Вусач ялиновий ґалійський

Вусач ялиновий ґалійський
Monochamus galloprovincialis Germar, 1818 (самець)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea) Родина: Вусачі (Cerambycidae Latreille, 1802) Підродина: Ляміїни (Lamiinae Latreille, 1825) Триба: Ляміїні (Lamiini Latreille, 1825) Рід: Вусач ялиновий (Monochamus , 1821) Вид: Вусач ялиновий ґалійський (M. galloprovincialis)
Біноміальна назва
Monochamus galloprovincialis Germar, 1818
Посилання
Вікісховище: Monochamus galloprovincialis EOL: 3413583 NCBI: 236069

Вуса́ч яли́новий ґалі́йський (лат. Monochamus galloprovincialis Germar, 1818) — вид жуків з родини вусачів.

Хорологія

Самка Вусача ялинового ґалійського

M. galloprovincialis — транспалеарктичний вид, палеарктичного зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Європу, Кавказ, Росію, Малу Азію, Північну Африку. В Українських Карпатах зустрічається рідко, переважно в передгір'ях, де є природні або штучні насадження сосни.

Екологія

Комахи зустрічаються на поранених деревах, з яких витікає живиця, а також на зрубах, вітровалах, в купах дров, на дерев'яних будівлях тощо, де об'їдають хвою та луб. Літ триває з травня по вересень. Личинка розвивається в деревині різних видів сосни, проте надає перевагу сосні лісовій.

Морфологія

Імаго

Щиток Вусача ялинового ґалійського розділений до половини голою смужкою

M. galloprovincialis характеризується, відносно, коротким і валькуватим тілом зі сплющеними зверху надкрилами. Надкрила в основній частині з грубою скульптурою, вкриті волосяними плямами жовтуватого кольору, які утворюють дві розмиті перев'язі. Щиток з голою серединною смужкою, яка досягає його середини. Тіло чорне зі слабким бронзовим блиском. Довжина — 12-28 мм.

Личинка

У личинки з кожної сторони голови по 1 вічку. Вусики 3-членикові. Ментум відокремлений від субментуму. Основна частина пронотуму покрита мікроскопічними шипиками. Черевні мозолі в ґранулах, розташованих на дорзальній стороні в 4, а на вентральній — в 2 ряди. Анальний отвір трьохпроменевий, з укороченим нижнім променем.

Життєвий цикл

Розвиток триває 1-2 роки.

Підвиди

• Підвид Monochamus galloprovincialis cinerascens , 1860
• Підвид Monochamus galloprovincialis galloprovincialis (Olivier, 1795)
• Підвид Monochamus galloprovincialis lignator , 1832
• Підвид Monochamus galloprovincialis pistor (Germar, 1818)
• Підвид Monochamus galloprovincialis tauricola

Література

1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
3. Заморока А. М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
4. Заморока А. М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
5. Lazorko W. Die Koleopterologische Fauna des Berges «Jayce Perehinske» und der Umgebung (Ukraine, Karpaten — Gorgany Kette) // Proc. of Shevchenko Scient. Soc. math. phys. and med. section. — 1953. — p. 24-28;
6. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

Посилання

1. Систематика виду на порталі BioLib [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
2. Зображення та відомості про вид на порталі cerambyx.uochb.cz [Архівовано 5 травня 2012 у WebCite] (англ.)