Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Васко Пратоліні (італ. Vasko Pratolini; нар. 19 жовтня 1913, Флоренція — пом. 12 січня 1991, Рим) — один з видатних італійських письменників XX століття. Тричі номінувався на Нобелівську премію з літератури. У 1955 отримав літературну за роман «Метелло», а також премію Фельтрінеллі Італійської Академії та Премію Марцотто. Журналіст, сценарист, брав активну участь у становленні італійського неореалізму.
| Васко Пратоліні | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Vasco Pratolini | ||||
 | ||||
| Народився | 19 жовтня 1913[1][2][…] Флоренція, Королівство Італія[1] | |||
| Помер | 12 січня 1991[1][2][…] (77 років) Рим, Італія[1] | |||
| Поховання | d | |||
| Країна |  Італія Королівство Італія | |||
| Місце проживання | Рим | |||
| Діяльність | письменник, сценарист, журналіст, партизани | |||
| Alma mater | Флорентійський університет | |||
| Мова творів | італійська | |||
| Роки активності | з 1932 | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
 Васко Пратоліні у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
Народився у Флоренції у простій сім'ї. Мати померла у 1918 році, коли батько був на війні, тому маленький Васко переїхав до дідуся та бабусі. У 12 років перебрався до Via del Corno, вулицю-протагоніст одного з його кращих романів. Працював вуличним продавцем та в типографії.
Самоук, увійшов у світ літератури завдяки знайомству з Еліо Вітторіні, з яким працював у газеті «Il Bargello». Жадібний читач, використовував кожну вільну хвилину для читання у лікарні (хворів на туберкульоз) з 1935 по 1937. Це довге лікування було відображене у творі «Taccuino del Convalescente». У 1938 році разом з заснував журнал Campo di Marte, який було закрито фашистським урядом 9 місяців потому.
У 1939 році переїхав до Риму, де працював у Міністерстві Освіти. У 1941 році одружився, опублікував свою першу книгу «Зелений килим». У 1943 році брав участь у опорі німецькій окупації Італії. Ці події відобразив у творі «Моє серце на мості Мільвіо» (Il mio cuore a Ponte Milvio). Після деокупації оселився в Мілані, де працював журналістом в газеті «La Settimana» та викладав в Інституті Мистецтв.
Після війни перебрався до Неаполю, де вів активну журналістську діяльність для газет «Milano Sera» та «Paese Sera». У 1951 році повернувся до Риму, де брав участь у формуванні італійського неореалізму в кіно; написав близько 20 сценаріїв, серед яких «Рокко та його брати» (разом зі сценаристкою Сузо Чеккі д'Аміко) до фільму режисера Лукіано Вісконті та «Пайза» режисера Роберто Росселліні. У 1961 році режисер Валеріо Дзурліні екранізував його романи «Родинна хроніка» та «Дівчата із Сан Фредіано». У 1964 році був номінований на Оскар за сценарій до фільму «Чотири дні в Неаполі» режисера Нанні Лой.
У 1970 році режисер Мауро Болоньїні екранізував його роман «Метелло» за сценарієм Сузо Чеккі д'Аміко та музикою Енніо Морріконе. Головні ролі виконали , Оттавія Пікколо та Лючія Бозе.
Його творам притаманні автобіографічні елементи, описи побуту та життя простих людей, особливо жителів Флоренції. Стиль творів простий, що відповідає обраній тематиці.
Літературні твори
Серед найважливіших творів є Родинна хроніка (1947), Хроніки бідних коханців (1947), Дівчата із Сан Фредіано (1948), Метелло (1955), Алегорія та зніяковість (1966).
У «Родинній хроніці», дуже особистому творі, Пратоліні описує емоційні стосунки зі своїм братом. Вони розлучаються ще маленькими. Брата досить жорстко виховував дворецький. Рідні знов зустрічаються після кількох років і підтримують тісні стосунки. У книзі поєднується опис емоційних відносин автора з братом та іншими членами родини й майстерне оповідання подій того часу.
Події твору «Дівчата із Сан Фредіано» (Le ragazze di San Frediano) розгортаються в одному з районів Флоренції, де живе група сміливих і рішучих дівчат. Одразу після війни, вони всі закохуються у колишнього партизана Боба (прізвисько, що походить від його схожості з модним тоді актором Робертом Тейлором). Боб ставиться до них як півень до курчат. В творі описується помста сміливих дівчат Сан Фредіано огидному Бобові.
«Хроніки бідних коханців» (Cronache di poveri amanti) — це шедевр італійського неореалізму. Твір оповідає події 1925—1926 років, що сталися на Віа дель Корно, типовій пролетарській вулиці Флоренції, розташованій між Палаццо Веккіо та Санта-Кроче. Через життєві історії простих мешканців автор розкриває соціальні та політичні проблеми Італії перших років фашизму. Сама ж вулиця, в свою чергу, стає головним героєм, оскільки кожна подія, що відбувається на вулиці та поза нею, стає причиною розмови, суперництва, занепокоєння та неспокою. За цю роботу Пратоліні отримав нагороду Libero Stampa в 1947 році, що ознаменувало початок його популярності як письменника в Італії та поза її межами.
«Метелло» розповідає про Метелло Салані, хлопця сироту, вихованого селянами, які переїхали до Флоренції в пошуках роботи. Метелло бере активну участь у страйках та в соціалістичному русі з 1875 року. Паралельно оповідається про емоційні переживання головного героя, який одружується на дівчині Ерсілі.
«Аллегорія та зніяковість» є своєрідним самоаналізом головного героя на тлі історичних подій Італії того часу.
Видані твори
- Il tappeto verde (1941)
- Via de' magazzini (1941)
- Le amiche (1943)
- Il quartiere (1943)
- Cronaca familiare (1947)
- Cronache di poveri amanti(1947)
- Diario sentimentale (1947)
- Mestiere da vagabondo (1947)
- Un eroe del nostro tempo (1947)
- Le ragazze di San Frediano (1949)
- La domenica della povera gente (1952)
- Lungo viaggio di Natale (1954)
- Metello (1955), на українську мову перекладено Анатолієм Іллічевським у 1960 як «Метелло»
- Lo scialo (1960)
- La costanza della ragione (1963)
- Allegoria e derisione (1966)
- La mia città ha trent'anni (1967)
- Il mannello di Natascia (1985)
Примітки
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- Filmportal.de — 2005.
- Енциклопедія Брокгауз
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- BeWeB
- . www.nobelprize.org. Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 19 квітня 2017.
Посилання
- (італ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Vasko Pratolini ital Vasko Pratolini nar 19 zhovtnya 1913 19131019 Florenciya pom 12 sichnya 1991 Rim odin z vidatnih italijskih pismennikiv XX stolittya Trichi nominuvavsya na Nobelivsku premiyu z literaturi U 1955 otrimav literaturnu za roman Metello a takozh premiyu Feltrinelli Italijskoyi Akademiyi ta Premiyu Marcotto Zhurnalist scenarist brav aktivnu uchast u stanovlenni italijskogo neorealizmu Vasko Pratoliniital Vasco PratoliniNarodivsya19 zhovtnya 1913 1913 10 19 1 2 Florenciya Korolivstvo Italiya 1 Pomer12 sichnya 1991 1991 01 12 1 2 77 rokiv Rim Italiya 1 PohovannyadKrayina Italiya Korolivstvo ItaliyaMisce prozhivannyaRimDiyalnistpismennik scenarist zhurnalist partizaniAlma materFlorentijskij universitetMova tvorivitalijskaRoki aktivnostiz 1932Nagorodipremiya Viaredzho Premiya Antonio Feltrinelli d 1961 Vasko Pratolini u Vikishovishi Vislovlyuvannya u VikicitatahBiografiyaMogila Pratolini u Florenciyi Narodivsya u Florenciyi u prostij sim yi Mati pomerla u 1918 roci koli batko buv na vijni tomu malenkij Vasko pereyihav do didusya ta babusi U 12 rokiv perebravsya do Via del Corno vulicyu protagonist odnogo z jogo krashih romaniv Pracyuvav vulichnim prodavcem ta v tipografiyi Samouk uvijshov u svit literaturi zavdyaki znajomstvu z Elio Vittorini z yakim pracyuvav u gazeti Il Bargello Zhadibnij chitach vikoristovuvav kozhnu vilnu hvilinu dlya chitannya u likarni hvoriv na tuberkuloz z 1935 po 1937 Ce dovge likuvannya bulo vidobrazhene u tvori Taccuino del Convalescente U 1938 roci razom z zasnuvav zhurnal Campo di Marte yakij bulo zakrito fashistskim uryadom 9 misyaciv potomu U 1939 roci pereyihav do Rimu de pracyuvav u Ministerstvi Osviti U 1941 roci odruzhivsya opublikuvav svoyu pershu knigu Zelenij kilim U 1943 roci brav uchast u opori nimeckij okupaciyi Italiyi Ci podiyi vidobraziv u tvori Moye serce na mosti Milvio Il mio cuore a Ponte Milvio Pislya deokupaciyi oselivsya v Milani de pracyuvav zhurnalistom v gazeti La Settimana ta vikladav v Instituti Mistectv Pislya vijni perebravsya do Neapolyu de viv aktivnu zhurnalistsku diyalnist dlya gazet Milano Sera ta Paese Sera U 1951 roci povernuvsya do Rimu de brav uchast u formuvanni italijskogo neorealizmu v kino napisav blizko 20 scenariyiv sered yakih Rokko ta jogo brati razom zi scenaristkoyu Suzo Chekki d Amiko do filmu rezhisera Lukiano Viskonti ta Pajza rezhisera Roberto Rossellini U 1961 roci rezhiser Valerio Dzurlini ekranizuvav jogo romani Rodinna hronika ta Divchata iz San Frediano U 1964 roci buv nominovanij na Oskar za scenarij do filmu Chotiri dni v Neapoli rezhisera Nanni Loj U 1970 roci rezhiser Mauro Bolonyini ekranizuvav jogo roman Metello za scenariyem Suzo Chekki d Amiko ta muzikoyu Ennio Morrikone Golovni roli vikonali Ottaviya Pikkolo ta Lyuchiya Boze Jogo tvoram pritamanni avtobiografichni elementi opisi pobutu ta zhittya prostih lyudej osoblivo zhiteliv Florenciyi Stil tvoriv prostij sho vidpovidaye obranij tematici Literaturni tvoriSered najvazhlivishih tvoriv ye Rodinna hronika 1947 Hroniki bidnih kohanciv 1947 Divchata iz San Frediano 1948 Metello 1955 Alegoriya ta zniyakovist 1966 U Rodinnij hronici duzhe osobistomu tvori Pratolini opisuye emocijni stosunki zi svoyim bratom Voni rozluchayutsya she malenkimi Brata dosit zhorstko vihovuvav dvoreckij Ridni znov zustrichayutsya pislya kilkoh rokiv i pidtrimuyut tisni stosunki U knizi poyednuyetsya opis emocijnih vidnosin avtora z bratom ta inshimi chlenami rodini j majsterne opovidannya podij togo chasu Podiyi tvoru Divchata iz San Frediano Le ragazze di San Frediano rozgortayutsya v odnomu z rajoniv Florenciyi de zhive grupa smilivih i rishuchih divchat Odrazu pislya vijni voni vsi zakohuyutsya u kolishnogo partizana Boba prizvisko sho pohodit vid jogo shozhosti z modnim todi aktorom Robertom Tejlorom Bob stavitsya do nih yak piven do kurchat V tvori opisuyetsya pomsta smilivih divchat San Frediano ogidnomu Bobovi Hroniki bidnih kohanciv Cronache di poveri amanti ce shedevr italijskogo neorealizmu Tvir opovidaye podiyi 1925 1926 rokiv sho stalisya na Via del Korno tipovij proletarskij vulici Florenciyi roztashovanij mizh Palacco Vekkio ta Santa Kroche Cherez zhittyevi istoriyi prostih meshkanciv avtor rozkrivaye socialni ta politichni problemi Italiyi pershih rokiv fashizmu Sama zh vulicya v svoyu chergu staye golovnim geroyem oskilki kozhna podiya sho vidbuvayetsya na vulici ta poza neyu staye prichinoyu rozmovi supernictva zanepokoyennya ta nespokoyu Za cyu robotu Pratolini otrimav nagorodu Libero Stampa v 1947 roci sho oznamenuvalo pochatok jogo populyarnosti yak pismennika v Italiyi ta poza yiyi mezhami Metello rozpovidaye pro Metello Salani hlopcya sirotu vihovanogo selyanami yaki pereyihali do Florenciyi v poshukah roboti Metello bere aktivnu uchast u strajkah ta v socialistichnomu rusi z 1875 roku Paralelno opovidayetsya pro emocijni perezhivannya golovnogo geroya yakij odruzhuyetsya na divchini Ersili Allegoriya ta zniyakovist ye svoyeridnim samoanalizom golovnogo geroya na tli istorichnih podij Italiyi togo chasu Vidani tvoriIl tappeto verde 1941 Via de magazzini 1941 Le amiche 1943 Il quartiere 1943 Cronaca familiare 1947 Cronache di poveri amanti 1947 Diario sentimentale 1947 Mestiere da vagabondo 1947 Un eroe del nostro tempo 1947 Le ragazze di San Frediano 1949 La domenica della povera gente 1952 Lungo viaggio di Natale 1954 Metello 1955 na ukrayinsku movu perekladeno Anatoliyem Illichevskim u 1960 yak Metello Lo scialo 1960 La costanza della ragione 1963 Allegoria e derisione 1966 La mia citta ha trent anni 1967 Il mannello di Natascia 1985 PrimitkiBell A Encyclopaedia Britannica Encyclopaedia Britannica Inc 1768 d Track Q455d Track Q2846567d Track Q2743906 Filmportal de 2005 d Track Q15706812 Enciklopediya Brokgauz d Track Q237227 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 BeWeB d Track Q77541206 www nobelprize org Arhiv originalu za 22 listopada 2020 Procitovano 19 kvitnya 2017 Posilannya ital