Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Вуж (Вонж, Змія, Вужик (Венжик), Захож; пол. Wąż, Wężyk, Zachorz, лат. Anguis (Змія), Serpens (Змій)) — шляхетський герб польського походження, вживаний низкою шляхетських родів Польщі, України, Білоруси та Литви часів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
| Вуж, Вужик, Змія | |
|---|---|
 | |
| Деталі | |
| Затверджений | 1389 (печатка) 1389 (письмова згадка) |
| Використання | понад 145 родів |
Опис герба
У червоному полі зелений вуж у золотій короні, який звивається і тримає в пащі, вправо зверненій, зелене яблуко з гілочкою і двома зеленими листочками. Клейнод: п'ять страусових пер. Намет червоний, підбитий зеленню.
Ян Длугош так описував цей герб:
Венжики, (мається на увазі рід), вужа розлюченого в червонім полі носять. Польський рід, в якому люди гнівні (злі).
Каспер Несецький в IX томі свого "Гербовника Польського", спираючись на історичні праці Бартоша Папроцького, Шимона Окольського і Марціна Бельського, так описує герб:
Вуж має бути в золотій короні, сам же від шиї звитий (скручений), особливо його хвіст переплетений і покручений, в пащі, оберненій на щиті вправо, до половини тримає гілочку з яблуні з листям і яблуком зеленим, колір вужа чорний, поле щита червоне, на шоломі п'ять страусових пер.
Історія
Найдавніші згадки
В Польщу герб прийшов з Італії, спочатку був поширений серед родин, що осіли в калішській та сандомирській землях. Початок цього герба відносять до 1306 року і пояснюють його назву ім'ям того, кому він був вперше наданий.
Найстарша печатка з 1389 року, письмовий запис також датується цим самим роком. Найдавнішим місцевим геральдичним джерелом, яке згадує про цей герб, є Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae написане в 1464-1480 роках Яна Длугоша.
"Вуж" є одним із 47 гербів польської шляхти, що були прийняті (адоптовані) литовськими і руськими боярами під час Городельської унії в 1413 році, таким чином відбулось зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та шляхти Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського. Першим в Литовсько-Руській державі його взяв від невідомого шляхтича місцевий боярин Кочан Сукович (Koczan Sukowicz).
Роди
Тадеуш Гайль подає такі родини, що володіли цим гербом:
Амброжевичі (Ambrożewicz), Амброжкевичі (Ambrożkiewicz), Амброзевич (Ambroziewicz), Амброшкевичі (Ambroszkiewicz).
Бабашовські (Babaszowski), Бенкунські (Benkuński), Бєлецькі (Білецькі) (Bielecki), Бєнькунські (Bieńkuński), Бжостовичі (Brzostowicz), Биковські (Bykowski), Богведські (Bogwiedzki), Богвецькі (Bogwiecki), Бомблевичі (Bomblewicz), Борейші (Borejsza), Бореки (Borek), Борки (Bork), Борхи (Borch), Бугвідські (Bugwidzki).
Велявські (Wielawski), Венжики (Wężyk), Відицькі (Widycki), Відуцькі (Widucki), Вільчковські (Wilczkowski), Вонжі (Wąż), Вонжковські (Wążkowski), Вонжодави (Wążodaw), Вонзіки (Wązik), Вяльбути (Wialbut).
Гардзінські (Gardziński), Германи (German, Herman), Ґжмуцькі (Ґржмуцькі) (Grzmucki), Грози (Groza), Грозовські (Grozowski), Грошковські (Groszkowski), Грошовські (Groszowski), Грудзі (Grudź), Груздзі (Gruzdź), Грузьдзі (Gruźdź), Ґурські (Górski).
Даменцькі (Damięcki), Демонтовичі (Demontowicz), Дешини (Deszyn), Дешинські (Deszyński), Дешнянські (Deszniański), Длотовські (Dłotowski), Длутовські (Dłótowski, Dłutowski), Добжанковські (Dobrzankowski).
Жмигродські (Żmigrodzki), Жмигроцькі (Żmigrocki), Жмієвські (Żmijewski), Жмійовські (Żmijowski).
Зиркевичі (Zyrkiewicz).
Ковачі (Kowacz), Кожарські (Kożarski), Козанецькі (Kozanecki), Козачинські (Kozaczyński), Койчани (Koyczan), Кончани (Konczan), Корани (Koran), Корачі (Koracz), Костровецькі (Kostrowiecki), Костровицькі (Kostrowicki), Костровські (Kostrowski), Котвачі (Kotwacz), Котушовські (Kotuszowski), Кочальські (Koczalski), Кочельські (Koczelski), Кочульські (Koczulski), Кузарські (Kuzarski), Кучковські (Kuczkowski), Кшиковські (Krzykowski).
Лойви (Łojwa), Лойво (Łojwo, Łoywo), Любоховські (Lubochowski).
Магери (Magiera), Малджики (Małdrzyk), Малджицькі (Małdrzycki), Маліки (Малики) (Malik), Миколаєвські (Mikołajewski).
Недихи (Niedych), Нядихи (Niadych).
Обжизевичі (Obrzyziewicz), Одольські (Odolski), Ожеговські (Ożegowski).
Пісецькі (Pisecki), Подолинські (Podoliński), Полайовські (Połajowski), Поляновські (Polanowski), Пояловські (Pojałowski), П'ясецькі (Piasecki).
Рабашовські (Rabaszowski), Райські (Rajski, Rayski), Раціборовські (Raciborowski), Рашевські (Raszewski), Ржешовські (Жешовські) (Rzeszowski), Рубашовські (Rubaszowski), Рудські (Rudzki), Рутські (Rutski), Руцькі (Rucki).
Саковичі (Sakowicz), Сарцевичі (Sarcewicz), Семлі (Семля) (Siemla), Сиктовські (Syktowski), Ситковські (Sytkowski), Скаловські (Skałowski), Скольтецькі (Skoltecki), Скультецькі (Skultecki), Скшинські (Skrzyński), Славицькі (Sławicki), Суковичі (Sukowicz), Сулковичі (Sułkowicz), Сулковські (Sułkowski), Сурковські (Surkowski).
Третяки (Тшецяки, Тржецяки) (Trzeciak), Туровичі (Turowicz).
Фірсовичі (Ферсовичі) (Fiersowicz), Фунґери (Funger), Фурсевичі (Fursewicz, Fursiewicz).
Ціхонські (Cichoński), Ціхоцькі (Cichocki), Цековські (Ciekowski), Цеховські (Ціховські) (Ciechowski), Цехомські (Ціхомські) (Ciechomski), Цімоховські (Cimochowski).
Чеховицькі (Czechowicki).
Шамошевські (Szamoszewski), Шемеші (Szemesz), Шемоші (Szemosz), Шемьоші (Szemiosz), Шкублецькі (Szkublecki), Шкутецькі (Szkutecki), Шурковські (Szurkowski).
Щубьоли (Szczubioł)
Янушкевичі (Januszkiewicz), Ясенецькі (Jasieniecki), Ясенські (Jasieński), Ясінські (Jasiński).
Станіслав Дзядулевич перераховує родини татарського походження: Бєлицьких (Білицьких), Фурсевичів та Шемошів. Фурсевичі мали б походити від жившого в XV столітті Фурса (ймовірно, вже охрещеного в греко-католицькому обряді, на що вказують імена його синів: Петро, Андрій, Денис, Митько). Бєлицькі (Білицькі), що використовували придомок Фурс були, скоріш за все, гілкою родини Фурсевичів й походили від жившого в першій половині XVI століття Гурина Митькевича Фурсевича. Цей же Гурин мав володіти двором в містечку Бєліци (Білиці), від назви якого його нащадки пізніше й взяли собі прізвище. Фурсів гербу "Вуж" було дві родини, з яких одна була гілкою відомого роду юшенського, а її засновником мав бути внук Тимірчі (Tymircza) - Кільдиш Ходиревич (Kildysz Chodyrewicz), який згаданий в 1528 році. Натомість предком другої родини Фурсів мав бути слуга княжни Семенової Пінської Фурс, син Івана, який 1495 року отримав від своєї пані село Краснів в пінському повіті. Родина Шемошів з придомком Венжик були записані до уланської хоругви й бути відгалуженням відомої татарської князівської родини Ассанчуковичів. Їхнім предком мав бути внук Урус-Улана, Саф'ян Ассанович з придомком (прізвиськом) Шемеша (Szemiesza), який близько 1500 року згаданий як володар частини сіл Кені та Демидкова в гродненському повіті.
Інші прізвища
В 1855 році російський геральдист Олександр Лакієр видав книгу Російська геральдика, в котрій він наводить прізвища російських дворян, що прийняли деякі польські герби. Серд них є герб "Вуж". Автор не пояснює, в який спосіб відбулись такі прийняття. Відомо, що кілька польських родин осіли в Росії. Місцеві російські родини, навпаки, могли приймати польські герби на основі подібности їх власних зображень на гербах. Гербом "Вуж", згідно Лакієра, користувалась російська родина Казарських (Козарських) (в Речі Посполитій була родина Кожарських цього ж гербу).
Каспер Несецький також відносить до цього гербу родини: Відавських (Widawski), Гротовських (Grotowski), Конарських (Konarski), Куровських (Kurowski), Лойків (Łojko), Оринських (Oryński), Осінських (Osiński), Подолецьких (Podolecki), Седлецьких (Сідлецьких) (Siedlecki), Фурсів (Furs) та Ціхомських (Cichomski).
Юрій Личковській додає ще дві родини: Венських (Wieński) та Фуровичів (Furowicz).
Різновиди
Цей герб допускає деякі видозміни, а саме: змій буває іноді з короною на голові, яблуком в роті викривленим хвостом, що утворює цифру 8. В інших гербах той же коронований змій тримає в роті кулю з хрестом, в інших він ковтає дитину, і, нарешті, є герби, в яких два вужа з висунутими жалами стоять один проти іншого і, стикаючись хвостами, дивляться один на одного.
Володарі варіантів герба:
- Вуж ІІ (Wąż II) - Ціховські (Cichowski), Фурси (Furs), Жиркевичі (Żyrkiewicz).
- Вуж ІІІ (Wąż III) - Подолецькі (Podolecki).
- Вуж IV (Wąż IV) – Лойки (Łojko, Łoyko), Рендзейовські (Рендзевські, Ридзевські, Жендзеєвські (Ржендзеєвські), Жендзейовські (Ржендзейовські)) (Rędziejowski, Rędziewski, Rydzewski, Rzędziejewski, Rzędziejowski).
- Вуж V (Wąż V) – Сідлевські (Siedlewski).
- Вуж VI (Wąż VI) - Козарські (Kozarski), Осінські (Osiński), Сідлецькі (Siedlecki), Венжовські (Wężowski), Відавські (Widawski).
Є й інші варіанти цього герба.
Вплив на територіальну геральдику
Див. також
Джерела
- Bartosz Paprocki. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584.
- Simon Okolski. Orbis Polonus. Krakow, 1642. T.1-3.
- Ks. Kacper Niesiecki. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vuzh Vonzh Zmiya Vuzhik Venzhik Zahozh pol Waz Wezyk Zachorz lat Anguis Zmiya Serpens Zmij shlyahetskij gerb polskogo pohodzhennya vzhivanij nizkoyu shlyahetskih rodiv Polshi Ukrayini Bilorusi ta Litvi chasiv Velikogo knyazivstva Litovskogo ta Rechi Pospolitoyi Vuzh Vuzhik ZmiyaDetaliZatverdzhenij1389 pechatka 1389 pismova zgadka Vikoristannyaponad 145 rodivOpis gerbaU chervonomu poli zelenij vuzh u zolotij koroni yakij zvivayetsya i trimaye v pashi vpravo zvernenij zelene yabluko z gilochkoyu i dvoma zelenimi listochkami Klejnod p yat strausovih per Namet chervonij pidbitij zelennyu Yan Dlugosh tak opisuvav cej gerb Venzhiki mayetsya na uvazi rid vuzha rozlyuchenogo v chervonim poli nosyat Polskij rid v yakomu lyudi gnivni zli Kasper Neseckij v IX tomi svogo Gerbovnika Polskogo spirayuchis na istorichni praci Bartosha Paprockogo Shimona Okolskogo i Marcina Belskogo tak opisuye gerb Vuzh maye buti v zolotij koroni sam zhe vid shiyi zvitij skruchenij osoblivo jogo hvist perepletenij i pokruchenij v pashi obernenij na shiti vpravo do polovini trimaye gilochku z yabluni z listyam i yablukom zelenim kolir vuzha chornij pole shita chervone na sholomi p yat strausovih per IstoriyaNajdavnishi zgadki V Polshu gerb prijshov z Italiyi spochatku buv poshirenij sered rodin sho osili v kalishskij ta sandomirskij zemlyah Pochatok cogo gerba vidnosyat do 1306 roku i poyasnyuyut jogo nazvu im yam togo komu vin buv vpershe nadanij Najstarsha pechatka z 1389 roku pismovij zapis takozh datuyetsya cim samim rokom Najdavnishim miscevim geraldichnim dzherelom yake zgaduye pro cej gerb ye Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae napisane v 1464 1480 rokah Yana Dlugosha Vuzh ye odnim iz 47 gerbiv polskoyi shlyahti sho buli prijnyati adoptovani litovskimi i ruskimi boyarami pid chas Gorodelskoyi uniyi v 1413 roci takim chinom vidbulos zrivnyannya prav shlyahti katolickogo viroviznannya Korolivstva Polskogo ta shlyahti Velikogo knyazivstva Litovskogo Ruskogo ta Zhemajtijskogo Pershim v Litovsko Ruskij derzhavi jogo vzyav vid nevidomogo shlyahticha miscevij boyarin Kochan Sukovich Koczan Sukowicz RodiTadeush Gajl podaye taki rodini sho volodili cim gerbom Ambrozhevichi Ambrozewicz Ambrozhkevichi Ambrozkiewicz Ambrozevich Ambroziewicz Ambroshkevichi Ambroszkiewicz Babashovski Babaszowski Benkunski Benkunski Byelecki Bilecki Bielecki Byenkunski Bienkunski Bzhostovichi Brzostowicz Bikovski Bykowski Bogvedski Bogwiedzki Bogvecki Bogwiecki Bomblevichi Bomblewicz Borejshi Borejsza Boreki Borek Borki Bork Borhi Borch Bugvidski Bugwidzki Velyavski Wielawski Venzhiki Wezyk Vidicki Widycki Viducki Widucki Vilchkovski Wilczkowski Vonzhi Waz Vonzhkovski Wazkowski Vonzhodavi Wazodaw Vonziki Wazik Vyalbuti Wialbut Gardzinski Gardzinski Germani German Herman Gzhmucki Grzhmucki Grzmucki Grozi Groza Grozovski Grozowski Groshkovski Groszkowski Groshovski Groszowski Grudzi Grudz Gruzdzi Gruzdz Gruzdzi Gruzdz Gurski Gorski Damencki Damiecki Demontovichi Demontowicz Deshini Deszyn Deshinski Deszynski Deshnyanski Desznianski Dlotovski Dlotowski Dlutovski Dlotowski Dlutowski Dobzhankovski Dobrzankowski Zhmigrodski Zmigrodzki Zhmigrocki Zmigrocki Zhmiyevski Zmijewski Zhmijovski Zmijowski Zirkevichi Zyrkiewicz Kovachi Kowacz Kozharski Kozarski Kozanecki Kozanecki Kozachinski Kozaczynski Kojchani Koyczan Konchani Konczan Korani Koran Korachi Koracz Kostrovecki Kostrowiecki Kostrovicki Kostrowicki Kostrovski Kostrowski Kotvachi Kotwacz Kotushovski Kotuszowski Kochalski Koczalski Kochelski Koczelski Kochulski Koczulski Kuzarski Kuzarski Kuchkovski Kuczkowski Kshikovski Krzykowski Lojvi Lojwa Lojvo Lojwo Loywo Lyubohovski Lubochowski Mageri Magiera Maldzhiki Maldrzyk Maldzhicki Maldrzycki Maliki Maliki Malik Mikolayevski Mikolajewski Nedihi Niedych Nyadihi Niadych Obzhizevichi Obrzyziewicz Odolski Odolski Ozhegovski Ozegowski Pisecki Pisecki Podolinski Podolinski Polajovski Polajowski Polyanovski Polanowski Poyalovski Pojalowski P yasecki Piasecki Rabashovski Rabaszowski Rajski Rajski Rayski Raciborovski Raciborowski Rashevski Raszewski Rzheshovski Zheshovski Rzeszowski Rubashovski Rubaszowski Rudski Rudzki Rutski Rutski Rucki Rucki Sakovichi Sakowicz Sarcevichi Sarcewicz Semli Semlya Siemla Siktovski Syktowski Sitkovski Sytkowski Skalovski Skalowski Skoltecki Skoltecki Skultecki Skultecki Skshinski Skrzynski Slavicki Slawicki Sukovichi Sukowicz Sulkovichi Sulkowicz Sulkovski Sulkowski Surkovski Surkowski Tretyaki Tshecyaki Trzhecyaki Trzeciak Turovichi Turowicz Firsovichi Fersovichi Fiersowicz Fungeri Funger Fursevichi Fursewicz Fursiewicz Cihonski Cichonski Cihocki Cichocki Cekovski Ciekowski Cehovski Cihovski Ciechowski Cehomski Cihomski Ciechomski Cimohovski Cimochowski Chehovicki Czechowicki Shamoshevski Szamoszewski Shemeshi Szemesz Shemoshi Szemosz Shemoshi Szemiosz Shkublecki Szkublecki Shkutecki Szkutecki Shurkovski Szurkowski Shuboli Szczubiol Yanushkevichi Januszkiewicz Yasenecki Jasieniecki Yasenski Jasienski Yasinski Jasinski Stanislav Dzyadulevich pererahovuye rodini tatarskogo pohodzhennya Byelickih Bilickih Fursevichiv ta Shemoshiv Fursevichi mali b pohoditi vid zhivshogo v XV stolitti Fursa jmovirno vzhe ohreshenogo v greko katolickomu obryadi na sho vkazuyut imena jogo siniv Petro Andrij Denis Mitko Byelicki Bilicki sho vikoristovuvali pridomok Furs buli skorish za vse gilkoyu rodini Fursevichiv j pohodili vid zhivshogo v pershij polovini XVI stolittya Gurina Mitkevicha Fursevicha Cej zhe Gurin mav voloditi dvorom v mistechku Byelici Bilici vid nazvi yakogo jogo nashadki piznishe j vzyali sobi prizvishe Fursiv gerbu Vuzh bulo dvi rodini z yakih odna bula gilkoyu vidomogo rodu yushenskogo a yiyi zasnovnikom mav buti vnuk Timirchi Tymircza Kildish Hodirevich Kildysz Chodyrewicz yakij zgadanij v 1528 roci Natomist predkom drugoyi rodini Fursiv mav buti sluga knyazhni Semenovoyi Pinskoyi Furs sin Ivana yakij 1495 roku otrimav vid svoyeyi pani selo Krasniv v pinskomu poviti Rodina Shemoshiv z pridomkom Venzhik buli zapisani do ulanskoyi horugvi j buti vidgaluzhennyam vidomoyi tatarskoyi knyazivskoyi rodini Assanchukovichiv Yihnim predkom mav buti vnuk Urus Ulana Saf yan Assanovich z pridomkom prizviskom Shemesha Szemiesza yakij blizko 1500 roku zgadanij yak volodar chastini sil Keni ta Demidkova v grodnenskomu poviti Inshi prizvisha V 1855 roci rosijskij geraldist Oleksandr Lakiyer vidav knigu Rosijska geraldika v kotrij vin navodit prizvisha rosijskih dvoryan sho prijnyali deyaki polski gerbi Serd nih ye gerb Vuzh Avtor ne poyasnyuye v yakij sposib vidbulis taki prijnyattya Vidomo sho kilka polskih rodin osili v Rosiyi Miscevi rosijski rodini navpaki mogli prijmati polski gerbi na osnovi podibnosti yih vlasnih zobrazhen na gerbah Gerbom Vuzh zgidno Lakiyera koristuvalas rosijska rodina Kazarskih Kozarskih v Rechi Pospolitij bula rodina Kozharskih cogo zh gerbu Kasper Neseckij takozh vidnosit do cogo gerbu rodini Vidavskih Widawski Grotovskih Grotowski Konarskih Konarski Kurovskih Kurowski Lojkiv Lojko Orinskih Orynski Osinskih Osinski Podoleckih Podolecki Sedleckih Sidleckih Siedlecki Fursiv Furs ta Cihomskih Cichomski Yurij Lichkovskij dodaye she dvi rodini Venskih Wienski ta Furovichiv Furowicz RiznovidiCej gerb dopuskaye deyaki vidozmini a same zmij buvaye inodi z koronoyu na golovi yablukom v roti vikrivlenim hvostom sho utvoryuye cifru 8 V inshih gerbah toj zhe koronovanij zmij trimaye v roti kulyu z hrestom v inshih vin kovtaye ditinu i nareshti ye gerbi v yakih dva vuzha z visunutimi zhalami stoyat odin proti inshogo i stikayuchis hvostami divlyatsya odin na odnogo Venzhik z 1380 gerb Vonzh rodu Kurovskih z Kurova Volodari variantiv gerba Vuzh II Waz II Cihovski Cichowski Fursi Furs Zhirkevichi Zyrkiewicz Vuzh III Waz III Podolecki Podolecki Vuzh IV Waz IV Lojki Lojko Loyko Rendzejovski Rendzevski Ridzevski Zhendzeyevski Rzhendzeyevski Zhendzejovski Rzhendzejovski Redziejowski Redziewski Rydzewski Rzedziejewski Rzedziejowski Vuzh V Waz V Sidlevski Siedlewski Vuzh VI Waz VI Kozarski Kozarski Osinski Osinski Sidlecki Siedlecki Venzhovski Wezowski Vidavski Widawski Ye j inshi varianti cogo gerba Vpliv na teritorialnu geraldikuGerb sela Fursi Bilocerkivskomu rajoni Kiyivskoyi oblasti Gerb sela Uralove Oltar Sumskoyi oblastiDiv takozhZmiya u geraldiciDzherelaBartosz Paprocki Herby rycerstwa polskiego Krakow 1584 Simon Okolski Orbis Polonus Krakow 1642 T 1 3 Ks Kacper Niesiecki Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W X L Lwow 1728