Гайчук Віктор Володимирович молд Victor Gaiciuc нар 12 березня 1957 Пепень Синжерейський район Молдавська РСР СРСР радян

Гайчук Віктор Володимирович (молд. Victor Gaiciuc; нар. 12 березня 1957, Пепень, Синжерейський район, Молдавська РСР, СРСР) — радянський і молдавський військовий, державний і політичний діяч, дипломат. Тричі обирався — Міністром оборони Республіки Молдова.

Гайчук Віктор Володимирович
молд. Victor Gaiciuc

Прапор

Міністр оборони
Республіки Молдова

9 листопада — 23 грудня 2020
((в. о.) 23 грудня 2020 — 6 серпня 2021)

Президент:

Ігор Додон
Мая Санду

Попередник:

Наступник:

14 листопада 2019 — 16 березня 2020

Президент:

Ігор Додон

Попередник:

Наступник:

19 квітня 2001 — 15 жовтня 2004

Президент:

Володимир Воронін

Попередник:

Наступник:

(в. о.)

Прапор

Радник Президента Республіки Молдова
в галузі оборони і національної безпеки,
Секретар Вищої ради безпеки
Республіки Молдова

16 березня — 20 листопада 2020

Президент:

Ігор Додон
Мая Санду

Попередник:

невідомо

Наступник:

12 серпня — 22 листопада 2019

Президент:

Ігор Додон

Попередник:

Наступник:

невідомо

Прапор

Депутат
Парламенту Республіки Молдова
X скликання

9 березня — 4 вересня 2019

Попередник:

посада заснована

Наступник:

Прапор

Надзвичайний і повноважний посол
Республіки Молдова в
Королівстві Нідерланди

16 грудня 2005 — 11 листопада 2009

Попередник:

Наступник:

Прапор

Надзвичайний і повноважний посол
Республіки Молдова у
Великому Герцогстві Люксембург

19 жовтня 2005 — 11 листопада 2009

Попередник:

Наступник:

Прапор

Надзвичайний і повноважний посол
Республіки Молдова в
Королівстві Бельгія і Представник Республіки Молдова в НАТО

7 лютого 2005 — 11 листопада 2009

Попередник:

Наступник:

Прапор

Заступник
Міністра оборони
Республіки Молдова

14 квітня 2000 — 11 травня 2001

3 червня 1997 — 7 квітня 1999

Народження:

12 березня 1957 (67 років)
Пепень, Молдавська РСР, СРСР

Країна:

СРСР і Молдова

Релігія:

православна церква

Освіта:

^d і Оборонний коледж НАТО

Ступінь:

доктор історичних наук

Партія:

Партія соціалістів Республіки Молдова

Нагороди:

Орден «Віра Вітчизні»

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайчук.

Радник Президента Республіки Молдова в галузі оборони і національної безпеки, Секретар Вищої ради безпеки Республіки Молдова з 12 серпня — 22 листопада 2019 і з 17 березня — 20 листопада 2020.

Голова Спілки офіцерів Республіки Молдова з 2012 року. Кавалер Ордена Республіки (2017). Дивізійний генерал (2020).

Біографія

Зліва направо: радники президента Республіки Молдова Йон Кіку і Віктор Гайчук, Президент Республіки Молдова Ігор Додон, Міністр оборони Республіки Молдова Павло Войку на зустрічі з Міністром оборони Російської Федерації Сергієм Шойгу, Кишинів, Молдова, 23 серпня 2019

Народився 12 березня 1957 року в селі Пепень Синжерейського району Молдавської РСР. З дитинства мріяв стати льотчиком:

Напевно, на мене вплинули книга і фільм про знаменитого льотчика Олексія Маресьєва «Повість про справжню людину». У мене тоді в свідомості відклалося, що льотчики — це відважні, сміливі, благородні люди. Коли це почуття у мене з'явилося, я прагнув усіма силами його реалізувати — відправляв листи у військове училище, почав вчити ту іноземну мову, яку потрібно було здавати на іспитах, посилено займався спортом. Крім того, я народився в селі Пепені, яке знаходиться неподалік від військового аеродрому в Маркулештах. З ранніх років я спостерігав, як в небі літають винищувачі мить. Мені вони здавалися срібними птахами. Звичайно, мені теж хотілося літати. І я щасливий, що зміг реалізувати свою дитячу мрію.

Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба у 1978 році. З 1986 по 1989 рік навчався у Військово-політичній академії імені В. І. Леніна.

У 1997 році пройшов курси коледжу НАТО в Римі. Володіє російською та французькою мовами. Доктор історичних наук.

Після закінчення Харківського училища льотчиків з 1978 по 1986 рік проходив службу у ВПС СРСР льотчиком, старшим льотчиком, командиром ланки, заступником командира ескадрилії авіаційного полку в Забайкальському і Білоруському військових округах.

Після закінчення Військово-політичної академії імені В.І. Леніна, в 1989 році продовжив службу в Білоруському військовому окрузі.

Начальник навчального відділу, після — заступник командира авіаційного полку, який відповідає за підготовку кадрів.

У 1993 році повернувся до Республіки Молдова, де був призначений головним фахівцем, начальником відділу гуманітарної підготовки Управління навчання кадрів Міністерства оборони Республіки Молдова. З 1994 року очолював дирекцію з навчання. Під керівництвом Гайчука були розроблені гуманітарні та юридичні програми підготовки та навчання солдатів-строковиків, сержантів, молодшого та середнього офіцерського складу. Викладацький склад почав комплектуватися військовими та цивільними педагогами. Так само виступав з ініціативою з розробки концепції військово-патріотичного виховання молоді в Республіці Молдова. Ця концепція, поряд з планом дій, була згодом затверджена Постановою Уряду і, з незначними змінами, залишається дієвою досі. Гайчуку належить ідея, яку він вважав необхідною і доцільною: включити в процес військової освіти морально-християнський елемент, у зв'язку з чим ініціював укладення угоди про співпрацю з Молдавсько-Кишинівською митрополією. В результаті у всіх військових підрозділах були включені посади капеланів, які працюють серед солдатів, присутні на всіх військових заходах і святах, сприяючи військово-патріотичній освіті військовослужбовців. Крім освітніх програм, під керівництвом Віктора Гайчука були складені військові статути, розпочато процес з підготовки до видання в 8 томах «Книги пам'яті Молдови», а розроблена законодавча і нормативна база стала основою для створення згодом Центру досліджень оборони і безпеки Військової академії Республіки Молдова..

З 3 червня 1997 по 7 квітня 1999 рік — заступник Міністра оборони Республіки Молдова, що відповідає за підготовку кадрів, військове право і міжнародні відносини.

У 1999—2000 роках — комісар Військово-адміністративного управління Міністерства оборони Республіки Молдова. З 14 квітня 2000 по 11 травня 2001 рік — знову заступник Міністра оборони, відповідальний за міжнародне співробітництво, в тому числі з НАТО («Партнерство заради миру»).

На підставі вотуму довіри, наданого парламентом, Указом Президента Республіки Молдова від 19 квітня 2001 року полковник Віктор Гайчук призначений Міністром оборони Республіки Молдова в уряді Василя Тарлєва. 20 лютого 2002 року було присвоєно військове звання бригадного генерала. 15 жовтня 2004 року звільнений з посади Міністра оборони.

Сім'я

Дружина — Валентина Гайчук, сини — Сергій та Адріан.

Родич екс-президента Молдови Ігоря Додона, який був нанашем (посадженим батьком) на весіллі Сергія — старшого сина Віктора Гайчука.

Нагороди

Має нагороди Казахстану, Киргизії, України.

Медаль «За бездоганну службу» II ступеня
Медаль «За бездоганну службу» III ступеня
Медаль «100-річчя авіації»
Медаль Національної армії
Орден Преподобного Паїсія Величковського II ступеня (Православна Церква Молдови)
Орден командора (Королівства Бельгія)
Орден «Вірність Батьківщині» III ступеня (12 березня 2007) — за заслуги в забезпеченні обороноздатності держави і внесок у розвиток співпраці між Республікою Молдова та іншими державами та міжнародними організаціями
Орден «Вірність Батьківщині» II ступеня (14 березня 2012) — за заслуги в розвитку ветеранського руху, внесок у виховання молодого покоління в дусі патріотизму і плідну організаторську і громадську діяльність
Орден Республіки (27 серпня 2017) — за особливі заслуги перед державою, довголітню плідну працю в різних областях, високі професійні якості та активну громадську діяльність

Примітки

Хто такий Віктор Гайчук^{[недоступне посилання]}
Віктор Гайчук: про службу в авіації, космонавтиці та дипломатії^{[недоступне посилання]}
Генерал Віктор Гайчук: «Мене вабило небо». Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 березня 2022.
Постановление Правительства Республики Молдова от 03.06.1997 г. № 509-II «О назначении господина Виктора Гайчука заместителем министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Указ Президента Республики Молдова от 03.06.1997 г. № 191 «О назначении господина Виктора Гайчука заместителем министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Постановление Правительства Республики Молдова от 25.03.1999 г. № 183 «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Указ Президента Республики Молдова от 07.04.1999 г. № 955-II «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны»
Постановление Правительства Республики Молдова от 10.04.2000 г. № 350 «О назначении господина Виктора Гайчука на должность заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Указ Президента Республики Молдова от 14.04.2000 г. № 1420-II «О назначении господина Виктора Гайчука на должность заместителя министра обороны»
Постановление Правительства Республики Молдова от 04.05.2001 г. № 290 «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.
Указ Президента Республики Молдова от 11.05.2001 г. № 38-III «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

Література

Constituirea Armatei Naționale (cronica evenimentelor 1989—1992) (Ed. Civitas, Chișinău, 1999), 108 p. — împreună cu Vitalie Ciobanu;
Premise ale formării organismului militar al Republicii Moldova. În revista «Cugetul» nr. 4/1999, p. 22-24;
Crearea Armatei Naționale al Republicii Moldova în contextul evenimentelor istorice. În revista «Tyrageția» nr. 9/2000, p. 285—297.

Посилання

Біографія Віктора Гайчука з сайту RISE
Біографія Віктора Гайчука з сайту alegeri.md [Архівовано 6 листопада 2021 у Wayback Machine.]

[1] Хто такий Віктор Гайчук^{[недоступне посилання]}

[aif-2] Віктор Гайчук: про службу в авіації, космонавтиці та дипломатії^{[недоступне посилання]}

[Gaiciuc-3] Генерал Віктор Гайчук: «Мене вабило небо». Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 12 березня 2022.

[4] Постановление Правительства Республики Молдова от 03.06.1997 г. № 509-II «О назначении господина Виктора Гайчука заместителем министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

[5] Указ Президента Республики Молдова от 03.06.1997 г. № 191 «О назначении господина Виктора Гайчука заместителем министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

[6] Постановление Правительства Республики Молдова от 25.03.1999 г. № 183 «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

[7] Указ Президента Республики Молдова от 07.04.1999 г. № 955-II «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны»

[8] Постановление Правительства Республики Молдова от 10.04.2000 г. № 350 «О назначении господина Виктора Гайчука на должность заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

[9] Указ Президента Республики Молдова от 14.04.2000 г. № 1420-II «О назначении господина Виктора Гайчука на должность заместителя министра обороны»

[10] Постановление Правительства Республики Молдова от 04.05.2001 г. № 290 «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.

[11] Указ Президента Республики Молдова от 11.05.2001 г. № 38-III «Об освобождении господина Виктора Гайчука от должности заместителя министра обороны». Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 березня 2022.