Будинок військових інвалідів комплекс споруд раннього історизму на вулиці Клепарівській 35 у Львові пам ятка архітектури

Будинок військових інвалідів — комплекс споруд раннього історизму на вулиці Клепарівській 35 у Львові, пам'ятка архітектури місцевого значення охоронний № 1280 (ID 46-101-0611), колишній австрійський Будинок військових інвалідів, нині це Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.

Будинок військових інвалідів


49°51′00″ пн. ш. 24°00′51″ сх. д. / 49.85000° пн. ш. 24.01417° сх. д. / 49.85000; 24.01417Координати: 49°51′00″ пн. ш. 24°00′51″ сх. д. / 49.85000° пн. ш. 24.01417° сх. д. / 49.85000; 24.01417
Статус спадщини	пам'ятка архітектури місцевого значення
Країна	Україна
Розташування	Львів
Конфесія	УПЦ КП
Архітектурний стиль	історизм
Автор проєкту	Теофіл Едвард Гансен
Архітектор	Едмунд Келер
Скульптор	Ципріян Ґодебський Абель Марія Пер'є
Засновник	Франц Йосиф І
Прийнято рішення про будівництво	1851
Будівництво	1855 — 1863
Адреса	79000, Львівська область, м. Львів, вул. Клепарівська, 35.
Будинок інвалідів (Львів) (Львів)

Будинок інвалідів у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Будинок інвалідів.

Історія

Будинок інвалідів, для ветеранів з інвалідністю внаслідок війни, було побудовано у 1855-1863 роках за проектом Теофіля Едварда Гансена архітектором Едмундом Келером, за розпорядженням австрійського імператора Франца Йосифа І від 12 грудня 1851 року, та за сприяння генерал-ад'ютанта кайзера графа Ґрюнера.

План Будинку військових інвалідів 1855 року

Будинок військових з інвалідністю внаслідок війни діяв у Львові 1863–1918 роках як філія будинку інвалідів №3 в Тирнау. Військові з інвалідністю та ветерани, які не мали засобів для самостійного утримання, мешкали у закладі державним коштом. Будівлю створено за зразком Віденського арсеналу, автором якого теж був Теофіль Едвард Гансена. На будівництво будинку у Львові було закладено 700 тисяч золотих ринських, та було виділено землі Пилиховської долини з дубовим лісом, ця територія у районі гори Кортумівка на Клепарові належала війську.

Дозвіл на будівництво будинку підписав у грудні 1851 року Франц Йосиф І. Будівельні роботи розпочалися навесні 1856 року.

У 1858 року розпочалося оздоблення фасадів будинку, виконане скульпторами Ципріяном Ґодебським та його учнем Аблем Марією Пер'є. Основні будівельні роботи були завершені в 1860 році, а повністю будівництво завершено у 1863 році.

Урочисте відкриття Будинку інвалідів відбулося 4 жовтня 1863 року в день іменин імператора Франца Йосифа І.

Наприкінці 1870-х років Будинок військових з інвалідністю внаслідок війни у Львові перетворено у самостійний заклад для інвалідів №4. Будинок військових інвалідів у Львові був одним з чотирьох подібних закладів у Австро-Угорщині. Будівля була розрахована на розміщення та утримання на пансіоні 500 осіб з інвалідністю та ветеранів. Центральна частина будівлі призначалася для офіцерів, а ліве та праве крило — для молодших офіцерів та солдатів. У вежах центральної частини будинку інвалідів розміщувалася квартира генерала-коменданта та його канцелярія. В одному крилі знаходилася філія гарнізонного шпиталю.

Будинок інвалідів зазнав пошкоджень в часи Першої світової війни. У міжвоєнний період використовували для потреб осіб з інвалідністю внаслідок війни та ветеранів польського війська, тут розміщувалась філія 6-го Окружного військового шпиталю.

Під час радянської окупації Будинок військових інвалідів належав Радянській армії. У 1939–1941 роках в будинку розмістили 233-й полк НКВС (в/ч 7480), який 10 серпня 1944 року знову тут був розквартирований. Тоді було частково знищене скульптурне оздоблення, руйнувань та вандалізму зазнала також будівля каплиці, де від 1939 року було розміщено речовий склад.

У травні 1954 року в приміщені Будинку інвалідів було розміщено Київське пожежно-технічне училище МВС СРСР, хоча на першому поверсі лівого крила головного корпусу Будинку інвалідів було розташовано військову частину 7480 та батальйон міліції аж до 1972 року. В 1983-1988 роках було надбудовано четвертий поверх головного корпусу, де розмістилися 4 дивізіони.

Після проголошення Незалежності у колишньому Будинку інвалідів діяло Львівське пожежно-технічне училище МВС України. 21 червня 2001 року училище реорганізовано у Львівський державний університет безпеки життєдіяльності.

Внутрішній дворик
Вхід

Архітектура

Будинок інвалідів розташований у північній частині міста Львова, на великій ділянці (довжина головного фасаду 165 м), яка є у глибині від вулиці Клепарівської. Триповерхова будівля у формах романської фортеці мурована з нетинькованої жовтої та червоної цегли. Будинок симетричний в плані, з центральним корпусом призматичної конфігурації, доповненим чотирма масивними кутовими вежами, та з великим внутрішнім двориком. Від центрального блоку відходять два крила з бічними ризалітами. Вікна півциркульні. Внутрішня планувальна структура коридорного типу.

На головному та тильному фасадах розміщено 26 скульптурних елементів та 8 барельєфів авторства Ґодебського та Пер'є. На головному фасаді, з обох боків від гербу Австрійської імперії, розміщено майже двометрові фігури чоловіка (Воїн) та жінки (Спокій), палітра та кисть біля їхнього підніжжя символізують Науку та Мистецтво. Над протилежними брамами – і ззовні, і зсередини двору, розміщено чотири барельєфи, що символізують Воїна і Перемогу. Скульптурне оздоблення інтер'єру до наших днів не збереглося. Втрачено багато елементів скульптурного декору, головно із внутрішнього боку, статуї чотирьох славетних австрійських фельдмаршалів та генералів: архікнязя Карла, графа Радецького, князя Шварценберґа і графа Шліка. Не збереглася також зала з фресками.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

У комплекс Будинку інвалідів входить каплиця, споруджена на північний захід від основної будівлі, зведена у романо-візантійських формах. Фрагментарно в ній зберігся стінопис. У квітні 1993 року речовий склад з каплиці було перенесено в інше місце та розпочато відновні роботи. У травні 1994 року на куполі каплиці було встановлено хрест. Реставрація та оздоблення каплиці завершено у 1998 році. Урочисте освячення відновленої каплиці відбулося 11 жовтня 1998 року.

Каплиця у 1870 роках
Каплиця у 1921 році
Сучасний стан

Джерела

Львів. Туристичний путівник. Видавницво: Центр Європи. Львів, 1999. C. 253.
Lwów. Ilustrowany przewodnik. Lwów: Centrum Europy. Wrocław: Via Nowa, 2001. S. 145.
Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Część I. Kościoły i klasztory rzyskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Tom 12. Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. Kraków, 2004. S. 67-76.

Примітки

. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.

Посилання

Будинок військових інвалідів - Львів
Будинок військових інвалідів (№ 35)
Будинок інвалідів [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.