Гітарні скати

Гітарні скати Час існування: Еоцен — наш час
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Підтип: Черепні (Craniata) Надклас: Щелепні (Gnathostomata) Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes) Підклас: Пластинозяброві (Elasmobranchii) Надряд: Скати (Batoidea) Ряд: Лопатоносі скати (Rhinopristiformes) Родина: Гітарні скати (Rhinobatidae) Müller & , 1837
Роди
Дивитись текст.
Посилання
Вікісховище: Rhinobatidae Віківиди: Rhinobatidae EOL: 8886 ITIS: 160813 NCBI: 7860 Fossilworks: 63019

Гітарні скати (Rhinobatidae) — родина скатів ряду скатоподібні (Rajiformes). Ці скати за формою тіла мають певну подібність до струнних музичних інструментів. В Англії й США їх називають «риба-гітара», в Австралії — «акула-банджо», у Франції — «морська скрипка».

Опис

Представники цієї родини витягнуті, їхнє тіло ще не таке сплюснуте, як у інших скатів. У них ще не атрофувалися два спинних плавця, що знаходяться далеко позаду, а також анальний плавець без хвостового шипа. Паща пристосована до їжі, що складається з ракоподібних і молюсків з численними дрібними і тупими зубами.

Спосіб життя

Вони живуть у тропічній зоні узбереж всіх океанів і заходять іноді в опріснені естуарії. Гітарні скати проводять своє життя, повільно плаваючи біля дна або лежачи на піщаному або мулистому ґрунті, у якому вони можуть частково закопуватися. Вони настільки малоактивні, що дозволяють навіть схопити себе за хвіст руками. Під час плавання ці скати використають як рушій хвіст, а не грудні плавці, як це роблять інші скати. Їхня їжа складається із дрібних риб, ракоподібних, молюсків й інших донних тварин, яких вони розгризають своїми закругленими невеликими зубами. Біля берегів Індії гітарні скати попадаються зграями й приносять деяку шкоду устричним банкам. Вони мають невелике значення в місцевому промислі деяких країн, наприклад в Індії, Китаї, Перу й у ряді інших районів.

Біля атлантичних берегів Америки досить звичайний гітарний скат плямистий (Rhinobatos lengitinosus), що досягає довжини близько 75 см. Як й інші гітарні скати, він належить до яйцеживородних видів, і самиця приносить 6 дитинчат за один приплід. Плямистий скат зустрічається на глибині від 0,3 до 18 м. В Індійському й Тихому океанах зустрічається скат Шлегеля (Rhinobatos schlegeli), що іноді попадається й у південній частині Японського моря біля берегів Кореї і Японії. Він досягає 87 см завдовжки й має деяке промислове значення, тому що м'ясо його вважається делікатесним, а плавці дуже цінуються для готування супу. Цей вид населяє й прибережні води. Самиця приносить до десятка дитинчат.

Класифікація

Родина містить 34 сучасні види у 3 родах та один вимерлий рід:

• Rhinobatos
• †

Примітки

1. Peter Last; William White; Marcelo de Carvalho; Bernard Séret; Matthias Stehmann; Gavin Naylor, ред. (2016). Rays of the World. . ISBN .
2. Naylor, G.J.P.; Caira, J.N.; Jensen, K.; Rosana, K.A.M.; Straube, N.; Lakner, C. (2012). Carrier, J.C.; Musick, J.A.; Heithaus, M.R. (ред.). Elasmobranch Phylogeny: A Mitochondrial Estimate Based on 595 Species (вид. 2nd). CRC Press, Boca Raton, Florida. с. 31—56. ISBN . {{}}: Проігноровано |work= ()
3. Last, P.R.; Séret, B.; Naylor, G.J.P. (2016). A new species of guitarfish, Rhinobatos borneensis sp. nov. with a redefinition of the family-level classification in the order Rhinopristiformes (Chondrichthyes: Batoidea). Zootaxa. 4117 (4): 451—475. doi:10.11646/zootaxa.4117.4.1. PMID 27395187.

Посилання

• Joseph S. Nelson: Fishes of the World. John Wiley & Sons, 2006, .
• Kurt Fiedler: Lehrbuch der Speziellen Zoologie. 2. Band. 2. Teil. Gustav Fischer Verlag, Jena 1991, .