Гетеромісові Час існування Ранній міоцен наш часDipodomys nitratoidesБіологічна класифікаціяЦарство ТвариниТип ХордовіПі

Гетеромісові
Час існування: Ранній міоцен — наш час

Dipodomys nitratoides

Біологічна класифікація

Царство:	Тварини
Тип:	Хордові
Підтип:	Хребетні
Клас:	Ссавці
Інфраклас:	Плацентарні
Надряд:	Гризуни (Glires)
Ряд:	Мишоподібні (Muriformes)
Підряд:	Бобровиді (Castorimorpha)
Родина:	Гетеромісові (Heteromyidae) Gray, 1868

Підродини

Посилання

Вікісховище:	Category:Heteromyidae
Віківиди:	Heteromyidae
EOL:	8694
ITIS:	180231
NCBI:	10015
Fossilworks:	41673

Мішотчасті щури, мішотчасті стрибуни, гетеромісові (Heteromyidae) — родина ссавців ряду Мишоподібні (Muriformes).

Опис

До родини гетеромісових належать дрібні гризуни з довжиною тіла 6-20 см і довжиною хвоста 4,5-21,5 см. За зовнішнім виглядом нагадують гризунів з родин стрибакові (Microdipodops, ) або мишеві (, Heteromys).

У деяких представників родини задні кінцівки розвинені значно сильніше, ніж передні, які зменшені (рід Dipodomys). Хвіст у всіх представників родини довгий і у більшості густо покритий шерстю. У всіх представників добре розвинені щічні мішки, які можуть скороченням особливих м'язів вивертатися назовні і таким чином звільнятися від вмісту і втягуватися знову всередину. Внутрішня поверхня мішків покрита волоссям. Волосяний покрив від м'якого, шовковистого, до жорсткого і щетинкоподібного. Забарвлення змінюється від сірувато-чорного до майже білого. Часто колір волосяного покриву подібний з забарвленням субстрату місцевості.

Череп у гетеромісів характеризується дуже тонкими кістками. Виличні дуги тонкі і слабо розставлені в сторони. Потилична кістка зменшена. Нижня щелепа невелика і слабка. Кісткові слухові барабани великі, злегка роздуті у родів Liomys і Heteromys і дуже сильно роздуті у Dipodomys і Microdipodops. Носові кістки заходять далі вперед, ніж різці. Зубна формула: I 1/1 C 0/0 P 1/1 M 3/3 = 20 зубів.

Різці тонкі, стислі з боків. Тільки у роду Dipodomys щічні зуби ростуть протягом усього життя. Коронки щічних зубів високі, чотирьох-горбкуваті. У родів Perognathus, Microdipodops і Dipodomys різці мають на передній поверхні поздовжні борозенки, а у Heteromys і Liomys їх немає.

Поширення

Поширення охоплює південно-західну частину Канади, західну частину США, Мексику, Центральну Америку і Південну Америку до Еквадору, Колумбії і Венесуели.

Спосіб життя

Населяють гетеромісові різні біотопи: прерії, сухі рівнини, пустелі, сухі та зріджені ліси (Perognathus, Microdipodops і Dipodomys), а також чагарникові або густо зарослі високою травою рівнини або вологі тропічні ліси (Liomys і Heteromys). Зазвичай тримаються поодинці. Під кущами, деревами або каменями, а іноді в піску викопують собі норки. Нора часто має кілька вихідних отворів і гніздову камеру, а також камеру для запасів їжі. Більшість видів після повернення в нору закриває вихід земляною пробкою.

Активні уночі. У вологу або холодну погоду звірки не виходять назовні. Деякі види можуть впадати в сплячку. При русі представники родів Perognathus, Liomys і Heteromys використовують всі чотири кінцівки, а представники родів Dipodomys і Microdipodops пересуваються тільки на двох задніх кінцівках, використовуючи хвіст як балансу.

Живлення

Харчуються переважно насінням і іншими частинами рослин. Поїдають також і дрібних тварин (наприклад, комах). Багато видів родини запасають їжу, перетягуючи її в щічних мішках. Питної води не потребують, отримуючи необхідну вологу разом з їжею або в результаті фізіологічних процесів за рахунок так званої оксидазної води.

Розмноження

Характерний поліестральний тип розмноження. Самиці народжують від 1 до 8 дитинчат (звичайно від 3 до 5). Вагітність триває приблизно 24-33 дні. Протягом року буває один (на півночі) або кілька приплодів.

Класифікація

Підродина Dipodomyinae
- Dipodomys Gray, 1841
- Microdipodops Merriam, 1891
Підродина Heteromyinae
- Heteromys Desmarest, 1817
- Merriam, 1902
Підродина Perognathinae
- Chaetodipus Merriam, 1889
- Perognathus Wied-Neuwied, 1839

Філогенія

За Hafner et al. (2007)

Heteromyidae

	Dipodomys

	Microdipodops

Heteromys

	Perognathus

	Chaetodipus

Примітки

Morton, S.R.; D. S. Hinds and R. E. MacMillen. (1980). Cheek pouch capacity in heteromyid rodents. Oecologia. 46 (2): 143—146. doi:10.1007/BF00540118.
Fleming, Theodore (1984). Macdonald, D. (ред.). The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. с. 632–633. ISBN .
Hefner, J.C. та ін. (2007). Basal clades and molecular systematics of heteromyid rodents. Journal of Mammalogy. 88 (5): 1129—1145. doi:10.1644/06-MAMM-A-413R1.1. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()

Посилання

Alexander, L. F. and B. R. Riddle. 2005. Phylogenetics of the New World rodent family Heteromyidae. Journal of Mammalogy, 86:366-379.
Patton, J. L. 2005. Family Heteromyidae. pp. 844–858 in Mammal Species of the World a Taxonomic and Geographic Reference. D. E. Wilson and D. M. Reeder eds. Johns Hopkins University Press, Baltimore.

Ресурси Інтернету

http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Heteromyidae.html [ 14 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Morton_et_al_1980-1] Morton, S.R.; D. S. Hinds and R. E. MacMillen. (1980). Cheek pouch capacity in heteromyid rodents. Oecologia. 46 (2): 143—146. doi:10.1007/BF00540118.

[EoM-2] Fleming, Theodore (1984). Macdonald, D. (ред.). The Encyclopedia of Mammals. New York: Facts on File. с. 632–633. ISBN .

[Hefner2007-3] Hefner, J.C. та ін. (2007). Basal clades and molecular systematics of heteromyid rodents. Journal of Mammalogy. 88 (5): 1129—1145. doi:10.1644/06-MAMM-A-413R1.1. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()