Будинок Макурина

Будинок Макурина — одноповерхова будівля, що розташована на Студентській вулиці в Сімферополі. Будинок побудований на початку XX століття у стилі еклектики. Пам'ятник містобудування та архітектури.

Будинок Макурина
44°56′55″ пн. ш. 34°06′51″ сх. д. / 44.94861111113888796° пн. ш. 34.1141666666944445° сх. д. / 44.94861111113888796; 34.1141666666944445Координати: 44°56′55″ пн. ш. 34°06′51″ сх. д. / 44.94861111113888796° пн. ш. 34.1141666666944445° сх. д. / 44.94861111113888796; 34.1141666666944445
Країна	Україна
Розташування	Сімферополь
Тип	будівля
Стиль	еклектика (архітектура)
Статус	Пам'ятка культурної спадщини України 139-АР
Будинок Макурина Будинок Макурина (Автономна Республіка Крим)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Будівля розташована на найвищому місці міста — Макуринській гірці, названій на честь власника ділянки Василя Михайловича Макурина (нар. 1860), гласного Сімферопольської думи і бухгалтера міської управи. До цього гірку іменували Кая-Баш та Госпітальна. На території гірки, неподалік від майбутнього будинку Макурина, була встановлена найвища топографічна точка Сімферополя — «Пароборошномельний млин Граната».

У 1904 році Макурин вибудував на своїй ділянці одноповерховий будинок. Архітектор невідомий. Будинок став останнім на Лазаревській вулиці і отримав 28 номер (зараз це вулиця Студентська, 2). В одній із частин будівлі Макурин проживав з сім'єю, а в інший організував бухгалтерські курси. У 1920 році під час громадянської війни в будівлі містився червоноармійський штаб, де проживали Михайло Фрунзе, Климент Ворошилов та Семен Будьонний. У 1924 році Макурина, як члена контрреволюційної монархічної організації, вислали з Криму з забороною проживати в режимних районах країни протягом трьох років.

Із 1920-х років дев'ять кімнат будівлі займала хімічна лабораторія Кримського державного педагогічного інституту, очолювана професором Дмитром Турбабою. Лабораторія складалася з чотирьох частин — лабораторії неорганічної, органічної, аналітичної та технічної хімії. Крім того, у приміщенні розміщувалися аудиторії, бібліотека та склади реактивів.

Під час окупації міста нацистами в будівлі проживали працівники гестапо. Після війни будівлю займав фізико-математичний факультет Сімферопольського педагогічного інституту. У 1960-х частина будинок був відданий для проживання викладачам інституту.

Будинок Макурина був показаний у радянських фільмах «У місті С.» та «Вони були акторами».

У 1958 році було встановлено меморіальну дошку з білого мармуру на честь проживання в будинку Будьонного, Ворошилова та Фрунзе. У 1984 році дошка була замінена на нову.

Наказом Міністерства культури і туризму України від 25 жовтня 2010 року будинок, як пам'ятка архітектури і містобудування, був внесений до реєстру пам'яток місцевого значення. Після захоплення Криму РФ даний статус був перепідтверджений постановою Ради Міністрів Республіки Крим від 20 грудня 2016 року.

Згідно з підготовленою у 2016 році Департаментом архітектури і будівництва Республіки Крим програмою «Відтворення столичного вигляду і благоустрію міста Сімферополь» будинок Макурина був включений у перелік об'єктів для ремонту і реставрації.

Архітектура

Одноповерховий будинок побудований в еклектичній манері з переважанням ампіру. Будинок побудований з оштукатуреного каменю. Різьбленим орнаментом із напівкруглим верхом прикрашені парадні двері. Дах покритий залізом і черепицею. Будинок складається з 14 кімнат, загальною площею 464 квадратних метрів. Перекриття в будинку дерев'яні.

Примітки

1. Пупкова Наталья (16 січня 2019). . Крымская правда (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 16 грудня 2020.
2. . Крымская правда (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2021.
3. [1] — Антиква. — Симферополь, 2008. — С. 43. з джерела 31 серпня 2021
4. [2] / , Кравчук А. С. — История Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского в документах и фотографиях. — Белгород : Константа, 2018. — С. 80—82. з джерела 31 серпня 2021
5. Попов А. Г. Дом кон. 19 в., где останавливались Фрунзе М. В., Ворошилов, К. Е. Буденный С. М. — Звід пам’яток історії та культури України. Автономна Республіка Крим. — Київ : Інститут історії України, 2015. — С. 440—441.
6. . Міністерство культури України (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 1 грудня 2020.
7. . kartarf.ru (рос.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 1 грудня 2020.
8. Сухарева Анна (16 жовтня 2016). . Новый Крым. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 27 червня 2020.

Посилання

• mkult.rk.gov.ru [ 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]