Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Перекопсько-Чонгарська операція — наступальна операція військ південного фронту під командування М. В. Фрунзе, під час Громадянськой війни проти російської армії генерала П. М. Врангеля з метою прориву на Перекопському перешийку та Сиваші, та заняття Криму. Цими бойовими діями закінчилась Громадянська війна в європейській частині Росії.
| Перекопсько-Чонгарська операція | |
 | |
| Місце розташування | Перекопський перешийок |
|---|---|
| Дата й час | 1920 |
| Час/дата початку | 7 листопада 1920 |
| Час/дата закінчення | 17 листопада 1920 |
 Перекопсько-Чонгарська операція у Вікісховищі | |
Координати: 46°08′57″ пн. ш. 33°40′19″ сх. д. / 46.14944444402777179° пн. ш. 33.67222222202777715° сх. д.
Передумови штурму Перекопу
У жовтні 1920 році армія Петра Врангеля зазнала поразки в боях на Донбасі і під Каховкою. Завданням червоних було не допустити зимівлі для своїх частин і перепочинку для білих, які ще мали певні шанси затягнути війну незважаючи на відмову в допомозі з боку Великої Британії та Франції і втрату майже всіх територій, де проходила Громадянська війна. Укладення миру Радянської Росії з Польщею підштовхнуло до прийняття плану штурму Перекопсько-Чонгарських позицій в 1920 р. силами Південного фронту М. Фрунзе (у складі 1-ї та 2-ї Кінних армій, 4-ї, 6-ї та 13-ї армій, а також Кримської групи махновців, усього, за радянськими даними, 146,4 тисяч піхоти, 40,2 тисяч кінноти; 985 гармат, 4435 кулеметів, 57 панцерних автомобілів, 17 бронепотягів і 45 літаків). Махновських частин налічувалося, від 6 до 10 тисяч людей піхоти і кінноти, і кулеметний полк, що налічував 500 тачанок.
Червоним протистояла чисельно слабша біла армія Врангеля й Олександра Кутепова, що нараховувала 22—23 тисячі людей піхоти, 10—12 тисяч кінноти (з яких 6—8 тисяч не були задіяні в боях, бо воювали з партизанами чи охороняли різні важливі об'єкти), близько 200 гармат, до 750 кулеметів, 45 танків та панцерних автомобілів, 14 бронепотягів і 42 літаки. Найслабшою чисельно була еліта білої армії — так звані кольорові полки (корніловці, марковці, дроздовці, олексіївці), що сильно постраждали підчас попередніх боїв у Північній Таврії.
Планування операції
На початку, М. В. Фрунзе планував завдати головного удару на Чонгарському направленні, але, у зв'язку з неможливістю використовувати Азовську флотилію через лід, направлення головного удару було перенесено на перекопське направлення.
Наступ на Перекоп повинні були вести 6-та загальновійськова, 1-ша та 2-га Кінні армії.
На підсилення військ були направлені комуністи та комсомольці, всього перед початком операції у військах нараховувалось 8 тис. комуністів та 2,5 тис. комсомольців.
Хід битви
У жовтні 1920 року в степах Південної України точилися важкі бої. Російська Армія барона Врангеля щосили намагалася утримати свої позиції у Таврійській губернії. Червона армія під командуванням Фрунзе всіляко намагалася їй перешкодити, витісняючи білогвардійські загони до Чорного моря. Легендарний анархіст Нестор Махно в цьому протистоянні виступав на боці Червоної армії: на допомогу союзникам «батько» привів 12 тисяч бійців з 500 кулеметами і 10 гарматами.
Сили супротивників були дуже нерівними: у першій половині жовтня 1920 року війська Південного фронту Червоної армії нараховували 140 тисяч багнетів і шабель, 500 гармат, 17 бронепотягів, 31 броньовик і 29 літаків. Врангелівці ж могли розраховувати лише на 37 тисяч солдатів, 213 гармат, 6 бронепотягів, 20 броньовиків, 25 танків і 42 літаки. Незважаючи на подібне співвідношення сил, штаб білогвардійців спочатку не планував відводити війська на Кримський півострів, збираючись дати рішучий бій червоним у степах Північної Таврії. План Фрунзе з ліквідації врангелівського угруповання був простий: головне завдання полягало у тому, щоб відрізати йому шлях для відступу до Криму. При цьому білогвардійців планувалося взяти в лещата з подальшим розчленуванням елітних Марковської, Дроздовської і Корніловської дивізій.
Кровопролитні бої тривали з 20 до 31 жовтня 1921 року. Битися супротивникам доводилося в умовах морозів, що рано почалися. Обидві армії, що вступили в кампанію ще влітку, виявилися не готовими до такої різкої зміни клімату; у багатьох солдатів не було шинелей, зростала кількість обморожень. Проте на фронті ні на день не припинялися кровопролитні бої. Частини 1-ї Кінної армії червоних вийшли в тил білогвардійцям і дійшли аж до Чонгара. Кримська група Махно захопила Мелітополь, 51-ша дивізія Блюхера підійшла до самого Турецького валу, за яким уже починався Крим. Але й опір білих був відчайдушним: донські та кубанські козаки сильно пошарпали 2-гу Кінну армію. Мобілізовані мешканці Криму і загони добровольців зупинили наступ червоних біля Перекопу, а 30 і 31 жовтня частини Російської Армії, що відступали, відкинули кавалеристів Будьонного далеко від Чонгара, притиснувши їх до Сивашу. Ще недавно звитяжна 1-ша Кінна сама раптом опинилася під загрозою оточення. Протягом двох днів було розгромлено 6, 11 і 14-ту кавалерійські дивізії червоних. Через проломи, що утворилися, Російська Армія 1—2 листопада 1920 року змогла безперешкодно відступити до Криму. Врангель не дозволив більшовикам знищити свою армію, проте все одно втратив Північну Таврію. Крім того, за тиждень боїв сили білогвардійців зменшилися вдвічі, дуже багато солдатів потрапили в полон. Червоні розстрілювали тільки офіцерів, із солдатів же зривали погони і відправляли знову в бій, але вже під своїми прапорами.
Сам півострів потрібно було штурмувати щонайшвидше, поки супротивник не встиг там достатньо зміцнитися. Крига, що рано з'явилася, скувала дії радянської Азовської флотилії, на підтримку якої сильно розраховував Фрунзе. У результаті було ухвалено рішення негайно атакувати через Перекоп і солоне озеро Сиваш, для цієї мети залучалися частини 6-ї армії, 2-ї Кінної і махновці. Щоб відвернути увагу супротивника, сили 4-ї армії і 3-го Кінного корпусу завдавали ударів на Чонгарі і на Арабатській стрілці. 3 листопада 1920 року було зроблено першу атаку Перекопського перешийка: на 20 тисяч його захисників наступали 133 тисячі червоноармійців і 5 тисяч махновців. Жодних бетонних укріплень там не виявилося. Головним захистом для тих, що оборонялися, був зведений ще в античні часи вал, який простягнувся на 8 км. Висота його на різних ділянках становила 6—8 м, а ширина — 10 м. Перед валом був рів завглибшки 10 м і завширшки 20 м. Білогвардійські інженери лише відновили ці стародавні укріплення, прорили на них траншеї і встановили чотири лінії дротяних загороджень. Назвати врангелівську оборонну систему неприступною було б великим перебільшенням. Перша лінія оборони білих проходила Турецьким валом, її утримували 3300 людей; друга лінія розташовувалася на відстані 20 км від першої і проходила біля станції . Загальну ж оборону підтримували потужні суднові гармати Чорноморського флоту.
Зазнавши поразки у першому лобовому штурмі перекопських укріплень, радянське командування вирішило обійти укріплення, розташовані на Турецькому валу, через мілководне озеро Сиваш, що розтягнулося на 7 км. Погода зробила більшовикам приємний сюрприз: 6 листопада вітер, що змінився, вигнав усю сиваську воду в море і з'явилася можливість пройти його вбрід під прикриттям туману. У ніч на 8 листопада 1920 року ударна група 6-ї армії у тяжких метеоумовах (сильний вітер та мороз біля –11°...–12°C) форсувала 7-кілометрову водну перешкоду — Сиваш, і днем 8 листопада захопила Литовський півострів. 20-тисячний десант червоних зайшов в тил частинам, що обороняли Турецький вал. Так само у квітні 1918 року зробили німецькі війська, що штурмували Крим. Проте несподівано вода у Сиваші, що піднялася, блокувала червоноармійців на Литовському півострові. Відрізані від своїх, десантники мужньо чинили опір марковцям і дроздовцям, що насідали на них. Зміна направлення вітру, що викликала підвищення рівня води у Сиваші, створила загрозу відокремлення військ на Литовському півострові від основних сил РСЧА, тим не менш, протягом 9 листопада шляхи зв'язку були відновлені силами мобілізованих жителів сіл Володимирівка та Строганівка.
У цей же час силами 51-шої стрілецької дивізії червоних було проведено фронтальну атаку Турецького валу. З метою концентрації сил на ділянці атаки, особовий склад дивізії був поділений на шість хвиль — першу складали гранатометники та різники колючого дроту, другу — штурмовики, третю — резерв, четверту — «чистильники», а п'яту та шосту — резерв. Успіху ця атака не мала, черговий лобовий штурм військ Фрунзе знову захлинувся. Проте і білі були сильно виснажені; дізнавшись, що до них у тил проник значний більшовицький десант, захисники Турецького валу вночі проти 9 листопада залишили свої укріплення і поспіхом відступили на другу лінію оборони. 9 листопада 1920 року повторною атакою одночасно з ударом у фланг 51-ша стрілецька дивізія заволоділа перекопськими позиціями і на окремих ділянках вклинилася в ішунські позиції.
Наступного дня почалася битва за Юшунь, у якій особливо відзначився кінний корпус генерала Бобровича. 10 листопада 1920 року його війська розгромили чотири дивізії червоних, поставивши під велике питання наступ у цілому. Проте, захопившись переслідуванням, білокозаки зіткнулися з махновцями, і ті з успіхом застосували проти них одвічну тактику степових кочівників. 10–11 листопада в районі Юшуні та Карпової Балки корпус ген. І. Г. Барбовича зазнав важких втрат у боях з загонами махновців під командування Семена Каретника та силами 2-ї Кінної армії. Спочатку повстанці удали, що тікають, а потім, різко розвернувшись, зустріли ворога кулеметним вогнем з 250 тачанок. Контрнаступ білих, що так добре почався, після цього повністю захлинувся. Подальші спроби контратакувати, зроблені генералом Кутєповим, не дали жодного результату.
11 листопада солдати більшовицьких 51-ї і Латиської дивізій подолали третю лінію оборони і захопили станцію Юшунь. Після цього долю Російської армії в Криму було визначено наперед. Не чекаючи повного розгрому, білогвардійські частини спішно відійшли в глиб півострова. 12 листопада сили РСЧА оволоділи ішунськими позиціями повністю, червоні прорвали і чонгарську укріплену лінію, тому війська Врангеля почали відступ. М. В. Фрунзе запропонував П. М. Врангелю капітулювати, однак відповіді не було отримано. Війська Врангеля відступали до портів Євпаторії, Севастополя, Ялти, Феодосії та Керчі, де вантажилися на кораблі для евакуації. Вирвавшись на оперативний простір, червоні і махновці розвернули масований наступ на Сімферополь, Феодосію і Керч. 13 листопада — сили РСЧА захопили Сімферополь, 15 листопада — Севастополь, який здався без бою, як і незабаром Євпаторія, та Феодосію, 16 листопада — Керч, а 17 листопада — Ялту. 16 листопада 1920 року бої в Криму завершилися, ознаменувавши тим самим завершення Громадянської війни.
Переможені білогвардійці встигли евакуювати з Криму протягом 12—16 листопада близько 150 тисяч військових і цивільних біженців. Багато тисяч «контрреволюціонерів», які залишилися на батьківщині, було безжально знищено переможцями. Не обминула ця доля і тимчасових більшовицьких союзників — махновців. За особистим наказом Фрунзе багато кого з них, як ворожих елементів і бандитів, червоноармійці роззброїли і згодом розстріляли.
Наслідки
Втрати білих частин були масштабними — кілька тисяч людей вбитими і полоненими втратили оборонці Перекопу, Литовського півострова, Ішунських позицій, полягла значна частина корпусу Барбовича, якусь кількість білих бійців взяли в полон під Джанкоєм та іншими містами Криму, проте переважна більшість полонених були біженцями, зокрема колишніми військовими, котрі не перебували на службі в російській армії П. Врангеля. За зізнанням М. Фрунзе, втрати його частин в операції становили до 10 тисяч, значними були втрати махновців (решту яких, крім кількох сотень дивом уцілілих, винищили колишні союзники наприкінці листопада того ж року). Внаслідок грамотно проведеної Врангелем евакуації з Криму було вивезено 145693 осіб (з них до 15 тисяч козаків, 12 тисяч бойових офіцерів, 4—5 тисяч солдат регулярних частин, понад 30 тисяч офіцерів і чиновників тилових частин, що не брали участі в боях, 10 тисяч юнкерів, решта — цивільні особи). Перестав існувати останній великий бастіон організованого білого руху на території колишньої Російської імперії. Кримом прокотилася чи не найбільша хвиля червоного терору, жертвами котрого стали десятки чи навіть сотні тисяч людей.
Джерела та література
- И. С. Коротков. Разгром Врангеля. — М.: Воениздат, 1939. ; переизд. 1948, 1955.
- Советская военная энциклопедия: В 8-й т / Гл. ред. комис. Н. В. Огарков (пред.) и др. — М., 1978. — Т.6. — С. 286—287.
- Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия / Глав. ред. С. С. Хромов. — Изд. 2-е. — М., 1987. С. 454—456.
- Директивы Главного командования Красной Армии (1917—1920). Сб. документов. — М., 1969. С. 774—790.
- Директивы командования фронтов Красной Армии (1917—1922). Сб. документов. — М., 1974. — Т. З. — С. 488—516.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Perekopsko Chongarska operaciya nastupalna operaciya vijsk pivdennogo frontu pid komanduvannya M V Frunze pid chas Gromadyanskoj vijni proti rosijskoyi armiyi generala P M Vrangelya z metoyu prorivu na Perekopskomu pereshijku ta Sivashi ta zanyattya Krimu Cimi bojovimi diyami zakinchilas Gromadyanska vijna v yevropejskij chastini Rosiyi Perekopsko Chongarska operaciya Misce roztashuvannyaPerekopskij pereshijok Data j chas1920 Chas data pochatku7 listopada 1920 Chas data zakinchennya17 listopada 1920 Perekopsko Chongarska operaciya u Vikishovishi Koordinati 46 08 57 pn sh 33 40 19 sh d 46 14944444402777179 pn sh 33 67222222202777715 sh d 46 14944444402777179 33 67222222202777715Peredumovi shturmu PerekopuU zhovtni 1920 roci armiya Petra Vrangelya zaznala porazki v boyah na Donbasi i pid Kahovkoyu Zavdannyam chervonih bulo ne dopustiti zimivli dlya svoyih chastin i perepochinku dlya bilih yaki she mali pevni shansi zatyagnuti vijnu nezvazhayuchi na vidmovu v dopomozi z boku Velikoyi Britaniyi ta Franciyi i vtratu majzhe vsih teritorij de prohodila Gromadyanska vijna Ukladennya miru Radyanskoyi Rosiyi z Polsheyu pidshtovhnulo do prijnyattya planu shturmu Perekopsko Chongarskih pozicij v 1920 r silami Pivdennogo frontu M Frunze u skladi 1 yi ta 2 yi Kinnih armij 4 yi 6 yi ta 13 yi armij a takozh Krimskoyi grupi mahnovciv usogo za radyanskimi danimi 146 4 tisyach pihoti 40 2 tisyach kinnoti 985 garmat 4435 kulemetiv 57 pancernih avtomobiliv 17 bronepotyagiv i 45 litakiv Mahnovskih chastin nalichuvalosya vid 6 do 10 tisyach lyudej pihoti i kinnoti i kulemetnij polk sho nalichuvav 500 tachanok Chervonim protistoyala chiselno slabsha bila armiya Vrangelya j Oleksandra Kutepova sho narahovuvala 22 23 tisyachi lyudej pihoti 10 12 tisyach kinnoti z yakih 6 8 tisyach ne buli zadiyani v boyah bo voyuvali z partizanami chi ohoronyali rizni vazhlivi ob yekti blizko 200 garmat do 750 kulemetiv 45 tankiv ta pancernih avtomobiliv 14 bronepotyagiv i 42 litaki Najslabshoyu chiselno bula elita biloyi armiyi tak zvani kolorovi polki kornilovci markovci drozdovci oleksiyivci sho silno postrazhdali pidchas poperednih boyiv u Pivnichnij Tavriyi Planuvannya operaciyiNa pochatku M V Frunze planuvav zavdati golovnogo udaru na Chongarskomu napravlenni ale u zv yazku z nemozhlivistyu vikoristovuvati Azovsku flotiliyu cherez lid napravlennya golovnogo udaru bulo pereneseno na perekopske napravlennya Nastup na Perekop povinni buli vesti 6 ta zagalnovijskova 1 sha ta 2 ga Kinni armiyi Na pidsilennya vijsk buli napravleni komunisti ta komsomolci vsogo pered pochatkom operaciyi u vijskah narahovuvalos 8 tis komunistiv ta 2 5 tis komsomolciv Hid bitviU zhovtni 1920 roku v stepah Pivdennoyi Ukrayini tochilisya vazhki boyi Rosijska Armiya barona Vrangelya shosili namagalasya utrimati svoyi poziciyi u Tavrijskij guberniyi Chervona armiya pid komanduvannyam Frunze vsilyako namagalasya yij pereshkoditi vitisnyayuchi bilogvardijski zagoni do Chornogo morya Legendarnij anarhist Nestor Mahno v comu protistoyanni vistupav na boci Chervonoyi armiyi na dopomogu soyuznikam batko priviv 12 tisyach bijciv z 500 kulemetami i 10 garmatami Sili suprotivnikiv buli duzhe nerivnimi u pershij polovini zhovtnya 1920 roku vijska Pivdennogo frontu Chervonoyi armiyi narahovuvali 140 tisyach bagnetiv i shabel 500 garmat 17 bronepotyagiv 31 bronovik i 29 litakiv Vrangelivci zh mogli rozrahovuvati lishe na 37 tisyach soldativ 213 garmat 6 bronepotyagiv 20 bronovikiv 25 tankiv i 42 litaki Nezvazhayuchi na podibne spivvidnoshennya sil shtab bilogvardijciv spochatku ne planuvav vidvoditi vijska na Krimskij pivostriv zbirayuchis dati rishuchij bij chervonim u stepah Pivnichnoyi Tavriyi Plan Frunze z likvidaciyi vrangelivskogo ugrupovannya buv prostij golovne zavdannya polyagalo u tomu shob vidrizati jomu shlyah dlya vidstupu do Krimu Pri comu bilogvardijciv planuvalosya vzyati v leshata z podalshim rozchlenuvannyam elitnih Markovskoyi Drozdovskoyi i Kornilovskoyi divizij Krovoprolitni boyi trivali z 20 do 31 zhovtnya 1921 roku Bitisya suprotivnikam dovodilosya v umovah moroziv sho rano pochalisya Obidvi armiyi sho vstupili v kampaniyu she vlitku viyavilisya ne gotovimi do takoyi rizkoyi zmini klimatu u bagatoh soldativ ne bulo shinelej zrostala kilkist obmorozhen Prote na fronti ni na den ne pripinyalisya krovoprolitni boyi Chastini 1 yi Kinnoyi armiyi chervonih vijshli v til bilogvardijcyam i dijshli azh do Chongara Krimska grupa Mahno zahopila Melitopol 51 sha diviziya Blyuhera pidijshla do samogo Tureckogo valu za yakim uzhe pochinavsya Krim Ale j opir bilih buv vidchajdushnim donski ta kubanski kozaki silno posharpali 2 gu Kinnu armiyu Mobilizovani meshkanci Krimu i zagoni dobrovolciv zupinili nastup chervonih bilya Perekopu a 30 i 31 zhovtnya chastini Rosijskoyi Armiyi sho vidstupali vidkinuli kavaleristiv Budonnogo daleko vid Chongara pritisnuvshi yih do Sivashu She nedavno zvityazhna 1 sha Kinna sama raptom opinilasya pid zagrozoyu otochennya Protyagom dvoh dniv bulo rozgromleno 6 11 i 14 tu kavalerijski diviziyi chervonih Cherez prolomi sho utvorilisya Rosijska Armiya 1 2 listopada 1920 roku zmogla bezpereshkodno vidstupiti do Krimu Vrangel ne dozvoliv bilshovikam znishiti svoyu armiyu prote vse odno vtrativ Pivnichnu Tavriyu Krim togo za tizhden boyiv sili bilogvardijciv zmenshilisya vdvichi duzhe bagato soldativ potrapili v polon Chervoni rozstrilyuvali tilki oficeriv iz soldativ zhe zrivali pogoni i vidpravlyali znovu v bij ale vzhe pid svoyimi praporami Sam pivostriv potribno bulo shturmuvati shonajshvidshe poki suprotivnik ne vstig tam dostatno zmicnitisya Kriga sho rano z yavilasya skuvala diyi radyanskoyi Azovskoyi flotiliyi na pidtrimku yakoyi silno rozrahovuvav Frunze U rezultati bulo uhvaleno rishennya negajno atakuvati cherez Perekop i solone ozero Sivash dlya ciyeyi meti zaluchalisya chastini 6 yi armiyi 2 yi Kinnoyi i mahnovci Shob vidvernuti uvagu suprotivnika sili 4 yi armiyi i 3 go Kinnogo korpusu zavdavali udariv na Chongari i na Arabatskij strilci 3 listopada 1920 roku bulo zrobleno pershu ataku Perekopskogo pereshijka na 20 tisyach jogo zahisnikiv nastupali 133 tisyachi chervonoarmijciv i 5 tisyach mahnovciv Zhodnih betonnih ukriplen tam ne viyavilosya Golovnim zahistom dlya tih sho oboronyalisya buv zvedenij she v antichni chasi val yakij prostyagnuvsya na 8 km Visota jogo na riznih dilyankah stanovila 6 8 m a shirina 10 m Pered valom buv riv zavglibshki 10 m i zavshirshki 20 m Bilogvardijski inzheneri lishe vidnovili ci starodavni ukriplennya prorili na nih transheyi i vstanovili chotiri liniyi drotyanih zagorodzhen Nazvati vrangelivsku oboronnu sistemu nepristupnoyu bulo b velikim perebilshennyam Persha liniya oboroni bilih prohodila Tureckim valom yiyi utrimuvali 3300 lyudej druga liniya roztashovuvalasya na vidstani 20 km vid pershoyi i prohodila bilya stanciyi Zagalnu zh oboronu pidtrimuvali potuzhni sudnovi garmati Chornomorskogo flotu Zaznavshi porazki u pershomu lobovomu shturmi perekopskih ukriplen radyanske komanduvannya virishilo obijti ukriplennya roztashovani na Tureckomu valu cherez milkovodne ozero Sivash sho roztyagnulosya na 7 km Pogoda zrobila bilshovikam priyemnij syurpriz 6 listopada viter sho zminivsya vignav usyu sivasku vodu v more i z yavilasya mozhlivist projti jogo vbrid pid prikrittyam tumanu U nich na 8 listopada 1920 roku udarna grupa 6 yi armiyi u tyazhkih meteoumovah silnij viter ta moroz bilya 11 12 C forsuvala 7 kilometrovu vodnu pereshkodu Sivash i dnem 8 listopada zahopila Litovskij pivostriv 20 tisyachnij desant chervonih zajshov v til chastinam sho oboronyali Tureckij val Tak samo u kvitni 1918 roku zrobili nimecki vijska sho shturmuvali Krim Prote nespodivano voda u Sivashi sho pidnyalasya blokuvala chervonoarmijciv na Litovskomu pivostrovi Vidrizani vid svoyih desantniki muzhno chinili opir markovcyam i drozdovcyam sho nasidali na nih Zmina napravlennya vitru sho viklikala pidvishennya rivnya vodi u Sivashi stvorila zagrozu vidokremlennya vijsk na Litovskomu pivostrovi vid osnovnih sil RSChA tim ne mensh protyagom 9 listopada shlyahi zv yazku buli vidnovleni silami mobilizovanih zhiteliv sil Volodimirivka ta Stroganivka U cej zhe chas silami 51 shoyi strileckoyi diviziyi chervonih bulo provedeno frontalnu ataku Tureckogo valu Z metoyu koncentraciyi sil na dilyanci ataki osobovij sklad diviziyi buv podilenij na shist hvil pershu skladali granatometniki ta rizniki kolyuchogo drotu drugu shturmoviki tretyu rezerv chetvertu chistilniki a p yatu ta shostu rezerv Uspihu cya ataka ne mala chergovij lobovij shturm vijsk Frunze znovu zahlinuvsya Prote i bili buli silno visnazheni diznavshis sho do nih u til pronik znachnij bilshovickij desant zahisniki Tureckogo valu vnochi proti 9 listopada zalishili svoyi ukriplennya i pospihom vidstupili na drugu liniyu oboroni 9 listopada 1920 roku povtornoyu atakoyu odnochasno z udarom u flang 51 sha strilecka diviziya zavolodila perekopskimi poziciyami i na okremih dilyankah vklinilasya v ishunski poziciyi Nastupnogo dnya pochalasya bitva za Yushun u yakij osoblivo vidznachivsya kinnij korpus generala Bobrovicha 10 listopada 1920 roku jogo vijska rozgromili chotiri diviziyi chervonih postavivshi pid velike pitannya nastup u cilomu Prote zahopivshis peresliduvannyam bilokozaki zitknulisya z mahnovcyami i ti z uspihom zastosuvali proti nih odvichnu taktiku stepovih kochivnikiv 10 11 listopada v rajoni Yushuni ta Karpovoyi Balki korpus gen I G Barbovicha zaznav vazhkih vtrat u boyah z zagonami mahnovciv pid komanduvannya Semena Karetnika ta silami 2 yi Kinnoyi armiyi Spochatku povstanci udali sho tikayut a potim rizko rozvernuvshis zustrili voroga kulemetnim vognem z 250 tachanok Kontrnastup bilih sho tak dobre pochavsya pislya cogo povnistyu zahlinuvsya Podalshi sprobi kontratakuvati zrobleni generalom Kutyepovim ne dali zhodnogo rezultatu 11 listopada soldati bilshovickih 51 yi i Latiskoyi divizij podolali tretyu liniyu oboroni i zahopili stanciyu Yushun Pislya cogo dolyu Rosijskoyi armiyi v Krimu bulo viznacheno napered Ne chekayuchi povnogo rozgromu bilogvardijski chastini spishno vidijshli v glib pivostrova 12 listopada sili RSChA ovolodili ishunskimi poziciyami povnistyu chervoni prorvali i chongarsku ukriplenu liniyu tomu vijska Vrangelya pochali vidstup M V Frunze zaproponuvav P M Vrangelyu kapitulyuvati odnak vidpovidi ne bulo otrimano Vijska Vrangelya vidstupali do portiv Yevpatoriyi Sevastopolya Yalti Feodosiyi ta Kerchi de vantazhilisya na korabli dlya evakuaciyi Virvavshis na operativnij prostir chervoni i mahnovci rozvernuli masovanij nastup na Simferopol Feodosiyu i Kerch 13 listopada sili RSChA zahopili Simferopol 15 listopada Sevastopol yakij zdavsya bez boyu yak i nezabarom Yevpatoriya ta Feodosiyu 16 listopada Kerch a 17 listopada Yaltu 16 listopada 1920 roku boyi v Krimu zavershilisya oznamenuvavshi tim samim zavershennya Gromadyanskoyi vijni Peremozheni bilogvardijci vstigli evakuyuvati z Krimu protyagom 12 16 listopada blizko 150 tisyach vijskovih i civilnih bizhenciv Bagato tisyach kontrrevolyucioneriv yaki zalishilisya na batkivshini bulo bezzhalno znisheno peremozhcyami Ne obminula cya dolya i timchasovih bilshovickih soyuznikiv mahnovciv Za osobistim nakazom Frunze bagato kogo z nih yak vorozhih elementiv i banditiv chervonoarmijci rozzbroyili i zgodom rozstrilyali NaslidkiVtrati bilih chastin buli masshtabnimi kilka tisyach lyudej vbitimi i polonenimi vtratili oboronci Perekopu Litovskogo pivostrova Ishunskih pozicij polyagla znachna chastina korpusu Barbovicha yakus kilkist bilih bijciv vzyali v polon pid Dzhankoyem ta inshimi mistami Krimu prote perevazhna bilshist polonenih buli bizhencyami zokrema kolishnimi vijskovimi kotri ne perebuvali na sluzhbi v rosijskij armiyi P Vrangelya Za ziznannyam M Frunze vtrati jogo chastin v operaciyi stanovili do 10 tisyach znachnimi buli vtrati mahnovciv reshtu yakih krim kilkoh soten divom ucililih vinishili kolishni soyuzniki naprikinci listopada togo zh roku Vnaslidok gramotno provedenoyi Vrangelem evakuaciyi z Krimu bulo vivezeno 145693 osib z nih do 15 tisyach kozakiv 12 tisyach bojovih oficeriv 4 5 tisyach soldat regulyarnih chastin ponad 30 tisyach oficeriv i chinovnikiv tilovih chastin sho ne brali uchasti v boyah 10 tisyach yunkeriv reshta civilni osobi Perestav isnuvati ostannij velikij bastion organizovanogo bilogo ruhu na teritoriyi kolishnoyi Rosijskoyi imperiyi Krimom prokotilasya chi ne najbilsha hvilya chervonogo teroru zhertvami kotrogo stali desyatki chi navit sotni tisyach lyudej Dzherela ta literaturaI S Korotkov Razgrom Vrangelya M Voenizdat 1939 pereizd 1948 1955 Sovetskaya voennaya enciklopediya V 8 j t Gl red komis N V Ogarkov pred i dr M 1978 T 6 S 286 287 Grazhdanskaya vojna i voennaya intervenciya v SSSR Enciklopediya Glav red S S Hromov Izd 2 e M 1987 S 454 456 Direktivy Glavnogo komandovaniya Krasnoj Armii 1917 1920 Sb dokumentov M 1969 S 774 790 Direktivy komandovaniya frontov Krasnoj Armii 1917 1922 Sb dokumentov M 1974 T Z S 488 516