Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття не містить . (квітень 2014) |
Вперед, Італіє (італ. Forza Italia) — найбільша права партія Італії (близько 400 000 членів в 2006 році). Заснована в 1994 році. Лідер — Сільвіо Берлусконі. Провідна партія коаліцій і . На виборах 2006 року в нижню палату парламенту отримала 23,7 % голосів і 140 місць з 630, на виборах Сенату 23,6 % голосів і 79 місць з 315, пішовши в опозицію. У 2008 році об'єдналася з Національним альянсом, створивши партію «Народ свободи».
 | |
| Країна |  Італія[1] |
| Голова партії | Сільвіо Берлусконі |
| Засновник | Сільвіо Берлусконі |
| Дата заснування | 18 січня 1994 |
| Дата розпуску | 27 березня 2009 |
| Штаб-квартира | Рим, Італія |
| Ідеологія | правоцентризм, ліберальний консерватизм, християнська демократія |
| Членство в міжнародних організаціях | Європейська народна партія |
| Кількість членів | 400 000 |
| Офіційний сайт | forzaitalia.it |
Заснування (1993—1994)
Партію створено 1993 року Сільвіо Берлусконі, успішним бізнесменом і власником чотирьох із головних приватних телевізійних станцій в Італії, поряд з Антоніо Мартіно, , Антоніо Таяні, Марчелло Делл'Утрі, і .
Італія була приголомшена серією корупційних скандалів відомий як Тангентополі і подальше розслідування поліції (операція «Чисті руки»). Це призвело до зникнення п'яти партій, які керували Італією з 1947 року: християнсько-демократична, соціалістична, демократична соціалістична, ліберальна і (вони сформували успішну п'ятибічну коаліцію під назвою Pentapartito з 1983 по 1991, а потім керували без республіканської з 1991 по 1994) і до кінця так званої першої республіки.
Мета партії полягала в тому, щоб залучити помірних виборців, які були «дезорієнтовані, політичних сиріт і хто ризикує бути не представлені» (як Берлусконі описав їх), особливо якщо (прямі спадкоємці Італійської комуністичної партії) вдалося перемогти на наступних виборах і увійти в уряд в перший раз з 1947 року.
Короткий перебування при владі (1994—1995)
Через кілька місяців після свого створення «Вперед, Італіє» прийшла до влади в результаті національних виборів 1994 року, очоливши політичну коаліцію, названу (італ. Polo delle Libertà), куди увійшли Ліга Півночі, Національний альянс, і Союз центру.
Сільвіо Берлусконі був приведений до присяги в травні 1994 року як прем'єр-міністр Італії, в якому найважливіші пости в кабінеті були розподілені між представниками «Вперед, Італіє»: Антоніо Мартіно став міністром закордонних справ, — міністром оборони, — міністром юстиції та Джуліо Тремонті (у той час незалежний член парламенту) — міністром фінансів.
П'ять років опозиції (1996—2001)
1996 — під керівництвом партії «Полюс свобод» програла вибори і почалося те, що Берлусконі назвав «Перетин пустелі», те, що може, бути фатальним для молодої і неструктурованої партії, наприклад, «Вперед, Італії». Між 1996 і 1998, партія почала зміцнювати свої організації, під управлінням Клаудіо Скайоли, колишнього християнського демократа, який був національним координатором партії з 1996 по 2001 рік.
У грудні 1999 року партія отримала повноправне членство в Європейській народній партії, в якій Антоніо Таяні, лідер партії в Європейському парламенті, був віце-президентом. У тому ж році, партія показала дуже добрий результат (25,2 %) на виборах Європейського парламенту.
У 2000 році регіональні вибори Полюс свобод, за підтримки Ліги Півночі, виграв у 8 регіонах (найбільш густонаселених, за винятком Кампанії) з 15-и членів партії були обрані президентами регіонів П'ємонт (Ензо Гхіго, переобраний), Ломбардія (Роберто Формігоні, переобраний), Венето (Джанкарло Галан, переобраний), Лігурія (Сандро Біасотті, новообраний), Апулія (Раффаеле Фітто, новообраний) і Калабрія (Джузеппе Чіараваллоті, новообраний).
Партія знову прийшла до влади на виборах 2001 року (29,4 % разом із крихітною італійської Джорджіо Ла Мальфа Республіканської партії), в нову коаліцію під назвою «Дім свобод» і складається в основному з Національного альянсу, Ліги Півночі, Християнсько-демократичного центру та Об'єднаних християнських демократів (останні дві партії об'єдналися в 2002 році, що утворюють Союз християнських демократів та центру, СДЦ).
П'ять років в уряді (2001—2006)
У червні 2001 року після величезного успіху в травневих виборах, Сільвіо Берлусконі був вдруге обраний главою італійського уряду, найдовше всіх обіймав кабінет в історії Італійської Республіки. Знову ж всі ключові міністерські пости були дані партії. Учасники: внутрішніх справ (Клаудіо Скайола 2001—2002, Джузеппе Пісану 2002—2006), оборони (Антоніо Мартіно 2001—2006), фінансів (Джуліо Тремонті, 2001—2004, 2005—2006), промисловість (Антоніо Марзано 2001—2005, Клаудіо Скайола 2005—2006) і закордонних справ (Франко Фраттіні, 2002—2004). У всякому разі Джанфранко Фіні, лідер Національного Альянсу, був призначений віце-прем'єром уряду і міністром закордонних справ з 2004 по 2006, в той час як Роберто Кастеллі, старша фігура Ліги Півночі був міністром юстиції з 2001 по 2006 рік.
Популярність уряду продовжувала неухильно скорочується з кожним роком. Регіональні вибори в квітні 2005 року були серйозним ударом для партії, яка, однак, залишався сильною в північних регіонах, таких як Ломбардія і Венето, а десь на півдні, де Сицилія є оплотом. Після цих виборів кабінет міністрів було переформовано, у зв'язку з наполяганням лідерів Союзу християнських демократів та центру, і Берлусконі сформував свій третій кабінет.
За п'ять років перебування на посаді, Берлусконі уряд прийняв ряд реформ: реформа пенсійної системи, реформа ринку праці, реформа судової системи та конституційна реформа — остання відкинута на референдумі в червні 2006 року. У зовнішній політиці він переніс позицію країни до більшої близькості до США, у той час як в економічній політиці він не був у змозі знижувати подати, що він відкрито обіцяв всім під час виборчої кампанії 2001 року.
До Народ свободи (2006—2009)
У 2006 загальних виборів партія була присутня з трохи інший логотип, зі словами «Берлусконі президент» (Берлусконі Presidente). Це був єдиний учасник використовувати слово «президент» у своєму логотипі. На виборах до Палати депутатів, FI набрав 23,7 % і 137 місць, в тих в Сенат 24,0 %, не рахуючи Трентіно-Альто-Адідже, чиї місця були розіграні на першого прийшов до фінішу основі і яка є лівою крило фортеці, через її союзу з Партією автономістські південно-тірольських народних).
31 липня 2007 Берлусконі протеже і можливого наступника Мікела Вітторія Брамбілла зареєстрували назву та логотип «Партії свободи» (Partito делла Либерта) мабуть, з підтримкою Берлусконі. 18 листопада, після того, як Forza Italia стверджує, що зібрані підписи понад 7 млн італійців (включаючи Умберто Боссі) проти другого уряду Романо Проді, щоб задати президенту Республіки Джорджо Наполітано викликати нові вибори, Берлусконі оголосив, що Forza Italia б скоріше об'єднані або перетворені в Народ свободи (PDL) партії.
Після раптового падіння кабінету Проді II 24 січня 2008, розпад коаліції Союзу і подальшого політичної кризи, що прокладають шлях до нової загальної виборах Берлусконі натякнув 25 січня, що Forza Italia б, напевно, заперечується його останнього виборів і нова партія б бути офіційно заснований після цих виборів. В атмосфері примирення з Джанфранко Фіні, Берлусконі також заявив, що нова партія, можливо, бачив участю інших сторін. Нарешті, 8 лютого, Берлусконі і Фіні домовилися сформувати єдиний список під прапором «Народ свободи», в союзі з Лігою Півночі. У 2008 році на загальних виборів PdL виграв 37,4 %, і більшість в обох палатах, завдяки союзу з Лігою Півночі (8,3 %). Незабаром після виборів Берлусконі сформував свій четвертий уряд.
21 листопада 2008 Національна рада партії, під головуванням Альфредо Біонді з присутністю Берлусконі, офіційно вирішила переформування «Вперед, Італії» в «Народ свободи», яке офіційно відбулося 27 березня 2009 року.
Посилання
- Вперед, Італіє! // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Naprzód Włochy
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya pro kolishnyu italijsku partiyu Pro chinnu italijsku partiyu zasnovanu 2013 roku div Vpered Italiye 2013 Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno kviten 2014 Vpered Italiye ital Forza Italia najbilsha prava partiya Italiyi blizko 400 000 chleniv v 2006 roci Zasnovana v 1994 roci Lider Silvio Berluskoni Providna partiya koalicij i Na viborah 2006 roku v nizhnyu palatu parlamentu otrimala 23 7 golosiv i 140 misc z 630 na viborah Senatu 23 6 golosiv i 79 misc z 315 pishovshi v opoziciyu U 2008 roci ob yednalasya z Nacionalnim alyansom stvorivshi partiyu Narod svobodi Vpered Italiye ital Forza ItaliaKrayina Italiya 1 Golova partiyi Silvio BerluskoniZasnovnik Silvio BerluskoniData zasnuvannya 18 sichnya 1994Data rozpusku 27 bereznya 2009Shtab kvartira Rim ItaliyaIdeologiya pravocentrizm liberalnij konservatizm hristiyanska demokratiyaChlenstvo v mizhnarodnih organizaciyah Yevropejska narodna partiyaKilkist chleniv 400 000Oficijnij sajt forzaitalia itZasnuvannya 1993 1994 Partiyu stvoreno 1993 roku Silvio Berluskoni uspishnim biznesmenom i vlasnikom chotiroh iz golovnih privatnih televizijnih stancij v Italiyi poryad z Antonio Martino Antonio Tayani Marchello Dell Utri i Italiya bula prigolomshena seriyeyu korupcijnih skandaliv vidomij yak Tangentopoli i podalshe rozsliduvannya policiyi operaciya Chisti ruki Ce prizvelo do zniknennya p yati partij yaki keruvali Italiyeyu z 1947 roku hristiyansko demokratichna socialistichna demokratichna socialistichna liberalna i voni sformuvali uspishnu p yatibichnu koaliciyu pid nazvoyu Pentapartito z 1983 po 1991 a potim keruvali bez respublikanskoyi z 1991 po 1994 i do kincya tak zvanoyi pershoyi respubliki Meta partiyi polyagala v tomu shob zaluchiti pomirnih viborciv yaki buli dezoriyentovani politichnih sirit i hto rizikuye buti ne predstavleni yak Berluskoni opisav yih osoblivo yaksho pryami spadkoyemci Italijskoyi komunistichnoyi partiyi vdalosya peremogti na nastupnih viborah i uvijti v uryad v pershij raz z 1947 roku Korotkij perebuvannya pri vladi 1994 1995 Cherez kilka misyaciv pislya svogo stvorennya Vpered Italiye prijshla do vladi v rezultati nacionalnih viboriv 1994 roku ocholivshi politichnu koaliciyu nazvanu ital Polo delle Liberta kudi uvijshli Liga Pivnochi Nacionalnij alyans i Soyuz centru Silvio Berluskoni buv privedenij do prisyagi v travni 1994 roku yak prem yer ministr Italiyi v yakomu najvazhlivishi posti v kabineti buli rozpodileni mizh predstavnikami Vpered Italiye Antonio Martino stav ministrom zakordonnih sprav ministrom oboroni ministrom yusticiyi ta Dzhulio Tremonti u toj chas nezalezhnij chlen parlamentu ministrom finansiv P yat rokiv opoziciyi 1996 2001 1996 pid kerivnictvom partiyi Polyus svobod prograla vibori i pochalosya te sho Berluskoni nazvav Peretin pusteli te sho mozhe buti fatalnim dlya molodoyi i nestrukturovanoyi partiyi napriklad Vpered Italiyi Mizh 1996 i 1998 partiya pochala zmicnyuvati svoyi organizaciyi pid upravlinnyam Klaudio Skajoli kolishnogo hristiyanskogo demokrata yakij buv nacionalnim koordinatorom partiyi z 1996 po 2001 rik U grudni 1999 roku partiya otrimala povnopravne chlenstvo v Yevropejskij narodnij partiyi v yakij Antonio Tayani lider partiyi v Yevropejskomu parlamenti buv vice prezidentom U tomu zh roci partiya pokazala duzhe dobrij rezultat 25 2 na viborah Yevropejskogo parlamentu U 2000 roci regionalni vibori Polyus svobod za pidtrimki Ligi Pivnochi vigrav u 8 regionah najbilsh gustonaselenih za vinyatkom Kampaniyi z 15 i chleniv partiyi buli obrani prezidentami regioniv P yemont Enzo Ghigo pereobranij Lombardiya Roberto Formigoni pereobranij Veneto Dzhankarlo Galan pereobranij Liguriya Sandro Biasotti novoobranij Apuliya Raffaele Fitto novoobranij i Kalabriya Dzhuzeppe Chiaravalloti novoobranij Partiya znovu prijshla do vladi na viborah 2001 roku 29 4 razom iz krihitnoyu italijskoyi Dzhordzhio La Malfa Respublikanskoyi partiyi v novu koaliciyu pid nazvoyu Dim svobod i skladayetsya v osnovnomu z Nacionalnogo alyansu Ligi Pivnochi Hristiyansko demokratichnogo centru ta Ob yednanih hristiyanskih demokrativ ostanni dvi partiyi ob yednalisya v 2002 roci sho utvoryuyut Soyuz hristiyanskih demokrativ ta centru SDC P yat rokiv v uryadi 2001 2006 U chervni 2001 roku pislya velicheznogo uspihu v travnevih viborah Silvio Berluskoni buv vdruge obranij glavoyu italijskogo uryadu najdovshe vsih obijmav kabinet v istoriyi Italijskoyi Respubliki Znovu zh vsi klyuchovi ministerski posti buli dani partiyi Uchasniki vnutrishnih sprav Klaudio Skajola 2001 2002 Dzhuzeppe Pisanu 2002 2006 oboroni Antonio Martino 2001 2006 finansiv Dzhulio Tremonti 2001 2004 2005 2006 promislovist Antonio Marzano 2001 2005 Klaudio Skajola 2005 2006 i zakordonnih sprav Franko Frattini 2002 2004 U vsyakomu razi Dzhanfranko Fini lider Nacionalnogo Alyansu buv priznachenij vice prem yerom uryadu i ministrom zakordonnih sprav z 2004 po 2006 v toj chas yak Roberto Kastelli starsha figura Ligi Pivnochi buv ministrom yusticiyi z 2001 po 2006 rik Populyarnist uryadu prodovzhuvala neuhilno skorochuyetsya z kozhnim rokom Regionalni vibori v kvitni 2005 roku buli serjoznim udarom dlya partiyi yaka odnak zalishavsya silnoyu v pivnichnih regionah takih yak Lombardiya i Veneto a des na pivdni de Siciliya ye oplotom Pislya cih viboriv kabinet ministriv bulo pereformovano u zv yazku z napolyagannyam lideriv Soyuzu hristiyanskih demokrativ ta centru i Berluskoni sformuvav svij tretij kabinet Za p yat rokiv perebuvannya na posadi Berluskoni uryad prijnyav ryad reform reforma pensijnoyi sistemi reforma rinku praci reforma sudovoyi sistemi ta konstitucijna reforma ostannya vidkinuta na referendumi v chervni 2006 roku U zovnishnij politici vin perenis poziciyu krayini do bilshoyi blizkosti do SShA u toj chas yak v ekonomichnij politici vin ne buv u zmozi znizhuvati podati sho vin vidkrito obicyav vsim pid chas viborchoyi kampaniyi 2001 roku Do Narod svobodi 2006 2009 U 2006 zagalnih viboriv partiya bula prisutnya z trohi inshij logotip zi slovami Berluskoni prezident Berluskoni Presidente Ce buv yedinij uchasnik vikoristovuvati slovo prezident u svoyemu logotipi Na viborah do Palati deputativ FI nabrav 23 7 i 137 misc v tih v Senat 24 0 ne rahuyuchi Trentino Alto Adidzhe chiyi miscya buli rozigrani na pershogo prijshov do finishu osnovi i yaka ye livoyu krilo forteci cherez yiyi soyuzu z Partiyeyu avtonomistski pivdenno tirolskih narodnih 31 lipnya 2007 Berluskoni protezhe i mozhlivogo nastupnika Mikela Vittoriya Brambilla zareyestruvali nazvu ta logotip Partiyi svobodi Partito della Liberta mabut z pidtrimkoyu Berluskoni 18 listopada pislya togo yak Forza Italia stverdzhuye sho zibrani pidpisi ponad 7 mln italijciv vklyuchayuchi Umberto Bossi proti drugogo uryadu Romano Prodi shob zadati prezidentu Respubliki Dzhordzho Napolitano viklikati novi vibori Berluskoni ogolosiv sho Forza Italia b skorishe ob yednani abo peretvoreni v Narod svobodi PDL partiyi Pislya raptovogo padinnya kabinetu Prodi II 24 sichnya 2008 rozpad koaliciyi Soyuzu i podalshogo politichnoyi krizi sho prokladayut shlyah do novoyi zagalnoyi viborah Berluskoni natyaknuv 25 sichnya sho Forza Italia b napevno zaperechuyetsya jogo ostannogo viboriv i nova partiya b buti oficijno zasnovanij pislya cih viboriv V atmosferi primirennya z Dzhanfranko Fini Berluskoni takozh zayaviv sho nova partiya mozhlivo bachiv uchastyu inshih storin Nareshti 8 lyutogo Berluskoni i Fini domovilisya sformuvati yedinij spisok pid praporom Narod svobodi v soyuzi z Ligoyu Pivnochi U 2008 roci na zagalnih viboriv PdL vigrav 37 4 i bilshist v oboh palatah zavdyaki soyuzu z Ligoyu Pivnochi 8 3 Nezabarom pislya viboriv Berluskoni sformuvav svij chetvertij uryad 21 listopada 2008 Nacionalna rada partiyi pid golovuvannyam Alfredo Biondi z prisutnistyu Berluskoni oficijno virishila pereformuvannya Vpered Italiyi v Narod svobodi yake oficijno vidbulosya 27 bereznya 2009 roku PosilannyaVpered Italiye Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Naprzod Wlochy