У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виноградов Олександр Павлович Виноградов рос Александр Павлович Виногр

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Виноградов.

Олександр Павлович Виноградов (рос. Александр Павлович Виноградов; *21 серпня 1895(18950821) — 16 листопада 1975) — радянський геохімік, академік (1953), віце-президент АН СРСР (1967 — 1975).

Виноградов Олександр Павлович
Народився	9 (21) серпня 1895 Q21342475?, Романово-Борисоглібский повіт, Ярославська губернія, Російська імперія
Помер	16 листопада 1975(1975-11-16) (80 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР Російська імперія Російська СФРР
Діяльність	хімік, геохімік, викладач університету
Галузь	геохімія
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова (1924) і ^d (1925)
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Вчене звання	академік АН СРСР^[d]
Науковий керівник	Вернадський Володимир Іванович
Знання мов	російська
Заклад	Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського і МДУ
Членство	Леопольдина, Російська академія наук, Академія наук СРСР, Шведська королівська академія наук, Болгарська академія наук, Академія наук СРСР, Сербська академія наук і мистецтв і Польська академія наук
Нагороди	Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1973) ^d (1967) ^d (1965)
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в Петербурзі. Закінчив Військово-медичну академію (1924) і хімічний факультет Ленінградського університету (1925). У 1925 — 1928 викладав у Військово-медичній академії. У 1928—1947 працював в Лабораторії геохімічних проблем АН СРСР (з 1945 — директор). З 1947 — директор Інституту геохімії і аналітичної хімії АН СРСР. З 1953 завідував кафедрою геохімії Московського університету.

У 1934 році О. П. Виноградов переїздить з Ленінграда до Москви. 30 вересня 1943 року його обирають членом-кореспондентом АН СРСР по Відділенню хімічних наук. У 1945—1947 роках він директор Лабораторії геохімічних проблем імені В. І. Вернадського АН СРСР. У 1947 році організовує і стає керівником Інституту геохімії і аналітичної хімії імені В. І. Вернадського АН СРСР.

Як провідний фахівець СРСР в області аналітичної хімії, що заслужив в 1934 році Премію імені В. І. Леніна, був залучений до робіт зі створення атомної зброї і атомної промисловості в Радянському Союзі. Очолив роботи з аналітичного забезпечення виробництва матеріалів високого ступеня чистоти, що ділилися. Під його керівництвом були розроблені високочутливі методи аналізу.

Наукові роботи відносяться до геохімії, біогеохімії, аналітичної хімії, космохімії. Висунув гіпотезу про . Створив в 1956 вчення про універсальний шлях утворення всіх планет в процесі виплавлення і дегазації мантії по механізму зонного плавлення. Заклав основи нового напряму геохімії в СРСР — використання ізотопного складу хімічних елементів для встановлення абсолютного віку гірських порід; виконав визначення абсолютного віку Землі і окремих її геологічних регіонів. Успішно розробляв проблеми хімії різних небесних тіл. Вивчав склад метеоритів; за даними, отриманими за допомогою космічних апаратів, встановив наявність базальтових порід на поверхні Місяця; досліджував склад атмосфери Венери; керував вивченням зразків місячного ґрунту, доставлених апаратами «Луна-16» і «Луна-20». Вніс великий внесок до розвитку геохімії земної кори і Світового океану, у вивчення хімічного складу живих організмів у зв'язку з їхньою еволюцією, в хімію і технологію чистих речовин і рідкісних елементів. Проводив радіохімічні дослідження і безпосередньо брав участь в створенні атомної промисловості в СРСР.

Член низки академій наук і наукових товариств, почесний президент .

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1975). Премія ім. В. І. Леніна (1934), Ленінська премія (1962), три Сталінські премії СРСР (1949, 1951 — двічі), Золота медаль ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1974).

На честь Олександра Виноградова названо гору на Місяці та кратер на Марсі.

Твори

Химический элементарный состав организмов моря, части 1-3, в книге: Труды Биогеохимической лаборатории АН СССР, тома 3, 6, М. — Л., 1935-44 (исправленное и дополненное издание — The elementary chemical composition of marine organisms, New Haven, 1953)
Геохимия редких и рассеянных химических элементов в почвах, 2 изд., М., 1957
Химическая эволюция Земли, М., 1959
О происхождении вещества земной коры, «Геохимия», 1961, № 1, с. 3-29
Введение в геохимию океана, М., 1967; Химия планет, в сб.: Наука и человечество, М., 1969.

Примітки

Vinogradov. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.

Посилання

Астронет [ 25 грудня 2010 у Wayback Machine.]

[1] Vinogradov. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.