Внутрішнє Японське море (яп. 瀬戸内海 — сето найкай, «внутрішнє море Сето») — міжострівне море, частина океану між трьома японськими островами Хонсю, Кюсю і Сікоку. Воно слугує міжнародним морським шляхом, який зв'язує Японське море з Тихим океаном, а також західні і східні землі японського архіпелагу. Це море має вихід до Осацької затоки, головного промислового центру регіону Кінкі. До будівництва головної автостради Санйо, було головною транспортною артерією між Кінкі і Кюсю.
34°10′ пн. ш. 133°20′ сх. д. / 34.167° пн. ш. 133.333° сх. д. | |
Розташування | Тихий океан |
---|---|
Прибережні країни | Японія |
Довжина | 450 км |
Ширина | 15-50 км |
Найбільша глибина | 105 м |
Середня глибина | 38,2 м |
Площа | 19 700 км² |
Впадаюча річка | Ота, Ашіда, d, Асахі[d], Ая[d], d, Камо[d], d, d, d, Імадате[d], Яхата[d], d, d, Одзу[d], Міямае[d], Ода[d], Ґобо[d], Оріно[d], d, Касуґа[d], d, d, d, Мінато[d], d, Q11631403?, Кото[d], d, d і Такахаші[d] |
Внутрішнє Японське море у Вікісховищі |
Регіон Внутрішнього Японського моря характерний помірним кліматом, з відносно стабільною температурою і низьким рівнем опадів. Його часто називають «країною чудової погоди» (晴れの国, харе но куні). Море відоме також періодичними «червоними» припливами (赤潮, акасіо), причиною яких є різке зростання кількості водоростей (фітопланктону), від яких гине багато риби.
У 1980-х роках північне і південне узбережжя Внутрішнього японського моря були з'єднані трьома мостами. Серед них — важливий залізничний і транспортний вузол Великий міст Сето.
Географічні особливості
Площа Внутрішнього Японського моря — 18 тисяч км². Довжина із заходу на схід становить 450 км. Ширина з півночі на південь — від 15 до 55 км. Море переважно мілководне. Середня глибина становить 37,3 м. Найглибша точка — 105 м, але деякі джерела вказують на глибину до 241 м. Солоність води — 30—34 ‰. Середня температура води на поверхні в лютому становить близько 16°C, а у серпні — близько 27°C.
Західна частина Внутрішнього Японського моря з'єднується із Японським морем протокою Канмон (протока Сімоносекі) на півночі, а з Тихим океаном — протокою Бунґо на півдні. Східна частина моря виходить до Тихого океану через протоку Наруто і канал Кії.
Вихід до Внутрішнього моря мають префектури Ямаґуті, Хіросіма, Окаяма, Каґава, Ехіме, Фукуока та Ойта. Міста Хіросіма, Хацукаіті, Івакуні, Мацуяма, Кобе, Осака та інші розташовані на його узбережжі.
Кожна частина Внутрішнього моря має окремі японські назви. Існує також величезна кількість невеликих проток, які зв'язують середні та малі острови всередині моря. Кількість цих островів сягає 3000. Більшість малих островів безлюдні.
Основні острови
- Західна частина: Суодзіма, острови Увакаї, Хасірадзіма;
- Центральна частина: Омісіма, Інносіма, Іцукусіма (більш зананий як Міядзіма), Камоґарідзіма, острови Хінасе і Касаока;
- Східна частина: Авадзі, Сьодосіма, острови Іесіма, острови Наосіма, острови Сіваку.
Клімат
Акваторія моря повністю лежить у субтропічному кліматичному поясі, в зоні мусонів. Влітку переважають тропічні повітряні маси, взимку — помірні. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Сезон дощів припадає на літній період, взимку можливі снігопади.
Біологія
Акваторія моря лежить в екорегіоні Центрального Куросіо бореальної тихоокеанської морської зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу до глибини 200 м належить до північної субтропічної зони.
У Внутрішньому Японському морі мешкає близько 500 морських видів. Серед них риба аю, краб лімулюс, морські свині, велика біла акула та інші.
Історія
Вважається, що сучасне Внутрішнє Японське море утворилося внаслідок танення льодовика 12—10 тис. років тому й підняття рівня світового океану, води якого затопили рівнинні землі між горами регіонів Тюґоку і Шікоку.
Уже з неолітичних часів Внутрішнє море використовувалося як головна транспортна артерія, що зв'язувала острів Кюсю з регіоном Кінкі. У історичні часи значення моря зросло — по ньому передавалися до Японії досягнення Китайської цивілізації. Навіть після створення дороги Санйо, Внутрішнє Японське море залишалося головним транспортним шляхом.
Завдяки своєму вигідному географічному положенню та концентрації товарообігу, Внутрішнє море здавна притягувало місцевих можновладців. У 12-му столітті самурайський лідер Тайра но Кійоморі переніс столицю країни з Кіото на берег Внутрішнього моря у район сучасного міста Кобе.
У 14—16 століттях, у зв'язку з постійними внутрішніми війнами, владу на морі захопили піратські ватажки. Вони створили мережу «морських замків» і поставили під свій контроль усю морську торгівлю. Найвпливовішими з них були піратські флоти родини Муракамі (префектура Ехіме) та Кобаякава (префектура Хіросіма), які отримали самурайський статус.
У періоді Едо (1603–1867) Внутрішнє Японське море було однією з найрозвиненіших транспортних ліній. Оскільки всеяпонським торговим центром тих часів було місто Осака, човни з усієї країни нерідко проходили морем, збагачуючи місцеве населення. Окрім цього, Внутрішнє море було головним шляхом корейських і голландських посольств, які прямували до сьоґунської столиці Едо (суч. Токіо).
Після реставрації Мейдзі (1868) узбережні райони Внутрішнього Японського моря були швидко індустріалізовані. Одна зі штаб-квартир Японського імператорського флоту була в приморському місті Куре (префектура Хіросіма).
У 20-му столітті розвиток наземної інфраструктури (будівництво автомагістралі Санйо, розвиток залізничного транспорту, наведення мостів між Хонсю і Шікоку) зменшили значення Внутрішнього Японського моря. Однак по цей час воно залишається важливою міжнародною і внутрішньою транспортною артерією.
Промисловість
Узбережжя Внутрішнього Японського моря є одним з найбільш індустріалізованих зон сучасної Японії. Окрім головних промислових центрів, таких як Осака, Хіросіма і Кобе, існують міста Хацукаіті, Куре, Фукуяма, Ніїхама та багато інших. Острів Інносіма відомий кораблебудуванням.
Основними галузями промисловості є сталеваріння, кораблебудування, очищення та перероблення нафтових продуктів.
Окрім промисловості, регіон Внутрішнього Японського моря отримує великі прибутки завдяки рибальству, сільському господарству та туризму.
Туризм
Внутрішнє Японське море є всесвітньовідомим туристичним регіоном. Його красу прославляли китайські та корейські посли, середньовічні й сучасні європейці.
У 1934 році, за виключенням префектур Осака і Вакаяма, територія узбережжя і самого моря, з його незліченними островами, була включена до Національного парку «Внутрішнє море» (瀬戸内海国立公園), який є одним із найстаріших національних парків Японії.
Святилище Іцукусіма на однойменному острові в місті Хацукаіті (префектура Хіросіма), належить до Світової спадщини ЮНЕСКО, і є одним з найвідоміших японських туристичних центрів нарівні з Токіо і Кіото. Також відомим є місто Куре, центр Японського флоту під час Другої світової війни та місто Хіросіма, зараховане до Світової спадщини ЮНЕСКО у зв'язку з атомним бомбардуванням 1945 року.
Окрім цих місць, відомими є «мале Кіото» місто Такехара, старовинне місто порт Томо, залишки піратських баз Муракімі та самурайське святилище Оямасумі на острові Омісіма. Також багато туристів приїздять помилуватися чудовими ландшафтами Внутрішнього Японського моря.
Основні порти
Моря
Протоки
- Менеко — між островами Хонсю та Сімо-Камаґарі.
- Санносе — між островами Сімо-Камаґарі та .
Мости
- Міст Акінада (№ 1) — сполучає острови Хонсю, Менеко та Сімо-Камаґарі.
- Міст Камаґарі (№ 2) — сполучає острови Сімо-Камаґарі та .
- Міст Сето — сполучає острови Хонсю та Шікоку.
Примітки
- Из БСЭ[недоступне посилання з червня 2019]
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Посилання
- Внутрішнє Японське море // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Внутрішнє Японське море |
- Інформація про регіон Внутрішнього Японського моря (англійською) [ 23 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vnutrishnye Yaponske more yap 瀬戸内海 seto najkaj vnutrishnye more Seto mizhostrivne more chastina okeanu mizh troma yaponskimi ostrovami Honsyu Kyusyu i Sikoku Vono sluguye mizhnarodnim morskim shlyahom yakij zv yazuye Yaponske more z Tihim okeanom a takozh zahidni i shidni zemli yaponskogo arhipelagu Ce more maye vihid do Osackoyi zatoki golovnogo promislovogo centru regionu Kinki Do budivnictva golovnoyi avtostradi Sanjo bulo golovnoyu transportnoyu arteriyeyu mizh Kinki i Kyusyu Vnutrishnye Yaponske more34 10 pn sh 133 20 sh d 34 167 pn sh 133 333 sh d 34 167 133 333Roztashuvannya Tihij okeanPriberezhni krayini YaponiyaDovzhina 450 kmShirina 15 50 kmNajbilsha glibina 105 mSerednya glibina 38 2 mPlosha 19 700 km Vpadayucha richka Ota Ashida d Asahi d Aya d d Kamo d d d d Imadate d Yahata d d d Odzu d Miyamae d Oda d Gobo d Orino d d Kasuga d d d d Minato d d Q11631403 Koto d d d i Takahashi d Vnutrishnye Yaponske more u Vikishovishi Region Vnutrishnogo Yaponskogo morya harakternij pomirnim klimatom z vidnosno stabilnoyu temperaturoyu i nizkim rivnem opadiv Jogo chasto nazivayut krayinoyu chudovoyi pogodi 晴れの国 hare no kuni More vidome takozh periodichnimi chervonimi priplivami 赤潮 akasio prichinoyu yakih ye rizke zrostannya kilkosti vodorostej fitoplanktonu vid yakih gine bagato ribi U 1980 h rokah pivnichne i pivdenne uzberezhzhya Vnutrishnogo yaponskogo morya buli z yednani troma mostami Sered nih vazhlivij zaliznichnij i transportnij vuzol Velikij mist Seto Krayevid Vnutrishnogo Yaponskogo moryaGeografichni osoblivostiPrefekturi yaki mayut vihid do Vnutrishnogo Yaponskogo morya Plosha Vnutrishnogo Yaponskogo morya 18 tisyach km Dovzhina iz zahodu na shid stanovit 450 km Shirina z pivnochi na pivden vid 15 do 55 km More perevazhno milkovodne Serednya glibina stanovit 37 3 m Najglibsha tochka 105 m ale deyaki dzherela vkazuyut na glibinu do 241 m Solonist vodi 30 34 Serednya temperatura vodi na poverhni v lyutomu stanovit blizko 16 C a u serpni blizko 27 C Zahidna chastina Vnutrishnogo Yaponskogo morya z yednuyetsya iz Yaponskim morem protokoyu Kanmon protoka Simonoseki na pivnochi a z Tihim okeanom protokoyu Bungo na pivdni Shidna chastina morya vihodit do Tihogo okeanu cherez protoku Naruto i kanal Kiyi Vihid do Vnutrishnogo morya mayut prefekturi Yamaguti Hirosima Okayama Kagava Ehime Fukuoka ta Ojta Mista Hirosima Hacukaiti Ivakuni Macuyama Kobe Osaka ta inshi roztashovani na jogo uzberezhzhi Kozhna chastina Vnutrishnogo morya maye okremi yaponski nazvi Isnuye takozh velichezna kilkist nevelikih protok yaki zv yazuyut seredni ta mali ostrovi vseredini morya Kilkist cih ostroviv syagaye 3000 Bilshist malih ostroviv bezlyudni Osnovni ostrovi Zahidna chastina Suodzima ostrovi Uvakayi Hasiradzima Centralna chastina Omisima Innosima Icukusima bilsh zananij yak Miyadzima Kamogaridzima ostrovi Hinase i Kasaoka Shidna chastina Avadzi Sodosima ostrovi Iesima ostrovi Naosima ostrovi Sivaku KlimatAkvatoriya morya povnistyu lezhit u subtropichnomu klimatichnomu poyasi v zoni musoniv Vlitku perevazhayut tropichni povitryani masi vzimku pomirni Znachni sezonni amplitudi temperaturi povitrya i rozpodilu atmosfernih opadiv Sezon doshiv pripadaye na litnij period vzimku mozhlivi snigopadi BiologiyaAkvatoriya morya lezhit v ekoregioni Centralnogo Kurosio borealnoyi tihookeanskoyi morskoyi zoogeografichnoyi provinciyi U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu do glibini 200 m nalezhit do pivnichnoyi subtropichnoyi zoni U Vnutrishnomu Yaponskomu mori meshkaye blizko 500 morskih vidiv Sered nih riba ayu krab limulyus morski svini velika bila akula ta inshi Istoriya Vodyani vorota svyatilisha Icukusima zbudovanogo Tajroyu no Kijomori na uzberezhzhi Vnutrishnogo Yaponskogo morya m Hacukaiti prefektura Hirosima Vvazhayetsya sho suchasne Vnutrishnye Yaponske more utvorilosya vnaslidok tanennya lodovika 12 10 tis rokiv tomu j pidnyattya rivnya svitovogo okeanu vodi yakogo zatopili rivninni zemli mizh gorami regioniv Tyugoku i Shikoku Uzhe z neolitichnih chasiv Vnutrishnye more vikoristovuvalosya yak golovna transportna arteriya sho zv yazuvala ostriv Kyusyu z regionom Kinki U istorichni chasi znachennya morya zroslo po nomu peredavalisya do Yaponiyi dosyagnennya Kitajskoyi civilizaciyi Navit pislya stvorennya dorogi Sanjo Vnutrishnye Yaponske more zalishalosya golovnim transportnim shlyahom Zavdyaki svoyemu vigidnomu geografichnomu polozhennyu ta koncentraciyi tovaroobigu Vnutrishnye more zdavna prityaguvalo miscevih mozhnovladciv U 12 mu stolitti samurajskij lider Tajra no Kijomori perenis stolicyu krayini z Kioto na bereg Vnutrishnogo morya u rajon suchasnogo mista Kobe U 14 16 stolittyah u zv yazku z postijnimi vnutrishnimi vijnami vladu na mori zahopili piratski vatazhki Voni stvorili merezhu morskih zamkiv i postavili pid svij kontrol usyu morsku torgivlyu Najvplivovishimi z nih buli piratski floti rodini Murakami prefektura Ehime ta Kobayakava prefektura Hirosima yaki otrimali samurajskij status U periodi Edo 1603 1867 Vnutrishnye Yaponske more bulo odniyeyu z najrozvinenishih transportnih linij Oskilki vseyaponskim torgovim centrom tih chasiv bulo misto Osaka chovni z usiyeyi krayini neridko prohodili morem zbagachuyuchi misceve naselennya Okrim cogo Vnutrishnye more bulo golovnim shlyahom korejskih i gollandskih posolstv yaki pryamuvali do sogunskoyi stolici Edo such Tokio Krayevid ostroviv z ostrova Icukusima Miyadzhima Pislya restavraciyi Mejdzi 1868 uzberezhni rajoni Vnutrishnogo Yaponskogo morya buli shvidko industrializovani Odna zi shtab kvartir Yaponskogo imperatorskogo flotu bula v primorskomu misti Kure prefektura Hirosima U 20 mu stolitti rozvitok nazemnoyi infrastrukturi budivnictvo avtomagistrali Sanjo rozvitok zaliznichnogo transportu navedennya mostiv mizh Honsyu i Shikoku zmenshili znachennya Vnutrishnogo Yaponskogo morya Odnak po cej chas vono zalishayetsya vazhlivoyu mizhnarodnoyu i vnutrishnoyu transportnoyu arteriyeyu PromislovistUzberezhzhya Vnutrishnogo Yaponskogo morya ye odnim z najbilsh industrializovanih zon suchasnoyi Yaponiyi Okrim golovnih promislovih centriv takih yak Osaka Hirosima i Kobe isnuyut mista Hacukaiti Kure Fukuyama Niyihama ta bagato inshih Ostriv Innosima vidomij korablebuduvannyam Osnovnimi galuzyami promislovosti ye stalevarinnya korablebuduvannya ochishennya ta pereroblennya naftovih produktiv Okrim promislovosti region Vnutrishnogo Yaponskogo morya otrimuye veliki pributki zavdyaki ribalstvu silskomu gospodarstvu ta turizmu TurizmVnutrishnye Yaponske more ye vsesvitnovidomim turistichnim regionom Jogo krasu proslavlyali kitajski ta korejski posli serednovichni j suchasni yevropejci U 1934 roci za viklyuchennyam prefektur Osaka i Vakayama teritoriya uzberezhzhya i samogo morya z jogo nezlichennimi ostrovami bula vklyuchena do Nacionalnogo parku Vnutrishnye more 瀬戸内海国立公園 yakij ye odnim iz najstarishih nacionalnih parkiv Yaponiyi Svyatilishe Icukusima na odnojmennomu ostrovi v misti Hacukaiti prefektura Hirosima nalezhit do Svitovoyi spadshini YuNESKO i ye odnim z najvidomishih yaponskih turistichnih centriv narivni z Tokio i Kioto Takozh vidomim ye misto Kure centr Yaponskogo flotu pid chas Drugoyi svitovoyi vijni ta misto Hirosima zarahovane do Svitovoyi spadshini YuNESKO u zv yazku z atomnim bombarduvannyam 1945 roku Okrim cih misc vidomimi ye male Kioto misto Takehara starovinne misto port Tomo zalishki piratskih baz Murakimi ta samurajske svyatilishe Oyamasumi na ostrovi Omisima Takozh bagato turistiv priyizdyat pomiluvatisya chudovimi landshaftami Vnutrishnogo Yaponskogo morya Osnovni portiOsaka Kobe Hirosima Simonoseki KitakyusyuMoryaMore Aki mizh pivdennim zahodom prefekturi Hirosima ta pivnichnim zahodom prefekturi Ehime ProtokiMeneko mizh ostrovami Honsyu ta Simo Kamagari Sannose mizh ostrovami Simo Kamagari ta MostiMist Akinada 1 spoluchaye ostrovi Honsyu Meneko ta Simo Kamagari Mist Kamagari 2 spoluchaye ostrovi Simo Kamagari ta Mist Seto spoluchaye ostrovi Honsyu ta Shikoku PrimitkiIz BSE nedostupne posilannya z chervnya 2019 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 PosilannyaVnutrishnye Yaponske more Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Vnutrishnye Yaponske moreInformaciya pro region Vnutrishnogo Yaponskogo morya anglijskoyu 23 veresnya 2020 u Wayback Machine