj kommunisticheskoj partii za mir demokratiyu socializm 1945 1970 gg M 1972 S 108 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 340 Smirnov V P Novejshaya istoriya Francii M 1979 S 357

Дата публікації:
Топ