Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гвіне́йська зато́ка — затока в Атлантичному океані, біля берегів Екваторіальної Африки. Площа — 1 533 тис. км². Найбільша глибина — 6 363 м. Температура води — 25—27 °C.
| англ. Gulf of Guinea | |
|---|---|
 | |
 | |
| Карта Гвінейської затоки | |
| 1°00′ пн. ш. 4°00′ сх. д. / 1.000° пн. ш. 4.000° сх. д.Координати: 1°00′ пн. ш. 4°00′ сх. д. / 1.000° пн. ш. 4.000° сх. д. | |
| Частина від | Північна Атлантика |
| складники | Бенін і Біафра |
| Море | Атлантичний океан, |
| Прибережні країни | Ліберія Кот-д'Івуар Гана Того Бенін Нігерія Камерун Екваторіальна Гвінея Габон Сан-Томе і Принсіпі |
| Площа | 1 533 000 |
| Максимальна глибина | 6 363 м |
| Вливаються | |
| Солоність | 34—35 ‰ |
| Температура | 25—27 °C |
| Острови | Біоко, Сан-Томе, Принсіпі |
| Міста та поселення | Абіджан, Аккра, Ломе, Котону, Лагос, Дуала, Лібревіль |
| ідентифікатори і посилання | |
| P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic | 4286 |
| GeoNames | 2363255 |
  Гвінейська затока Гвінейська затока (Земля) | |
 Гвінейська затока у Вікісховищі | |
На крайньому північному сході ділиться на дві затоки — Біафра і Бенін. У Гвінейській затоці розташовані острови материкового й вулканічного походження (Біоко (в минулому Фернандо-По), Принсіпі, Сан-Томе тощо).
Солоність — 34—35 ‰, поблизу гирл річок (Нігер, Вольта, Огове, Конго тощо) знижується до 20—30 ‰.
Припливи півдобові, їхня величина до 2,7 м.
Межі
Міжнародна гідрографічна організація встановила межі Гвінейської затоки:
Клімат
Акваторія затоки лежить в екваторіальному кліматичному поясі. Увесь рік панують екваторіальні повітряні маси. Клімат спекотний і вологий зі слабкими нестійкими вітрами. Сезонні амплітуди температури повітря часто менші за добові. Вітри слабкі й нестійкі. Зволоження надмірне, часті зливи й грози.
Біологія
Акваторія затоки поділяється на 6 морських екорегіонів атлантичної тропічної зоогеографічної провінції (уздовж узбережжя з півдня на північ): ангольський, південногвінейський, центральногвінейський, островів Гвінейської затоки, гвінейського апвеллінгу, західногвінейський. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до тропічної зони.
Острови Гвінейської затоки
Гвінейська затока має низку островів, найбільші з яких знаходяться у напрямку SW-NE, утворюючи Камерунську лінію.
Аннобон, також відомий як Пагалу або Пігалу, — острів, який є частиною Екваторіальної Гвінеї.
Острів [en] — острів біля західного узбережжя Африки у Гвінейській затоці, є частиною [en]Гани.
Біоко — острів біля узбережжя Амбазонії, Камерун у Гвінейській затоці під суверенітетом Екваторіальної Гвінеї.
Кориско — острів, що належить Екваторіальній Гвінеї.
[en] та [en] — два невеликі острови, що належать Екваторіальній Гвінеї.
Сан-Томе і Принсіпі (офіційно Демократична Республіка Сан-Томе і Принсіпі) — португаломовна острівна держава у Гвінейській затоці, яка стала незалежною від Португалії в 1975 році. Вона розташована біля західного екваторіального узбережжя Африки та складається з двох островів, Сан-Томе та Принсіпі. Вони розташовані приблизно за 250—225 км відповідно від північно-західного узбережжя Габону. Обидва острови є частиною вулканічного гірського масиву.
Головні порти
Див. також
Примітки
- (PDF). International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2011. Процитовано 7 лютого 2010.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К.: ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М.: Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М.: Просвещение, 1968. — с. 576.
Література
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 125. (рос.)
Посилання
- Ґвінейська затока // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гвінейська затока |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gvine jska zato ka zatoka v Atlantichnomu okeani bilya beregiv Ekvatorialnoyi Afriki Plosha 1 533 tis km Najbilsha glibina 6 363 m Temperatura vodi 25 27 C Gvinejska zatokaangl Gulf of GuineaKarta Gvinejskoyi zatoki1 00 pn sh 4 00 sh d 1 000 pn sh 4 000 sh d 1 000 4 000 Koordinati 1 00 pn sh 4 00 sh d 1 000 pn sh 4 000 sh d 1 000 4 000Chastina vid Pivnichna Atlantikaskladniki Benin i BiafraMore Atlantichnij okean Priberezhni krayini Liberiya Kot d Ivuar Gana Togo Benin Nigeriya Kamerun Ekvatorialna Gvineya Gabon San Tome i PrinsipiPlosha 1 533 000Maksimalna glibina 6 363 mVlivayutsya Niger VoltaSolonist 34 35 Temperatura 25 27 COstrovi Bioko San Tome PrinsipiMista ta poselennya Abidzhan Akkra Lome Kotonu Lagos Duala Librevilidentifikatori i posilannyaP3006 identifikator Marine Regions Geographic 4286GeoNames 2363255Gvinejska zatokaGvinejska zatoka Zemlya Gvinejska zatoka u Vikishovishi Na krajnomu pivnichnomu shodi dilitsya na dvi zatoki Biafra i Benin U Gvinejskij zatoci roztashovani ostrovi materikovogo j vulkanichnogo pohodzhennya Bioko v minulomu Fernando Po Prinsipi San Tome tosho Solonist 34 35 poblizu girl richok Niger Volta Ogove Kongo tosho znizhuyetsya do 20 30 Priplivi pivdobovi yihnya velichina do 2 7 m MezhiMizhnarodna gidrografichna organizaciya vstanovila mezhi Gvinejskoyi zatoki Liniya pryamuye na pivdennij shid vid misu Palmas Liberiya do misu Lopes Gabon 0 38 pd sh 8 42 sh d 0 633 pd sh 8 700 sh d 0 633 8 700 KlimatAkvatoriya zatoki lezhit v ekvatorialnomu klimatichnomu poyasi Uves rik panuyut ekvatorialni povitryani masi Klimat spekotnij i vologij zi slabkimi nestijkimi vitrami Sezonni amplitudi temperaturi povitrya chasto menshi za dobovi Vitri slabki j nestijki Zvolozhennya nadmirne chasti zlivi j grozi BiologiyaAkvatoriya zatoki podilyayetsya na 6 morskih ekoregioniv atlantichnoyi tropichnoyi zoogeografichnoyi provinciyi uzdovzh uzberezhzhya z pivdnya na pivnich angolskij pivdennogvinejskij centralnogvinejskij ostroviv Gvinejskoyi zatoki gvinejskogo apvellingu zahidnogvinejskij U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu j ostrivnih milin do glibini 200 m vidnositsya do tropichnoyi zoni Ostrovi Gvinejskoyi zatokiGvinejska zatoka maye nizku ostroviv najbilshi z yakih znahodyatsya u napryamku SW NE utvoryuyuchi Kamerunsku liniyu Annobon takozh vidomij yak Pagalu abo Pigalu ostriv yakij ye chastinoyu Ekvatorialnoyi Gvineyi Ostriv en ostriv bilya zahidnogo uzberezhzhya Afriki u Gvinejskij zatoci ye chastinoyu en Gani Bioko ostriv bilya uzberezhzhya Ambazoniyi Kamerun u Gvinejskij zatoci pid suverenitetom Ekvatorialnoyi Gvineyi Korisko ostriv sho nalezhit Ekvatorialnij Gvineyi en ta en dva neveliki ostrovi sho nalezhat Ekvatorialnij Gvineyi San Tome i Prinsipi oficijno Demokratichna Respublika San Tome i Prinsipi portugalomovna ostrivna derzhava u Gvinejskij zatoci yaka stala nezalezhnoyu vid Portugaliyi v 1975 roci Vona roztashovana bilya zahidnogo ekvatorialnogo uzberezhzhya Afriki ta skladayetsya z dvoh ostroviv San Tome ta Prinsipi Voni roztashovani priblizno za 250 225 km vidpovidno vid pivnichno zahidnogo uzberezhzhya Gabonu Obidva ostrovi ye chastinoyu vulkanichnogo girskogo masivu Golovni portiTema Akkra Gana Lome Togo Lagos Nigeriya Librevil Gabon Puent Nuar Respublika Kongo Luanda Angola Div takozhPiratstvo v Gvinejskij zatociPrimitki PDF International Hydrographic Organization 1953 Arhiv originalu PDF za 8 zhovtnya 2011 Procitovano 7 lyutogo 2010 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 LiteraturaGeograficheskij enciklopedicheskij slovar Moskva Sovetskaya enciklopediya 1989 stor 125 ros PosilannyaGvinejska zatoka Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gvinejska zatoka