Гельмут Бергер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бергер.

Гельмут Бергер (нім. Helmut Berger, справжнє прізвище Штайнбергер, 29 травня 1944, Бад-Ішль — 18 травня 2023, Зальцбург) — австрійський актор.

Гельмут БергерHelmut Berger

фото 1974 року

фото 1974 рокуІм'я при народженніГельмут ШтайнбергерДата народження29 травня 1944(1944-05-29)Місце народженняБад-Ішль, АвстріяДата смерті18 травня 2023(2023-05-18) (78 років)Місце смертіЗальцбург, АвстріяГромадянство АвстріяНаціональністьавстрієцьПрофесіяакторКар'єра1967 — дотеперНагороди«Давид ді Донателло» (1973)IMDbID 0000918  Гельмут Бергер у Вікісховищі

Біографія

Гельмут Бергер народився у курортному містечку Бад-Ішлі у сім'ї власників готелю, для яких він залишається персоною «нон грата». Провів дитинство в Зальцбурзі і відвідував францисканський коледж у Фельдкірсі. У 18-річному віці Бергер переїхав до Лондона, щоб навчатися акторській майстерності. Для того, щоб сплатити за навчання, він підробляв офіціантом, брав участь у показах модного одягу, знімався в рекламі. З 1965 року навчався в університеті Перуджі і був статистом у ряді італійських фільмів.

У 1964 році зіграв в епізоді фільму французького режисера Роже Вадима «Карусель»(1964). Того ж року на одному з показів моди Бергер познайомився з Лукіно Вісконті. Завдяки цій зустрічі, Гельмут Бергер зіграв свої найкращі, зоряні ролі в кіно і здобув широку популярність. У 1966 році Вісконті дав Бергеру першу роль в кіноновелі «Відьма, спалена живцем» для кіноальманаху «Чаклунки/Відьми» (фільм складався з п'яти новел, знятих різними режисерами, пов'язаних наскрізною роллю Сільвани Мангано).

Гельмут Бергер у фільмі «Загибель богів» (1969)

Всесвітню популярність Бергеру принесли ролі Мартіна фон Ессенбека в «Загибелі богів» (1969), яку кінокритик Нью-Йорк Таймс Вінсент Кенбі назвав «роллю року», і Людвіга II у стрічці «Людвіг» (1972). У одній з найзнаменитіших сцен «Загибелі богів» Бергер в жіночій сукні пародіює пісню, яку Марлен Дітріх, виконувала у своєму знаменитому фільмі «Блакитний ангел».

У пізніших фільмах режисери в основному експлуатували одночасно сексуальний і інфернальний образ Бергера, що дало привід кінокритику Андрію Плахову висловити сумнів щодо наявності у Бергера власного акторського таланту.

Смерть у 1976 році Лукіно Вісконті привела Бергера до глибокої депресії, у нього з'явилися проблеми з алкоголем і наркотиками. 17 березня 1977 року у першу річницю смерті Вісконті Бергер вчинив спробу самогубства, прийнявши смертельну дозу снодійного.

Бергер багато знімався у 1980—1990-х роках, зокрема на телебаченні, але усі його пізні роботи поступалися за якістю ролям у фільмах Вісконті. У 1983—1984 роках він був задіяний в одному сезоні популярною американською мильної опери «Династія».

Гельмут Бергер помер 18 травня 2023 року в себе вдома у Зальцбурзі за одинадцять днів до свого 79-го дня народження.

Особисте життя

Гельмут Бергер — відкритий бісексуал, перебував у тривалих стосунках з Вісконті. Йому приписувалися романи з іншими знаменитостями обох статей. 19 листопада 1994 року Бергер одружився з італійською письменницею Франческою Гуідато (Francesca Guidato), але у 2004-му вони розлучилися.

Неодноразово з'являвся у ток-шоу на німецькому і австрійському телебаченні (що нерідко оберталося скандалами). 1998 року Бергер опублікував у Австрії мемуари «Ich» (Я), значну частину якої присвятив своєму особистому життю.

Бергер вільно володіє німецькою (його рідна мова), англійською, французькою і італійською мовами, якими користується як у фільмах так і під час інтерв'ю.

Обрана фільмографія

Рік	Назва	Оригінальна назва	Роль	Опис
1964	Карусель	La Ronde	епізод	В титрах не вказаний
1966	Відьми: Відьма, спалена жицем	Le Streghe	юнак з готелю
1968	Молоді тигри	Les jeunes tigres	головна роль
1969	Загибель богів	La Caduta degli dei	Мартін фон Ессенбек	Номінований на Золотий глобус ^[en]
1969	Красивий монстр	Un beau monstre	головна роль
1969	Уяви собі, якось увечері за вечерею	Metti, una sera a cena
1970		Il Dio chiamato Dorian	Доріан Грей
1970	Сад Фінці-Контіні	Il Giardino dei Finzi-Contini	Альберто Фінці Контіні
1971		Una farfalla con le ali insanguinate	головна роль
1972	Знаменита колона	La Colonna infame	головна роль
1972	Людвіг	Ludwig	Людвіг II Баварський	Спеціальна премія «Давид ді Донателло»
1973		Ash Wednesday	Ерік
1974	Сімейний портрет в інтер'єрі	Gruppo di famiglia in un interno	Конрад Х'юбел
1975		The Romantic Englishwoman
1976	Салон Кітті	Salon Kitty	Гельмут Валленберг
1976	Перемога під Ентеббе	Victory at Entebbe	німецький терорист
1977	Звір з автоматом	La Belva col mitra	Нанні Віталі
1978	Велика битва	Il Grande attacco	Курт Циммер
1980	Моя дружина — відьма	Mia moglie e'una strega	Азмодео
1980		Fantômas	Фантомас/Гурн/Вальгран/Нантейл/граф Зайц	Телевізійний міні-серіал (4 серії)
1981		Lethal Games	головна роль
1982		Femmes	головна роль
1983/1984	Династія	Dynasty	Пітер Де Вілбіс
1985		Code Name: Emerald
1988		Faceless
1988	А. Д. А. М.	A.D.A.M.	Тобіас Шмідт-Ебербах
1989		La maison des fantasmes	головна роль
1990	Хрещений батько 3	Godfather, The: Part III	Фредерік Кейнсідж
1992		Ludwig 1881	Людвіг II Баварський
1997	120 днів Боттропа	Die 120 Tage von Bottrop
1999		Unter den Palmen	Інгрід Нолль
2008		Honey Baby	Карл
2008		Der Besuch der alten Dame	Олівер Маркс
2009		Iron Cross	Шрагер/Фольгер
2012	Помста мандрівної блудниці	Die Rache der Wanderhure	граф Сокольни
2013		Spieltrieb
2013		Der Teufelsgeiger	лорд Бургхерш
2014	Святий Лоран. Страсті великого кутюр'є	Saint Laurent	Сен-Лоран у 1989 році

Премії і нагороди

• У 1969 році Бергера було номіновано на «Золотий глобус» ^[en] в якості найкращого нового актора (номінація, що припинила існування 1983 року) за роль в Загибелі богів, а роль Людвіга принесла йому національну кінопремію Італії «Давид ді Донателло».

• У 2007 році Бергер був удостоєний спеціальної премії «Тедді» Берлінського кінофестивалю (премія присуджується за кінороботи, що торкаються проблем сексуальних меншин) за внесок у кінематограф.

Примітки

1. . Die Welt. 8 січня 2013. Архів оригіналу за 23 вересня 2013. Процитовано 8 жовтня 2013.
2. Hans-Michael Bock. The concise Cinegraph: encyclopaedia of German cinema. — Berghahn Books, 2009. — С. 36. — 574 p. — .
3. Рецензія на «Загибель богів» [ 9 лютого 2009 у Wayback Machine.] на Amazon.com
4. Плахов, А. С. (28 мая 1994). Двойной юбилей на фоне "Голубого ангела". КоммерсантЪ. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 31 липня 2010.
5. https://www.zeit.de/kultur/film/2023-05/schauspiellegende-helmut-berger-ist-tot
6. https://www.n-tv.de/leute/Schauspiellegende-Helmut-Berger-ist-tot-article24131701.html
7. . Die Welt. 5 квітня 2010. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 8 жовтня 2013.
8. . Архів оригіналу за 5 квітня 2009. Процитовано 2 грудня 2014.

Посилання

• Гельмут Бергер на сайті IMDb (англ.)
• Гельмут Бергер [ 6 грудня 2014 у Wayback Machine.] Listal.com [ 25 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Большой энциклопедический словарь [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
• Гельмут Бергер про роботу у фільмі «Людвіг» на YouTube.
• Біографія Гельмут Бергер [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Гельмут Бергер: цветок зла [ 7 жовтня 2015 у Wayback Machine.](рос.)