Великополе (пол. Wielopole) — колишнє лемківське село, тепер — найпівденніша з 11 адміністративних дільниць міста Загі́р'я в південно-східній Польщі, Сяноцький повіт Підкарпатського воєводства.
Великополе Загір'я | ||||
Церква Архангела Михаїла | ||||
Загальна інформація | ||||
---|---|---|---|---|
49°29′44″ пн. ш. 22°16′04″ сх. д. / 49.49556° пн. ш. 22.26778° сх. д.Координати: 49°29′44″ пн. ш. 22°16′04″ сх. д. / 49.49556° пн. ш. 22.26778° сх. д. | ||||
Країна | Республіка Польща | |||
Адмінодиниця | Загір'я | |||
Засновано | 1412 | |||
Населення | 812 (2006) | |||
Поштовий індекс | 38-540 | |||
Карта | ||||
Великополе у Вікісховищі |
Розташування
Лежить на берегах річки Ослава на історичному шляху на Закарпаття через Радошицький і Лупківський перевали.
Історія
Давнє лемківське село, згадується в першому ж наявному масиві документів — у 1412 р. Було закріпачене за німецьким правом братами Миколаєм і Стецьком з Тарнави, далі належало їхнім нащадкам Тарнавським гербу Сас. Входило село до Сяноцької землі Руського воєводства до 1772 р.
У 1772–1918 рр. — у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. З 1866 р. в селі розпочався видобуток нафти, з того ж року розпочався і процес еміграції, переважно до США. В 1880 р. село належало до Ліського повіту, в селі було 63 будинки і 387 мешканців, з них 326 греко-католиків, 42 римо-католики і 19 юдеїв. Чисто лемківський склад села змінився внаслідок напливу поляків після введення Першої угорсько-галицької залізниці в 1872 р. і Галицької Трансверсальної залізниці в 1884 р.
У 1919–1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства, у 1934–1939 рр. входило до складу ґміни Сянік. В 1921 році в селі нараховувалося 105 будинків і 588 жителів, з них 479 греко-католиків, 80 римо-католиків, 3 протестанти і 26 юдеїв. На 01.01.1939 в селі було 840 жителів — 620 українців, 190 поляків (здебільшого прибулі працівники тартака й нафтопромислу) і 30 євреїв.
12 вересня 1939 р. в село вступили словацькі й німецькі війська. Школи перейшли на українську мову. У серпні 1944 р. при наближенні фронту німці наказали жителям евакуюватись у Пораж і Лукове, але при захопленні села 12 вересня 1944 р. все ж загинули троє цивільних осіб поряд з 16 радянськими солдатами. У результаті війни в селі загинули 36 осіб (26 євреїв, 7 циганів і 3 українці), постраждало 57 будинків із наявних 144. Село підтримувало УПА і часто було місцем постою сотні Хріна та постійних сутичок з польським військом, відомі місця 4 бункерів. Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. 14 родин переселена на територію СРСР в 1945 р. Перепис 31 травня 1946 р. засвідчив у селі 549 осіб, із них 323 українці, 172 поляки і 54 русини (!). 18 липня 1947 року під час Операції Вісла 84 українці-грекокатолики були депортовані на понімецькі землі в 5 сіл Західного Помор’я: Заґужице Ґрифицького повіту (тепер — Лобезький повіт) та 4 села тодішньої ґміни Жельково Слупського повіту — Будово, Дуніново, Лабішево і Митажино. На відміну від сусідніх сіл не виселяли змішані родини і працівників залізниці.
У 1957 р. село електрифікували. У 1972 р. Великополе і ряд сусідніх сіл приєднали до міста Сянік, але 1 лютого 1977 р. від’єднали і з них утворили місто Загір’я. У червні 1992 р. село газифіковано. 22 листопада 1992 р. вперше після 45-річної перерви проведена греко-католицька служба Божа. В 1994 р. село телефонізовано. 15 грудня 2009 р. Великополе під'єднано до каналізації. 28 жовтня 2013 р. всі оселі Великополя були під'єднані до водопроводу.
Церква
Перша згадка про місцеву церкву походить з 1482 р. Нинішня мурована церква Архангела Михаїла збудована в 1939 р., належала до парафії Тернава Горішня Ліського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Після заборони греко-католицької церкви стояла пусткою, використовувалась у 1960-х роках православними, а в 1991 р. повернена греко-католикам.
Посилання
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 76, 122.
Див. також
- Wielopole (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 361. (пол.)
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Velikopole pol Wielopole kolishnye lemkivske selo teper najpivdennisha z 11 administrativnih dilnic mista Zagi r ya v pivdenno shidnij Polshi Syanockij povit Pidkarpatskogo voyevodstva Velikopole Zagir yaVelikopole Cerkva Arhangela Mihayila Zagalna informaciya 49 29 44 pn sh 22 16 04 sh d 49 49556 pn sh 22 26778 sh d 49 49556 22 26778 Koordinati 49 29 44 pn sh 22 16 04 sh d 49 49556 pn sh 22 26778 sh d 49 49556 22 26778Krayina Respublika PolshaAdminodinicya Zagir yaZasnovano 1412Naselennya 812 2006 Poshtovij indeks 38 540 Karta Velikopole u VikishovishiRoztashuvannyaLezhit na beregah richki Oslava na istorichnomu shlyahu na Zakarpattya cherez Radoshickij i Lupkivskij perevali IstoriyaDavnye lemkivske selo zgaduyetsya v pershomu zh nayavnomu masivi dokumentiv u 1412 r Bulo zakripachene za nimeckim pravom bratami Mikolayem i Steckom z Tarnavi dali nalezhalo yihnim nashadkam Tarnavskim gerbu Sas Vhodilo selo do Syanockoyi zemli Ruskogo voyevodstva do 1772 r U 1772 1918 rr u skladi Avstro Ugorskoyi monarhiyi u provinciyi Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Z 1866 r v seli rozpochavsya vidobutok nafti z togo zh roku rozpochavsya i proces emigraciyi perevazhno do SShA V 1880 r selo nalezhalo do Liskogo povitu v seli bulo 63 budinki i 387 meshkanciv z nih 326 greko katolikiv 42 rimo katoliki i 19 yudeyiv Chisto lemkivskij sklad sela zminivsya vnaslidok naplivu polyakiv pislya vvedennya Pershoyi ugorsko galickoyi zaliznici v 1872 r i Galickoyi Transversalnoyi zaliznici v 1884 r U 1919 1939 rr u skladi Polshi Selo nalezhalo do Syanickogo povitu Lvivskogo voyevodstva u 1934 1939 rr vhodilo do skladu gmini Syanik V 1921 roci v seli narahovuvalosya 105 budinkiv i 588 zhiteliv z nih 479 greko katolikiv 80 rimo katolikiv 3 protestanti i 26 yudeyiv Na 01 01 1939 v seli bulo 840 zhiteliv 620 ukrayinciv 190 polyakiv zdebilshogo pribuli pracivniki tartaka j naftopromislu i 30 yevreyiv 12 veresnya 1939 r v selo vstupili slovacki j nimecki vijska Shkoli perejshli na ukrayinsku movu U serpni 1944 r pri nablizhenni frontu nimci nakazali zhitelyam evakuyuvatis u Porazh i Lukove ale pri zahoplenni sela 12 veresnya 1944 r vse zh zaginuli troye civilnih osib poryad z 16 radyanskimi soldatami U rezultati vijni v seli zaginuli 36 osib 26 yevreyiv 7 ciganiv i 3 ukrayinci postrazhdalo 57 budinkiv iz nayavnih 144 Selo pidtrimuvalo UPA i chasto bulo miscem postoyu sotni Hrina ta postijnih sutichok z polskim vijskom vidomi miscya 4 bunkeriv Pislya Drugoyi svitovoyi vijni ukrayinske naselennya bulo piddane etnocidu 14 rodin pereselena na teritoriyu SRSR v 1945 r Perepis 31 travnya 1946 r zasvidchiv u seli 549 osib iz nih 323 ukrayinci 172 polyaki i 54 rusini 18 lipnya 1947 roku pid chas Operaciyi Visla 84 ukrayinci grekokatoliki buli deportovani na ponimecki zemli v 5 sil Zahidnogo Pomor ya Zaguzhice Grifickogo povitu teper Lobezkij povit ta 4 sela todishnoyi gmini Zhelkovo Slupskogo povitu Budovo Duninovo Labishevo i Mitazhino Na vidminu vid susidnih sil ne viselyali zmishani rodini i pracivnikiv zaliznici U 1957 r selo elektrifikuvali U 1972 r Velikopole i ryad susidnih sil priyednali do mista Syanik ale 1 lyutogo 1977 r vid yednali i z nih utvorili misto Zagir ya U chervni 1992 r selo gazifikovano 22 listopada 1992 r vpershe pislya 45 richnoyi perervi provedena greko katolicka sluzhba Bozha V 1994 r selo telefonizovano 15 grudnya 2009 r Velikopole pid yednano do kanalizaciyi 28 zhovtnya 2013 r vsi oseli Velikopolya buli pid yednani do vodoprovodu CerkvaPersha zgadka pro miscevu cerkvu pohodit z 1482 r Ninishnya murovana cerkva Arhangela Mihayila zbudovana v 1939 r nalezhala do parafiyi Ternava Gorishnya Liskogo dekanatu Peremishlskoyi yeparhiyi UGKC Pislya zaboroni greko katolickoyi cerkvi stoyala pustkoyu vikoristovuvalas u 1960 h rokah pravoslavnimi a v 1991 r povernena greko katolikam PosilannyaKubijovich V Etnichni grupi pivdennozahidnoyi Ukrayini Galichini na 1 1 1939 21 lyutogo 2021 u Wayback Machine Visbaden 1983 s 76 122 Div takozhWielopole 2 Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1893 T XIII S 361 pol Ce nezavershena stattya z geografiyi Polshi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi