Гуляницький Олексій Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гуляницький.

Олексі́й Феодо́сійович Гуляни́цький (2 березня 1933, Мінеральні Води Ставропольського краю — 10 жовтня 2021, Ялта) — український диригент, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист УРСР.

Гуляницький Олексій Феодосійович
Основна інформація
Дата народження	2 березня 1933(1933-03-02)
Місце народження	Мінеральні Води, Ставропольський край, РСФРР, СРСР
Дата смерті	10 жовтня 2021(2021-10-10) (88 років)
Місце смерті	м. Ялта, АР Крим
Роки активності	1965 - 2021
Громадянство	СРСР, Україна і Росія
Професії	диригент, композитор
Освіта	Київська державна консерваторія
Жанри	класична музика
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Життєпис

О. Ф. Гуляницький народився 2 березня 1933 року в місті Мінеральні Води Ставропольського краю. Виховувався у сім'ї народного художника України Григорія Світлицького.

У 1957 році закінчив Київську консерваторію. В 1957 - 1963 роках — артист Державного симфонічного оркестру Української РСР.

1963 року стажувався в Москві у диригента Ігоря Маркевича, 1965 року закінчив аспірантуру.

В 1965—2005 роках був диригентом, головним диригентом та художнім керівником симфонічного оркестру Кримської філармонії.

Провінційний оркестр, створений в 1937 р., перетворив у високопрофесійний музичний колектив — симфонічний оркестр Кримської філармонії .

У 1975—1990 роках входив до складу журі республіканських конкурсів інструменталістів, що відбувалися в Києві, Харкові та Львові.

1977 року з його ініціативи засновано Ялтинський камерний оркестр.

З 1980 року був головою Кримського відділення Всеукраїнського музичного товариства.

У 1992 році диригував на Міжнародному конкурсі піаністів ім. Ф. Шопена в Москві.

Займався викладацькою діяльністю, очолює кафедру диригування, вокалу і хорового мистецтва Кримського гуманітарного університету.

1998 року увійшов до складу колегії Міністерства культури Криму, комітету по нагородах АР Крим, був радником по культурі Ялтинського міського голови.

Є почесним громадянином Ялти.

Помер 10 жовтня 2021 року в Ялті.

Творча діяльність

За творче життя дав понад 2000 концертів, 40 років — за диригентським пультом.

Перший виконавець творів українських композиторів В. Гомоляки, А. Штогаренка, І. Коваля, Алемдара Караманова.

Протягом 1996—2000 років диригував на конкурсі в Києві та Донецьку.

У 1997 році випустив 2 компакт-диски, до яких увійшли твори Р. Ваґнера, Р. Штраусса, П. Чайковського, А. Лядова, І. Бахшиша, О. Респіґі, А. Караманова.

Входив до складу журі міжнародного конкурсу диригентів ім. С. Турчака в Києві та ім. Караманова в Сімферополі.

Виступав з 53 оркестрами колишнього Радянського Союзу та 14 зарубіжними колективами. Провів понад 50 авторських концертів за творами українських композиторів (більшість – 1-е виконання), зокрема А. Штогаренка, В. Гомоляки, І. Шамо, Г. Майбороди, Б. Лятошинського, В. Губаренка.

Родина

• Дід: Світлицький Григорій Петрович  — перший Народний художник УРСР.

• Батько: Гуляницький Феодосій Михайлович — лікар-хірург, доктор медичних наук, професор.

• Син:  — заслужений артист АР Крим.

Нагороди

• Орден «Знак пошани» (1981).

• Орден «За заслуги» 3 ступеня (1999)

• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України

• Державні пермії АР Крим (1993,1998)

• Почесні звання: заслужений діяч мистецтв УРСР (1974), народний артист УРСР (1983), заслужений діяч мистецтв АР Крим (2003).

Примітки

1. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. https://esu.com.ua/article-24641

Література

• Гуляницький Олексій Феодосійович // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 554.
• Гуляницький Олексій Феодосійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Джерела

• Прес-центр
• У холодному фоє — теплий подих музики «Чорноморські новини»
• УРЕ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Про відзначення нагородами України [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Камерний оркестр як показник культурного міста (рос.)
• Хто є хто в Криму (рос.)