Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Волокитинське городище археологічний комплекс слов янського городища та прилеглого поселення неподалік від сучасного сел

Волокитинське городище

Волокитинське городище

Волокитинське городище — археологічний комплекс слов'янського городища та прилеглого поселення неподалік від сучасного села Волоки́тине у Конотопському районі Сумської області, яке відносять до роменської культури. Існувало в IX—XIII століттях. Городище має одну лінію оборони, що складається з валу та рову, селище використовується лише під сіножаті (східна частина зайнята діючим кладовищем), курганний могильник нараховує 11 насипів

Волокитинське городище
пам'ятка археології «Городище, селище, курганний могильник» (охоронний № 4163-См)
image
Охоронна табличка кургану Волокитинського городища
Статус
Країнаimage Україна
РегіонСумська область, Конотопський район (до 2020 року — Путивльський район)
Населений пунктнеподалік від сучасного села Волоки́тине у Конотопському районі Сумської області
Типгородище
Історія
ДатуванняIX—XIII століття
Археологічна культураРоменська культура
Дослідження
Відкрито1718
Відкривач1873—1910, 1931, 1950—1951, 1986—1992, 2020—2021
ДослідникиДмитро Самоквасов, Яків Морачевський, Дмитро Березовець, Віктор Приймак, Євген Осадчий
image
image
Волокитинське городище
image
image
Волокитинське городище
image Волокитинське городище у Вікісховищі

Опис та історія

Археологічний комплекс розташований на південно-західній околиці села Волокитине, сформувався у IX столітті. Він у формі схожого на трикутник складається із давньоруського селища з напільного, північного боку городища, курганний могильник — на південний захід — захід від городища. Останній відділений яром від місця проживання сіверян роменської культури. Загальний розмір 77 на 43 метри на правому березі річки Клевень. За даними Дмитра Самоквасова могильник нараховував сотні насипів та займав площу від городища до с. Щербинівка. Станом на 2021 рік городище має одну лінію оборони, що складається з валу та рову, селище використовується лише під сіножаті (східна частина зайнята діючим кладовищем), курганний могильник нараховує 11 насипів

На початку XI століття увійшло до складу Русі-України. У цей час перестає функціонувати курганний могильник. 1024 року, після Лиственської битви, Дніпровське Лівобережжя відійшло до складу Чернігівського князівства. Після смерті князя Мстислава усі землі об'єдналися під владою київського князя Ярослава Мудрого. У процесі роздроблення Русі-України на теренах Чернігово-Сіверщини наприкінці XI століття виникає Новгород-Сіверське князівство, а згодом Путивльське удільне князівство.

Городище припинило своє існування восени — на початку зими 1239 року в результаті зруйнування монголо-татарами міста Чернігів та розорення Сіверських земель.

Вперше згадується у документах кінця XVI — першої половини XVII століття, як сторожа на «Волокитних Розстанях».

Протягом другої половини XIX століття, в результаті розорюванням та будівництва слободи Городище, Волокитинське городище було, практично, втрачено. Уціліли тільки 18 насипів. Утім, більшість з них розкопані селянами за наказом місцевого поміщика Олександра Міклашевського. В результаті розкопок поховання були повністю зруйновані, а поховальний інвентар викинуто.

Дослідження городища

image
Старовинне кладовище на території Волокитинського городища

1718 року городище згадується у грамоті Петра І бунчуковому товаришу Війська Запорозького . Археологічний комплекс разом із маєтностями та ґрунтами («перевоз на реке Клевень, нижней гребли его ж волокитинской, против городища…» були пожалувані йому за службу.

1873 року цей археологічний комплекс поблизу с. Волокитине досліджував Дмитро Самоквасов. Крім огляду місцевості та розкопок важливу інформацію дослідникові надали місцеві жителі. Вчений розкопав дев'ять насипів, з яких дві інгумації на рівні давнього горизонту, решта — кремації на стороні з поміщенням праху в урну. Частина насипів була зруйнована береговим урвищем. У збереженій частині кургану було знайдено череп з шийною гривною. Самоквасов першим зробив опис археологічного комплексу, указав на дві укріплені частини городища, та зібрав колекцію ліпного й гончарного посуду роменської та давньоруської археологічних культур

На початку XX ст. дослідження городища продовжилося. Ця інформація була опублікована у монографії Дмитра Самоквасова «Могилы русской земли». Вченим було зібрано у відвалах декілька скляних намистин з золотою фольгою, пряжку та скроневе кільце. Із числа знайдених артефактів уціліли лише дві кістяні проколки та сокира.

1931 року в рамках археологічних розвідок, організованих околицями міста Глухова та вздовж басейнів річок Клевень та Есмань Глухівським окружним музеєм, серед інших було обстежено й Волокитинське городище. Керував вивченням археологічного комплексу Яків Морачевський.

Протягом двох сезонів у 1950­-1951 років курганний могильник досліджував Дмитро Березовець. За цей час розкопано 8 курганів. У половині з них слідів поховань не виявлено, решта містили поховання за обрядом кремації та інгумації. Учений відніс могильник до сіверянських старожилностей і датував VII—IX ст. Городище враховано у каталозі археологічних пам'яток Дніпровського лісостепового Лівобережжя Івана Ляпушкіна та Михайла Кучери.

У 1986, 1988 та 1992 роках археологічний комплекс обстежувався Віктором Приймаком. Спочатку дослідником був розкопаний один із курганів, розташований на обриві правого берега р. Клевень. У наступні роки було знято план городища, на якому позначено дві лінії укріплень (підтвердивши думку Дмитра Самоквасова). Також Віктором Приймаком до площі городища було включено територію кладовища, а також — першим у науці — й селище. За планом В. Приймака могильник нараховував 24 насипи, що відрізняється від даних Дмитра Березовця та інших дослідників.

У 2012 та 2021 роках археологічний комплекс обстежували фахівці відділу охорони культурної спадщини при управлінні культури Сумської обласної державної адміністрації та Державного історико-культурного заповідника у м. Путивль

Охорона

На державний облік Волокитинське городище, селище та курганний могильник взяті розпорядженням представника Президента України в Сумській області від 19 липня 1994 року за № 227 «Про державний реєстр пам'яток археології області» (№ 466).

До Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним № 4163-См пам'ятка археології «Городище, селище, курганний могильник» внесена Наказом Міністерства культури молоді та спорту України від 10 лютого 2020 року № 630.

Примітки

  1. Осадчий Є. М. Дослідження археологічного комплексу X—XIII ст. поблизу с. Волокитине [ 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Сумські історико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (Суми, 28 жовтня 2021 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (голова), О. М. Клочко, М. А. Михайліченко, В. О. Оліцький. Суми: ФОП Цьома С. П., 2021. С. 93
  2. Осадчий Є. М., Коротя О. В. Замки та фортеці Сумщини XVII—XVII ст.: ілюстрований довідник. [ 2 січня 2022 у Wayback Machine.] К.: вид. Олег Філюк, 2015. С. 31-32.
  3. Осадчий Є. М. Шляхи сполучення Путивльського уділу наприкінці XVI—XVII ст. Праці Центру пам'яткознавства. Збірник наукових праць. К.: вид. ЦП НАНУ і УТОПІК, 2015. Вип. 27. С. 227.
  4. Самоквасов Д. Я. Северянская земля и северяне по городищам и могилам. М.: Синодальная типография, 1908. С. 112
  5. Осадчий Є. М. Дослідження археологічного комплексу X—XIII ст. поблизу с. Волокитине [ 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Сумські історико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (Суми, 28 жовтня 2021 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (голова), О. М. Клочко, М. А. Михайліченко, В. О. Оліцький. Суми: ФОП Цьома С. П., 2021. С. 91
  6. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729—1730 гг. (Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии). Чернигов: изд. ред. Зем. сб. Черниг. губ., 1901. С. 399
  7. Самоквасов Д. Я. Исторические значение городищ. Труды III Археологического Съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 г. Киев, 1878. Т. I. С. 229.
  8. НА ІА НАН України. Ф. ВУАК. Оп. 1. Спр. 202/40.13 арк
  9. Березовец Д. Т. Отчет о работе славянского отряда Сеймско-Деснинской экспедиции 1950 г. НА 1А НАН України 1950 / 2а. С. 11.
  10. Кучера М. П., Сухобоков О. В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). К.: Наукова думка, 1984. С. 242
  11. Ляпушкин И. И. Днепровское лесостепное Левобережье в эпоху железа. МИА. 1961. № 104. С. 247—248.
  12. Кучера М. П., Сухобоков О. В. Древнерусские поселения Среднего Поднепровья (археологическая карта). К.: Наукова думка, 1984. С. 113
  13. Приймак В. В. Путивльське удільне князівство Чернігово-Сіверщини. Полтава: ТОВ «Фірма „Техсервіс“», 2007. С. 156, рис. 36а
  14. Осадчий Є. М. Дослідження археологічного комплексу X—XIII ст. поблизу с. Волокитине [ 30 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Сумські історико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (Суми, 28 жовтня 2021 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (голова), О. М. Клочко, М. А. Михайліченко, В. О. Оліцький. Суми: ФОП Цьома С. П., 2021. С. 93-94

Література

  • Багалей Д. И. История Северской земли до половины XIV ст. — К.: В университетской типографии (И. И. Завадзского), 1882. — 328 с.
  • Коваленко Ю. О. Волокитинське городище VIII—XIII ст. // Археологічний літопис Лівобережної України. — Полтава: ВЦ «Археологія» ЦОДПА, 2001. № 1. С. 115.
  • Літопис Руський. — К.: Видавництво «Дніпро», 1990. — 591 с.
  • Мавродин В. В. Очерки истории Левобережной Украины (с древнейших времен до второй половины XIV в.) — СПБ.: Наука, 2002. — 416 с
  • Приймак В. В. Путивльське удільне князівство Чернігово-Сіверщини. — Полтава: Техсервіс, 2007. — 180 c.
  • Самоквасов Д. Я. Древние города России. — СПБ.: Тип. К. Замысловского, 1873. — 190 с.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Volokitinske gorodishe arheologichnij kompleks slov yanskogo gorodisha ta prileglogo poselennya nepodalik vid suchasnogo sela Voloki tine u Konotopskomu rajoni Sumskoyi oblasti yake vidnosyat do romenskoyi kulturi Isnuvalo v IX XIII stolittyah Gorodishe maye odnu liniyu oboroni sho skladayetsya z valu ta rovu selishe vikoristovuyetsya lishe pid sinozhati shidna chastina zajnyata diyuchim kladovishem kurgannij mogilnik narahovuye 11 nasipivVolokitinske gorodishepam yatka arheologiyi Gorodishe selishe kurgannij mogilnik ohoronnij 4163 Sm Ohoronna tablichka kurganu Volokitinskogo gorodishaStatusKrayina UkrayinaRegionSumska oblast Konotopskij rajon do 2020 roku Putivlskij rajon Naselenij punktnepodalik vid suchasnogo sela Voloki tine u Konotopskomu rajoni Sumskoyi oblastiTipgorodisheIstoriyaDatuvannyaIX XIII stolittyaArheologichna kulturaRomenska kulturaDoslidzhennyaVidkrito1718Vidkrivach1873 1910 1931 1950 1951 1986 1992 2020 2021DoslidnikiDmitro Samokvasov Yakiv Morachevskij Dmitro Berezovec Viktor Prijmak Yevgen OsadchijVolokitinske gorodishePokazati na mapi UkrayinaVolokitinske gorodishePokazati na mapi Sumska oblast Volokitinske gorodishe u VikishovishiOpis ta istoriyaArheologichnij kompleks roztashovanij na pivdenno zahidnij okolici sela Volokitine sformuvavsya u IX stolitti Vin u formi shozhogo na trikutnik skladayetsya iz davnoruskogo selisha z napilnogo pivnichnogo boku gorodisha kurgannij mogilnik na pivdennij zahid zahid vid gorodisha Ostannij viddilenij yarom vid miscya prozhivannya siveryan romenskoyi kulturi Zagalnij rozmir 77 na 43 metri na pravomu berezi richki Kleven Za danimi Dmitra Samokvasova mogilnik narahovuvav sotni nasipiv ta zajmav ploshu vid gorodisha do s Sherbinivka Stanom na 2021 rik gorodishe maye odnu liniyu oboroni sho skladayetsya z valu ta rovu selishe vikoristovuyetsya lishe pid sinozhati shidna chastina zajnyata diyuchim kladovishem kurgannij mogilnik narahovuye 11 nasipiv Na pochatku XI stolittya uvijshlo do skladu Rusi Ukrayini U cej chas perestaye funkcionuvati kurgannij mogilnik 1024 roku pislya Listvenskoyi bitvi Dniprovske Livoberezhzhya vidijshlo do skladu Chernigivskogo knyazivstva Pislya smerti knyazya Mstislava usi zemli ob yednalisya pid vladoyu kiyivskogo knyazya Yaroslava Mudrogo U procesi rozdroblennya Rusi Ukrayini na terenah Chernigovo Sivershini naprikinci XI stolittya vinikaye Novgorod Siverske knyazivstvo a zgodom Putivlske udilne knyazivstvo Gorodishe pripinilo svoye isnuvannya voseni na pochatku zimi 1239 roku v rezultati zrujnuvannya mongolo tatarami mista Chernigiv ta rozorennya Siverskih zemel Vpershe zgaduyetsya u dokumentah kincya XVI pershoyi polovini XVII stolittya yak storozha na Volokitnih Rozstanyah Protyagom drugoyi polovini XIX stolittya v rezultati rozoryuvannyam ta budivnictva slobodi Gorodishe Volokitinske gorodishe bulo praktichno vtracheno Ucilili tilki 18 nasipiv Utim bilshist z nih rozkopani selyanami za nakazom miscevogo pomishika Oleksandra Miklashevskogo V rezultati rozkopok pohovannya buli povnistyu zrujnovani a pohovalnij inventar vikinuto Doslidzhennya gorodishaStarovinne kladovishe na teritoriyi Volokitinskogo gorodisha 1718 roku gorodishe zgaduyetsya u gramoti Petra I bunchukovomu tovarishu Vijska Zaporozkogo Arheologichnij kompleks razom iz mayetnostyami ta gruntami perevoz na reke Kleven nizhnej grebli ego zh volokitinskoj protiv gorodisha buli pozhaluvani jomu za sluzhbu 1873 roku cej arheologichnij kompleks poblizu s Volokitine doslidzhuvav Dmitro Samokvasov Krim oglyadu miscevosti ta rozkopok vazhlivu informaciyu doslidnikovi nadali miscevi zhiteli Vchenij rozkopav dev yat nasipiv z yakih dvi ingumaciyi na rivni davnogo gorizontu reshta kremaciyi na storoni z pomishennyam prahu v urnu Chastina nasipiv bula zrujnovana beregovim urvishem U zberezhenij chastini kurganu bulo znajdeno cherep z shijnoyu grivnoyu Samokvasov pershim zrobiv opis arheologichnogo kompleksu ukazav na dvi ukripleni chastini gorodisha ta zibrav kolekciyu lipnogo j goncharnogo posudu romenskoyi ta davnoruskoyi arheologichnih kultur Na pochatku XX st doslidzhennya gorodisha prodovzhilosya Cya informaciya bula opublikovana u monografiyi Dmitra Samokvasova Mogily russkoj zemli Vchenim bulo zibrano u vidvalah dekilka sklyanih namistin z zolotoyu folgoyu pryazhku ta skroneve kilce Iz chisla znajdenih artefaktiv ucilili lishe dvi kistyani prokolki ta sokira 1931 roku v ramkah arheologichnih rozvidok organizovanih okolicyami mista Gluhova ta vzdovzh basejniv richok Kleven ta Esman Gluhivskim okruzhnim muzeyem sered inshih bulo obstezheno j Volokitinske gorodishe Keruvav vivchennyam arheologichnogo kompleksu Yakiv Morachevskij Protyagom dvoh sezoniv u 1950 1951 rokiv kurgannij mogilnik doslidzhuvav Dmitro Berezovec Za cej chas rozkopano 8 kurganiv U polovini z nih slidiv pohovan ne viyavleno reshta mistili pohovannya za obryadom kremaciyi ta ingumaciyi Uchenij vidnis mogilnik do siveryanskih starozhilnostej i datuvav VII IX st Gorodishe vrahovano u katalozi arheologichnih pam yatok Dniprovskogo lisostepovogo Livoberezhzhya Ivana Lyapushkina ta Mihajla Kucheri U 1986 1988 ta 1992 rokah arheologichnij kompleks obstezhuvavsya Viktorom Prijmakom Spochatku doslidnikom buv rozkopanij odin iz kurganiv roztashovanij na obrivi pravogo berega r Kleven U nastupni roki bulo znyato plan gorodisha na yakomu poznacheno dvi liniyi ukriplen pidtverdivshi dumku Dmitra Samokvasova Takozh Viktorom Prijmakom do ploshi gorodisha bulo vklyucheno teritoriyu kladovisha a takozh pershim u nauci j selishe Za planom V Prijmaka mogilnik narahovuvav 24 nasipi sho vidriznyayetsya vid danih Dmitra Berezovcya ta inshih doslidnikiv U 2012 ta 2021 rokah arheologichnij kompleks obstezhuvali fahivci viddilu ohoroni kulturnoyi spadshini pri upravlinni kulturi Sumskoyi oblasnoyi derzhavnoyi administraciyi ta Derzhavnogo istoriko kulturnogo zapovidnika u m PutivlOhoronaNa derzhavnij oblik Volokitinske gorodishe selishe ta kurgannij mogilnik vzyati rozporyadzhennyam predstavnika Prezidenta Ukrayini v Sumskij oblasti vid 19 lipnya 1994 roku za 227 Pro derzhavnij reyestr pam yatok arheologiyi oblasti 466 Do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini pid ohoronnim 4163 Sm pam yatka arheologiyi Gorodishe selishe kurgannij mogilnik vnesena Nakazom Ministerstva kulturi molodi ta sportu Ukrayini vid 10 lyutogo 2020 roku 630 PrimitkiOsadchij Ye M Doslidzhennya arheologichnogo kompleksu X XIII st poblizu s Volokitine 30 grudnya 2021 u Wayback Machine Sumski istoriko krayeznavchi studiyi Zbirnik materialiv II Vseukrayinskoyi naukovo praktichnoyi internet konferenciyi Sumi 28 zhovtnya 2021 r Redkol D V Kudinov golova O M Klochko M A Mihajlichenko V O Olickij Sumi FOP Coma S P 2021 S 93 Osadchij Ye M Korotya O V Zamki ta forteci Sumshini XVII XVII st ilyustrovanij dovidnik 2 sichnya 2022 u Wayback Machine K vid Oleg Filyuk 2015 S 31 32 Osadchij Ye M Shlyahi spoluchennya Putivlskogo udilu naprikinci XVI XVII st Praci Centru pam yatkoznavstva Zbirnik naukovih prac K vid CP NANU i UTOPIK 2015 Vip 27 S 227 Samokvasov D Ya Severyanskaya zemlya i severyane po gorodisham i mogilam M Sinodalnaya tipografiya 1908 S 112 Osadchij Ye M Doslidzhennya arheologichnogo kompleksu X XIII st poblizu s Volokitine 30 grudnya 2021 u Wayback Machine Sumski istoriko krayeznavchi studiyi Zbirnik materialiv II Vseukrayinskoyi naukovo praktichnoyi internet konferenciyi Sumi 28 zhovtnya 2021 r Redkol D V Kudinov golova O M Klochko M A Mihajlichenko V O Olickij Sumi FOP Coma S P 2021 S 91 Generalnoe sledstvie o maetnostyah Nezhinskogo polka 1729 1730 gg Materialy dlya istorii ekonomicheskogo yuridicheskogo i obshestvennogo byta Staroj Malorossii Chernigov izd red Zem sb Chernig gub 1901 S 399 Samokvasov D Ya Istoricheskie znachenie gorodish Trudy III Arheologicheskogo Sezda v Rossii byvshego v Kieve v avguste 1874 g Kiev 1878 T I S 229 NA IA NAN Ukrayini F VUAK Op 1 Spr 202 40 13 ark Berezovec D T Otchet o rabote slavyanskogo otryada Sejmsko Desninskoj ekspedicii 1950 g NA 1A NAN Ukrayini 1950 2a S 11 Kuchera M P Suhobokov O V Drevnerusskie poseleniya Srednego Podneprovya arheologicheskaya karta K Naukova dumka 1984 S 242 Lyapushkin I I Dneprovskoe lesostepnoe Levoberezhe v epohu zheleza MIA 1961 104 S 247 248 Kuchera M P Suhobokov O V Drevnerusskie poseleniya Srednego Podneprovya arheologicheskaya karta K Naukova dumka 1984 S 113 Prijmak V V Putivlske udilne knyazivstvo Chernigovo Sivershini Poltava TOV Firma Tehservis 2007 S 156 ris 36a Osadchij Ye M Doslidzhennya arheologichnogo kompleksu X XIII st poblizu s Volokitine 30 grudnya 2021 u Wayback Machine Sumski istoriko krayeznavchi studiyi Zbirnik materialiv II Vseukrayinskoyi naukovo praktichnoyi internet konferenciyi Sumi 28 zhovtnya 2021 r Redkol D V Kudinov golova O M Klochko M A Mihajlichenko V O Olickij Sumi FOP Coma S P 2021 S 93 94LiteraturaBagalej D I Istoriya Severskoj zemli do poloviny XIV st K V universitetskoj tipografii I I Zavadzskogo 1882 328 s Kovalenko Yu O Volokitinske gorodishe VIII XIII st Arheologichnij litopis Livoberezhnoyi Ukrayini Poltava VC Arheologiya CODPA 2001 1 S 115 Litopis Ruskij K Vidavnictvo Dnipro 1990 591 s Mavrodin V V Ocherki istorii Levoberezhnoj Ukrainy s drevnejshih vremen do vtoroj poloviny XIV v SPB Nauka 2002 416 s Prijmak V V Putivlske udilne knyazivstvo Chernigovo Sivershini Poltava Tehservis 2007 180 c Samokvasov D Ya Drevnie goroda Rossii SPB Tip K Zamyslovskogo 1873 190 s

Дата публікації:
Топ