Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Єпископ Валеріан (в миру Василь Несторович Рудич; 12 (24) квітня 1889 року, село Мізяківські Хутори, Вінницький повіт, Подільська губернія — 27 лютого 1938 Архангельська область) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Кирилівський, вікарій Новгородської єпархії.
| Валеріан | |
| Альма-матер: | Подільська духовна семінарія, Московська духовна академія |
|---|---|
| Науковий ступінь: | d |
| Діяльність: | православний священник |
| Ім'я при народженні: | Василь Несторович Рудич |
| Народження: | 12 (24) квітня 1889 Мізяківські Хутори, Вінницького повіту, Подільської губернії |
| Смерть: | 27 лютого 1938 (48 років) Іжемський район, Республіка Комі, РРФСР, СРСР |
| Похований: | Ухта |
| Чернецтво: | зима 1917 |
| Єп. хіротонія: | 7 червня 1921 |
Біографія
Василь Несторович Рудич народився 12 квітня 1889 року в селі Мізяківські Хутори Подільської губернії. За одними джерелами батьками його були селяни; за іншими джерелами — народився він у родині фельдшера. старший брат Каллінік служив священиком в м.Брацлаві Подільської губернії. Молодший брат Віктор Рудич і сестри Євгенія Шатковська і Олена Червенчук проживали в Українській РСР, з ними єпископ не підтримував зв'язки.
Закінчив Тиврівське духовне училище. У 1910 році з відзнакою закінчив Подільську духовну семінарію. У 1914—1916 роках навчався в Московській Духовній Академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов'я.
З 1 березня 1917 року був професорським стипендіатом Московської Духовної Академії, згодом удостоєний ступеня магістра богослов'я, до весни 1918 року був доцентом МДА. Взимку 1917 пострижений в чернецтво з ім'ям Валеріан, 1 березня 1917 висвячений у сан ієромонаха.
Був учасником З'їзду вченого чернецтва, який відбувся 7—14 липня 1917 року в Московській духовній академії.
Брав участь в роботі Помісного Собору РПЦ 1917—1918 років.
З 15 серпня 1918 року служив в Рашкові, в травні того ж року призначений настоятелем Троїцького монастиря в Кам'янці-Подільському, зведений в сан архімандрита. 6 раз короткочасно арештовувався петлюрівцями і представниками радянської влади.
25 травня (7 червня) 1921 хіротонізований на єпископа Проскурівського, вікарія Подільської єпархії. Архієрею доводилося жити як в Проскурові, так і в Кам'янці-Подільському, в Троїцькому монастирі Кам'янця-Подільського. У 1920 році піддався арешту. В кінці червня 1922 заарештований в Проскурові, звинувачений в контрреволюційній діяльності. Висланий з України. З 9 серпня 1923 року жив в московському Даниловому монастирі.
16 вересня 1923 року призначений єпископом Ржевським, вікарієм Тверської єпархії. До місця призначення виїхати не зміг.
З 16 жовтня 1923 року тимчасово керував Смоленською єпархією. Активно протидіяв обновленському розколу в єпархії. 4 березня 1924 року затверджений єпископом Смоленським.
У початку 1924 року проживав в Харкові, звідки був висланий до Москви без права без права виїзду. 16 квітня 1924 року заарештований у Москві, укладений до Бутирської в'язниці, 27 квітня звільнений. У Москві до 11 грудня 1924 року служив в Даниловому монастирі.
11 грудня 1924 року знову арештовано за підозрою в «антирадянській контрреволюційній діяльності», яка полягала в складанні списків архієреїв РПЦ (канонічних і неканонічних), що піддавалися переслідуванням з боку радянської влади. Після арешту було пред'явлено звинувачення: «поширення неправдивих чуток і відомостей на адресу радянської влади, що ним поширювались як серед чернецтва Данилова монастиря, так і серед осіб, що мали до нього якесь відношення». На слідстві підтвердив, що збирав відомості про російський єпископат.
До 19 червня 1925 року перебував у Бутирській в'язниці під слідством. 19 червня 1925 засуджений Особливою Нарадою при Колегії ОГПУ за статтею 73 КК РРФСР до 3 років заслання в Середню Азію. Висланий до Кара-Калпацької АО, в місто Турткуль, потім в місто Ходжейлі, де знаходився з листопада 1926 по 28 березня 1928 року. 5 жовтня 1927 року брав участь в зборах 6 засланих єпископів в м. Ходжейлі, на якому було вирішено прийняти Декларацію 1927 р. митрополита Сергія (Страгородського) і вітати легалізацію органів церковного управління. Після закінчення заслання 28 березня 1928 року відбув до Москви.
З 28 квітня (11 травня) 1928 року — єпископ Рославльський, вікарій Смоленської єпархії.
З 11 (24) травня 1928 року — єпископ Шадринский, вікарій Пермської єпархії. У 1928 році тимчасово керував Свердловською єпархією.
Служив в Хрестовоздвиженській церкві Свердловська до її закриття в лютому 1930 року.
З 30 квітня (13 травня) 1930 по 6 листопада 1930 року - єпископ Ржевський.
З 29 жовтня (11 листопада) 1930 року — єпископ Бакинський. До місця призначення виїхати не зміг.
У 1931 році призначений тимчасово керуючим Свердловською єпархією, проте до місця призначення виїхати не зміг.
З 16 (29) вересня 1931 року до 1934 року — єпископ Кирилівський, вікарій Новгородської єпархії. Жив у м. Тихвіні Ленінградської області. У 1932—1934 роках тимчасово керував Череповецькою єпархією. У 1933 р. піддався короткочасному арешту за підозрою «в участі в контрреволюційній організації».
1 січня 1934 заарештований у себе на квартирі в Тихвіні у справі «евлогієвців» (справа професора Петербурзької академії Соколова Івана Івановича). Під час арешту у Владики було вилучено: «іконка з ланцюжком» (панагію), «хрест з ланцюжком і іконкою», чотки, пояс мотузковий, дерев'яний хрест і молитовник. Акт медичного обстеження повідомляє про те, що заарештований переніс висипний тиф.
Зі свідчень Владики з'ясувалося наступне: в своєму кафедральному місті Владика не бував, в Тихвін прибув з Ленінграда в жовтні 1933 року, жоден з 17 районів, що належать до його єпархії, не відвідував, та й не зміг би відвідати, так як заарештований був уже через 2 місяці 31 грудня 1933 року. Виїжджав двічі в Ленінград: 2-3 жовтня їздив за особистими речами, 6 грудня служив в Олександро-Невській лаврі.
Владика Валеріан був поміщений у в'язницю міста Тихвін 1 січня 1934 р. Перший допит Владики був зроблений в Тихвінському районному відділенні ОГПУ. Владика повідомив, що в самому Тихвіні він служив щодня. Зі свідчень єпископа Валеріана: «Крім міських тихвінських священиків нікого з таких не знаю… З закордоном ніколи зв'язків не мав і не маю. Крім російської, володію французькою мовою, знав німецьку і частково англійську мову». Через кілька днів Владика був переведений до Ленінграда, поміщений в Ленінградський ДПЗ із зарахуванням за 3-им відділенням Секретно-політичного відділення Повноважного представництва ОГПУ (СПО ПП ОГПУ). Наступний протокол позначений 13 січня 1934 року. Він складався більш цілеспрямовано, з упором на «контрреволюційні» зв'язку, організацію «осередків», «повстанський рух», підготовку іноземної інтервенції, диверсійні акти та інше. Важко визначити, що насправді говорив Владика, але протоколи він підписав і винним себе визнав.
До справи «евлогіївців» було залучено 175 осіб. У їх числі професура СПб ДА: Іван Іванович Соколов, Іван Олексійович Карабінів. Крім того, єпископ Сергій (Зінкевич), дві його рідні сестри, обидві хворі на туберкульоз, черниці Анна і Ольга, їх племінниця і вихованка Любов Вознесенська. Трійка при ПП ОГПУ по Ленінградському військовому округу 3 березня (25 лютого?) 1934 трійка при ПП ОГПУ по Ленінградському військовому округу засудила владику Валеріана за ст. ст. 58-10, 58-11 КК РРФСР до 8 років ВТТ. Розділ III резолютивної частини тому називається «Структура ленінградської організації Евлогіївців». У ньому підрозділ «Єдиний керівний центр» (всього 5 осіб) починається ім'ям єпископа Валеріана (Рудича).
Ув'язнення відбував у Ухтинському таборі, а після його скасування 5 грудня 1936 року в Комі АРСР.
У 1937 році, перебуваючи вже на засланні (місце заслання невідомо) був знову заарештований.
Трійка при УНКВС СРСР по Архангельській області 27 грудня 1937 році за звинуваченням у «контрреволюційній агітації» засудила владику Валеріана до вищої міри покарання - розстрілу. Вирок було виконано 27 лютого 1938 року.
Реабілітований Прокуратурою Московської області 31 серпня 1993 року за вироком 1925 року репресій.
У 2003 році комісія з канонізації святих УПЦ вважала за можливе загальноцерковне прославляння мученика ХХ століття єпископа Валеріана (Рудича).
Посилання
- Валериан [ 18 червня 2016 у Wayback Machine.] // Православная энциклопедия. Том VI. — М.: Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2003. — С. 528. — 752 с. — 39 000 экз. — ISBN 5-89572-010-2
- Сайт ПСТГУ [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- на сайте «Русское православие»
- «Седмица» — православные новости за неделю[недоступне посилання з березня 2019]
- ЕПИСКОП ВАЛЕРИАН (РУДИЧ) 1931–1934 гг. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Rudich Yepiskop Valerian v miru Vasil Nestorovich Rudich 12 24 kvitnya 1889 roku selo Mizyakivski Hutori Vinnickij povit Podilska guberniya 27 lyutogo 1938 Arhangelska oblast yepiskop Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi yepiskop Kirilivskij vikarij Novgorodskoyi yeparhiyi Valerian Alma mater Podilska duhovna seminariya Moskovska duhovna akademiya Naukovij stupin d Diyalnist pravoslavnij svyashennik Im ya pri narodzhenni Vasil Nestorovich Rudich Narodzhennya 12 24 kvitnya 1889 Mizyakivski Hutori Vinnickogo povitu Podilskoyi guberniyi Smert 27 lyutogo 1938 1938 02 27 48 rokiv Izhemskij rajon Respublika Komi RRFSR SRSR Pohovanij Uhta Chernectvo zima 1917 Yep hirotoniya 7 chervnya 1921BiografiyaVasil Nestorovich Rudich narodivsya 12 kvitnya 1889 roku v seli Mizyakivski Hutori Podilskoyi guberniyi Za odnimi dzherelami batkami jogo buli selyani za inshimi dzherelami narodivsya vin u rodini feldshera starshij brat Kallinik sluzhiv svyashenikom v m Braclavi Podilskoyi guberniyi Molodshij brat Viktor Rudich i sestri Yevgeniya Shatkovska i Olena Chervenchuk prozhivali v Ukrayinskij RSR z nimi yepiskop ne pidtrimuvav zv yazki Zakinchiv Tivrivske duhovne uchilishe U 1910 roci z vidznakoyu zakinchiv Podilsku duhovnu seminariyu U 1914 1916 rokah navchavsya v Moskovskij Duhovnij Akademiyi yaku zakinchiv zi stupenem kandidata bogoslov ya Z 1 bereznya 1917 roku buv profesorskim stipendiatom Moskovskoyi Duhovnoyi Akademiyi zgodom udostoyenij stupenya magistra bogoslov ya do vesni 1918 roku buv docentom MDA Vzimku 1917 postrizhenij v chernectvo z im yam Valerian 1 bereznya 1917 visvyachenij u san iyeromonaha Buv uchasnikom Z yizdu vchenogo chernectva yakij vidbuvsya 7 14 lipnya 1917 roku v Moskovskij duhovnij akademiyi Brav uchast v roboti Pomisnogo Soboru RPC 1917 1918 rokiv Z 15 serpnya 1918 roku sluzhiv v Rashkovi v travni togo zh roku priznachenij nastoyatelem Troyickogo monastirya v Kam yanci Podilskomu zvedenij v san arhimandrita 6 raz korotkochasno areshtovuvavsya petlyurivcyami i predstavnikami radyanskoyi vladi 25 travnya 7 chervnya 1921 hirotonizovanij na yepiskopa Proskurivskogo vikariya Podilskoyi yeparhiyi Arhiyereyu dovodilosya zhiti yak v Proskurovi tak i v Kam yanci Podilskomu v Troyickomu monastiri Kam yancya Podilskogo U 1920 roci piddavsya areshtu V kinci chervnya 1922 zaareshtovanij v Proskurovi zvinuvachenij v kontrrevolyucijnij diyalnosti Vislanij z Ukrayini Z 9 serpnya 1923 roku zhiv v moskovskomu Danilovomu monastiri 16 veresnya 1923 roku priznachenij yepiskopom Rzhevskim vikariyem Tverskoyi yeparhiyi Do miscya priznachennya viyihati ne zmig Z 16 zhovtnya 1923 roku timchasovo keruvav Smolenskoyu yeparhiyeyu Aktivno protidiyav obnovlenskomu rozkolu v yeparhiyi 4 bereznya 1924 roku zatverdzhenij yepiskopom Smolenskim U pochatku 1924 roku prozhivav v Harkovi zvidki buv vislanij do Moskvi bez prava bez prava viyizdu 16 kvitnya 1924 roku zaareshtovanij u Moskvi ukladenij do Butirskoyi v yaznici 27 kvitnya zvilnenij U Moskvi do 11 grudnya 1924 roku sluzhiv v Danilovomu monastiri 11 grudnya 1924 roku znovu areshtovano za pidozroyu v antiradyanskij kontrrevolyucijnij diyalnosti yaka polyagala v skladanni spiskiv arhiyereyiv RPC kanonichnih i nekanonichnih sho piddavalisya peresliduvannyam z boku radyanskoyi vladi Pislya areshtu bulo pred yavleno zvinuvachennya poshirennya nepravdivih chutok i vidomostej na adresu radyanskoyi vladi sho nim poshiryuvalis yak sered chernectva Danilova monastirya tak i sered osib sho mali do nogo yakes vidnoshennya Na slidstvi pidtverdiv sho zbirav vidomosti pro rosijskij yepiskopat Do 19 chervnya 1925 roku perebuvav u Butirskij v yaznici pid slidstvom 19 chervnya 1925 zasudzhenij Osoblivoyu Naradoyu pri Kolegiyi OGPU za statteyu 73 KK RRFSR do 3 rokiv zaslannya v Serednyu Aziyu Vislanij do Kara Kalpackoyi AO v misto Turtkul potim v misto Hodzhejli de znahodivsya z listopada 1926 po 28 bereznya 1928 roku 5 zhovtnya 1927 roku brav uchast v zborah 6 zaslanih yepiskopiv v m Hodzhejli na yakomu bulo virisheno prijnyati Deklaraciyu 1927 r mitropolita Sergiya Stragorodskogo i vitati legalizaciyu organiv cerkovnogo upravlinnya Pislya zakinchennya zaslannya 28 bereznya 1928 roku vidbuv do Moskvi Z 28 kvitnya 11 travnya 1928 roku yepiskop Roslavlskij vikarij Smolenskoyi yeparhiyi Z 11 24 travnya 1928 roku yepiskop Shadrinskij vikarij Permskoyi yeparhiyi U 1928 roci timchasovo keruvav Sverdlovskoyu yeparhiyeyu Sluzhiv v Hrestovozdvizhenskij cerkvi Sverdlovska do yiyi zakrittya v lyutomu 1930 roku Z 30 kvitnya 13 travnya 1930 po 6 listopada 1930 roku yepiskop Rzhevskij Z 29 zhovtnya 11 listopada 1930 roku yepiskop Bakinskij Do miscya priznachennya viyihati ne zmig U 1931 roci priznachenij timchasovo keruyuchim Sverdlovskoyu yeparhiyeyu prote do miscya priznachennya viyihati ne zmig Z 16 29 veresnya 1931 roku do 1934 roku yepiskop Kirilivskij vikarij Novgorodskoyi yeparhiyi Zhiv u m Tihvini Leningradskoyi oblasti U 1932 1934 rokah timchasovo keruvav Cherepoveckoyu yeparhiyeyu U 1933 r piddavsya korotkochasnomu areshtu za pidozroyu v uchasti v kontrrevolyucijnij organizaciyi 1 sichnya 1934 zaareshtovanij u sebe na kvartiri v Tihvini u spravi evlogiyevciv sprava profesora Peterburzkoyi akademiyi Sokolova Ivana Ivanovicha Pid chas areshtu u Vladiki bulo vilucheno ikonka z lancyuzhkom panagiyu hrest z lancyuzhkom i ikonkoyu chotki poyas motuzkovij derev yanij hrest i molitovnik Akt medichnogo obstezhennya povidomlyaye pro te sho zaareshtovanij perenis visipnij tif Zi svidchen Vladiki z yasuvalosya nastupne v svoyemu kafedralnomu misti Vladika ne buvav v Tihvin pribuv z Leningrada v zhovtni 1933 roku zhoden z 17 rajoniv sho nalezhat do jogo yeparhiyi ne vidviduvav ta j ne zmig bi vidvidati tak yak zaareshtovanij buv uzhe cherez 2 misyaci 31 grudnya 1933 roku Viyizhdzhav dvichi v Leningrad 2 3 zhovtnya yizdiv za osobistimi rechami 6 grudnya sluzhiv v Oleksandro Nevskij lavri Vladika Valerian buv pomishenij u v yaznicyu mista Tihvin 1 sichnya 1934 r Pershij dopit Vladiki buv zroblenij v Tihvinskomu rajonnomu viddilenni OGPU Vladika povidomiv sho v samomu Tihvini vin sluzhiv shodnya Zi svidchen yepiskopa Valeriana Krim miskih tihvinskih svyashenikiv nikogo z takih ne znayu Z zakordonom nikoli zv yazkiv ne mav i ne mayu Krim rosijskoyi volodiyu francuzkoyu movoyu znav nimecku i chastkovo anglijsku movu Cherez kilka dniv Vladika buv perevedenij do Leningrada pomishenij v Leningradskij DPZ iz zarahuvannyam za 3 im viddilennyam Sekretno politichnogo viddilennya Povnovazhnogo predstavnictva OGPU SPO PP OGPU Nastupnij protokol poznachenij 13 sichnya 1934 roku Vin skladavsya bilsh cilespryamovano z uporom na kontrrevolyucijni zv yazku organizaciyu oseredkiv povstanskij ruh pidgotovku inozemnoyi intervenciyi diversijni akti ta inshe Vazhko viznachiti sho naspravdi govoriv Vladika ale protokoli vin pidpisav i vinnim sebe viznav Do spravi evlogiyivciv bulo zalucheno 175 osib U yih chisli profesura SPb DA Ivan Ivanovich Sokolov Ivan Oleksijovich Karabiniv Krim togo yepiskop Sergij Zinkevich dvi jogo ridni sestri obidvi hvori na tuberkuloz chernici Anna i Olga yih pleminnicya i vihovanka Lyubov Voznesenska Trijka pri PP OGPU po Leningradskomu vijskovomu okrugu 3 bereznya 25 lyutogo 1934 trijka pri PP OGPU po Leningradskomu vijskovomu okrugu zasudila vladiku Valeriana za st st 58 10 58 11 KK RRFSR do 8 rokiv VTT Rozdil III rezolyutivnoyi chastini tomu nazivayetsya Struktura leningradskoyi organizaciyi Evlogiyivciv U nomu pidrozdil Yedinij kerivnij centr vsogo 5 osib pochinayetsya im yam yepiskopa Valeriana Rudicha Uv yaznennya vidbuvav u Uhtinskomu tabori a pislya jogo skasuvannya 5 grudnya 1936 roku v Komi ARSR U 1937 roci perebuvayuchi vzhe na zaslanni misce zaslannya nevidomo buv znovu zaareshtovanij Trijka pri UNKVS SRSR po Arhangelskij oblasti 27 grudnya 1937 roci za zvinuvachennyam u kontrrevolyucijnij agitaciyi zasudila vladiku Valeriana do vishoyi miri pokarannya rozstrilu Virok bulo vikonano 27 lyutogo 1938 roku Reabilitovanij Prokuraturoyu Moskovskoyi oblasti 31 serpnya 1993 roku za virokom 1925 roku represij U 2003 roci komisiya z kanonizaciyi svyatih UPC vvazhala za mozhlive zagalnocerkovne proslavlyannya muchenika HH stolittya yepiskopa Valeriana Rudicha PosilannyaValerian 18 chervnya 2016 u Wayback Machine Pravoslavnaya enciklopediya Tom VI M Cerkovno nauchnyj centr Pravoslavnaya enciklopediya 2003 S 528 752 s 39 000 ekz ISBN 5 89572 010 2 Sajt PSTGU 18 serpnya 2016 u Wayback Machine na sajte Russkoe pravoslavie Sedmica pravoslavnye novosti za nedelyu nedostupne posilannya z bereznya 2019 EPISKOP VALERIAN RUDICh 1931 1934 gg 4 bereznya 2016 u Wayback Machine