Велика синагога (Володава)

Велика синагога — пам'ятка юдейської сакральної архітектури 18 століття, що знаходиться на вулиці Червоного Хреста 7 у Володаві на Підляшші.

Велика синагога
Головний фасад
51°33′ пн. ш. 23°33′ сх. д. / 51.550° пн. ш. 23.550° сх. д. / 51.550; 23.550
Тип споруди	синагога
Розташування	Польща, Володава
Архітектор	Паоло Фонтана
Початок будівництва	1764
Кінець будівництва	1774
Стиль	Пізнє бароко
Належність	юдаїзм
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі
Велика синагога (Володава) (Польща)
Велика синагога у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Велика синагога.

Історія

Синагога збудована у 1764-1774 роках за проектом Паоло Фонтана, на місці старої дерев'яної синагоги. Частину фундушу на її будівництво призначила родина Чорторийських. У другій половині 19 століття над вестибюлем синагоги добудований другий ярус і два наріжних алькови.

Під час Першої світової війни синагога і її інтер'єр були повністю знищені вогнем. Після війни здійснено ремонт синагоги, реконструйовано інтер'єр. Після 1920 року усю столярку інтер'єру перероблено. У 1936 році встановлено новий Арон Га-кодеш.

В часі Другої світової війни синагогу зачинено, а будівлю пристосовано під військовий склад. Як склад вона використовувалася вже після війни, до 1970 року. В 1980-х роках проведено реставрацію і консервацію пам'ятки.

Арон Га-кодеш

Від 1983 року у будівлі синагоги розташовується , зі сталою експозицією присвяченою історії польських і володавських гебреїв. Серед найцікавіших експонатів можна зауважити: , , яди, мезузи, корони на Тору, ханукії, тфіліни, таліти, або шофари з 19 століття. Частину експонатів подарував до музею Якуб Фрідман з Сіднею.

На горі, у колишньому хедері і водночас помешканні вчителя розгорнена експозиція «В кімнаті меламеда», де зосереджено предмети щоденного вжитку і релігійні книги. Також там можна оглянути піч, т. зв. козу.

Архітектура

Вигляд

Мурована в пізньобароковому стилі з цегли, на вапняному розчині, потинькована. В проєкції має форму прямокутника 26×30,6 м, кубатура становить 8500 м³. До головного об'єму будівлі, накритого ламаним дахом, прилягають дві партерні прибудовки розмірами 19,6×5,6 метрів, вивершені гребенеподібним аттиком, що первісно призначалися під бабинці. Аттик складається з чотирьох однакових сегментів розчленованих імпостами з вазонами по осях пілястр, в основі оздоблені прямокутними панелями.

Від сторони фасаду, на обидві сторони будівлі, знаходяться два окремих, добудованих в другій половині 19 століття, поверхових алькови в проєкції квадрату 5,9×5,7 м, на підмурівку, що підтримуються аркадами і накриті окремим дахом. Підпружні арки спираються на допасовані до стовпів аркад тосканські півколони. Другий ярус альковів є двовісний, розчленований пілястрами і увінчаний карнизом. Фасад головної зали від сходу ідентичний до фасаду від півночі і півдня. Усі наріжжя будівлі заокруглені. Центральна частина має (розміри: 6×5,25×2,35 м). В часи функціонування релігійної громади використовувалися під .

Склепіння головної зали

До будівлі провадять сучасні двостворчаті двері. В інтер'єрі, з західної сторони, знаходиться широкий вестибюль, над яким знаходиться черговий бабинець. Партер вестибюля п'ятивісевий. Другий ярус над вестибюлем є тривісевим. Головна молитовна зала (розміри: 16,5×18,3 м; висота: 10,5 м) нижча на 10 см від долівки вестибюля. Перекрита опертим на чотири іонічні колони дев'ятипільним еліптично-хрестовим склепінням з . На стиках полів склепіння знаходяться чотирилистні розети у профільованих стуккових обрамленнях, що походять з 18 століття і оздоблені символами свята Суккот, рослинами, символами орла, оленя і лелеки в боротьбі.

Колони стоять на високих цоколях, їхні бази складаються з двох валиків і двох викружок, а нижче стилізованої іонічної капітелі з вісьмома волютами розміщується астрагал. Над капітелями колон — тричленні імпости. Між колонами колись знаходилася біма на два входи в оточенні балюстради. У 2004 році виконано реконструкцію біми на підставі передвоєнних світлин, поза тим вона не є постійною складовою інтер'єру. Віконні прорізи обрамляють рельєфні мотузки з китичними закінченнями.

Відкоси дверного прорізу з вестибюля і вікна чоловічої зали виконані діагонально. Головна зала поєднана з бабинцями малими переходами. Дощана підлога вже сучасна.

Бібліографія

• Ireneusz Wojczuk. Bóżnica włodawska // Zeszyty muzealne. T. 5. Włodawa: Muzeum Pojezierza Łęczyńsko-Włodawskiego, 1996. (пол.)

Мережеві лінки

• Велика синагога у Володаві [ 4 листопада 2011 у Wayback Machine.] (пол.)

1. Реєстр пам'яток — 2022.
   d:Track:Q15983881