Ву́лиця моло́дшого си́на (рос. Улица младшего сына) — повість 1949 року радянських письменників Л. Кассіля та М. Поляновського. Орієнтоване на читача середнього шкільного віку. Розповідає про піонера, учасника німецько-радянської війни Володю Дубініна, мешканця Керчі.
Вулиця молодшого сина | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Улица младшего сына | ||||
Жанр | оповідання | |||
Автор | Кассіль Лев Абрамович і Поляновський Макс Леонідович | |||
Мова | Російська мова | |||
Написано | 1949 | |||
|
Сюжет
Володимир Дубінін мешкає з матір'ю Євдокією та старшою сестрою Валентиною в Керчі. Його батько працює моряком. У Старому Карантіні, неподалік від Керчі, мешкає його троюрідний брат — Ваня Гриценко, що на рік старший від Володимира. Батьки Володі й Вані в роки громадянської війни протистояли «білим» у Камиш-Бурунських катакомбах в Старому Карантіні.
У творі розповідається про те, як Володимир навчався плавати, пішов у школу, захоплювався фізикою та авіамоделюванням. За успіхи в навчанні влітку 1941 року Володю відправили до Артеку. Найвищими ідеалами для Дубініна були ідеали соціалістичної республіки. Він поступово навчався тому, як повинен жити громадянин радянської держави (не красти — бо все майно є спільним, бути прикладом для менших піонерів). В таборі дітей відвезли на зустріч із матір'ю Павлика Морозова, що стало справжньою подією для Дубініна. Коли Володя повернувся додому, почалася війна.
Тринадцятирічний хлопець благав батька взяти його із собою на флот, але Володі довелося залишитися вдома й піти у вересні в школу. За кілька місяців німці наближалися до міста, тому почалася евакуація населення. Мати й сестра Володі переїхали до Старого Карантіну, а Володя з Ванею приєдналися до партизанського відряду, що розмістився в каменоломнях.
Під землею все життя було підпорядковане військовому статуту, кожен із сотні партизан мав свої обов'язки. Володя, Ваня й Толя Ковальов стали розвідниками, оскільки могли непомітно пролізти на поверхню. Німецькі війська зайняли місто й дізналися про те, що в каменоломнях переховується партизанський відряд. Місцевість була оточена, доступ до колодязя закрито. Трагедією для партизан стала загибель командира Олександра Зябрева — на його честь було названо піонерський відряд, до якого входили хлопці-партизани.
За кілька тижнів ворог почав наступ на партизанів. Ті мужньо обороняли каменоломні — їхньою метою було відволікти німців від наступу й дочекатися повернення Червоної армії. У цій битві загинуло кілька партизан, а німці були змушені відступити. Вони обрали іншу тактику — замурували всі виходи на поверхню, пустили під землю морську воду (останнє зміг попередити Дубінін, чим врятував життя відряду).
За прикладом Спартака та Чапаєва, партизани вирішили діяти рішуче — прокопати 20 метрів каменю, щоб вийти назовні й врятувати життя важко пораненому юнакові. Вони мали на меті приєднатися до партизан Аджимушкайських каменоломень. Двоє підземних захисників вибралися нагору, проте загинули — місцевість виявилася замінованою. В розвідку знову відправили Володю Дубініна — він єдиний міг пролізти через останній лаз. Та назовні хлопець зустрівся з радянськими солдатами, що звільнили Керч.
Володя побачився з матір'ю й сестрою, та не зміг залишатися вдома, коли розміновували катакомби. Він побіг на зустріч саперам і загинув, підірвавшись на міні 4 січня 1942 року.
Разом з іншими загиблими партизанами, Володю поховали неподалік від каменоломень. Школу, де вчився Володя, перейменували на його честь. Дізнавшись про існування вулиці імені Володі Дубініна в Керчі, а також почувши розповіді багатьох свідків цих подій, Лев Кассіль та Макс Поляновський і написали цю повість.
Персонажі
- Володя Дубінін — мешканець Керчі. Розповідається про його дитинство з 8 до 14 років;
- Євдокія — мати Володі;
- Никифор — його батько, моряк;
- Валентина — старша сестра Володі;
- Ваня Гриценко — троюрідний брат, товариш Дубініна;
- Яків Маркович Манто — шеф-кухар їдальні в каменоломнях. Чоловік високого зросту; ніколи не втрачає почуття гумору;
- Олександр Федотович Зябрев — командир партизанів (загинув);
- Іван Захарович Котло — комісар;
- Георгій Іванович Корнілов — політкерівник;
- Семен Михайлович Лазарєв — перейняв командування після загибелі Зябрева;
Факти
- За цей твір у 1951 році Лев Кассіль був нагороджений Сталінською премією 3 ступеню;
- У 1962 році режисер Лев Голуб за оповіданням зняв художній фільм «Вулиця молодшого сина»
- У 1985 році режисер Роман Віктюк зняв телевізійний фільм «Довга пам'ять» (рос. Долгая память)
Джерело
- Лев Кассиль, Макс Поляновский. Улица младшего сына. — М.: Детская литература. — 1977. — 480 с. [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Лев Кассиль, Макс Поляновский «Улица младшего сына», Минск, издательство «ЮНАЦТВА», 1984. — 480 с. (рос.)
Примітки
- . Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 19 лютого 2012.
- . Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vu licya molo dshogo si na ros Ulica mladshego syna povist 1949 roku radyanskih pismennikiv L Kassilya ta M Polyanovskogo Oriyentovane na chitacha serednogo shkilnogo viku Rozpovidaye pro pionera uchasnika nimecko radyanskoyi vijni Volodyu Dubinina meshkancya Kerchi Vulicya molodshogo sinaros Ulica mladshego synaZhanr opovidannyaAvtor Kassil Lev Abramovich i Polyanovskij Maks LeonidovichMova Rosijska movaNapisano 1949SyuzhetVolodimir Dubinin meshkaye z matir yu Yevdokiyeyu ta starshoyu sestroyu Valentinoyu v Kerchi Jogo batko pracyuye moryakom U Staromu Karantini nepodalik vid Kerchi meshkaye jogo troyuridnij brat Vanya Gricenko sho na rik starshij vid Volodimira Batki Volodi j Vani v roki gromadyanskoyi vijni protistoyali bilim u Kamish Burunskih katakombah v Staromu Karantini U tvori rozpovidayetsya pro te yak Volodimir navchavsya plavati pishov u shkolu zahoplyuvavsya fizikoyu ta aviamodelyuvannyam Za uspihi v navchanni vlitku 1941 roku Volodyu vidpravili do Arteku Najvishimi idealami dlya Dubinina buli ideali socialistichnoyi respubliki Vin postupovo navchavsya tomu yak povinen zhiti gromadyanin radyanskoyi derzhavi ne krasti bo vse majno ye spilnim buti prikladom dlya menshih pioneriv V tabori ditej vidvezli na zustrich iz matir yu Pavlika Morozova sho stalo spravzhnoyu podiyeyu dlya Dubinina Koli Volodya povernuvsya dodomu pochalasya vijna Trinadcyatirichnij hlopec blagav batka vzyati jogo iz soboyu na flot ale Volodi dovelosya zalishitisya vdoma j piti u veresni v shkolu Za kilka misyaciv nimci nablizhalisya do mista tomu pochalasya evakuaciya naselennya Mati j sestra Volodi pereyihali do Starogo Karantinu a Volodya z Vaneyu priyednalisya do partizanskogo vidryadu sho rozmistivsya v kamenolomnyah Pid zemleyu vse zhittya bulo pidporyadkovane vijskovomu statutu kozhen iz sotni partizan mav svoyi obov yazki Volodya Vanya j Tolya Kovalov stali rozvidnikami oskilki mogli nepomitno prolizti na poverhnyu Nimecki vijska zajnyali misto j diznalisya pro te sho v kamenolomnyah perehovuyetsya partizanskij vidryad Miscevist bula otochena dostup do kolodyazya zakrito Tragediyeyu dlya partizan stala zagibel komandira Oleksandra Zyabreva na jogo chest bulo nazvano pionerskij vidryad do yakogo vhodili hlopci partizani Za kilka tizhniv vorog pochav nastup na partizaniv Ti muzhno oboronyali kamenolomni yihnoyu metoyu bulo vidvolikti nimciv vid nastupu j dochekatisya povernennya Chervonoyi armiyi U cij bitvi zaginulo kilka partizan a nimci buli zmusheni vidstupiti Voni obrali inshu taktiku zamuruvali vsi vihodi na poverhnyu pustili pid zemlyu morsku vodu ostannye zmig poperediti Dubinin chim vryatuvav zhittya vidryadu Za prikladom Spartaka ta Chapayeva partizani virishili diyati rishuche prokopati 20 metriv kamenyu shob vijti nazovni j vryatuvati zhittya vazhko poranenomu yunakovi Voni mali na meti priyednatisya do partizan Adzhimushkajskih kamenolomen Dvoye pidzemnih zahisnikiv vibralisya nagoru prote zaginuli miscevist viyavilasya zaminovanoyu V rozvidku znovu vidpravili Volodyu Dubinina vin yedinij mig prolizti cherez ostannij laz Ta nazovni hlopec zustrivsya z radyanskimi soldatami sho zvilnili Kerch Volodya pobachivsya z matir yu j sestroyu ta ne zmig zalishatisya vdoma koli rozminovuvali katakombi Vin pobig na zustrich saperam i zaginuv pidirvavshis na mini 4 sichnya 1942 roku Razom z inshimi zagiblimi partizanami Volodyu pohovali nepodalik vid kamenolomen Shkolu de vchivsya Volodya perejmenuvali na jogo chest Diznavshis pro isnuvannya vulici imeni Volodi Dubinina v Kerchi a takozh pochuvshi rozpovidi bagatoh svidkiv cih podij Lev Kassil ta Maks Polyanovskij i napisali cyu povist PersonazhiVolodya Dubinin meshkanec Kerchi Rozpovidayetsya pro jogo ditinstvo z 8 do 14 rokiv Yevdokiya mati Volodi Nikifor jogo batko moryak Valentina starsha sestra Volodi Vanya Gricenko troyuridnij brat tovarish Dubinina Yakiv Markovich Manto shef kuhar yidalni v kamenolomnyah Cholovik visokogo zrostu nikoli ne vtrachaye pochuttya gumoru Oleksandr Fedotovich Zyabrev komandir partizaniv zaginuv Ivan Zaharovich Kotlo komisar Georgij Ivanovich Kornilov politkerivnik Semen Mihajlovich Lazaryev perejnyav komanduvannya pislya zagibeli Zyabreva FaktiZa cej tvir u 1951 roci Lev Kassil buv nagorodzhenij Stalinskoyu premiyeyu 3 stupenyu U 1962 roci rezhiser Lev Golub za opovidannyam znyav hudozhnij film Vulicya molodshogo sina U 1985 roci rezhiser Roman Viktyuk znyav televizijnij film Dovga pam yat ros Dolgaya pamyat DzhereloLev Kassil Maks Polyanovskij Ulica mladshego syna M Detskaya literatura 1977 480 s 13 serpnya 2020 u Wayback Machine ros Lev Kassil Maks Polyanovskij Ulica mladshego syna Minsk izdatelstvo YuNACTVA 1984 480 s ros Primitki Arhiv originalu za 6 kvitnya 2012 Procitovano 19 lyutogo 2012 Arhiv originalu za 23 listopada 2021 Procitovano 22 listopada 2020