Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гео́рг Ферна́н Ізідо́р Віда́ль (фр. Georges Fernand Isidore Widal; 9 березня 1862, Делліс, Алжир — 14 січня 1929, Париж, Франція) — французький лікар і бактеріолог, доктор медицини (1889), професор (1894), член Французької академії медицини (1906), Академії наук Франції (1919).
| Георг Фернан Ізідор Відаль | |
|---|---|
| фр. Fernand Widal | |
 | |
| Народився | 9 березня 1862[1][2][…] d, Бумердес, Алжир |
| Помер | 14 січня 1929[1][2][…](66 років) Париж, Франція[1] ·геморагічний інсульт |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Країна |  Франція |
| Національність | француз |
| Діяльність | лікар, викладач університету, патологоанатом |
| Alma mater | d |
| Галузь | медицина, бактеріологія |
| Заклад | Паризький університет |
| Вчене звання | професор (1894 рік) |
| Науковий ступінь | доктор медицини (1889) |
| Членство | Французька академія наук Шведська королівська академія наук Паризька медична академія Бельгійська королівська академія медицини |
| Відомий завдяки: | створенням методу діагностики черевного тифу — реакції аглютинації, яку потім назвали його іменем |
| Батько | d |
| Родичі | d |
| Нагороди |  |
 Георг Фернан Ізідор Відаль у Вікісховищі | |
Біографія
Георг народився 9 березня 1862 у сім'ї французького медичного інспектора юдейського походження, в маленькому алжирському містечку Делліс на березі Середземного моря у вілаєті Бумердес.
Освіта і початок кар'єри
За прикладом батька Відаль поступив на медичний факультет Паризького університету. Він посів перше місце за результатами навчання у рейтингу госпітальних інтернів. З 22 років Відаль почав виконувати обов'язки стажиста, проводив ранкові огляди аж до 80 пацієнтів, у післяобідній час працював у лабораторії і у вечірні години проводив вечірні обходи пацієнтів та описував свої враження та дослідження.
Перші відкриття та захист дисертації
Впродовж 1886—1888 років Відаль проводив дослідження на кафедрі патологічної анатомії та очолював дослідницький бактеріологічний напрямок у лабораторії професора Андре Віктора Корніля, де у 1886 році підтвердив відкриття збудника черевного тифа, що до цього зробив Карл Йозеф Еберт і показав можливість передачі цього захворювання через воду. Він також показав разом з А. Шантемессом, що можна імунізувати тварин проти інфекційної хвороби шляхом ін'єкції нагрітої культури бактерій. У 1887 році він виявив збудника шигельозу, якого в подальшому описав К. Шига. У 1889 році у своїй дисертації на ступінь доктора медицини «Etude sur l'infection puerpérale», яка була присвячена післяпологовій інфекції , він показав, що вона може перебігати з проявами бешихи, флегмони чи гангрени, але причиною усього того є стрептокок. У 1894 році йому було присвоєне вчене звання професора (фр. Professeur Agrégé).
Відкриття реакції аглютинації при черевному тифі
У 1895 році Відаля було призначено лікарем, якого викликали на консультації до усіх лікарень Парижа. У 1896 році Відаль розробив методику діагностики черевного тифу на підставі того, що антитіла в крові інфікованої людини спричинюють злипання бактерій в культурі в грудки (тобто аглютинують). Він представив ці висновки медичному товариству госпіталів Парижа 26 червня 1896 року. Він так описав своє відкриття:
 | Ось простий і швидкий процес, який може бути використаний усіма, не вимагаючи при цьому специфічного лабораторного матеріалу. Все, що необхідно, це мати в своєму розпорядженні чисту культуру бацил Еберта і мікроскоп, та декілька крапель сироватки крові пацієнта або навіть тільки одну краплю її. |  |
Цю реакцію в подальшому було названо на честь Відаля.
Подальша лікарська та наукова кар'єра
У 1900 році він приділив багато уваги вивченню спинномозкової рідини, заклав основи цитодіагностики її. З 1905 року Відаль став працювати лікарем в паризькому госпіталі «Hôpital Cochin», де він очолив клініки цього закладу.
Між 1903 і 1911 роками він проаналізував різні прояви захворювань нирок, виділив чотири основні синдроми ураження їх, які й до сьогодні використовують з деякими змінами: альбумінурії, набряковий, азотемічний, гіпертонічний. Він також виявив у 1906 році факт накопичення в організмі хлориду натрію як ознаку нефриту і серцевої недостатності, що призводить до утворення набряків, надав рекомендацію з позбавлення прийому цієї солі в лікуванні обох цих захворювань. Тоді ж він розробив прогностичний метод (правило Відаля) для хронічного нефриту, який ґрунтувався на рівні сечовини в крові.
Відаль продемонстрував підвищену крихкість еритроцитів у випадках гемолітичної жовтяниці та разом з французьким лікарем Жорж Гаємом описав хронічну форму цього захворювання у 1907 році, яку було названо їхніми іменами. Разом з французьким лікарем П'єром Абрамі модифікував тест Доната-Ландштайнера для діагностики пароксизмальної гемоглобінурії. Тест відповідно назвали іменами цих двох лікарів.
У 1910 році Відаля було призначено професором патології та у 1918 — професором внутрішньої медицини у Паризькому університету, де він викладав до самої смерті.
Під час Першої світової війни Відаль підготував протитифозно-паратифозні вакцини, які значно зменшили захворюваність на ці хвороби у союзних арміях. У 1920 році Відаль виявив лейкоцитарний феномен: у деяких людей після їжі, що містить яєчний білок (альбумін), відбувається значне зниження кількості лейкоцитів і збільшення градієнту рефрактерності руху в сироватці крові — гемокластична криза по Відалю. Вивчаючи цей феномен Відаль зв'язав алергію і астму з розвитком анафілактичного шоку. Він припустив, що лежить в основі патогенезу цього — витягування біологічних частинок з органів у кровотік. Це призвело до клінічного застосування десенситизації як лікування. Він також вивчав семіотику зрушень жовчі, інфекційні жовтяниці, діагностику актиномікозу.
Відаль був блискучим лектором, відрізнявся точністю викладання своїх досліджень. Його ретельно сплановані лекції були дуже популярні. Один з його учнів написав, «що він був повним господарем свого матеріалу і читав лекції напам'ять, не заглядаючи у текст. Його дивно проникливі очі дозволяли йому зрозуміти, майже безпомилково, яку частину його лекції слід повторити для того, щоб дати повне розуміння матеріалу своїм студентам і учням».
Він разом з колегами зредагував 22-томний підручник з медицини «Nouveau traité de médicine». У 1917 році його було нагороджено орденом Почесного Легіону в найбільшому ранзі цивільного ступеня «Grand Cross of the Legion of Honour». У 1919 році його було обрано членом Академії наук Франції.
Смерть
Помер Відаль у Парижі 14 січня 1929 року від крововиливу в мозок після гострого нападу подагри.
Пам'ять
На честь Відаля:
- назвали «Hôpital Cochin» у Парижі — «Hôpital Fernand-Widal», де він багато років пропрацював.
- було надруковано меморіальні поштові марки Франції з його портретом.
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #117579661 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- база даних Léonore — ministère de la Culture.
- SNAC — 2010.
- WIDAL FERNAND (1862—1929) [1] [ 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)
- Widal GFI. On the sero-diagnosis of typhoid fever. Lancet 1896; ii:1371
- . Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
- Georges Fernand Isidore Widal La cure de déchloruration dans le mal de Bright. (фр.)
- . Архів оригіналу за 4 жовтня 2012. Процитовано 31 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 31 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
- . Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
- G. F. I. Widal, P. Abrami: Ictères hémolytiques non congénitaux avec anémie. Presse médicale, Paris, 1907, 15: 749. (фр.)
- G. F. I. Widal, P. Abrami, N. Jancovesco: L'épreuve de hémoclasie digestive dans l'étude de l'insuffisance hépatique. Presse médicale, Paris, 1920, 893—899. (фр.)
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 31 січня 2017.
- L'hôpital Fernand-Widal [ 14 січня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
Джерела
- Siang Yong Tan, Katy Linskey George Fernand Widal (1862—1929): Serologist and clinician-scientist. Singapore Med J. 2012; 53(5) : 297 (англ.)
- Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms Georges Fernand Isidore Widal Georges Fernand Isidore Widal [ 7 серпня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
- WIDAL FERNAND (1862—1929) [2] [ 1 березня 2017 у Wayback Machine.] (фр.)
- Exposé des Travaux Scientifiques du Docteur Fernand Widal, 3 vols., Paris, 1895—1904. (фр.)
Посилання
- Marion BRAIRE-BOURREL Syndrome de Fernand-Widal: revue bibliographique [ 5 лютого 2018 у Wayback Machine.] (фр.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Георг Фернан Ізідор Відаль |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Geo rg Ferna n Izido r Vida l fr Georges Fernand Isidore Widal 9 bereznya 1862 Dellis Alzhir 14 sichnya 1929 Parizh Franciya francuzkij likar i bakteriolog doktor medicini 1889 profesor 1894 chlen Francuzkoyi akademiyi medicini 1906 Akademiyi nauk Franciyi 1919 Georg Fernan Izidor Vidalfr Fernand WidalNarodivsya9 bereznya 1862 1862 03 09 1 2 d Bumerdes AlzhirPomer14 sichnya 1929 1929 01 14 1 2 66 rokiv Parizh Franciya 1 gemoragichnij insultPohovannyaCvintar MonmartrKrayina FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistlikar vikladach universitetu patologoanatomAlma materdGaluzmedicina bakteriologiyaZakladParizkij universitetVchene zvannyaprofesor 1894 rik Naukovij stupindoktor medicini 1889 ChlenstvoFrancuzka akademiya nauk Shvedska korolivska akademiya nauk Parizka medichna akademiya Belgijska korolivska akademiya mediciniVidomij zavdyaki stvorennyam metodu diagnostiki cherevnogo tifu reakciyi aglyutinaciyi yaku potim nazvali jogo imenemBatkodRodichidNagorodiKavaler Velikogo Hresta ordena Pochesnogo legionu 1917 rik Georg Fernan Izidor Vidal u VikishovishiBiografiyaGeorg narodivsya 9 bereznya 1862 u sim yi francuzkogo medichnogo inspektora yudejskogo pohodzhennya v malenkomu alzhirskomu mistechku Dellis na berezi Seredzemnogo morya u vilayeti Bumerdes Osvita i pochatok kar yeri Za prikladom batka Vidal postupiv na medichnij fakultet Parizkogo universitetu Vin posiv pershe misce za rezultatami navchannya u rejtingu gospitalnih interniv Z 22 rokiv Vidal pochav vikonuvati obov yazki stazhista provodiv rankovi oglyadi azh do 80 paciyentiv u pislyaobidnij chas pracyuvav u laboratoriyi i u vechirni godini provodiv vechirni obhodi paciyentiv ta opisuvav svoyi vrazhennya ta doslidzhennya Pershi vidkrittya ta zahist disertaciyi Vprodovzh 1886 1888 rokiv Vidal provodiv doslidzhennya na kafedri patologichnoyi anatomiyi ta ocholyuvav doslidnickij bakteriologichnij napryamok u laboratoriyi profesora Andre Viktora Kornilya de u 1886 roci pidtverdiv vidkrittya zbudnika cherevnogo tifa sho do cogo zrobiv Karl Jozef Ebert i pokazav mozhlivist peredachi cogo zahvoryuvannya cherez vodu Vin takozh pokazav razom z A Shantemessom sho mozhna imunizuvati tvarin proti infekcijnoyi hvorobi shlyahom in yekciyi nagritoyi kulturi bakterij U 1887 roci vin viyaviv zbudnika shigelozu yakogo v podalshomu opisav K Shiga U 1889 roci u svoyij disertaciyi na stupin doktora medicini Etude sur l infection puerperale yaka bula prisvyachena pislyapologovij infekciyi vin pokazav sho vona mozhe perebigati z proyavami beshihi flegmoni chi gangreni ale prichinoyu usogo togo ye streptokok U 1894 roci jomu bulo prisvoyene vchene zvannya profesora fr Professeur Agrege Vidkrittya reakciyi aglyutinaciyi pri cherevnomu tifi U 1895 roci Vidalya bulo priznacheno likarem yakogo viklikali na konsultaciyi do usih likaren Parizha U 1896 roci Vidal rozrobiv metodiku diagnostiki cherevnogo tifu na pidstavi togo sho antitila v krovi infikovanoyi lyudini sprichinyuyut zlipannya bakterij v kulturi v grudki tobto aglyutinuyut Vin predstaviv ci visnovki medichnomu tovaristvu gospitaliv Parizha 26 chervnya 1896 roku Vin tak opisav svoye vidkrittya Os prostij i shvidkij proces yakij mozhe buti vikoristanij usima ne vimagayuchi pri comu specifichnogo laboratornogo materialu Vse sho neobhidno ce mati v svoyemu rozporyadzhenni chistu kulturu bacil Eberta i mikroskop ta dekilka krapel sirovatki krovi paciyenta abo navit tilki odnu kraplyu yiyi Cyu reakciyu v podalshomu bulo nazvano na chest Vidalya Georg Vidal za robotoyuPodalsha likarska ta naukova kar yera U 1900 roci vin pridiliv bagato uvagi vivchennyu spinnomozkovoyi ridini zaklav osnovi citodiagnostiki yiyi Z 1905 roku Vidal stav pracyuvati likarem v parizkomu gospitali Hopital Cochin de vin ocholiv kliniki cogo zakladu Mizh 1903 i 1911 rokami vin proanalizuvav rizni proyavi zahvoryuvan nirok vidiliv chotiri osnovni sindromi urazhennya yih yaki j do sogodni vikoristovuyut z deyakimi zminami albuminuriyi nabryakovij azotemichnij gipertonichnij Vin takozh viyaviv u 1906 roci fakt nakopichennya v organizmi hloridu natriyu yak oznaku nefritu i sercevoyi nedostatnosti sho prizvodit do utvorennya nabryakiv nadav rekomendaciyu z pozbavlennya prijomu ciyeyi soli v likuvanni oboh cih zahvoryuvan Todi zh vin rozrobiv prognostichnij metod pravilo Vidalya dlya hronichnogo nefritu yakij gruntuvavsya na rivni sechovini v krovi Vidal prodemonstruvav pidvishenu krihkist eritrocitiv u vipadkah gemolitichnoyi zhovtyanici ta razom z francuzkim likarem Zhorzh Gayemom opisav hronichnu formu cogo zahvoryuvannya u 1907 roci yaku bulo nazvano yihnimi imenami Razom z francuzkim likarem P yerom Abrami modifikuvav test Donata Landshtajnera dlya diagnostiki paroksizmalnoyi gemoglobinuriyi Test vidpovidno nazvali imenami cih dvoh likariv U 1910 roci Vidalya bulo priznacheno profesorom patologiyi ta u 1918 profesorom vnutrishnoyi medicini u Parizkomu universitetu de vin vikladav do samoyi smerti Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni Vidal pidgotuvav protitifozno paratifozni vakcini yaki znachno zmenshili zahvoryuvanist na ci hvorobi u soyuznih armiyah U 1920 roci Vidal viyaviv lejkocitarnij fenomen u deyakih lyudej pislya yizhi sho mistit yayechnij bilok albumin vidbuvayetsya znachne znizhennya kilkosti lejkocitiv i zbilshennya gradiyentu refrakternosti ruhu v sirovatci krovi gemoklastichna kriza po Vidalyu Vivchayuchi cej fenomen Vidal zv yazav alergiyu i astmu z rozvitkom anafilaktichnogo shoku Vin pripustiv sho lezhit v osnovi patogenezu cogo vityaguvannya biologichnih chastinok z organiv u krovotik Ce prizvelo do klinichnogo zastosuvannya desensitizaciyi yak likuvannya Vin takozh vivchav semiotiku zrushen zhovchi infekcijni zhovtyanici diagnostiku aktinomikozu Vidal buv bliskuchim lektorom vidriznyavsya tochnistyu vikladannya svoyih doslidzhen Jogo retelno splanovani lekciyi buli duzhe populyarni Odin z jogo uchniv napisav sho vin buv povnim gospodarem svogo materialu i chitav lekciyi napam yat ne zaglyadayuchi u tekst Jogo divno proniklivi ochi dozvolyali jomu zrozumiti majzhe bezpomilkovo yaku chastinu jogo lekciyi slid povtoriti dlya togo shob dati povne rozuminnya materialu svoyim studentam i uchnyam Vin razom z kolegami zredaguvav 22 tomnij pidruchnik z medicini Nouveau traite de medicine U 1917 roci jogo bulo nagorodzheno ordenom Pochesnogo Legionu v najbilshomu ranzi civilnogo stupenya Grand Cross of the Legion of Honour U 1919 roci jogo bulo obrano chlenom Akademiyi nauk Franciyi Smert Pomer Vidal u Parizhi 14 sichnya 1929 roku vid krovovilivu v mozok pislya gostrogo napadu podagri Gospital imeni Georga VidalyaPam yatNa chest Vidalya nazvali Hopital Cochin u Parizhi Hopital Fernand Widal de vin bagato rokiv propracyuvav bulo nadrukovano memorialni poshtovi marki Franciyi z jogo portretom Monument Vidalyu pered gospitalem jogo imeniPrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 117579661 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 baza danih Leonore ministere de la Culture d Track Q2886420d Track Q384602 SNAC 2010 d Track Q29861311 WIDAL FERNAND 1862 1929 1 1 bereznya 2017 u Wayback Machine fr Widal GFI On the sero diagnosis of typhoid fever Lancet 1896 ii 1371 Arhiv originalu za 10 sichnya 2017 Procitovano 31 sichnya 2017 Georges Fernand Isidore Widal La cure de dechloruration dans le mal de Bright fr Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2012 Procitovano 31 sichnya 2017 Arhiv originalu za 10 lipnya 2016 Procitovano 31 sichnya 2017 Arhiv originalu za 31 grudnya 2017 Procitovano 31 sichnya 2017 Arhiv originalu za 12 bereznya 2017 Procitovano 31 sichnya 2017 G F I Widal P Abrami Icteres hemolytiques non congenitaux avec anemie Presse medicale Paris 1907 15 749 fr G F I Widal P Abrami N Jancovesco L epreuve de hemoclasie digestive dans l etude de l insuffisance hepatique Presse medicale Paris 1920 893 899 fr Arhiv originalu za 6 bereznya 2016 Procitovano 31 sichnya 2017 L hopital Fernand Widal 14 sichnya 2021 u Wayback Machine fr DzherelaSiang Yong Tan Katy Linskey George Fernand Widal 1862 1929 Serologist and clinician scientist Singapore Med J 2012 53 5 297 angl Whonamedit A dictionary of medical eponyms Georges Fernand Isidore Widal Georges Fernand Isidore Widal 7 serpnya 2011 u Wayback Machine angl WIDAL FERNAND 1862 1929 2 1 bereznya 2017 u Wayback Machine fr Expose des Travaux Scientifiques du Docteur Fernand Widal 3 vols Paris 1895 1904 fr PosilannyaMarion BRAIRE BOURREL Syndrome de Fernand Widal revue bibliographique 5 lyutogo 2018 u Wayback Machine fr Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Georg Fernan Izidor Vidal