Пароксизм

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Пароксизм (значення).

Пароксизм — симптом, посилення якого-небудь клінічного прояву (гарячка, біль, задишка тощо) до найвищого ступеня; іноді цим словом позначають також спазматичні прояви або напади хвороб, що періодично повертаються, наприклад малярії, подагри. Тривалість його різна, зокрема при малярії гарячковий пароксизм досягає 24-36 годин.

Саме слово «пароксизм» походить з грецької мови (грец. παροξυσμός — paroxusmos) і означає «подразнення» або «озлоблення»

Пароксизми також відображають наявність дисфункції вегетативної нервової системи і можуть бути проявом ряду захворювань. Найчастіша причина їх — неврози. На другому місці стоять органічні (зазвичай не грубі) ураження мозку: гіпоталамічні розлади, стовбурові (особливо дисфункція вестибулярних систем). Нерідко пароксизм супроводжують напади скроневої епілепсії, мігрень. Можуть виникати вони і на тлі вираженої алергії. Церебральні вегетативні пароксизми диференціюють від первинного ураження ендокринних залоз. Так, для феохромоцитоми характерні симпатико-адреналові пароксизми, а для інсуломи — ваго-інсулярні.

Примітки

1. paroxysm^{[недоступне посилання]}, on Oxford Dictionaries
2. Saunders Elsevier, «Dorland's Illustrated Medical Dictionary 31e», Philadelphia (2007), p1405,
3. παροξυσμός [ 28 квітня 2021 у Wayback Machine.], Henry George Liddell, Robert Scott, A Greek-English Lexicon, on Perseus

Посилання

• Пароксизмальні стани: епілепсія [ 25 березня 2020 у Wayback Machine.]