Електровоз ВЛ26 радянський маневровий постійного струму Володимир Ленін серія 26 ВЛ26Електровоз ВЛ26Основні даніРоки буд

Електровоз ВЛ26 — радянський маневровий постійного струму «Володимир Ленін», серія 26.

ВЛ26
Електровоз ВЛ26
Основні дані
Роки будування	1966 - 1967
Країна будування	СССР
Завод	ДЕВЗ
Разом побудовано	10
Країни експлуатації	СРСР
Залізниця	Придніпровська, Свердловська,
Ширина колії	1520 мм
Рід служби	маневровий
Технічні дані
Рід струму і напруга у контактній мережі	постійний, 3 кВ
Конструкційна швидкість	80 км/год
Осьова формула	3_O+3_O
Годинна потужність ТЕД	235 кВт
Швидкість годинного режиму	17 км/год (1,2 км/год на акумуляторах)
Тривала потужність ТЕД	180 кВт
ВЛ26 у Вікісховищі

Історія

Контактно-акумуляторний електровоз проектувався з метою заміни манерових тепловозів при виконанні маневрової роботи на електрифікованих станціях. Акумулятори дозволяли використовувати маневровий електровоз і на другорядних коліях, не електрифіковуючи їх. Контактно-акумуляторний електровоз мав низький рівень шуму в порівнянні з тепловозами і не забруднював атмосферу димом. Особливо важливими ці переваги були в межах міст.

В 1964 році інженери ^[ru] розробили ескізний проект контактно-акумуляторного маневрового електровоза постійного струму напругою 3000 В.

В 1966 році були випущені чотири дослідних електровоза нової серії, що отримали найменування ВЛ26. Побудував електровози Дніпровський електровозобудівний завод. В 1967 виготовили ще шість локомотивів ВЛ26.

Нові електровози відправили на Прибалтійську, Придніпровську і Свердловську залізниці, а також на колії промислових підприємств.

Конструкція

Електровоз має суцільнометалевий кузов, в середині якого знаходиться кабіна машиніста. У бічних відсіках нижньої частини кузова розташовуються секції акумуляторної батареї, яка заряджається при роботі від контактної мережі. На електровозі встановлені шість тягових електродвигунів ДТ-7А, створених на базі електродвигунів РТ-113 електропоїздів серії ЕР22. Можливе послідовне і послідовно-паралельне з'єднання ТЕД. Послідовно ТЕД включається акумуляторна батарея. Підключення трьох послідовно з'єднаних електродвигунів безпосередньо до контактного дроту (без акумуляторної батареї) неможливе, оскільки при цьому виникли б неприпустимі напруги на колекторах машин. На стоянках батарея електровоза заряджалася через пускові резистори, в яких при цьому втрачалося близько 2/3 споживаної електроенергії з контактної мережі.

Результати випробувань і модернізація

Електровоз № 005 пройшов у 1967 році тягово-енергетичні випробування: маневри, насування складу на гірку і роботу з вивізними поїздами. За результатами випробувань було виявлено такі недоліки нового локомотива:

Мала кількість пускових позицій призводила до великих поштовхів під час розгону.
При роботі на акумуляторах і струмі годинного режиму^[] швидкість становила всього 1,2 км/год, що набагато нижче проектної швидкості.
Через великий внутрішній опір батареї напруга на її виводах при годинному струмі падала до 360-400 В. При використанні електровоза для насування складу на гірку доводилося працювати на реостатних позиціях, що призводило до додаткових втрат енергії.
Прийнятий спосіб заряду акумуляторної батареї приводив до її перегріву при роботі електровоза з великими струмами, а відсутність контролю за її зарядом — до випадків виходу електровоза на неелектрифіковані колії з незарядженою батареєю або, навпаки, до перезарядки і википання електроліту.

Подальше будівництво локомотивів цієї серії було визнано недоцільним.

В 1972 році електровоз під номером два був переобладнаний на заводі і отримав позначення ВЛ26^М-002. Для усунення втрат енергії пускові резистори в ланцюгах тягових електродвигунів були замінені на тиристорні широтно-імпульсні перетворювачі. Електровоз отримав обладнання для рекуперативного гальмування. Також було підвищено напругу акумуляторної батареї і замінено саму батарею — на МТ-8 фірми SAFT (Франція).

Модернізація акумуляторної батареї була проведена і на ряді інших локомотивів даної серії (встановлювалася батарея ТНЖ-400, яка мала 840 елементів). Крім того для збільшення швидкості руху використовувалося послідовне з'єднання чотирьох ТЕД.

Доля електровозів

Більшість локомотивів серії ВЛ26 було списано з інвентарю МШС в 1980-і роки. Зі збережених локомотивів відомий тільки ВЛ26-005, який знаходиться в в Ризі.

Джерела

Раков В. А. Контактно-аккумуляторные электровозы серии ВЛ26 // Локомотивы отечественных железных дорог 1956 - 1975. — М. : Транспорт, 1999. — С. 396 - 398. — .(рос.)