Буч Кессіді і Санденс Кід англ Butch Cassidy and the Sundance Kid американський фільм 1969 року режисера Джорджа Роя Гіл

«Буч Кессіді і Санденс Кід» (англ. Butch Cassidy and the Sundance Kid) — американський фільм 1969 року режисера Джорджа Роя Гілла за сценарієм Вільяма Ґолдмена. Увійшов до анналів Голлівуду як найкасовіший вестерн в історії кіно. У 2003 році фільм був вписаний до Національного реєстру фільмів бібліотеки конгресу США як такий, що має «велике культурне, історичне чи естетичне значення». На 18 вересня 2018 року фільм займав 213-ту позицію у списку "250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Буч Кессіді і Санденс Кід
Butch Cassidy and the Sundance Kid

Жанр	вестерн біографічний фільм
Режисер	Джордж Рой Гілл
Продюсер	Джон Формен Пол Монеш Пол Ньюмен
Сценарист	Вільям Ґолдмен
У головних ролях	Роберт Редфорд Пол Ньюмен Кетрін Росс
Оператор	Конрад Л. Голл
Композитор
Монтаж	Джон Говард Річард Маєр
Кінокомпанія	20th Century Fox Campanile Productions Newman-Foreman Company
Дистриб'ютор	Twentieth Century Fox Film Corporation
Тривалість	110 хв.
Мова	англійська іспанська
Країна	США
Рік	1969
Дата виходу	23 вересня 1969
Кошторис	6 млн. $
Касові збори	102 млн. $
IMDb	ID 0064115
Рейтинг	IMDb:
Буч Кессіді і Санденс Кід у Вікісховищі

Фільм заснований на історії двох знаменитих бандитів Дикого Заходу — Роберта Лерой Паркера, відомого в історії як Буч Кессіді та його партнера Гарі Лонгбау, відомого як Санденс Кід. На честь героя фільму названий фестиваль незалежного кіно «Санденс».

Сюжет

Наприкінці 1890-х років у штаті Вайомінг грабує поїзди банда «Дірка в стіні». Її ватажок — привітний, розумний, балакучий Буч Кессіді (Пол Ньюман). Його найближчий соратник Санденс Кід (Роберт Редфорд) — маломовний, ідеальний виконавець і влучний стрілець. Вони відомі по всій окрузі, вони верховодять, вони двічі грабують той самий поїзд, що перевозить гроші.

За грабіжниками організовують погоню, якою керує досвідчений, невтомний шериф Джо Лефорс, у білому капелюсі, та відомий індіанський Лорд Балтимор. Від нього не вдавалося втекти нікому. Насилу відірвавшись від переслідувачів, приятелі ховаються в будинку Санденсової коханої, шкільної вчительки Ети Плейс (Кетрін Росс). І тоді Буч розуміє: раз удача відвернулася від них в Америці, може варто пошукати щастя в Болівії …

Ролі виконують

Пол Ньюман — Буч Кессіді
Роберт Редфорд — Санденс Кід
Кетрін Росс — Ета Плейс
Строзер Мартін — Персі Гарріс
Клоріс Лічмен — Агнес
Генрі Джонс — комівояжер велосипедів
Джефф Корі — Шериф Бледсо
Джордж Ферт — Вудкок
Тед Кессіді — Гарві Логан
Кеннет Марс — шериф

Нагороди та номінації

Фільм здобув чотири премії Оскар за:

найкращу операторську роботу;
найкращу звукову доріжку до фільму;
найкращу пісню до фільму (Берта Бакарака і Гела Девіда „Краплі дощу падають на мене“ Raindrops Keep Fallin’ on My Head);
найкращий оригінальний сценарій.

Кінофільм також був номінований на премію Оскар за:

найкращу режисерську роботу;
найкращий фільм
найкращий звук — Вільям Едмондсон і Девід Докендорф.

«Буч Кессіді і Санденс Кід» також завоював премії Британської академії телебачення та кіномистецтва — BAFTA:

(виборов Редфорд, хоча Ньюман також був номінований);
(Кетрін Росс серед інших);

Цікаві факти

На честь персонажа Санденса Кіда, якого зіграв Роберт Редфорд, названо кінофестиваль «Санденс».

Примітки

Butch Cassidy and the Sundance Kid на сайті IMDb (англ.)
(брит.). 7 листопада 2008. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.
. www.sundance.org (English) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 31 січня 2019.

Посилання

«Буч Кессіді і Санденс Кід» на сайті IMDb (англ.) (20.09.2019)
«Буч Кессіді і Санденс Кід» [ 12 січня 2009 у Wayback Machine.] на сайті Yahoo! Movies [ 14 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
«Буч Кессіді і Санденс Кід» [ 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на сайті КиноПоиск.Ru [ 8 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Butch Cassidy and the Sundance Kid на сайті IMDb (англ.)

[bbc-2] (брит.). 7 листопада 2008. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019.

[3] . www.sundance.org (English) . Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 31 січня 2019.