Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леоні́д Олекса́ндрович Го́воров (нар. 10 (22) лютого 1897, с. Бутирки, , Вятська губернія, Російська імперія — 19 березня 1955, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (18.06.1944), Герой Радянського Союзу (27.01.1945), кавалер ордену «Перемоги» (31.05.1945). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1955 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2—4-го скликань.
Біографія
Дитинство і юність
Леонід Говоров народився в селянській сім'ї в селі Бутирки Вятськой губернії (нині територія Кіровської області Росії). Батько — Олександр Григорович Говоров (1869—1918) працював бурлакою, матросом у пароплавній компанії купців Стахєєвих, «пісьмоводітєлем» реального училища в Єлабузі. Мати — Марія Олександрівна Говорова (Панфілова) (1867—1919) — домогосподарка. Леонід був найстаршим з чотирьох синів.
Після закінчення в 1909 році трьох класів сільської школи поступив в Єлабузьке реальне училище. У 1916 році, закінчивши своє навчання, поступив на кораблебудівне відділення Петроградського політехнічного інституту імператора Петра Великого. Проте, в грудні 1916 року Говоров був мобілізований до російської імператорської армії, і направлений курсантом на навчання в Костянтинівське артилерійське училище в Петрограді. У червні 1917 року, після закінчення навчання, отримав військове звання підпоручника і був призначений молодшим офіцером мортирної батареї у складі однієї з частин гарнізону Томська.
У березні 1918 року демобілізувався і повернувся до батьків у Єлабугу, де влаштувався працювати в кооперацію.
Громадянська війна в Росії
У жовтні 1918 частини військ Колчака О. В. увійшли в Єлабугу. Говорова в чині підпоручника мобілізували до батареї 8-ї дивізії 2-го Уфимського корпусу, що входив з березня 1919 до складу Західної армії, бере участь у та Уфимській операціях.
Через рік, у жовтні 1919, на хвилі масового дезертирства в Білій армії разом з декількома солдатами із складу своєї батареї покинув свою частину і, ховаючись, втік до Томська, де у складі бойової дружини взяв участь у повстанні проти білогвардійців. Томськ перейшов під контроль Червоної армії 22 грудня 1919, а в січні 1920 року Л. А. Говоров вступив добровольцем в 51-шу стрілецьку дивізію Василя Блюхера, де служив командиром артилерійського дивізіону.
У складі Перекопської ударної групи 6-ї армії А. І. Корка цей дивізіон брав участь у битвах проти військ П. М. Врангеля.
У 1920 році Говоров був двічі поранений — в серпні під селом Сірогози під час оборонних боїв у районі Каховки отримав осколкове поранення в ногу і у вересні в бою під Антонівкою кульове поранення в руку. За участь у Перекопсько-Чонгарській операції 1921 був нагороджений орденом Червоного Прапора.
Міжвоєнний період
Після Громадянської війни займав посади начальника артилерії стрілецької дивізії, полку, корпусу, відділення. Активно займається своєю військовою освітою. У 1926 році закінчив Артилерійські курси вдосконалення командного складу, в 1930 році — Вищі академічні курси при Військовій академії ім. М. В. Фрунзе, а в 1933 році заочно закінчив повний курс академії на її оперативному факультеті. Самостійно вивчивши німецьку мову, склав іспит на військового перекладача. 5 лютого 1936 року Л. О. Говоров отримав військове звання «комбриг».
У 1938 році був призначений викладачем тактики в Артилерійській академії ім. Ф. Е. Дзержинського. У 1939 році написав свою першу наукову працю на тему «Атака і прорив укріпленого району».
Друга світова війна
Радянсько-фінська війна
У 1940 році призначений начальником штабу артилерії 7-ї армії, яка брала участь у боях на території Карельського перешийка. За роботу з підготовки артилерійського забезпечення під час прориву ділянки лінії Маннергейма Л. О. Говоров був нагороджений орденом Червоної Зірки, отримав звання комдива.
З серпня 1940 року — заступник генерал-інспектора артилерії Червоної армії. З травня по липень 1941 року — начальник Військової артилерійської академії імені Дзержинського.
Битва за Москву
На початку війни з Німеччиною Говоров знаходився на Західному фронті, виконував обов'язки начальника артилерії Західного стратегічного напрямку. З 30 липня очолював артилерію Резервного фронту, активно займався створенням системи протитанкової оборони, підготовкою до Єльнінської операції. 15 жовтня 1941 року Говоров приймає командування 5-ю загальновійськовою армією, яка вела важкі оборонні бої на підступах до Можайська, і 18 жовтня 1941 року змушена була відступити.
У першій половині листопада 1941 року Говоров організував на підступах до Москви глибоко ешелоновану оборону з потужним артилерійським заслоном і маневровими протитанковими загонами. На початку грудня 1941 року Говоров особисто керував оборонними діями, в результаті яких йому вдалося зупинити наступ 4-ї німецької армії Гюнтера фон Клюге. Під час Клинсько-Сонячногірської операції підрозділи 5-ї армії перейшли у загальний наступ. За важливий внесок в оборону Москви і контрнаступ генерал-лейтенант артилерії Леонід Говоров був нагороджений двома орденами Леніна. Член ВКП(б) з 1942 року.
Ленінградський фронт
У червні 1942 року Говоров був призначений командувачем військами Ленінградського фронту. Брав участь у проведенні багатьох важливих військових операцій. Під час Усть-Тосненської наступальної операції 1942 року, його війська ціною великих втрат добилися лише часткового успіху. Особливо відзначився в операції «Іскра» (12 — 30 січня 1943), в результаті якої був здійснений прорив блокади Ленінграда. 15 січня 1943 року Л. О. Говорову було присвоєне звання «генерал-полковник». При проведенні Красноборської і Мглинської операції (лютий — серпень 1943), Говорову не вдалося досягти успіху.
17 листопада 1943 року Говорову було присвоєне звання «генерал армії». Проявив полководницький талант під час Ленінградсько-Новгородської операції (січень — березень 1944). Під час наступу війська Ленінградського фронту пройшли на захід близько 220—280 км, розгромили 26 дивізій противника, і майже повністю визволили Ленінградську область і частина Калінінської області.
Вигнання фінських та німецьких військ з Карелії та Прибалтики
Під час битви за Нарву (лютий — серпень 1944) війська Ленінградського фронту вклинилися в потужну оборону противника. Говоров з перемінним успіхом провів кілька великих наступальних операцій на нарвському напрямку. В ході наступу радянські війська зазнали важких втрат, і були зупинені на рубежі «Танненберг».
В червні 1944 успішно провів Виборзьку операцію, в результаті якої були розгромлені фінські війська на Карельському перешийку. Незважаючи на початковий успіх, наступ радянських військ було зупинено фінами під час боїв при Талі-Іхантала. 18 червня 1944 року Л. О. Говоров отримав військове звання «маршал Радянського Союзу».
У вересні — листопаді 1944 року Говоров вдало провів Талліннську та Моонзундську операції, в результаті яких від німецьких військ була визволена Естонія та острови Моонзундського архіпелагу. 27 січня 1945 року маршалу Л. О. Говорову було присвоєне звання Герой Радянського Союзу.
На завершальному етапі війни керував діями радянських фронтів проти Курляндської групи німецьких військ. 8 травня командування групи армій «Курляндія» прийняло умови радянського ультиматуму та капітулювало. 31 травня 1945 року Леонід Олександрович Говоров був нагороджений орденом «Перемога» за розгром німецьких військ під Ленінградом і в Прибалтиці.
Післявоєнний період
9 липня 1945 року призначений командувачем військами Ленінградського військового округу, що був утворений на основі Ленінградського фронту. З квітня 1946 року — головний інспектор Сухопутних військ СРСР. З січня 1947 року займає пост головного інспектора Збройних сил СРСР. З липня 1948 до травня 1952 року командував військами ППО СРСР. Під його керівництвом в СРСР проводиться структурна реорганізація управління військами ППО, приймаються на озброєння зенітно-ракетні комплекси, реактивні винищувачі, новітні радіолокаційні станції.
В грудні 1948 року очолював «суд честі», який виніс обвинувачення чотирьом адміралам — М. Г. Кузнєцову, Л. М. Галлеру, В. А. Алафузову, Г. А. Степанову, які були реабілітовані у 1953 році.
З квітня 1953 призначений на пост головного інспектора Міністерства оборони СРСР. У травні 1954 стає першим головнокомандувачем військами ППО СРСР, призначається заступником міністра оборони СРСР.
До того часу Говоров був важко хворий на гіпертонічну хворобу, переніс інсульт. Помер в Москві 19 березня 1955 року. Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.
Військові звання
- Прапорщик (1917)
- Комбриг (05.02.1936)
- Комдив (21.03.1940)
- Генерал-майор артилерії (04.06.1940)
- Генерал-лейтенант артилерії (09.11.1941)
- Генерал-полковник (15.01.1943)
- Генерал армії (17.11.1943)
- Маршал Радянського Союзу (18.06.1944)
Нагороди
СРСР
- Медаль «Золота Зірка» (27 січня 1945)
- Орден «Перемога» (№ 10 — 31 травня 1945)
- 5 орденів Леніна (10.11.1941, 02.01.1942, 27.01.1945, 21.02.1945, 21.02.1947)
- 3 ордена Червоного Прапора (1921, 03.11.1944, 15.11.1950)
- 2 ордени Суворова I ступеня (28.01.1943, 21.02.1944)
- Орден Кутузова I ступеня (29.07.1944)
- Орден Червоної Зірки (15.01.1940)
- Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Медаль «За оборону Ленінграда»
- Медаль «За оборону Москви»
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Іноземні нагороди
Література
- Телицын В. Л. «Маршал Говоров. От колчаковского офицера до Маршала Советского Союза». — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — 320 с
- В. А. Егоршин, «Фельдмаршалы и маршалы». М., 2000
Посилання
- Полковник А. Киселев. «Маршал Советского Союза Леонид Говоров». [ 5 листопада 2008 у Wayback Machine.] Сборник «Полководцы и военачальники Великой Отечественной». Вып.1
- О. Бегинин. «Говоров Леонид Александрович». [ 2 грудня 2008 у Wayback Machine.] Weltkrieg.Ru.
- «Санкт-Петербургские ведомости», № 033, 22 февраля 2007 г.
- «Мемориал у Кремлевской стены».
- В. Мороз. « Командующий твердой воли. К 110-летию со дня рождения Л. А. Говорова».[недоступне посилання з квітня 2019] «Красная звезда», 21 февраля 2007 г.
- Леонид Александрович Говоров [ 24 березня 2009 у Wayback Machine.]
- ГОВОРОВ [ 26 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Говоров Леонид Александрович [ 28 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Говоров Леонид Александрович [ 7 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Govorov Leoni d Oleksa ndrovich Go vorov nar 10 22 lyutogo 1897 18970222 s Butirki Vyatska guberniya Rosijska imperiya 19 bereznya 1955 Moskva SRSR radyanskij voyenachalnik Marshal Radyanskogo Soyuzu 18 06 1944 Geroj Radyanskogo Soyuzu 27 01 1945 kavaler ordenu Peremogi 31 05 1945 Kandidat u chleni CK KPRS u 1952 1955 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 2 4 go sklikan Leonid Oleksandrovich Govorovros Leonid Aleksandrovich GovorovNarodzhennya 10 22 lyutogo 1897 1897 02 22 s Butirki Vyatska guberniya Rosijska imperiyaSmert 19 bereznya 1955 1955 03 19 58 rokiv Moskva SRSR infarkt miokardaPohovannya Nekropol bilya Kremlivskoyi stiniKrayina SRSRPrinalezhnist RIA 1916 1918 Bila armiya 1918 1919 RSChA1920 1955Rid vijsk artileriya Suhoputni vijska PPOOsvita Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi Federaciyi i Vijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi 1916 1955Partiya VKP b Zvannya Marshal Radyanskogo SoyuzuKomanduvannya Zastupnik Ministra oboroni SRSR Golovnokomanduvach vijskami PPO SRSR Komanduvach vijskami Leningradskogo vijskovogo okrugu Komanduvach vijskami 2 go Pribaltijskogo ta Leningradskogo frontiv Komanduvach 5 armiyi nachalnik artileriyi Rezervnogo ta Zahidnogo frontivVijni bitvi Gromadyanska vijna v Rosiyi Radyansko finska vijna Nimecko radyanska vijnaDiti Govorov Volodimir LeonidovichNagorodi Medal Za oboronu Leningrada Medal Za oboronu Moskvi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Nagorodi inshih krayin Legion Zaslug Golovnokomanduvach SShA Velikij oficer ordena Pochesnogo legionu Govorov Leonid Oleksandrovich u VikishovishiBiografiyaDitinstvo i yunist Leonid Govorov narodivsya v selyanskij sim yi v seli Butirki Vyatskoj guberniyi nini teritoriya Kirovskoyi oblasti Rosiyi Batko Oleksandr Grigorovich Govorov 1869 1918 pracyuvav burlakoyu matrosom u paroplavnij kompaniyi kupciv Stahyeyevih pismovodityelem realnogo uchilisha v Yelabuzi Mati Mariya Oleksandrivna Govorova Panfilova 1867 1919 domogospodarka Leonid buv najstarshim z chotiroh siniv Pislya zakinchennya v 1909 roci troh klasiv silskoyi shkoli postupiv v Yelabuzke realne uchilishe U 1916 roci zakinchivshi svoye navchannya postupiv na korablebudivne viddilennya Petrogradskogo politehnichnogo institutu imperatora Petra Velikogo Prote v grudni 1916 roku Govorov buv mobilizovanij do rosijskoyi imperatorskoyi armiyi i napravlenij kursantom na navchannya v Kostyantinivske artilerijske uchilishe v Petrogradi U chervni 1917 roku pislya zakinchennya navchannya otrimav vijskove zvannya pidporuchnika i buv priznachenij molodshim oficerom mortirnoyi batareyi u skladi odniyeyi z chastin garnizonu Tomska U berezni 1918 roku demobilizuvavsya i povernuvsya do batkiv u Yelabugu de vlashtuvavsya pracyuvati v kooperaciyu Gromadyanska vijna v Rosiyi U zhovtni 1918 chastini vijsk Kolchaka O V uvijshli v Yelabugu Govorova v chini pidporuchnika mobilizuvali do batareyi 8 yi diviziyi 2 go Ufimskogo korpusu sho vhodiv z bereznya 1919 do skladu Zahidnoyi armiyi bere uchast u ta Ufimskij operaciyah Cherez rik u zhovtni 1919 na hvili masovogo dezertirstva v Bilij armiyi razom z dekilkoma soldatami iz skladu svoyeyi batareyi pokinuv svoyu chastinu i hovayuchis vtik do Tomska de u skladi bojovoyi druzhini vzyav uchast u povstanni proti bilogvardijciv Tomsk perejshov pid kontrol Chervonoyi armiyi 22 grudnya 1919 a v sichni 1920 roku L A Govorov vstupiv dobrovolcem v 51 shu strilecku diviziyu Vasilya Blyuhera de sluzhiv komandirom artilerijskogo divizionu U skladi Perekopskoyi udarnoyi grupi 6 yi armiyi A I Korka cej divizion brav uchast u bitvah proti vijsk P M Vrangelya U 1920 roci Govorov buv dvichi poranenij v serpni pid selom Sirogozi pid chas oboronnih boyiv u rajoni Kahovki otrimav oskolkove poranennya v nogu i u veresni v boyu pid Antonivkoyu kulove poranennya v ruku Za uchast u Perekopsko Chongarskij operaciyi 1921 buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Mizhvoyennij period Pislya Gromadyanskoyi vijni zajmav posadi nachalnika artileriyi strileckoyi diviziyi polku korpusu viddilennya Aktivno zajmayetsya svoyeyu vijskovoyu osvitoyu U 1926 roci zakinchiv Artilerijski kursi vdoskonalennya komandnogo skladu v 1930 roci Vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi im M V Frunze a v 1933 roci zaochno zakinchiv povnij kurs akademiyi na yiyi operativnomu fakulteti Samostijno vivchivshi nimecku movu sklav ispit na vijskovogo perekladacha 5 lyutogo 1936 roku L O Govorov otrimav vijskove zvannya kombrig U 1938 roci buv priznachenij vikladachem taktiki v Artilerijskij akademiyi im F E Dzerzhinskogo U 1939 roci napisav svoyu pershu naukovu pracyu na temu Ataka i proriv ukriplenogo rajonu Druga svitova vijna Radyansko finska vijna U 1940 roci priznachenij nachalnikom shtabu artileriyi 7 yi armiyi yaka brala uchast u boyah na teritoriyi Karelskogo pereshijka Za robotu z pidgotovki artilerijskogo zabezpechennya pid chas prorivu dilyanki liniyi Mannergejma L O Govorov buv nagorodzhenij ordenom Chervonoyi Zirki otrimav zvannya komdiva Z serpnya 1940 roku zastupnik general inspektora artileriyi Chervonoyi armiyi Z travnya po lipen 1941 roku nachalnik Vijskovoyi artilerijskoyi akademiyi imeni Dzerzhinskogo Bitva za Moskvu Na pochatku vijni z Nimechchinoyu Govorov znahodivsya na Zahidnomu fronti vikonuvav obov yazki nachalnika artileriyi Zahidnogo strategichnogo napryamku Z 30 lipnya ocholyuvav artileriyu Rezervnogo frontu aktivno zajmavsya stvorennyam sistemi protitankovoyi oboroni pidgotovkoyu do Yelninskoyi operaciyi 15 zhovtnya 1941 roku Govorov prijmaye komanduvannya 5 yu zagalnovijskovoyu armiyeyu yaka vela vazhki oboronni boyi na pidstupah do Mozhajska i 18 zhovtnya 1941 roku zmushena bula vidstupiti U pershij polovini listopada 1941 roku Govorov organizuvav na pidstupah do Moskvi gliboko eshelonovanu oboronu z potuzhnim artilerijskim zaslonom i manevrovimi protitankovimi zagonami Na pochatku grudnya 1941 roku Govorov osobisto keruvav oboronnimi diyami v rezultati yakih jomu vdalosya zupiniti nastup 4 yi nimeckoyi armiyi Gyuntera fon Klyuge Pid chas Klinsko Sonyachnogirskoyi operaciyi pidrozdili 5 yi armiyi perejshli u zagalnij nastup Za vazhlivij vnesok v oboronu Moskvi i kontrnastup general lejtenant artileriyi Leonid Govorov buv nagorodzhenij dvoma ordenami Lenina Chlen VKP b z 1942 roku Leningradskij front U chervni 1942 roku Govorov buv priznachenij komanduvachem vijskami Leningradskogo frontu Brav uchast u provedenni bagatoh vazhlivih vijskovih operacij Pid chas Ust Tosnenskoyi nastupalnoyi operaciyi 1942 roku jogo vijska cinoyu velikih vtrat dobilisya lishe chastkovogo uspihu Osoblivo vidznachivsya v operaciyi Iskra 12 30 sichnya 1943 v rezultati yakoyi buv zdijsnenij proriv blokadi Leningrada 15 sichnya 1943 roku L O Govorovu bulo prisvoyene zvannya general polkovnik Pri provedenni Krasnoborskoyi i Mglinskoyi operaciyi lyutij serpen 1943 Govorovu ne vdalosya dosyagti uspihu 17 listopada 1943 roku Govorovu bulo prisvoyene zvannya general armiyi Proyaviv polkovodnickij talant pid chas Leningradsko Novgorodskoyi operaciyi sichen berezen 1944 Pid chas nastupu vijska Leningradskogo frontu projshli na zahid blizko 220 280 km rozgromili 26 divizij protivnika i majzhe povnistyu vizvolili Leningradsku oblast i chastina Kalininskoyi oblasti Vignannya finskih ta nimeckih vijsk z Kareliyi ta Pribaltiki Pid chas bitvi za Narvu lyutij serpen 1944 vijska Leningradskogo frontu vklinilisya v potuzhnu oboronu protivnika Govorov z pereminnim uspihom proviv kilka velikih nastupalnih operacij na narvskomu napryamku V hodi nastupu radyanski vijska zaznali vazhkih vtrat i buli zupineni na rubezhi Tannenberg V chervni 1944 uspishno proviv Viborzku operaciyu v rezultati yakoyi buli rozgromleni finski vijska na Karelskomu pereshijku Nezvazhayuchi na pochatkovij uspih nastup radyanskih vijsk bulo zupineno finami pid chas boyiv pri Tali Ihantala 18 chervnya 1944 roku L O Govorov otrimav vijskove zvannya marshal Radyanskogo Soyuzu U veresni listopadi 1944 roku Govorov vdalo proviv Tallinnsku ta Moonzundsku operaciyi v rezultati yakih vid nimeckih vijsk bula vizvolena Estoniya ta ostrovi Moonzundskogo arhipelagu 27 sichnya 1945 roku marshalu L O Govorovu bulo prisvoyene zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu Na zavershalnomu etapi vijni keruvav diyami radyanskih frontiv proti Kurlyandskoyi grupi nimeckih vijsk 8 travnya komanduvannya grupi armij Kurlyandiya prijnyalo umovi radyanskogo ultimatumu ta kapitulyuvalo 31 travnya 1945 roku Leonid Oleksandrovich Govorov buv nagorodzhenij ordenom Peremoga za rozgrom nimeckih vijsk pid Leningradom i v Pribaltici Pislyavoyennij period 9 lipnya 1945 roku priznachenij komanduvachem vijskami Leningradskogo vijskovogo okrugu sho buv utvorenij na osnovi Leningradskogo frontu Z kvitnya 1946 roku golovnij inspektor Suhoputnih vijsk SRSR Z sichnya 1947 roku zajmaye post golovnogo inspektora Zbrojnih sil SRSR Z lipnya 1948 do travnya 1952 roku komanduvav vijskami PPO SRSR Pid jogo kerivnictvom v SRSR provoditsya strukturna reorganizaciya upravlinnya vijskami PPO prijmayutsya na ozbroyennya zenitno raketni kompleksi reaktivni vinishuvachi novitni radiolokacijni stanciyi V grudni 1948 roku ocholyuvav sud chesti yakij vinis obvinuvachennya chotirom admiralam M G Kuznyecovu L M Galleru V A Alafuzovu G A Stepanovu yaki buli reabilitovani u 1953 roci Z kvitnya 1953 priznachenij na post golovnogo inspektora Ministerstva oboroni SRSR U travni 1954 staye pershim golovnokomanduvachem vijskami PPO SRSR priznachayetsya zastupnikom ministra oboroni SRSR Do togo chasu Govorov buv vazhko hvorij na gipertonichnu hvorobu perenis insult Pomer v Moskvi 19 bereznya 1955 roku Urna z jogo prahom pohovana v Kremlivskij stini na Chervonij ploshi v Moskvi Vijskovi zvannyaPraporshik 1917 Kombrig 05 02 1936 Komdiv 21 03 1940 General major artileriyi 04 06 1940 General lejtenant artileriyi 09 11 1941 General polkovnik 15 01 1943 General armiyi 17 11 1943 Marshal Radyanskogo Soyuzu 18 06 1944 NagorodiSRSR Medal Zolota Zirka 27 sichnya 1945 Orden Peremoga 10 31 travnya 1945 5 ordeniv Lenina 10 11 1941 02 01 1942 27 01 1945 21 02 1945 21 02 1947 3 ordena Chervonogo Prapora 1921 03 11 1944 15 11 1950 2 ordeni Suvorova I stupenya 28 01 1943 21 02 1944 Orden Kutuzova I stupenya 29 07 1944 Orden Chervonoyi Zirki 15 01 1940 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi Medal Za oboronu Leningrada Medal Za oboronu Moskvi Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Medal V pam yat 800 richchya Moskvi Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Inozemni nagorodi Legion Zaslug SShA Orden Pochesnogo legionu Franciya Voyennij hrest 1939 1945 Franciya LiteraturaTelicyn V L Marshal Govorov Ot kolchakovskogo oficera do Marshala Sovetskogo Soyuza M Yauza Eksmo 2008 320 s ISBN 978 5 699 27205 1 V A Egorshin Feldmarshaly i marshaly M 2000PosilannyaPolkovnik A Kiselev Marshal Sovetskogo Soyuza Leonid Govorov 5 listopada 2008 u Wayback Machine Sbornik Polkovodcy i voenachalniki Velikoj Otechestvennoj Vyp 1 O Beginin Govorov Leonid Aleksandrovich 2 grudnya 2008 u Wayback Machine Weltkrieg Ru Sankt Peterburgskie vedomosti 033 22 fevralya 2007 g Memorial u Kremlevskoj steny V Moroz Komanduyushij tverdoj voli K 110 letiyu so dnya rozhdeniya L A Govorova nedostupne posilannya z kvitnya 2019 Krasnaya zvezda 21 fevralya 2007 g Leonid Aleksandrovich Govorov 24 bereznya 2009 u Wayback Machine GOVOROV 26 bereznya 2009 u Wayback Machine Govorov Leonid Aleksandrovich 28 grudnya 2008 u Wayback Machine Govorov Leonid Aleksandrovich 7 zhovtnya 2008 u Wayback Machine