Вовгурівці назва великого козацького підрозділу який діяв на початку Національно визвольної війни 1648 1657 років найбіл

Вовгурівці — назва великого козацького підрозділу, який діяв на початку Національно-визвольної війни 1648-1657 років, найбільш активно він себе проявив після смерті ворожого польського короля Владислава IV . Назву вовгурівці отримали від командира Вовгури Лисенка (псевдонім) соратника Максима Кривоноса, засновника роду Лисенків до якого належить визначний український композитор Микола Лисенко.

Відомо що під час Хмельниччини, в поході «вовгурівців» на Лубни (що були тоді розорені та спалені дотла, це викликало гнів князя Яреми Вишневецького), чисельним козацьким загоном під проводом Лисенка Вовгури було взяте і знищене польське військове укріплення (форт) Чумгак. Вислів «Вовгурівці йдуть!» в ті часи наводив жах та страшну паніку на поляків, а також ополячених українців.

Вовгурівці вирізнялися надзвичайною люттю, щодо своїх ворогів. Вовгуру Лисенка було захоплено в полон та напівоголеного, катованого численними ранами, кинуто у в’язницю в місті Немирові. Це не стало кінцем діяльності вовгурівців, вони продовжували люто розправлятися з ворогами, козакам вдалося звільнити його з полону.

Особливо відзначилися вовгурівці своєю звитягою у бою, який відбулася після битви під Пилявцями, вовгурівці гнали поляків з-під Случа аж до самого Збаража. Літописи не кажуть про останні дні життя Вовгури Лисенка. За однією із версій, його було схоплено ворогами і посаджено на палю самим князем Яремою Вишневецьким, в покарання за руйнування Лубнів. Сама ж назва вовгурівці з часом зникає.

В літературі

В передмові до поеми О. Стороженко "Марко Проклятий", видавець В. Білий писав (перекл. з рос.):

За історичними відомостями, Вовгурівцями називалася особлива велика дружина українських ратників, яка утворилася під час війни України з Польщею. Цю назву отримала вона від головного вождя свого, Вовгура Лисенка. Він зі своїми козаками ратував найбільше біля Каніва, бився відчайдушно […]. Князь Ієр. Вишневецький встиг захопити Лисенка в полон, і його […] кинули до в'язниці у Немирові; але це не втихомирило його дружини, і коли Лисенко був звільнений із ув'язнення він ще безстрашніше повів своїх козаків проти ворогів.

Див. також

Максим Кривоніс

Примітки

Загибель Лубенської держави Ієремії Вишневецького^{[недоступне посилання]}
Коляда І. А. Микола Лисенко / Ігор Анатолійович Коляда, Юлія Ігорівна Коляда, Сергій Іванович Вергун ; гол. ред. О. В. Красовицький ; худож.-оформ. Д. О. Чмуж ; відп. за вип. Р. Є. Панченко. – Харків : Фоліо, 2019. – 125 с., [2] вкл. арк. фотоіл. – (Знамениті українці).
МИКОЛА ЛИСЕНКО: ГЕТЬМАН УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ (науково-популярний нарис) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
Микола Лисенко: Знамениті українці^{[недоступне посилання]}
Стороженко, Олекса (1876). Марко Проклятий (Укр) . Одеса: В. Білий, Типографія Л. Нітче. с. 170.

[1] Загибель Лубенської держави Ієремії Вишневецького^{[недоступне посилання]}

[2] Коляда І. А. Микола Лисенко / Ігор Анатолійович Коляда, Юлія Ігорівна Коляда, Сергій Іванович Вергун ; гол. ред. О. В. Красовицький ; худож.-оформ. Д. О. Чмуж ; відп. за вип. Р. Є. Панченко. – Харків : Фоліо, 2019. – 125 с., [2] вкл. арк. фотоіл. – (Знамениті українці).

[3] МИКОЛА ЛИСЕНКО: ГЕТЬМАН УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ (науково-популярний нарис) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.

[4] Микола Лисенко: Знамениті українці^{[недоступне посилання]}

[5] Стороженко, Олекса (1876). Марко Проклятий (Укр) . Одеса: В. Білий, Типографія Л. Нітче. с. 170.