Гідроксид талію

Гідрокси́д та́лію — неорганічна сполука TlOH, яка має атом талію і гідроксидну групу. За звичайних умов є жовтим порошком, добре розчинним у воді і спиртах.

Гідроксид талію
Назва за IUPAC	Талій(I) гідроксид
Ідентифікатори
Номер CAS	12026-06-1
PubChem	160963
Номер EINECS	234-708-8
SMILES	[Tl+].[OH-]
InChI	1/H2O.Tl/h1H2;/q;+1/p-1
Властивості
Молекулярна формула	TlOH
Молярна маса	221,390 г/моль
Зовнішній вигляд	жовті кристали
Густина	7,44 г/см³
Тпл	139 °C (розкладається)
Розчинність (вода)	34,3 г/100г при 18 °C
Термохімія
Ст. ентальпія утворення ΔfH^o 298	-238,9 кДж/моль
Ст. ентропія S^o 298	88,0 Дж/(моль·K)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Примітки картки

Фізичні властивості

Абсорбує діоксид вуглецю і воду з повітря. Водний розчин має сильнолужну реакцію, діє на скло і порцеляну. Молярна електропровідність при нескінченному розведенні при 25 °C дорівнює 273 См·см²/моль. Кристали моноклинної сингонії, параметри комірки а = 2120 нм, Ь = 0,6240 нм, с = 0,5950 нм, β = 91,65 °, Z = 16.

Отримання

Сполуку синтезують дією на одновалентні солі талію лугом, розчиненням в воді:

${\displaystyle \mathrm {Tl_{2}SO_{4}+Ba(OH)_{2}\ {\xrightarrow {}}\ 2TlOH+BaSO_{4}\downarrow } }$

${\displaystyle \mathrm {TlCl+KOH\ {\xrightarrow {}}\ TlOH+KCl} }$

${\displaystyle \mathrm {Tl_{2}O+H_{2}O\ {\xrightarrow {}}\ 2TlOH} }$

Хімічні властивості

Розкладається при нагріванні:

${\displaystyle \mathrm {2TlOH\ {\xrightarrow {>125^{o}C}}\ Tl_{2}O+H_{2}O} }$

Може окиснюватися киснем до вищого оксиду:

${\displaystyle \mathrm {2TlOH+O_{2}\ {\xrightarrow {200^{o}C}}\ Tl_{2}O_{3}+H_{2}O} }$

Активно поглинає вуглекислий газ і воду з повітря утворюючи відповідно (інколи гідрокарбонат талію). З водою — кристалогідрати.

Веде себе як луг, поведінка подібна до гідроксиду літію.

Див. також

• Сульфат талію
• Талій

Посилання

• Важнейшие соединения таллия [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела

• Справочник химика / Редкол.: Никольский Б. П. и др.. — 3-е изд., испр. — Л.: Химия, 1971. — Т. 2. — 1168 с. (рос.)
• Химическая энциклопедия / Редкол.: Кнунянц И. Л. и др.. — М.: Советская энциклопедия, 1995. — Т. 4. — 639 с. — . (рос.)