Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дата відкриття Антарктиди залишається дискусійною 28 16 січня Перша російська експедиція до південних полярних морів під

Відкриття Антарктиди

Відкриття Антарктиди

Дата відкриття Антарктиди залишається дискусійною — 28(16) січня Перша російська експедиція до південних полярних морів під керівництвом Фабіана Готліба фон Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва чи 30 січня британська експедиція Едварда Брансфілда та Вільяма Сміта, яка досягла півострова Триніті.

image
Карта Йоганна Янсоніуса з можливим розташуванням гіпотетичного материка Terra Australis Incognita (1657)

До XIX століття

image
. «Льодові острови, 9 січня 1773 року»

Першим мореплавцем, який перетнув Південне полярне коло, був британець Джеймс Кук у 1773 році. Він прагнув підтвердити або спростувати гіпотезу, що виникла ще в географів Стародавньої Греції, про існування Terra Australis Incognita — «невідомої південної землі». Джеймс Кук відкрив окремі антарктичні острови, але так і не виявив материк, оскільки рухатися далі на південь йому завадила щільна крига. Але він був впевнений, що земля існує:

(…) Я твердо переконаний, що існує суходіл біля Полюса, який є джерелом більшої частини льоду, що вкриває цей величезний Південний океан
Оригінальний текст (англ.)
(…) I firmly believe that there is a tract of land near the Pole, which is the Source of most of the ice which is spread over this vast Southern Ocean

Вважається, що Кук був приблизно за 240 км (80 миль) від Антарктиди.

Картами, складеними Джеймсом Куком, користувалися у своїх мандрівках подальші мореплавці, які в 1819—1820 роках вирушили у високі південні широти.

XIX століття

1820 року, за даними різних організацій та установ (наприклад, Національний науковий фонд, НАСА, Каліфорнійський університет у Сан-Дієго, Російський державний музей Арктики і Антарктики тощо) кораблі трьох капітанів наблизилися до Антарктиди або її льодовикового шельфу: Фабіан Готліб фон Беллінсгаузен (капітан Російського імператорського флоту), Едвард Брансфілд (капітан Військово-морських сил Великої Британії) та Натаніель Палмер ( із Стонінгтон, штат Коннектикут).

30 січня британська експедиція Едварда Брансфілда та Вільяма Сміта досягла півострова Триніті, який є частиною континенту, тому вважається, що вони першими відкрили материк. Перед цим, у 1819 році, капітан Вільям Сміт на своєму судні «Вільямс» здійснив три подорожі на південь, відкривши Південні Шетландські острови, що розташовані трохи північніше Антарктичного півострова.

Радянська історіографія приписує відкриття Антарктиди першій російській експедиції до південних полярних морів під керівництвом Фабіана Готліба фон Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва (1819—1821 роки). Згідно з цим твердженням, експедиція Беллінсгаузена побачила Антарктиду на два дні раніше за Брансфілда, 28 січня 1820 року. Однак пізніші дослідження та дані експедиції Брансфілда та Сміта спростовують це твердження.

28 січня (16 січня за «старим стилем») 1820 року шлюп «Восток» під командуванням Беллінсгаузена досягнув 69°25' південної широти та 2°10' західної довготи. Як зафіксував у цей день капітан Беллінсгаузен у своєму звіті про експедицію:

«…встрѣтили льды; которые представились намъ сквозь шедшій тогда снѣгъ, въ видѣ бѣлыхъ облаковъ».

Відповідно до вказаних у звіті координат, з огляду на сучасні цифрові карти, шлюпи «Восток» та «Мирний» саме у той день, за несприятливої погоди, перебували на відстані 53—55 м. миль (102—107 км) від найближчої суші, майбутнього материка, і, одночасно, в 20—27 м. милях (37—50 км) від скупчень уламків якогось із льодовикових шельфів, кручі якого якщо і могли би побачити, то при куті зору десь 0,03°. Це також пояснює тепер, чому у рапорті від 21 квітня 1820 року, до морського міністра Російської імперії де Траверсе, Беллінсгаузен написав:

«… признаковъ большой южной земли нигдѣ имъ не встрѣчено, хотя плаваніе его происходило по большей части за полярнымъ кругомъ, если же таковая земля и существуетъ, то должна быть во льдахъ, покрыта ими и опознать оной нѣтъ возможности».

І головне, в рапорті вже самого Морського міністра де Траверсе до головнокомандувача флотом, Імператора Олександра I, від 28 червня 1821 року, нічого не було сказано про континент, а лише про острови.

У звіті з експедиції, створеному Ф. фон Беллінсгаузеном, виданому у 1831, відсутні згадки про те, що учасники експедиції відкрили материкові землі, але вже у передмові до другого видання звіту, від 1949 року, Антарктида, раптом, згадується декілька десятків разів. Наукове значення російської експедиції 1819—1821 рр. є значним: Ф. фон Беллінсгаузен другим (після Джеймса Кука) обійшов Антарктиду, відкрив в тропічних, субантарктичних і антарктичних водах низку островів і перетнув 69° п.ш.

Дискусії про першість відкриття Антарктиди

Питання про першість експедиції Беллінсгаузена у відкритті Антарктиди почав порушувати СРСР наприкінці 1940-х років з суто політичною метою.

Це було пов'язано з активністю країн Заходу, передовсім США, в освоєнні Антарктиди. 9 серпня 1948 року США закликали держави, що претендують на антарктичні території (Аргентину, Чилі, Австралію, Францію, Велику Британію, Норвегію та Нову Зеландію), створити кондомінімум з восьми держав. Інтереси СРСР не враховувалися.

Влада СРСР включилася у боротьбу за право освоювати «шостий» континент. 29 січня 1949 року на рівні ЦУ ВКП (б), вищому управлінському рівні країни, було прийнято рішення загострити увагу на питанні права СРСР на антарктичні території  та розпочато широку кампанію задля пропаганди першості експедиції Беллінсгаузена у відкритті континенту.

10 лютого 1949 р. було скликано спеціальне засідання Географічного товариства СРСР, на якому з доповіддю виступив голова Товариства Лев Берг. Резолюція його доповіді була стриманою, Берг акцентував, що російські моряки «відкрили в січні 1821 р. острів Петра І, Землю Олександра І, острови Траверсе та ін.».

Проте Кремль хотів продемонструвати, що  експедиція Беллінсгаузена відкрила континент раніше за британців Брансфілда та Сміта, тобто до 30 січня 1820 року. Саме з цією метою влада СРСР вдалася до маніпуляцій з датами і назвала 28 січня 1820 року днем, коли Беллінсгаузен побачив Антарктиду.

З метою піднесення дати 28 січня 1820 р. до внутрішньої та зовнішньої аудиторії у 1949 році було перевидано звіт капітана Беллінсгаузена «Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов…» з передмовою військового історика Євгена Шведе, в якій Шведе досить неаргументовано наполягає на першості російської експедиції.

У цій же праці Шведе наголошує, що оригінал звіту Беллінсгаузена, виданий у 1831 р., втрачено. Деякі дослідники схильні вважати, що оригінал звіту було засекречено.

У тексті звіту Беллінсгаузена відсутні згадки, що учасники експедиції відкрили материкові землі[], але у передмові Шведе слово «Антарктида» згадується декілька десятків разів. Також у передмові експедицію вперше названо «Першою російською антарктичною експедицією».

Упродовж 1949 року в СРСР було опубліковано низку наукових праць та видано спогади окремих учасників експедиції Беллінсгаузена, в передмові до яких акцентувалося на 28 січня 1820 року як дні відкриття Антарктиди. Так, у 1949 р. було видано з відповідною передмовою щоденник матроса Кисельова, який віднайшли серед рукописів Російської державної бібліотеки, альбом замальовок художника Павла Михайлова, науковий звіт астронома Івана Симонова тощо. Також у 1949 р. побачила світ праця Л.Берга, в якій він дає більш лояльну оцінку гіпотезі щодо відкриття Антарктиди експедицією Беллінсгаузена.

У сучасній Російській Федерації досі утверджується теза, що російська експедиція у 1820 р. першою відкрила Антарктиду. Загальна думка, яка побутує в країнах Заходу, зводиться до того, що відкриття Антарктиди було поступовим процесом, в який зробили свій значний внесок як Брансфілд і Сміт, так і Беллінсгаузен та Лазарєв. «Ніхто з цих мореплавців ніколи не претендував на те, що саме він зі своєю командою одним махом відкрив Антарктиду. (…) Треба уникнути повторення бездоказових і погано аргументованих дискусій минулого століття. (…) Антарктида тільки колективно, повільно та поступово відкривала себе. Хронологія цих тредомістких кроків — лише фактологічна і не має ніякого значення для сучасної діяльності Росії, Великої Британії, США чи будь-якої іншої країни в Антарктиді», — написав британський дослідник Ріп Барклі (англ. Rip Bulkeley) у праці «Перші спостереження материкової частини Антарктиди: спроба критичного аналіза».

Примітки

  1. (англ.) . Архів оригіналу за 14 квітня 2020. Процитовано 28.01.2020. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
  2. Erin Blakemore (27.01.2020). (англ.) . nationalgeographic.com. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 28.01.2020.
  3. . Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 27 січня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  4. U.S. Antarctic Program External Panel of the National Science Foundation. Antarctica—Past and Present (PDF). Government of the United States. (PDF) оригіналу за 17 February 2006. Процитовано 6 лютого 2006.
  5. Guthridge, Guy G. . Government of the United States, National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 2 February 2006. Процитовано 6 лютого 2006. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= ()
  6. . University of the City of San Diego. Архів оригіналу за 10 February 2006. Процитовано 3 березня 2008.
  7. [Exhibition: Antarctica]. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 28 січня 2020.
  8. An Antarctic Time Line: 1519–1959. South-Pole.com. оригіналу за 10 February 2006. Процитовано 12 лютого 2006.
  9. . Polar Radar for Ice Sheet Measurements (PRISM). Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 12 лютого 2006.
  10. Hanessian, John (1963). . New Zealand: Antarctica. с. 23. Архів оригіналу за 25 січня 2020. Процитовано 28 січня 2020. It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819–20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent
  11. . britannica.com. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 13.01.2020.
  12. . Експедиція (укр.). 15 лютого 2019. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 3 лютого 2020.
  13. . Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 27 січня 2020.
  14. Придатко-Долін, В.І. 2020. Сквозь шедшій тогда снѣгъ. Інтерв'ю для видання «Експедиція XXI». НАНЦ «Експедиція XXI» (вебсайт), Київ, 1–15. [Prydatko–Dolin, V.I. 2020. Through the that snowfall. Interview for the Expedition XXI. NANC ‘Expedition XXI’ (website), Kyiv, 1–56. (In Ukrainian)]
  15. . uac.gov.ua. 18.07.2019. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 10.12.2019.
  16. Ф. Ф. Беллинсгаузен. Двукратные изыскания в Южном Ледовитом океане и плавание вокруг света в продолжение 1819, 20 и 21 годов, совершенные на шлюпах «Востоке» и «Мирном» под начальством капитана БЕЛЛИНСГАУЗЕНА, командира шлюпа «Восток». Шлюпом «Мирным» начальствовал лейтенант ЛАЗАРЕВ (PDF). Государственное издательство географическойлитературы. Москва. 1949. Процитовано 10.12.2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
  17. Василь Придатко-Долін (15.02.2019). . expedicia.org. Архів оригіналу за 21 липня 2019. Процитовано 10.12.2019.
  18. “Антарктичні скрепи” Росії та український слід в експедиції Беллінґсгаузена. Новинарня. 18 липня 2019. оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
  19. Nagtzaam, Gerry (2009). The Making of International Environmental Treaties: Neoliberal and Constructivist Analyses of Normative Evolution. Edward Elgar Publishing. Процитовано 20 лютого 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url () (англ.)
  20. http://cs.spban.ru/-/QeXZsN7URbYDloxMklcatQ/sv/document/5b/35/1f/438896/514/Кто%20открыл%20Антарктиду%20%20сборник.pdf?1557404192[недоступне посилання]
  21. . Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 27 січня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  22. Л. С. Берг. «Русские открития в Антакртиде и современній интерес к ним». М., Государственное издательство географической литературы, 1949.
image Це незавершена стаття про Антарктику.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Data vidkrittya Antarktidi zalishayetsya diskusijnoyu 28 16 sichnya Persha rosijska ekspediciya do pivdennih polyarnih moriv pid kerivnictvom Fabiana Gotliba fon Bellinsgauzena ta Mihajla Lazaryeva chi 30 sichnya britanska ekspediciya Edvarda Bransfilda ta Vilyama Smita yaka dosyagla pivostrova Triniti Karta Joganna Yansoniusa z mozhlivim roztashuvannyam gipotetichnogo materika Terra Australis Incognita 1657 Do XIX stolittya Lodovi ostrovi 9 sichnya 1773 roku Pershim moreplavcem yakij peretnuv Pivdenne polyarne kolo buv britanec Dzhejms Kuk u 1773 roci Vin pragnuv pidtverditi abo sprostuvati gipotezu sho vinikla she v geografiv Starodavnoyi Greciyi pro isnuvannya Terra Australis Incognita nevidomoyi pivdennoyi zemli Dzhejms Kuk vidkriv okremi antarktichni ostrovi ale tak i ne viyaviv materik oskilki ruhatisya dali na pivden jomu zavadila shilna kriga Ale vin buv vpevnenij sho zemlya isnuye Ya tverdo perekonanij sho isnuye suhodil bilya Polyusa yakij ye dzherelom bilshoyi chastini lodu sho vkrivaye cej velicheznij Pivdennij okeanOriginalnij tekst angl I firmly believe that there is a tract of land near the Pole which is the Source of most of the ice which is spread over this vast Southern Ocean Vvazhayetsya sho Kuk buv priblizno za 240 km 80 mil vid Antarktidi Kartami skladenimi Dzhejmsom Kukom koristuvalisya u svoyih mandrivkah podalshi moreplavci yaki v 1819 1820 rokah virushili u visoki pivdenni shiroti XIX stolittya1820 roku za danimi riznih organizacij ta ustanov napriklad Nacionalnij naukovij fond NASA Kalifornijskij universitet u San Diyego Rosijskij derzhavnij muzej Arktiki i Antarktiki tosho korabli troh kapitaniv nablizilisya do Antarktidi abo yiyi lodovikovogo shelfu Fabian Gotlib fon Bellinsgauzen kapitan Rosijskogo imperatorskogo flotu Edvard Bransfild kapitan Vijskovo morskih sil Velikoyi Britaniyi ta Nataniel Palmer iz Stonington shtat Konnektikut 30 sichnya britanska ekspediciya Edvarda Bransfilda ta Vilyama Smita dosyagla pivostrova Triniti yakij ye chastinoyu kontinentu tomu vvazhayetsya sho voni pershimi vidkrili materik Pered cim u 1819 roci kapitan Vilyam Smit na svoyemu sudni Vilyams zdijsniv tri podorozhi na pivden vidkrivshi Pivdenni Shetlandski ostrovi sho roztashovani trohi pivnichnishe Antarktichnogo pivostrova Radyanska istoriografiya pripisuye vidkrittya Antarktidi pershij rosijskij ekspediciyi do pivdennih polyarnih moriv pid kerivnictvom Fabiana Gotliba fon Bellinsgauzena ta Mihajla Lazaryeva 1819 1821 roki Zgidno z cim tverdzhennyam ekspediciya Bellinsgauzena pobachila Antarktidu na dva dni ranishe za Bransfilda 28 sichnya 1820 roku Odnak piznishi doslidzhennya ta dani ekspediciyi Bransfilda ta Smita sprostovuyut ce tverdzhennya 28 sichnya 16 sichnya za starim stilem 1820 roku shlyup Vostok pid komanduvannyam Bellinsgauzena dosyagnuv 69 25 pivdennoyi shiroti ta 2 10 zahidnoyi dovgoti Yak zafiksuvav u cej den kapitan Bellinsgauzen u svoyemu zviti pro ekspediciyu vstrѣtili ldy kotorye predstavilis nam skvoz shedshij togda snѣg v vidѣ bѣlyh oblakov Vidpovidno do vkazanih u zviti koordinat z oglyadu na suchasni cifrovi karti shlyupi Vostok ta Mirnij same u toj den za nespriyatlivoyi pogodi perebuvali na vidstani 53 55 m mil 102 107 km vid najblizhchoyi sushi majbutnogo materika i odnochasno v 20 27 m milyah 37 50 km vid skupchen ulamkiv yakogos iz lodovikovih shelfiv kruchi yakogo yaksho i mogli bi pobachiti to pri kuti zoru des 0 03 Ce takozh poyasnyuye teper chomu u raporti vid 21 kvitnya 1820 roku do morskogo ministra Rosijskoyi imperiyi de Traverse Bellinsgauzen napisav priznakov bolshoj yuzhnoj zemli nigdѣ im ne vstrѣcheno hotya plavanie ego proishodilo po bolshej chasti za polyarnym krugom esli zhe takovaya zemlya i sushestvuet to dolzhna byt vo ldah pokryta imi i opoznat onoj nѣt vozmozhnosti I golovne v raporti vzhe samogo Morskogo ministra de Traverse do golovnokomanduvacha flotom Imperatora Oleksandra I vid 28 chervnya 1821 roku nichogo ne bulo skazano pro kontinent a lishe pro ostrovi U zviti z ekspediciyi stvorenomu F fon Bellinsgauzenom vidanomu u 1831 vidsutni zgadki pro te sho uchasniki ekspediciyi vidkrili materikovi zemli ale vzhe u peredmovi do drugogo vidannya zvitu vid 1949 roku Antarktida raptom zgaduyetsya dekilka desyatkiv raziv Naukove znachennya rosijskoyi ekspediciyi 1819 1821 rr ye znachnim F fon Bellinsgauzen drugim pislya Dzhejmsa Kuka obijshov Antarktidu vidkriv v tropichnih subantarktichnih i antarktichnih vodah nizku ostroviv i peretnuv 69 p sh Diskusiyi pro pershist vidkrittya AntarktidiPitannya pro pershist ekspediciyi Bellinsgauzena u vidkritti Antarktidi pochav porushuvati SRSR naprikinci 1940 h rokiv z suto politichnoyu metoyu Ce bulo pov yazano z aktivnistyu krayin Zahodu peredovsim SShA v osvoyenni Antarktidi 9 serpnya 1948 roku SShA zaklikali derzhavi sho pretenduyut na antarktichni teritoriyi Argentinu Chili Avstraliyu Franciyu Veliku Britaniyu Norvegiyu ta Novu Zelandiyu stvoriti kondominimum z vosmi derzhav Interesi SRSR ne vrahovuvalisya Vlada SRSR vklyuchilasya u borotbu za pravo osvoyuvati shostij kontinent 29 sichnya 1949 roku na rivni CU VKP b vishomu upravlinskomu rivni krayini bulo prijnyato rishennya zagostriti uvagu na pitanni prava SRSR na antarktichni teritoriyi ta rozpochato shiroku kampaniyu zadlya propagandi pershosti ekspediciyi Bellinsgauzena u vidkritti kontinentu 10 lyutogo 1949 r bulo sklikano specialne zasidannya Geografichnogo tovaristva SRSR na yakomu z dopoviddyu vistupiv golova Tovaristva Lev Berg Rezolyuciya jogo dopovidi bula strimanoyu Berg akcentuvav sho rosijski moryaki vidkrili v sichni 1821 r ostriv Petra I Zemlyu Oleksandra I ostrovi Traverse ta in Prote Kreml hotiv prodemonstruvati sho ekspediciya Bellinsgauzena vidkrila kontinent ranishe za britanciv Bransfilda ta Smita tobto do 30 sichnya 1820 roku Same z ciyeyu metoyu vlada SRSR vdalasya do manipulyacij z datami i nazvala 28 sichnya 1820 roku dnem koli Bellinsgauzen pobachiv Antarktidu Z metoyu pidnesennya dati 28 sichnya 1820 r do vnutrishnoyi ta zovnishnoyi auditoriyi u 1949 roci bulo perevidano zvit kapitana Bellinsgauzena Dvukratnye izyskaniya v Yuzhnom Ledovitom okeane i plavanie vokrug sveta v prodolzhenie 1819 20 i 21 godov z peredmovoyu vijskovogo istorika Yevgena Shvede v yakij Shvede dosit neargumentovano napolyagaye na pershosti rosijskoyi ekspediciyi U cij zhe praci Shvede nagoloshuye sho original zvitu Bellinsgauzena vidanij u 1831 r vtracheno Deyaki doslidniki shilni vvazhati sho original zvitu bulo zasekrecheno U teksti zvitu Bellinsgauzena vidsutni zgadki sho uchasniki ekspediciyi vidkrili materikovi zemli dzherelo ale u peredmovi Shvede slovo Antarktida zgaduyetsya dekilka desyatkiv raziv Takozh u peredmovi ekspediciyu vpershe nazvano Pershoyu rosijskoyu antarktichnoyu ekspediciyeyu Uprodovzh 1949 roku v SRSR bulo opublikovano nizku naukovih prac ta vidano spogadi okremih uchasnikiv ekspediciyi Bellinsgauzena v peredmovi do yakih akcentuvalosya na 28 sichnya 1820 roku yak dni vidkrittya Antarktidi Tak u 1949 r bulo vidano z vidpovidnoyu peredmovoyu shodennik matrosa Kiselova yakij vidnajshli sered rukopisiv Rosijskoyi derzhavnoyi biblioteki albom zamalovok hudozhnika Pavla Mihajlova naukovij zvit astronoma Ivana Simonova tosho Takozh u 1949 r pobachila svit pracya L Berga v yakij vin daye bilsh loyalnu ocinku gipotezi shodo vidkrittya Antarktidi ekspediciyeyu Bellinsgauzena U suchasnij Rosijskij Federaciyi dosi utverdzhuyetsya teza sho rosijska ekspediciya u 1820 r pershoyu vidkrila Antarktidu Zagalna dumka yaka pobutuye v krayinah Zahodu zvoditsya do togo sho vidkrittya Antarktidi bulo postupovim procesom v yakij zrobili svij znachnij vnesok yak Bransfild i Smit tak i Bellinsgauzen ta Lazaryev Nihto z cih moreplavciv nikoli ne pretenduvav na te sho same vin zi svoyeyu komandoyu odnim mahom vidkriv Antarktidu Treba uniknuti povtorennya bezdokazovih i pogano argumentovanih diskusij minulogo stolittya Antarktida tilki kolektivno povilno ta postupovo vidkrivala sebe Hronologiya cih tredomistkih krokiv lishe faktologichna i ne maye niyakogo znachennya dlya suchasnoyi diyalnosti Rosiyi Velikoyi Britaniyi SShA chi bud yakoyi inshoyi krayini v Antarktidi napisav britanskij doslidnik Rip Barkli angl Rip Bulkeley u praci Pershi sposterezhennya materikovoyi chastini Antarktidi sproba kritichnogo analiza Primitki angl Arhiv originalu za 14 kvitnya 2020 Procitovano 28 01 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr 1 dovidka Erin Blakemore 27 01 2020 angl nationalgeographic com Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 28 01 2020 Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 27 sichnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya U S Antarctic Program External Panel of the National Science Foundation Antarctica Past and Present PDF Government of the United States PDF originalu za 17 February 2006 Procitovano 6 lyutogo 2006 Guthridge Guy G Government of the United States National Aeronautics and Space Administration Arhiv originalu za 2 February 2006 Procitovano 6 lyutogo 2006 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Cite maye pustij nevidomij parametr df dovidka University of the City of San Diego Arhiv originalu za 10 February 2006 Procitovano 3 bereznya 2008 Exhibition Antarctica Arhiv originalu za 16 lipnya 2020 Procitovano 28 sichnya 2020 An Antarctic Time Line 1519 1959 South Pole com originalu za 10 February 2006 Procitovano 12 lyutogo 2006 Polar Radar for Ice Sheet Measurements PRISM Arhiv originalu za 13 bereznya 2021 Procitovano 12 lyutogo 2006 Hanessian John 1963 New Zealand Antarctica s 23 Arhiv originalu za 25 sichnya 2020 Procitovano 28 sichnya 2020 It was in this period that Edward Bransfield surveyed the South Shetlands in 1819 20 and may have been the first to sight the Antarctic Continent britannica com Arhiv originalu za 21 serpnya 2020 Procitovano 13 01 2020 Ekspediciya ukr 15 lyutogo 2019 Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 3 lyutogo 2020 Arhiv originalu za 28 sichnya 2020 Procitovano 27 sichnya 2020 Pridatko Dolin V I 2020 Skvoz shedshij togda snѣg Interv yu dlya vidannya Ekspediciya XXI NANC Ekspediciya XXI vebsajt Kiyiv 1 15 Prydatko Dolin V I 2020 Through the that snowfall Interview for the Expedition XXI NANC Expedition XXI website Kyiv 1 56 In Ukrainian uac gov ua 18 07 2019 Arhiv originalu za 23 bereznya 2020 Procitovano 10 12 2019 F F Bellinsgauzen Dvukratnye izyskaniya v Yuzhnom Ledovitom okeane i plavanie vokrug sveta v prodolzhenie 1819 20 i 21 godov sovershennye na shlyupah Vostoke i Mirnom pod nachalstvom kapitana BELLINSGAUZENA komandira shlyupa Vostok Shlyupom Mirnym nachalstvoval lejtenant LAZAREV PDF Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskojliteratury Moskva 1949 Procitovano 10 12 2019 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya Vasil Pridatko Dolin 15 02 2019 expedicia org Arhiv originalu za 21 lipnya 2019 Procitovano 10 12 2019 Antarktichni skrepi Rosiyi ta ukrayinskij slid v ekspediciyi Bellingsgauzena Novinarnya 18 lipnya 2019 originalu za 25 lyutogo 2022 Procitovano 20 lyutogo 2023 Nagtzaam Gerry 2009 The Making of International Environmental Treaties Neoliberal and Constructivist Analyses of Normative Evolution Edward Elgar Publishing Procitovano 20 lyutogo 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Obslugovuvannya CS1 Storinki z parametrom url status ale bez parametra archive url posilannya angl http cs spban ru QeXZsN7URbYDloxMklcatQ sv document 5b 35 1f 438896 514 Kto 20otkryl 20Antarktidu 20 20sbornik pdf 1557404192 nedostupne posilannya Arhiv originalu za 19 kvitnya 2019 Procitovano 27 sichnya 2020 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya L S Berg Russkie otkritiya v Antakrtide i sovremennij interes k nim M Gosudarstvennoe izdatelstvo geograficheskoj literatury 1949 Ce nezavershena stattya pro Antarktiku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ